ЯК УМРУ, ТО ПОХОВАЙТЕ МЕНЕ НА МОГИЛ╤, СЕРЕД СТЕПУ ШИРОКОГО, НА ВКРА╥Н╤ МИЛ╤Й... 22 травня виповню╓ться 155 рок╕в з дня перепоховання Тараса Шевченка. В╕н помер у Петербурз╕, але, як ╕ запов╕дав, спочив на Дн╕прових кручах. Поета не стало 10 березня (26 лютого) 1861 року. На трет╕й день в╕н був похований на Смоленському цвинтар╕ поруч з академ╕ками, професорами ╤мператорсько╖ Академ╕╖ мистецтв. В╕ддати останню шану Великому Кобзарю прийшли Досто╓вський, Л╓сков, Салтиков-Щедр╕н, Турген╓в, Некрасов, представники укра╖нсько╖, польсько╖, грецько╖ громад Санкт-Петербурга. Через брак грошей р╕дн╕ (брати Йосип, Микита, сестра Ярина) не при╖хали. П╕д час в╕дсп╕вування до церкви ув╕йшла молода пан╕ в глибокому траур╕ ╕ поклала на труну терновий в╕нок. ╢ гадка, що це княжна Р╓пн╕на, яка кохала Тараса Григоровича... Ще в день смерт╕ Тараса Шевченка його друз╕ - художник Григор╕й Честах╕вський, брати-л╕тератори Михайло та Олександр Лазаревськ╕ - вир╕шили виконати волю поета ╕ поховати його в Укра╖н╕, адже передсмертними словами 47-р╕чного Шевченка були: "До Канева...". Невдовз╕ укра╖нська громада м╕ста домоглася дозволу царсько╖ влади на перепоховання поета. Супроводжували труну Кобзаря Олександр Лазаревський ╕ Григор╕й Честах╕вський. 27 кв╕тня вони прибули до Москви, де труну поета встановили в Тихон╕вськ╕й церкв╕. Прощатися з Кобзарем прийшли не лише укра╖нц╕, а й рос╕яни. В Укра╖ну труну везли к╕ньми. 18 травня домовину з прахом Шевченка було доправлено до Ки╓ва. На ки╖вському ланцюговому мосту труну Шевченка до само╖ церкви Р╕здва Христового на Подол╕ несли студенти Ки╖вського ун╕верситету. Труна перебувала в церкв╕ до 20 травня, а вранц╕ на руках ╖╖ понесли до пароплава "Кременчуг", який узяв курс на Кан╕в. Прощання з поетом в╕дбувалося в Успенському собор╕ в Канев╕. Настоятель Кан╕вського Успенського собору Гнат Мацкевич виголосив пророчу промову: "Благов╕й, Малорос╕╓, перед м╕стом Каневом: у нас поховано Тараса Шевченка!.. Тут, на одн╕й з найвищих г╕р Дн╕прових, упоко╖ться прах його ╕, як на гор╕ Голгоф╕, що ╖╖ видно всьому ╢русалимов╕ й Юде╖, - под╕бно хресту Господньому водрузиться хрест, що його буде видно по цей ╕ по той б╕к нашого славного Дн╕пра». ╤ хоч настоятель говорив рос╕йською мовою (╕ншою не можна було), його усунули з посади. Подальша доля священика нев╕дома. До м╕сця поховання - Чернечо╖ гори - труну знову понесли на руках. 22 травня п╕сля богослуж╕ння прах Шевченка було поховано на Чернеч╕й гор╕ б╕ля Канева - в м╕сц╕, яке в╕дпов╕дало його "Запов╕ту". Тараса ховали як парубка: перед труною йшли д╕вчата у яскравих в╕нках ╕ стр╕чках, вишиваних сорочках ╕ голосили… Незабаром могила Шевченка перетворилася на м╕сце паломництва укра╖нц╕в, а Чернеча гора отримала назву Тарасово╖. Щороку у травнев╕ дн╕ б╕ля могили поета в Канев╕ проходять богослуж╕ння, сюди зв╕дус╕ль ╖дуть люди вклонитися Кобзарев╕...