"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема "Українці мої..."
#22 за 27.05.2016
ФЕД╤Р ВОВК – ВЧЕНИЙ, ДОСЛ╤ДНИК УКРА╥НСЬКО╥ АРХЕОЛОГ╤╥, ЕТНОГРАФ╤╥ ТА АНТРОПОЛОГ╤╥
На ╕м’я ц╕╓╖ неперес╕чно╖ особистост╕ тривалий час було накладено суворе «табу». Ут╕м, ╕м’я Федора Вовка (17.03. 1847 – 29.06. 1918), видатного вченого у галуз╕ антрополог╕╖ та етнограф╕╖, варте того, аби його знали ╕ пам’ятали сучасники. Його науковий доробок становить понад 200 ориг╕нальних праць, б╕льш╕сть з яких не втратили свого значення ╕ нин╕. Проте укра╖нц╕, на жаль, недостатньо по╕нформован╕ про цю дивовижну особист╕сть, тож варто надолужувати згаяний час.
«Зв’язав французьку науку з укра╖нською»
Фед╕р Вовк народився 1847 року у сел╕ Крячк╕вцях Пирятинського пов╕ту Полтавсько╖ губерн╕╖. Походив ╕з старовинного козацького роду. Зак╕нчивши Н╕жинську г╕мназ╕ю, вступив до Новорос╕йського (Одеського) ун╕верситету, невдовз╕ перев╕вся на природничий факультет Ки╖вського ун╕верситету ╕мен╕ Святого Володимира. Вивчав х╕м╕ю, ботан╕ку, зоолог╕ю, пор╕вняльну анатом╕ю, анатом╕чну антрополог╕ю. До реч╕, досл╕дники в╕дзначають, що початок б╕ограф╕╖ Федора Вовка напрочуд схожий ╕з б╕ограф╕╓ю не менш видатного укра╖нського вченого – досл╕дника М. Миклухо-Маклая. ╥хн╕м батькам через певн╕ житт╓в╕ обставини довелося зам╕нити укра╖нськ╕ пр╕звища на б╕льш «благородн╕». Так, Макуха став Миклухою, а Вовк – Волковим (саме так нер╕дко п╕дписував сво╖ прац╕ Фед╕р Вовк). Згодом обидва навчалися на природничих факультетах ун╕верситет╕в(Миклухо-Маклай – Московського, а Ф. Вовк – Новорос╕йського та Ки╖вського). П╕сля зак╕нчення ун╕верситету Фед╕р Вовк ста╓ активним учасником ки╖всько╖ «Громади». Разом ╕з М. Драгомановим, В. Антоновичем, Таде╓м Рильським, П. Чубинським, П. Житецьким бере участь в орган╕зац╕╖ нед╕льних шк╕л, виданн╕ л╕тератури укра╖нською мовою та збиранн╕ етно-граф╕чних матер╕ал╕в. Протягом 1874-76 рок╕в Фед╕р Вовк працю╓ пом╕чником рев╕зора губернського секретаря ╕ водночас, як засновник ╕ д╕йсний член, у П╕вденно-зах╕дному в╕дд╕л╕ Рос╕йського географ╕чного товариства. У 1874 роц╕ бере участь в орган╕зац╕╖ та д╕яльност╕ III Археолог╕чного з’╖зду, а протягом 1875-76 рок╕в разом з В. Антоновичем працю╓ в археолог╕чн╕й експедиц╕╖ у Ки╖вськ╕й та Волинськ╕й губерн╕ях. Активна участь громад╕вц╕в викликала пересл╕дування з боку царського уряду. Тому у 1879 роц╕ Фед╕р Вовк змушений був ем╕грувати за кордон. Нев╕домо, якою б була його подальша доля, якби п╕сля довгих понев╕рянь у Румун╕╖, Болгар╕╖ та Швейцар╕╖ в╕н не опинився 1887 року в Париж╕ – загальновизнаному центр╕ антрополог╕чно╖ науки тих час╕в. Протягом к╕лькох рок╕в в╕дв╕дував лекц╕╖ та практичн╕ заняття у антрополог╕чн╕й школ╕, заснован╕й Полем Броком. Йому пощастило також слухати лекц╕╖ та займатися науковою роботою у Школ╕ вищих досл╕джень, Музе╖ ╕стор╕╖ природи, Музе╖ Трокадеро. Ознайомився ╕з доробком пров╕дних французьких вчених (Манувр╕╓, Топ╕ара, Ерве, Ам╕, Летурно), як╕ ╜рунтуються на синтез╕ антрополог╕╖, пор╕вняльно╖ етнограф╕╖ та археолог╕╖. За активно╖ п╕дтримки ученого Лу╖ Манувр╕╓ п╕дготував докторську дисертац╕ю «Скелетн╕ видозм╕ни ступн╕ у примат╕в та в людських расах», присвячену еволюц╕╖ стопи мавпи та людини в процес╕ антропогенезу. П╕сля ╖╖ усп╕шного захисту здобув ступ╕нь доктора природничих наук Сорбонського ун╕верситету. За видатн╕ науков╕ усп╕хи Паризьке антрополог╕чне товариство нагородило його великою медаллю П. Брока та щор╕чною прем╕╓ю Годара (1901). Згодом учений д╕став прем╕ю академ╕ка К. Бера в╕д Рос╕йсько╖ Академ╕╖ наук (1906). Окр╕м того, в╕н став членом паризьких ╤сторичного, До╕сторичного та Антрополог╕чного товариств. Досл╕дники в╕дзначають, що починаючи ╕з 60-х рок╕в XIX стол╕ття з’явилися окрем╕ статт╕ ╕ невелик╕ за обсягом книжки, присвячен╕ опису ф╕зичних рис людей ╕з р╕зних областей Укра╖ни, одначе лише прац╕ Вовка спиралися на ╜рунтовну теоретичну п╕дготовку ╕ ретельно з╕браний матер╕ал. Перебуваючи за кордоном, в╕н започаткову╓ систематичне антрополог╕чне досл╕дження на теренах Укра╖ни, що д╕стало п╕дтримку Паризького антрополог╕чного товариства. «Фед╕р К╕ндратович Вовк, ус╕ма сво╖ми думками та почуттями в Укра╖н╕ перебуваючи, бере на себе важку м╕с╕ю – зв’язати укра╖нську науку з французькою ╕ ста╓ на довг╕ часи чи не ╓диним м╕стком, через який науков╕ думки Зах╕дно╖ ╢вропи доходять до нас ╕ навпаки», - писав учений Л. Чикаленко. У 1903 роц╕ на запрошення Наукового товариства ╕мен╕ Тараса Шевченка у Львов╕ ╕ в╕домого ╕сторика Михайла Грушевського, Вовк працю╓ в експедиц╕ях на Галичин╕ та Буковин╕. П╕д його кер╕вництвом з╕бран╕ велик╕ за обсягом матер╕али ╕з соматолог╕╖ (розд╕лу антрополог╕╖, що вивча╓ ф╕зичн╕ риси живо╖ людини).
«Укра╖нський антрополог╕чний тип»
У с╕чн╕ 1906 року царський уряд дозволя╓ ученому повернутися до Рос╕╖. У с╕чн╕ цього року учений ста╓ сп╕вроб╕тником Рос╕йського музею у Петербурз╕, а наступного – приват-доцентом ун╕верситету. Фед╕р Вовк опубл╕кував к╕лька статей, присвячених орган╕зац╕╖ обстежень слов’ян, найнов╕шим напрямкам науки про людину та ╖╖ найближчим завданням у Рос╕╖. На його думку, до системи антрополог╕чних дисципл╕н входять анатом╕чна антрополог╕я, тобто перв╕сна археолог╕я та ╕стор╕я, а також етнограф╕я. Фед╕р Вовк вважав, що кожна з цих дисципл╕н повинна вивчатися на окремих кафедрах, як╕ могли б разом утворити окремий антрополог╕чний ╕нститут. На жаль, створити такий заклад на Батьк╕вщин╕ вченого так ╕ не вдалося. ╤ дос╕ в Укра╖н╕ нема╓ жодного антрополог╕чного осередку, в той час як у Санкт-Петербурзькому ун╕верситет╕ д╕╓ кафедра етнограф╕╖ та антрополог╕╖. Наукова школа, створена Вовком у Петербурз╕, об’╓днала навколо себе обдарованих укра╖нських студент╕в та молодих учених (С. Руденко, Л. Чикаленко, О. Алешо, В. Сахаров та ╕нш╕). Ф. Вовку вдалося налагодити систематичне збирання антрополог╕чних матер╕ал╕в на теренах Укра╖ни, а також у м╕сцях компактного проживання укра╖нц╕в (Курщина, Кубань, Подоння тощо). З╕бран╕ матер╕али, як╕ охоплюють близько 5 тисяч ос╕б, стали основою узагальнюючо╖ прац╕, де вперше дана розгорнута характеристика антрополог╕чних рис укра╖нського народу; визначен╕ його генетичн╕ зв’язки, а також м╕сце укра╖нц╕в у систем╕ антрополог╕чних тип╕в ╢вропи. На п╕дстав╕ анал╕зу вар╕ац╕й головних морфолог╕чних ознак у б╕льше н╕ж сорока територ╕альних групах укра╖нц╕в Фед╕р Вовк д╕йшов висновку, що серед них переважа╓ темний кол╕р волосся та очей, високий зр╕ст, округла форма голови, вузьке обличчя з прямою спинкою носа. Сукупн╕сть цих ознак учений назвав «укра╖нським антрополог╕чним типом». Фед╕р Вовк в╕дзначав, що укра╖нц╕ виявляють морфолог╕чну спор╕днен╕сть ╕з п╕вденними та зах╕дними слов’янами, окр╕м поляк╕в. Його висновки не сприйняли представники московсько╖ антрополог╕чно╖ школи, зокрема, академ╕к Д. Анучин. Водночас, досл╕дження Вовка прислужилися для подальшо╖ роботи укра╖нських вчених - ╤. Чаковського, А. Носова, С. Руденка, Р. ╢ндика. Зрештою, не дивно, що ╕м’я Федора Вовка було на десятил╕ття вилучено ╕з ╕сторичного об╕гу. Концепц╕я укра╖нського вченого аж н╕як не вписувалася в теор╕ю про «злиття братн╕х народ╕в». Сво╖ми досл╕дженнями вчений розв╕нчував псевдонауков╕ теор╕╖ ╕мперських ╕сторик╕в М. Погодина, А. Соболевського, котр╕ лукаво доводили, що Укра╖на – усього лиш «юг России», ╖╖ окра╖на. Власне, заперечувалося саме ╕снування укра╖нського народу, його мови ╕ культури. Сво╖ми працями Фед╕р Вовк дов╕в: укра╖нц╕ – окремий, в╕дм╕нний в╕д ╕нших слов’янських народ╕в, антрополог╕чний тип, що ма╓ ц╕лком ориг╕нальн╕ етнограф╕чн╕ особливост╕. Завдяки низц╕ його праць на укра╖нському матер╕ал╕ з пор╕вняльно╖ етнограф╕╖ – нового в той час у ╢вроп╕ методу систематизац╕╖, класиф╕кац╕╖ та обробки етнограф╕чних даних, укра╖нська етнограф╕чна та археолог╕чн╕ науки п╕днялися на один р╕вень з ╓вропейськими народознавчими науками к╕нця XIX – початку XX стол╕ття. До появи праць Федора Вовка укра╖нська етнограф╕я була простим описом особливостей народу, у якому переважали захоплення л╕нгв╕стикою та фольклором. Укра╖нський вчений, дотримуючись ╕дей ╕ засад французько╖ антрополог╕╖, переконливо дов╕в, що етнограф╕я ╓ галуззю антрополог╕╖ як перед╕стор╕╖. Перебуваючи тривалий час у вимушен╕й ем╕грац╕╖, Фед╕р Вовк старанно вивчав багат╕ етнограф╕чн╕ колекц╕╖ музе╖в Соф╕╖, Неаполя, Рима, В╕дня, Берна та ╕нших ╓вропейських м╕ст. Матер╕ально доводилося нелегко (у Добрудж╕ Вовк заробляв розфарбовуванням селянських воз╕в), але науково╖ д╕яльност╕ не залишав. Св╕тове визнання принесла вченому надзвичайна ц╕кава, але, на жаль, ╕ дос╕ не опубл╕кована в Укра╖н╕ робота – «Шлюбний ритуал та обряди на Укра╖н╕», надрукована спочатку в Болгар╕╖, а згодом у Франц╕╖ (1892). Серед численних етнограф╕чних праць Федора Вовка – розв╕дки про народн╕ назви рослин, с╕льськ╕ ярмарки та ╖х значення, народний орнамент, побратимство; присвячен╕ дерев’яним церквам. Самобутн╕й ориг╕нальний матер╕ал, з╕браний укра╖нським вченим, сяга╓ ╓вропейського значення. Як згадував один ╕з учн╕в досл╕дника, археолог та культуролог Л. Чикаленко, його обурювали антинауков╕ «досл╕ди», як╕ проводили вчен╕ з ╕мператорсько╖ археолог╕чно╖ ком╕с╕╖. Вони «науку повернули в звичайне шукання скарб╕в, золота для прикраси Ерм╕тажу», в╕дзначав Фед╕р Вовк. В╕н не боявся бути «незручним» для свого оточення; нер╕дко звертався до придворних вчених «словесне, ╕ на наукових зборах, ╕ друком, благаючи ╖х принаймн╕ не нищити при сво╖х «досл╕дах» к╕стяк╕в людських та зв╕рячих, як╕ можуть дати природознавству величезно╖ ваги матер╕ал». Саме такий матер╕ал з широкого кола питань матер╕ально╖ та духовно╖ культури укра╖нц╕в – мисливства, рибальства, скотарства, землеробства, засоб╕в пересування, ╖ж╕, буд╕вництва, одягу та обряд╕в, ╕ пощастило з╕брати Федору Вовку. За нарис «Етнограф╕чн╕ особливост╕ укра╖нського народу», а також за антрополог╕чн╕ досл╕дження Фед╕р Вовк отримав золоту медаль Рос╕йського географ╕чного товариства та звання доктора «honoris cause» в╕д Петербурзького ун╕верситету. Кр╕м науково╖ роботи, Фед╕р Вовк велику увагу прид╕ляв збиранню етнограф╕чних матер╕ал╕в. П╕сля повернення до Рос╕╖ в╕н в╕дв╕дав Черн╕г╕вську, Волинську, Херсонську губерн╕╖, побував на Кубан╕ й Таманському п╕востров╕. З╕бран╕ ним експонати покладено в основу сучасно╖ укра╖нсько╖ колекц╕╖ музею етнограф╕╖ у Санкт-Петербурз╕. Збер╕гаються там ╕ численн╕ арх╕вн╕ документи, пов’язан╕ з етнограф╕чною д╕яльн╕стю вченого.
Трип╕льська культура
Зг╕дно ╕з уявленнями посл╕довник╕в французько╖ антрополог╕чно╖ школи, витоки матер╕ально╖ ╕ духовно╖ культури сучасних народ╕в варто шукати в технолог╕чних традиц╕ях ╕ св╕тогляд╕ ╖хн╕х предк╕в. Власне, ще у 1875-76 роках, в╕дразу п╕сля зак╕нчення ун╕верситету, Фед╕р Вовк брав участь в археолог╕чних розкопках професора Б. Антоновича. ╤ хоча тривалий час перебував за кордоном, уважно стежив за результатами археолог╕чних досл╕джень на теренах Укра╖ни, листувався ╕з пров╕дними археологами Б. Антоновичем, В. Хвойкою, М. Б╕ляш╕вським. У рефератах та виступах на наукових форумах Фед╕р Вовк не лише пропагував досягнення археолог╕чно╖ науки в Укра╖н╕, а й висловлював ориг╕нальн╕ м╕ркування, не уникав гострих дискус╕й. Так, усупереч сталим поглядам учений запропонував переглянути в╕к Кирил╕всько╖ стоянки доби верхнього палеол╕ту, в╕дкрито╖ у 1899 роц╕ В. Хвойкою на околицях Ки╓ва. П╕сля бурхливо╖ дискус╕╖ на стор╕нках археолог╕чних видань, б╕льш╕сть тогочасних рос╕йських учених погодилися ╕з Федором Вовком. Та найб╕льшою перемогою ученого ╓ в╕д-криття ним у 1908 роц╕ нин╕ всесв╕тньов╕домо╖ верхньо╖ палеол╕тично╖ стоянки б╕ля села М╕зин на Черн╕г╕вщин╕. ╤м’я Федора Вовка нерозривно пов’язане ╕з трип╕льсько╖ культурою – одн╕╓ю ╕з найдавн╕ших у розвитку людсько╖ цив╕л╕зац╕╖. П╕д час розкопок п╕д кер╕вництвом вченого були знайден╕ неперевершен╕ шедеври мистецтва кам’яно╖ доби: ун╕кальний браслет на пластин╕ з бивня мамонта, стил╕зован╕ ж╕ноч╕ статуетки. За допов╕дь про цю пам’ятку на XIV М╕жнародному конгрес╕ з антрополог╕╖ та до╕сторично╖ археолог╕╖ у Женев╕ Ф. Вовка нагородили прем╕╓ю Кана. Глибок╕ знання народного побуту, звича╖в, ╕сторичного минулого Укра╖ни знайшли в╕дображення у ╜рунтовн╕й монограф╕╖ «Укра╖нський народ в його минулому та сучасному», яка вийшла у Петроград╕ 1916 року. До не╖ ув╕йшли дв╕ прац╕ – «Антрополог╕чн╕ особливост╕ укра╖нського народу» та «Етнограф╕чн╕ особливост╕ укра╖нського народу». ╤ знову вчений обстою╓ думку про те, що укра╖нц╕ становлять окремий антрополог╕чний тип, який р╕зниться в╕д сус╕дн╕х слов’янських народ╕в. Сповнений енерг╕╖ та бажання працювати, Фед╕р Вовк повернувся в Укра╖ну. Навесн╕ 1918 року зв╕дти над╕йшла рад╕сна зв╕стка: ученого було обрано професором географ╕╖ та антрополог╕╖ Ки╖вського ун╕верситету. …На жаль, см╕ливим планам вченого не судилося зд╕йснитися - раптова смерть усе перекреслила. Поховали Федора К╕ндратовича на с╕льському цвинтар╕ поблизу б╕лоруського м╕ста Жлобина. Через к╕лька рок╕в учень Вовка О. Алешо у тяжких умовах п╕сляво╓нно╖ розрухи перев╕з ╕з Лен╕нграда до Ки╓ва багатющу книгозб╕рню та арх╕в ученого. Вони були зосереджен╕ у Музе╖ (згодом – Каб╕нет╕) антрополог╕╖ та етнолог╕╖ ╕м. Федора Вовка при Укра╖нськ╕й Академ╕╖ Наук. Музей складався ╕з трьох розд╕л╕в: етнограф╕╖, антрополог╕╖ та перед╕стор╕╖. Перед укра╖нською антрополог╕чною наукою в╕дкривалися нов╕ можливост╕, проте на пороз╕ вже постала злов╕сна т╕нь тридцятих рок╕в… Науковий заклад було знищено, його тод╕шнього кер╕вника М. Рудинського - репресовано, а Федора Вовка на довг╕ роки оголошено «укра╖нським буржуазним нац╕онал╕стом»… ╤ хоча за радянських час╕в спадщину видатного вченого використовували ус╕ антропологи та етнографи, це не завадило вилучити ╖╖ з наукового об╕гу ╕ заховати у «спецхранах». У 1972 роц╕ з галере╖ визначних вчених у прим╕щенн╕ секц╕╖ сусп╕льних наук Академ╕╖ наук нав╕ть зняли його портрет. Проте час, як в╕домо, рано чи п╕зно розставля╓ крапки над «╕». Тож нин╕ ма╓мо змогу глибше осягнути постать видатного укра╖нського вченого Федора К╕ндратовича Вовка, який належав до плеяди найб╕льш яскравих особистостей к╕нця XIX - початку XX стол╕ття. Його ╕м’я ма╓ пос╕сти г╕дне м╕сце поряд з такими видатними особистостями, як Пантелеймон Кул╕ш, ╤ван Пулюй, Микола Костомаров, Володимир Антонович, Павло Чубинський, ╤ван Франко, Михайло Грушевський. Настав час належно поц╕нувати видатного вченого, який прославив Укра╖ну у св╕т╕.
Натал╕я ОСИПЧУК, письменниця, член НСПУ
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17172
|