Версiя для друку Обговорити в форумi

Україна споконвіку має чудові свята, звичаї та традиції. Існує багато свят, які ми не забуваємо та святкуємо з давніх-давен: Різдво, коли дітлахи співають колядки та щедрівки; Масляна, коли у кожній сім’ї на столі є млинці, які характеризують жовте та кругле сонце; Івана Купала, коли парубки та дівчата стрибають через багаття та співають українські пісні.
Одним з найдавніших українських свят вважається Великдень. Це — християнське свято на честь Воскресіння Ісуса Христа. В Україні цю подію почали святкувати з прийняттям християнства. З роками Великдень став частиною української культури. Цього дня люди мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Тож наша родина кожного року зустрічає це свято весело та з усіма традиціями.
До Великодня ми готуємось заздалегідь. За день до цього свята я з мамою прикрашаю яйця різнокольоровими візерунками. Моя бабуся зазвичай пече паски та готує святкові кошики, які прикрашає вишитими рушниками, барвінком і свічками. Після цього, в ніч на Воскресіння Христа, ми з родиною йдемо на святкове богослужіння. Опівночі священик сповіщає, що Христос Воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину Воскрес!». Після служби процесія тричі обходить навколо церкви та починається святе дійство освячення обрядових Великодніх страв: паски і яйця – так церква благословляє віруючих після тривалого посту. Після церковної служби моя сім’я йде додому та за традицією усі розговляються свяченими яйцями. Увечері цього дня жінки накривають на стіл та готують багато українських страв. Тоді починається святкування. Усі сідають за стіл.
Одна з найулюбленіших традицій цього свята у нашій родині – пісні. Ми співаємо про добро, радість, щасливе сподівання, про кохання. Мені так подобається завжди збиратися разом з родиною, співати веселі й сумні пісні. Я переконана, що пісні супроводжують нас усе життя, тож і не дивно!
Кожне свято має своє величезне значення в історії України, в її культурі, звичаях, традиціях, які зберегли для нас минулі покоління. Великий скарб нашого народу ми отримали в спадок від наших пращурів! Тож давайте берегти його, нічого не втрачати та з гордістю передавати наступним поколінням.
Не забуваймо, що це пам’ять нашого народу!

Єлизавета ГРИЦЕНКО,
учениця 10-Б класу ліцею мистецтв м. Керчі,
член клубу «Юний журналіст»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 29.04.2016 > Тема "Душі криниця"