Версiя для друку Обговорити в форумi

Ми – діти твої, Україно!
 
ПРО ДІВЧИНУ, ЩО МІСЯЦЯ НЕСЕ, ТА ІНШУ, ЩО ХРЕСТА НА ГРУДЯХ НОСИТЬ...
(Ілона Котовщик)

Почнемо з найнасущнішого: «Кримська світлиця» оголошує збір коштів на видання збірки творів переможців літературного конкурсу 2016 року «Ми — діти твої, Україно!» імені кримського поета Данила Кононенка. Кошти можна надсилати на картку Приватбанку №4149 4378 4242 1362 на ім’я Ольги Лещенко.
Як бачите, картка та ім’я власника не змінились, все надійно, відповідально і перевірено. Нагадаємо, що для проведення фінальної частини конкурсу — нагородження переможців на картку було надіслано 14047 тисяч гривень, 9000 гривень було зібрано «живих коштів». Із загальної суми переможці конкурсу на руки отримали 19000 гривень — призових, а також оргкомітет витратив 2400 гривень на замовлення та придбання 16 сувенірів — відзнак переможців, і лише 1600 гривень оргкомітет витратив на транспорт, готель та інші організаційні потреби.
Наголошуємо, що тільки завдяки Віталію Малахову, художньому керівнику Київського академічного театру на Подолі, оргкомітет конкурсу зміг всі зібрані через Інтернет кошти адресно направити і вручити переможцям. Адже Віталій Єфимович безкоштовно виділив для проведення фінальної частини конкурсу не тільки сцену і приміщення театру, більше того, в день проведення конкурсу всі працівники технічних підрозділів працювали на конкурс як волонтери. Також оргкомітет висловлює подяку зіркам українського театру, кіно та телебачення за підтримку та участь у фінальній частині конкурсу. Великою радістю для переможців була можливість поспілкуватись і сфотографуватися з Дашею Малаховою, Анатолієм Гнатюком, Анастасією Дмитрук (член журі), Олександром Гаврошем (член журі), Віктором та Юлею Качулами. Ці зустрічі юні літературні таланти України запам’ятають на все життя!
Особлива подяка Василю Марсюку, відомому поету та публіцисту, голові журі, який продовжив добру традицію свого побратима Данила Кононенка, котрий цінував дитячу творчість і надихав юні таланти на щоденну творчу роботу. Звичайно, було б несправедливо не згадати про активну роботу в організації та проведенні конкурсу Олени Сайчук, члена журі в номінації «Проза», колишньої учасниці кримського конкурсу, а нині молодої письменниці, яка всіляко пропагувала літературний конкурс, залучаючи до фінансування своїх друзів.
Від оргкомітету конкурсу і від себе особисто хочу подякувати Валентині Самар (члену журі) за інформаційну підтримку! Адже глядачі ТРК «Чорноморська» першими дізнавались про те, як ішла підготовка до конкурсу, Валентина постійно давала в ефір номер картки, закликаючи небайдужих підтримати талановитих дітей України. Ольга Лещенко, член журі в номінації «Публіцистика», була не тільки моєю першою помічницею під час проведення літературного свята-нагородження переможців, у процесі підготовки конкурсу Ольга активно нагадувала Інтернет-читачам про важливу роль дорослих у підтримці дитячої творчості. Вона, дівчинка з далекого кримського села, постійно наводила, як приклад, свою особисту історію. Одного разу долучившись у 1999 році до літературного конкурсу для школярів Криму «Ми — діти твої, Україно!», зрозуміла що то була «любов на все життя». І тому ми переконані, що Ольга Мурашко-Лещенко та Олена Сайчук, як «корифеї» літературного конкурсу, в майбутньому стануть основними дійовими особами в організації та проведенні разом з газетою «Кримська світлиця» літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» імені кримського поета Д. Кононенка. Як пообіцяв Віталій Малахов організаторам та переможцям, в 2017 році фінал конкурсу відбудеться у Києві на сцені новозбудованого театру на Подолі! Мені хочеться вірити, що конкурс імені Данила Кононенка буде жити ще довго. І можливо десь через 10 років, отримавши естафету від Ольги Лещенко та Олени Сайчук, цьогорічна володарка гран-прі Ілона Котовщик, а разом з нею переможці конкурсу Дарина Плитник, Василь Єрмак, Вікторія Пташинська, Ростислав Юрик (земляк Данила Кононенка) та інші очолять оргкомітет чергового конкурсу «Ми — діти твої, Україно!», щоб відкривати юні літературні таланти і продовжити традиції, започатковані нами в Криму ще в 1998 році! І так буде вічно, тому що вічна наша Україна!
Конкурс-2016 завершено — незабаром оргкомітет дасть старт конкурсу-2017! Та є ще одна дуже відповідальна справа, і навіть обов’язок, який прописаний в умовах конкурсу — видання збірки творів його переможців та учасників. Тож знову звертаємося до людей, які мають відкриті і чуйні серця, які вірять в дітей України! У цьому, думаю, нам також допоможуть і самі конкурсанти. Адже це тепер наша спільна справа! Номер картки ми вже вище вказали. Переможці конкурсу також можуть поширити цей номер серед своїх родичів, знайомих та друзів. Нагадаю, що учні колишньої театральної студії «Світанок» у Сімферополі разом зі своїми батьками зібрали кошти і купили кримські сувеніри для переможців, а київські пластуни проводили ярмарок, щоб підтримати талановитих юних літераторів. І так треба — по всій Україні! З кожного по гривні, а переможцям — книжка з їхніми творами. Якість та тираж збірки буде залежати від кількості зібраних коштів. Звичайно, з кольоровими фотоілюстраціями вона буде трохи дорожчою, але ж це пам’ять на все життя!
Сподіваємося, що всі разом ми доведемо цю справу до кінця. Адже мало хто (окрім організаторів, звичайно) вірив у те, що лише за три місяці, без фінансової підтримки держави (ще й без власної зарплати, яку нам, до речі, досі з початку року не виплатили) ми підготуємо і проведемо літературний конкурс, якому на сьогоднішній день, враховуючи особливий кримський його акцент, немає рівних по всій Україні! Віримо, що всі учасники конкурсу приєднаються до збору коштів і стануть волонтерами нашої спільної справи, адже в книжечку увійдуть не тільки твори тих, хто посів призові місця, а й кращі твори тих учасників конкурсу, що за відсутністю призових місць просто не змогли увійти в переможну шістнадцятку. Як говорив незабутній Данило Кононенко: «Пишіть не для нагород, а тому, що не писати не можете!». Мудрий Данило Андрійович, як завжди, був правий...
Як паралельний приклад: Джамалу відмовляли співати на Євробаченні пісню «1944» — мовляв, не формат, і глядач не зрозуміє, адже там велика європейська розважальна тусовка! А наша Джамала просто не могла інакше! І вона наперекір невтішним прогнозам «експертів-данилків» заспівала те, без чого не уявляла свого життя, — заспівала тому, що не співати про цей біль не могла.
Після виступу нашої Джамали у фіналі Євробачення і підрахунку голосів, у ніч з 14 на 15 травня, особливо в момент оголошення результатів, небо над Кримом затягнулось дощовими чорними хмарами, а потім вдарив грім і травнева блискавиця «розбила» чорні хмари, кримська земля «вмилась» травневим весняним дощем! Склалось враження, що на кримському небі також йшла боротьба — Добра і Зла! І ось настав момент істини: нашу українсько-кримськотатарську співачку Джамалу світ оголосив найкращою! У кримському небі ніби проросло «дерево» із блискавиць, схоже на те, що супроводжувало Джамалину пісню «1944». Дерево виросло на сцені в Стокгольмі — і одночасно у кримському небі! Перемога! Пісня на біс! Слова вітання від уболівальників та членів команди нашої переможниці... — і телеканал УТ-1 завершив трасляцію, поставивши далі в запису програму «Надвечір’я»...
Шок! Чому не працюють українські телеканали? Чому в студії не вітають і не обговорюють таку жадану перемогу? Тиша! Всі російські телеканали, чекаючи тріумфу свого співака, подають прямі включення із Стокгольма, коментарі, критика національних журі, вигуки «наш Лазарєв найкращий!» і т. ін. А жоден український телеканал не порадів зі своїм народом. Це означає, що всі вони були налаштовані... на поразку? Уявляєте, вся країна чекає перемоги, а керівники і власники телеканалів — поразки! Цей приклад ще раз висвітлив справжнє обличчя наших політиків і чиновників, які давно живуть з «піднятими руками». А Джамала — співачка-волонтер, яка наче український Кіборг відстояла честь нашої держави і напередодні страшної дати 18 травня, скорботного Дня депортації кримськотатарського народу, своєю композицією «1944» нагадала світові, що ця страшна історія має продовження в сьогоднішньому Криму.
Історія пісні Джамали — то не лише історія її родини, то історія сьогоднішньої України. І співачка показала світові, що вона справжня громадянка України і донька свого народу! Адже Джамала дізналась про трагедію свого народу не сьогодні і не вчора — про це говорили в кожній кримськотатарській родині з дня депортації і до дня повернення до рідного Криму, на землю своїх предків. Пісня «1944» — докір нелюдам за їхні діяння! Діти, народжені в українському Криму, завжди пам’ятали про цю страшну дату. Я перегорнув архів кримського літературного конкурсу для школярів Криму «Ми — діти твої, Україно!» за 2002 рік і знайшов твір Юлії Заворуєвої, на той час учениці 11-го класу ЗОШ №24 м. Керчі. Юна авторка посіла друге місце в номінації «Публіцистика», щиро і захопююче розповівши про долю кримськотатарської родини, яка зазнала депортації і через багато років повернулась в рідні кримські місця. Цю історію Юлія почула від 70-річної Айше Сейтаблаєвої, яка добре пам’ятала ті страшні дні, і навіть повернувшись до Криму, з криком прокидалась уночі, лякаючи рідних страшними сновидіннями, яких не могла позбутись багато років...

Ілона Котовщик з мамою, братом і О. Польченком

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 20.05.2016 > Тема "Душі криниця"