Версiя для друку Обговорити в форумi

Вінничанин, народний художник України Володимир Козюк, власник найбільшої приватної колекції світлин людей у вишиванках, сфотографованих до 1924 року. Загальна кількість фотографій - 200. "Найстаршій" із них - близько 120 років. Національний рекорд нещодавно було зафіксовано у Книзі рекордів України. Чим цікава колекція, яку поки що можна побачити лише у Вінницькому обласному художньому музеї, розповів «Укрінформу» її автор.
- Володимире, з чого розпочалась твоя колекція світлин людей у вишиванках?
- З екскурсії (усміхається, - авт.). Прогулювався у Києві Шулявкою, це було на початку становлення незалежності України, у 1992 році. "Заблукав" у Пушкінський парк - це відоме місце збору колекціонерів. Там уперше й побачив дореволюційні фотографії людей в українському вбранні. Для мене це було справжнє диво - тематичні добірки світлин, ще й у такій кількості! Сподобалось роздивлятися кожну деталь, "розбирати" зображення у подробицях: на світлині все автентичне тому часу - і спідниця, і намисто, і сорочка, і хустка. Я деякі речі навіть у книжках не бачив. А тут - відкрив альбом і "зачепився".
- Що саме викликало твою колекціонерську цікавість?
- Звісно, документальні фото. Мої 200 фото людей у вишиванках, національних костюмах цікаві тим, що вони існують, фактично, лише в одному екземплярі. Листівка - інша справа, це вже тираж - їх може зберегтись декілька, якщо ми говоримо про початок 20-го століття. Світлинам уже по 100 і більше років, і вони є свідками цікавої інформації з історії, побуту, національної моди, традицій тих часів. Вони демонструють, як жили українці того часу.
- Колекція дуже добре збережена, фото практично не ушкоджені часом. Є якісь особливості зберігання для цих раритетів?
- Кожна світлина дбайливо запакована у пластиковий конверт і зафіксована у пластиковому альбомі. Тобто, загерметизована, як консервація. Ось і всі таємниці схоронності фото.
- Чи можна відрізнити за фото, за одягом регіони України?
- На листівках - навіть не експертам все зрозуміло - є підписи. А на фото я, насамперед, звертаю увагу на стрій (одяг).
Кожен регіон мав свій "характер" і, фактично, жіночка з Покуття дуже відрізняється від жіночки з Полтавщини. За її місцину "промовляє" головний убір, спідниця або плахта, прикраси.
Береш фото у руки і можеш чітко визначити - це Буковина, а це - Поділля. Наприклад, жіночий поліський стрій вирізнявся декоруванням тканини, бо вишивка не була поширена на Поліссі. Здебільшого, сорочки прикрашали червоним тканим орнаментом. На Поділлі, навпаки, здавна шанували мистецтво вишивки - у цьому етнографічному регіоні майстрині покривали вишивкою рукав сорочки від плеча до зап'ястя. Ще й вишивали комір і манишку, низ сорочки - смугами. А от на фото 30-х років ХХ століття вже Вінниччину від Київщини не відрізниш - радянщина поступово "вичавлювала" народні традиції з моди.
- Можна сказати, що у твоїй колекції - історія національної моди українців певного періоду. За твоїми спостереженнями, у якому регіоні тоді жило більше "модників" - на світлинах більше подолян чи киян?
- Звісно, що найбільш ранні - 1890 роки - це київські фотографії. Дозволити собі мати власну світлину могли тоді лише дуже багаті люди. І вони, здебільшого, жили у Києві. Одяг на фото вражає тогочасною розкішшю, багатством прикрас на жінках.
- Як оцінили етнографи твою колекцію?
- Захоплюються! І не лише етнографи, а й дизайнери одягу (посміхається, - авт.). Бо ж головна мета моїх колекцій - популяризувати українську культуру, знайомити із нею якнайширший загал...

Наталія ЖУРБЕНКО
(Детальніше — за посиланням: http://www.ukrinform.ua/1995020-volodimir-kozuk-narodnij-hudoznik.html)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2016 > Тема "Душі криниця"