Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 27.05.2016
ПОЛ╤ТИЧНЕ РУКОБЛУДДЯ ╤ ДОЛЯ УКРА╥НСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ

Спочатку було Слово...

Найперше, допис, розм╕щений мною майже три роки тому на стор╕нц╕ мовно╖ програми «Чорним по Б╕лому». Натрапив на нього нещодавно ц╕лком випадково ╕ з сумом подумав, що, попри всю метушню ╕ гори словесно╖ полови, попри невмирущу, але вже впродовж десятил╕ть ледь дихаючу над╕ю, в л╕тературному пол╕ Укра╖ни за цей величезний пром╕жок часу, насправд╕, небагато зм╕нилося. Попри те, що на нього не було жодно╖ реакц╕╖, саме в╕н змусив мене взятися до сьогодн╕шньо╖ теми. Ось цей допис:
«Вчора слухав еф╕р з пан╕ Тамарою Гундоровою. Пострадянська л╕тература, сучасн╕ укра╖нськ╕ письменники… Тема дуже дел╕катна, д╕тклива, нав╕ть бол╕сна. Пан╕ Тамара визнача╓ сучасну укра╖нську л╕тературу як постколон╕альну. На загал, вона ма╓ рац╕ю, але, погодьтесь, це залежить в╕д того, що читати. В даному раз╕, на анал╕з╕ яких твор╕в побудовано досл╕дження. Я гадаю, що пор╕вняння пострадянсько╖ укра╖нсько╖ л╕тератури ╕, скаж╕мо, постколон╕ально╖ ╕нд╕йсько╖ ╓ дуже умовним. Бурхливий розвиток л╕тератури в колишн╕х колон╕ях н╕чим не нагаду╓ млявого тл╕ння вогнища нашо╖ л╕тератури. ╤ справа не в письменниках. Письменники ╓. Щоправда, ембр╕ональний стан укра╖нського видавництва спричинив до того, що зна╓мо лише к╕лька ╕мен, як от Андрухович, Курков, Забужко, Шкляр, ще к╕лька, та й по всьому.
Нещодавн╕ парламентськ╕ слухання, нав╕ть з полум’яними промовами Слави Кириленка та пана Капранова, неспростовно засв╕дчили, що «…воз и ныне там…», що люди, в╕д яких багато в чому залежить той самий стан в╕тчизняно╖ л╕тератури, елементарно не усв╕домлюють вс╕╓╖ глибини то╖ ями, в яку ╖╖, л╕тературу, запроторили, не розум╕ють шлях╕в виходу з того сорому. Та безпорадн╕сть одних ╕ зла воля ╕нших (н╕чого ж не в╕дбува╓ться просто так!) не може не обурювати.
Ми все силку╓мось сприймати себе якось особливо винятково. ╤ мова наша солов’╖на, ╕ письменники наш╕ особлив╕. ╤ це нормально, до певних меж. Дал╕ ж треба пам’ятати, що ╓ ще й ╕нший св╕т, мови якого н╕чим не г╕рш╕ й для вуха ╖х нос╕╖в не менш мелод╕йн╕ та «солов’╖н╕», н╕ж наша, що там теж ╕снують сво╖, як не дивно, високочол╕ письменники – усп╕шн╕, на в╕дм╕ну в╕д наших. На мою скромну думку, не варто намагатися на кожному кроц╕ винаходити свого велосипеда. Л╕тература наша ма╓ давню ╕ розлогу ╕стор╕ю, ма╓ славетн╕ на весь св╕т ╕мена. Наша сьогоденна «л╕тературна» проблема пов’язана, найперше, з перманентним станом стагнац╕╖ само╖ кра╖ни. В неусп╕шн╕й, ╜валтован╕й кра╖н╕ не може бути усп╕шно╖ л╕тератури за визначенням. Отже, в ╕деал╕, кра╖на ма╓ п╕ти на п╕дйом — ╕ що швидше, то краще.
Видавнича справа. В св╕т╕ ╕сну╓ величезна к╕льк╕сть видавництв, ладних видати вашу книгу за ваш╕ ж грош╕. В Укра╖н╕ це, схоже, ╓дина опц╕я. Л╕нивий укра╖нський видавець не бажа╓ брати на себе жодних ризик╕в, таких звичайних в ц╕й справ╕. Набагато легше друкувати за державний кошт чи на грош╕ спонсор╕в, грант╕в нап╕взабут╕ ╕мена (деяк╕ видавництва нав╕ть спец╕ал╕зуються на тому), обмежитися к╕лькома вже апробованими авторами. Справа тут ще й у т╕м, що для того, аби м╕н╕м╕зувати т╕ ризики, видавець ма╓ добре розум╕тися на сво╖й справ╕, бути в потоц╕ л╕тератури, в╕дчувати сьогодн╕шн╕ та передбачати завтрашн╕ й позавтрашн╕ тенденц╕╖ в н╕й. Треба, кр╕м того, добре знати ринок, в╕дчувати читацьк╕ ╕нтереси, потреби. Ма╓мо таких видавц╕в? Отож…
За тако╖ системи зовс╕м не дивно, що нов╕ ╕мена в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ з’являються ой як не часто! А чи ж ╓ вони? Наважусь в╕дпов╕сти на те ствердно. На сайт╕ Клубу Поез╕╖ журналу «Дн╕про» я знаю чимало справд╕ чудових поет╕в ╕ поеток. Це ╕ Натал╕я Данилюк, ╕ Натал╕я Кр╕сман, ╕ Натал╕я Мазур, Галина Литовченко, Л╕л╕я Н╕кола╓нко, Олена ╤ськова, Ольга Кричинська, Володимир Шевчук, Вячеслав Романовський, В╕тал╕й Назарук ╕ ще багато ╕нших. Чи бачив хто ╖х книжки? Дякувати творцям того сайту, але ж чи багато людей знають про нього? Я вже мовчу про проза╖к╕в… Отже, чи ма╓ укра╖нський читач можлив╕сть вибору? Навряд чи…
Тут ╓ ще одна проблема, породження тотал╕тарного сусп╕льства, – маю на уваз╕ формал╕зац╕ю л╕тературного процесу. Ми звикли, щоб письменник був «справжн╕м», при регал╕ях, принаймн╕, щоб мав посв╕дчення НСПУ. Колишн╕й л╕тературний функц╕онер на тих же слуханнях в парламент╕ б╕дкався, що нин╕ книгу може видати «…всякий, хто закро╖в якусь коп╕йку…» Б╕дкався, що його задарували вже до краю тим л╕тературним непотребом. Графоман╕╖, зв╕сно, н╕хто не скасовував. ╤сну╓ в усьому св╕т╕. Але н╕де з того колишн╕ голови письменницьких сп╕лок не роблять проблему. Може, тому, що письменницьких сп╕лок у св╕т╕ не так ╕ багато? Можемо уявити соб╕ Гем╕нгуея, Лондона, чи Коельйо членами НСПА чи НСПБ? Письменницька праця, насправд╕, ╓ наст╕льки ╕ндив╕дуальною, що не потребу╓ жодних сп╕лок. Якщо вони де й ╕снують, то мають лише дуже вузьке утил╕тарне спрямування.
Недобро╖ пам’ят╕ Коба витворив колись т╕ творч╕ сп╕лки, аби тримати творчу частину класового прошарку «докомун╕змукрокуючого» сусп╕льства п╕д щонайпильн╕шим контролем. Це витворило потворну ╕╓рарх╕ю класик╕в-корифе╖в-маститих-в╕домих-молодих, якою послугову╓мось ╕ донин╕. Кр╕м усього, перебування в так╕й отар╕ давало в╕дчуття власно╖ винятковост╕, обраност╕. Схоже, що деяк╕ з наших «корихве╖в» ╕ дос╕ дивляться на св╕т через т╕ потворно викривлен╕ скельця. Але ж зверхн╕сть у ставленн╕ до менш титулованих письменник╕в далеко не ╓вропейська етична норма.
Посттотал╕тарн╕сть, нежитт╓здатн╕сть нашого книговидавництва поляга╓ ще й в тому, що ми фактично не ма╓мо л╕тературних агент╕в, таких звичайних ╕ всюдисущих в будь-як╕й ╓вропейськ╕й л╕тератур╕. Хл╕б цих гончак╕в в╕д л╕тератури – це перманентний пошук нових автор╕в, сп╕впраця з письменниками, яка поляга╓ в тому, аби позбавити його, письменника, непродуктивних втрат часу на просування сво╓╖ книжки до видавництва ╕ дал╕ до полиц╕ у книжковому магазин╕.
Колега, в╕ртуальна подруга по Автоном╕╖ в╕д Гарпер та Колл╕нз з Велико╖ Британ╕╖ ╤ман С╕д написала в сво╓му блогпост╕, присвяченому виданню на Амазон ╖╖ справд╕ чудового роману «М╕с Манери», таке: There are no writers without readers; no readers without writers. (Нема письменник╕в без читач╕в; нема читач╕в без письменник╕в.) ╤ це справедливо. Як можуть наш╕ автори виживати в умовах тотального ╕гнорування ╖х ╕снування взагал╕? Адже ще Роберт Лу╖с Ст╕венсон писав колись про неможлив╕сть довго витримувати муки письменницьких потуг без того, щоб не бути опубл╕кованим.
Варто було б почати хоч би й з того, аби якесь з найб╕льш шановних видавництв створило сайт, на якому змогло б в╕дсл╕дковувати нових автор╕в, вибирати тих, як╕ пропонують щось нове, ц╕каве, тих, чи╖ рейтинги фонтанують вже на тому сайт╕, в╕дчути через той процес подих життя, врешт╕-решт. Як зразок, можна навести приклад вже згадуваного сайту Автоном╕╖, де в╕д-шл╕фовують свою майстерн╕сть, просувають сво╖ роботи автори будь-якого в╕ку з усього св╕ту, куди приходять нав╕ть т╕, хто вже видав сво╖ твори, аби отримати реценз╕ю в╕д знаменитого видавництва. Дружня порада, конструктивна критика ╓ бажаними ╕ доступними ресурсами цього сайту. Видавництво ж, за бажанням, отриму╓ найкращих. Часто бува╓, що вже згадуван╕ л╕тературн╕ агенти пропонують письменникам контракти з ╕ншими видавництвами, ще до того, як книга добира╓ться до столу видавництва Гарпер та Колл╕нз.
На жаль, наш╕ видавництва тримаються холодно й недоступно, нагадуючи тим н╕кчемних ╕мпотент╕в. М╕сяць тому я запропонував к╕льком пров╕дним видавництвам видати книгу-досл╕дження «Павло Михнович Бут – Лицар Зраджено╖ Вол╕». Книжка присвячена майже недосл╕джен╕й стор╕нц╕ ╕стор╕╖ Краю, стор╕нц╕, колись зумисно перекручен╕й, под╕ям, не усв╕домленим на загал. ╤ що ж? Жодно╖ реакц╕╖. Скарги на неувагу з боку держави, на зруйноване книгорозповсюдження – ось ╖х п╕сня. Але, схоже, ╖х влаштову╓ ╕ злод╕йкувата позиц╕я сьогоденно╖ держави й власна монопол╕я.
Саме ц╕ вериги на наших ногах, на мою думку, заважають тому, аби укра╖нську л╕тературу знали в ╢вроп╕ ╕, що важлив╕ше, заважають укра╖нському читачев╕ полюбити свою в╕тчизняну л╕тературу. Проблема ця, справд╕, непроста, але не з тих, як╕ не можна вир╕шити».
* * *
Проблема не з тих, як╕ не можна вир╕шити… Насправд╕, я давно збирався торкнутися дуже важливо╖, як на мене, теми укра╖нсько╖ л╕тератури, але кожного разу чергове напруження пол╕тичного життя кра╖ни змушувало реагувати на т╕ збурення. А ╖х вистачало. Фантомн╕ бол╕ ампутованого Криму, кровоточива рана Донбасу… ╤ на т╕м тл╕ — як не колаборац╕я мо╓╖ влади з агресором, то гвалтування нею нац╕онально╖ грошово╖ одиниц╕, ман╕пуляц╕╖ з банк╕вським кап╕талом, гвалтування парламенту, спровокован╕ нею ж побо╖ща п╕д його ст╕нами, подальше нищення економ╕ки, кв╕туюча пишним цв╕том корупц╕я у ╖╖ найвищих ешелонах, контрабанда, пригр╕та п╕д ╖╖ владним крилом, утиски свободи слова – спроба закриття програми Сав╕ка Шустера, дивн╕ ╕гри навколо газет «Флот Укра╖ни» та «Кримська св╕тлиця»…
В╕дсторонитися, не реагувати на те неможливо, але й сл╕дувати за т╕╓ю лихов╕сною теч╕╓ю, поринувши в не╖ з головою, рефлексуючи, немов той песик Павлова на чергов╕ подразники, не ╓ рац╕ональним вибором. Анал╕з, безперечно, необх╕дний. Без нього неможливо зрозум╕ти сут╕ под╕й, тенденц╕й ╖х розвитку. В той самий час, обмежуватись лише анал╕зом чергових недолугостей, а то й злочин╕в влади – не колишньо╖, а вже нин╕шньо╖ – констатац╕╓ю ╖╖ чи не тотально╖ корумпованост╕, безсоромно╖ зухвалост╕, не вчиняючи при тому жодних активних д╕й, ╓, як на мене, не меншим злочином.
На жаль, ми дещо переоц╕ню╓мо можливост╕ мас-м╕д╕а впливати на владу. Найб╕льше, на що здатн╕ вс╕ разом анал╕тичн╕ статт╕, викривальн╕ репортаж╕, сенсац╕йн╕ ток-шоу без реального тиску сусп╕льства – це змусити сьогодн╕шню владу так чи ╕накше пристосовуватись, приховувати свою манкуртську, злод╕йську сутн╕сть, не зм╕нюючись насправд╕. А це означа╓ ще б╕льше псевдопатр╕отично╖ риторики з ╖╖ медоточивих вуст, ще б╕льш досконал╕ методи обкрадання народу.
Наша мета, насправд╕ ж, ╕нша. Ми хочемо не зм╕ни вив╕сок, не зм╕ни декларованих вектор╕в, а реально╖ зм╕ни кра╖ни, де не буде м╕сця остогидл╕й кумократ╕╖ совкового розливу, де владу буде раз ╕ назавжди в╕дд╕лено в╕д приватних б╕знесових ╕нтерес╕в, виключено щонайменш╕ можливост╕ використання владних важел╕в задля особисто╖ наживи, де влада, поставлена п╕д контроль сусп╕льства, буде змушена працювати не на ╕нтереси сво╓╖ кишен╕, а виключно на його, сусп╕льства, ╕нтереси.
Але задля цього не досить косметичних зм╕н. Мова ж ╕де нав╕ть не про зм╕ну недолуго╖ влади, яка, як би те не сумно було визнавати, ╓ в╕ддзеркаленням стану самого сусп╕льства. Мова йде про пробудження його, сусп╕льства, в╕д надто довго╖, затяжно╖ сплячки – пробудження ╕ усв╕домлення себе найвищою владою в держав╕. Не усв╕домивши себе хазя╖ном в сво╓му дом╕, не ставши ним не на словах, а на д╕л╕, не почавши чинити так, як належить хазя╖ну, на╖вно оч╕кувати на те, що хтось буде застоювати тво╖ ╕нтереси краще за тебе самого. Саме тому зм╕ни самого погляду на владу ╓ вкрай необх╕дними.
Кажуть, нечистий кри╓ться в деталях. Вкотре звертаю увагу мого читача на те, що п╕длегле становище народу по в╕дношенню до влади заф╕ксовано нав╕ть в Преамбул╕ до Конституц╕╖ Укра╖ни. Пор╕вняймо: «Ми, народ Сполучених Штат╕в, для створення досконал╕шого союзу, встановлення правосуддя, забезпечення внутр╕шнього спокою, запровадження сп╕льно╖ оборони, сприяння загальному добробуту та забезпечення нам самим ╕ нашим нащадкам благ свободи, вида╓мо ╕ встановлю╓мо цю Конституц╕ю для Сполучених Штат╕в Америки» — ╕ «Верховна Рада Укра╖ни в╕д ╕мен╕ Укра╖нського народу — громадян Укра╖ни вс╕х нац╕ональностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатов╕кову ╕стор╕ю укра╖нського державотворення ╕ на основ╕ зд╕йсненого укра╖нською нац╕╓ю, ус╕м Укра╖нським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав ╕ свобод людини та г╕дних умов ╖╖ життя, п╕клуючись про зм╕цнення громадянсько╖ злагоди на земл╕ Укра╖ни, прагнучи розвивати ╕ зм╕цнювати демократичну, соц╕альну, правову державу, усв╕домлюючи в╕дпов╕дальн╕сть перед Богом, власною сов╕стю, попередн╕ми, нин╕шн╕м та прийдешн╕ми покол╕ннями, керуючись Актом проголошення незалежност╕ Укра╖ни в╕д 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прийма╓ цю Конституц╕ю — Основний Закон Укра╖ни».
Де ми чу╓мо голос народу, а де голос функц╕онер╕в, як╕ привласнили соб╕ право говорити в╕д ╕мен╕ народу? Отож… Як бачимо, пор╕вняння не на нашу користь. ╤ це не просто обмовка. Це, як на мене, дуже сутт╓во. Не дивно ж, що й сам текст Преамбули до укра╖нсько╖ Конституц╕╖, попри всю його барвист╕сть та багатосл╕вн╕сть, попри вс╕ от╕ «дбаючи…, п╕клуючись…, прагнучи…, усв╕домлюючи», вигляда╓, насправд╕, вихолощеним, позбавленим конкретики. Не дивно, що на практиц╕ «прагнення» функц╕онер╕в в╕д влади упродовж вс╕х рок╕в Незалежност╕ р╕дко сп╕впадали з прагненнями народу, з його потребами, а невтомне «п╕клування» привело ледь не до тотального його зубож╕ння, до розграбування донедавна багато╖ кра╖ни.
Саме тому зм╕на нашого сприйняття влади, ╖╖ м╕сця й призначення в структур╕ сусп╕льства ╓ потребою ключовою, притому, нагальною, нев╕дкладною. Не можемо й мр╕яти стати усп╕шним, р╕вноправним членом велико╖ ╓вропейсько╖ с╕м’╖ аж доти, доки не лише в Преамбул╕ укра╖нсько╖ Конституц╕╖, а й на п╕дк╕рц╕ нашо╖ влади не буде вписано, що найважлив╕шою, по сут╕, ╓диною функц╕╓ю Укра╖нсько╖ держави ╓ якнайповн╕ше задоволення, забезпечення ╕нтерес╕в укра╖нсько╖ нац╕╖, ╖╖ розвиток ╕ процв╕тання.

Валентин БУТ

(Продовження в наступному номер╕)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17170

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков