Версiя для друку Обговорити в форумi

До підсумків третього етапу IV Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика в Севастополі

Започаткований у 2000 році з ініціативи Освітньої фундації ім. Петра Яцика конкурс імені Петра Яцика проводиться в Україні за активної ініціативи Міністерства освіти і науки України та за фінансової підтримки Ліги українських меценатів і має велике суспільне значення, набувши статус міжнародного. "Важливою політичною подією в нашому місті" охарактеризував конкурс під час урочистого підведення підсумків міського етапу начальник управління науки і освіти Севастопольської міської державної адміністрації Микола Чербаджи. За його словами, україномовний простір в місті розширюється, мова як предмет вивчається в усіх навчальних закладах. Конкурс, який став уже традиційним, не лише утверджує українську мову як державну в місті, а також виховує патріотичне ставлення учнів та студентів до історії та культури українського народу. Микола Іванович подякував всім, хто мав стосунок до проведення заходу - в першу чергу інституту післядипломної освіти, спонсорам - Лізі меценатів, Севастопольським організаціям СДПУ(о) та "Союзу українок", Ленінській районній організації "Злагоди", книжковому центру навчальної книги "Біблекс", фірмі "Муніципальне житло".
До фіналу міського етапу одного з наймасовіших інтелектуальних змагань в Севастополі дійшли 100 учнів шкіл, з яких було визначено 27 переможців, та 39 студентів, серед яких - 16 переможців.
Учасники та переможці були відзначені та нагороджені в актовій залі Палацу дитинства та юнацтва.
Прикрасила урочистості участь у них, окрім дитячих ансамблів Палацу, відомої співачки і бандуристки Вікторії Накорнєєвої та генерального директора Севастопольської регіональної державної телерадіокомпанії, члена спілки україномовних поетів Севастополя "Світоч" Івана Левченка.
У розмові з нашим кореспондентом начальник управління науки і освіти Микола Чербаджи сказав: "Завдяки конкурсу ситуація з вивченням державної мови в місті значно покращилась. В місті загалом не виникає питання - вчити чи не вчити українську мову. Радісно, що з кожним роком збільшується кількість учасників конкурсу. Впевнено ми почуваємось і на всеукраїнському рівні, де учнівська молодь займає гідні місця".
Член оргкомітету конкурсу - методист інституту післядипломної освіти Валентина Володимирівна Лопатюк відзначила: "Конкурс відбувається вже вчетверте в нашому місті і з кожним роком набуває все більшої популярності. До конкурсу долучаються найкращі учні та студенти нашого міста. Спілкування з дітьми в процесі роботи приносить велике задоволення, бо вони цікаво і по-сучасному висловлюють свої думки з приводу непростого сьогодення, бачимо, що вони готові служити рідній Україні, і душа наповнюється гордістю за наше майбутнє покоління. Хочеться також
зберегти цю традицію, але це можна зробити за умови підтримки якомога більшою кількістю меценатів, бо сама підготовка конкурсу надзвичайно копітка і якщо творчість має гарні результати, то повинна мати відповідну нагороду. І добре, що знаходяться такі люди, яким не байдужа доля майбутнього".
Справді, радісно засвідчити конструктивну роботу і реальні результати організаторів, педагогів та учасників конкурсу, а також участь досить широких кіл громадськості, які спрямовані на утвердження та піднесення української мови на вищий щабель.

Пропонуємо читачам ознайомитися з однією з конкурсних робіт!

Твір на тему:
"Ким ти станеш? Реп'яшком,
що на гірку втік з-під тіні.
Чи любистком на Вкраїні?"

Це питання ще нікого не обминало, й досі воно залишається одним з найважливіших в житті суспільства, бо саме воно визначає наше майбутнє. Для нас - представників нового покоління - дана тема має особливе значення, тому що саме на нас лежить почесний та важкий обов'язок. Ми маємо відродити Україну. Це для всіх зрозуміло. Але яким чином, і що думає з цього приводу сучасна молодь? Дехто каже: "Навіщо мені чогось прагнути, вчитися, працювати, коли мене багатий татусь влаштує у престижний університет за кордон?"
А цю країну, яку сам Бог забув, вже ніхто не врятує? Вони хизуються та пишаються власним неробством, яке потім руйнує не тільки долі цих самозакоханих ледарів, але й шкодить всім оточуючим. Існують також песимісти, котрі самі нічого не роблять та й іншим не дають.
Мабуть, таке ставлення до себе, життя, держави породжується сучасною загальною нестабільністю. Проте, на щастя, наша Батьківщина навіть у найскладніші часи народжувала людей, які вміли поставити її та себе на гідне місце. Згадаймо лише Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку. І цей перелік можна продовжити. Тому надія в нас ще є. Коли мова йде про долю держави, світу, про самовизначення нації, людини, це стосується кожного, а сторонніх спостерігачів тут бути не може. Кожен має собі затямити, що його життя нерозривно зв'язане з рідною землею і ніщо цих звязків не замінить. Такий зв'язок можна порівняти з ланками одного ланцюга або цеглинками, котрі складають будинок. Байдужість у такій справі неприпустима. Всі мають прагнути змінити своє життя на краще не лише заради себе, а й заради родини, друзів, близьких, заради щастя й добробуту всіх. Питання, яке є темою цього твору, можна звернути до кожного, бо в наш складний час перетворень ми повинні докласти всіх зусиль задля себе й людей.
Якщо ж спитати про це мене, то я можу впевнено відповісти, що мрію прославитися зарaди себе й України, яка стільки для мене робить. "Знай наших!" - такий девіз я б хотіла втілити в життя.
Нам є що сказати світові! Чим ми гірші за інших? Чому про Америку знає весь світ, а про нас майже ніхто? Мабуть, тому, що США зажили собі сумнівної слави, бо в них багато грошових мішків та ядерних ракет, але особистостей немає. А нам історія дає значно кращий шанс: у нашому демократичному суспільстві здібна й талановита людина завжди себе проявить. Треба тільки не нехтувати тією іскоркою, яка жевріє в будь-якій душі. Що стосується мене, я б хотіла стати дизайнером одягу. Справа в тому, що я дуже люблю все прекрасне, досконале в природі та людях, в зовнішньому й внутрішньому світах. А одяг - частина нас самих...
Ірина Серебрякова,
учениця 9-го класу школи № 37
м. Севастополя. (1-ше місце).
Учитель - Г. П. Горощук.

КОНКУРС ІМЕНІ ПЕТРА ЯЦИКА В БАШКОРТОСТАНІ

Конкурс знавців української мови імені Петра Яцика відбудеться в Уфимській філії Московського державного відкритого педагогічного університету (МДВПУ) імені Михайла Шолохова, повідомляє Укрінформ з посиланням на "Башінформ".
У Башкортостані цей конкурс проводиться з ініціативи Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану "Кобзар" уже втретє. У ньому візьмуть участь учні недільних і загальноосвітніх шкіл, у яких вивчається українська мова, а також студенти МДВПУ.
Нинішній конкурс відбудеться в рамках святкування навесні 190-річчя Тараса Шевченка. Теми творів, запропоновані учасникам конкурсу, будуть так чи інакше пов'язані з творчістю Тараса Шевченка, а граматичні завдання підготовлені Міністерством освіти і науки України.
За словами голови центру "Кобзар" Володимира Дорошенка, бажання взяти участь у конкурсі виявили п'ятдесят осіб. На переможців чекають почесні дипломи й наручні годинники, надані Освітньою фундацією Петра Яцика.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2004 > Тема "Урок української"