Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
АДЕЛЬ СТАН╤СЛАВСЬКА: Я ТА, ЩО ТРИМА╢ СВ╤Т
Сьогодн╕ господинею Поетично╖ Св╕тлиц╕ ╓ Адель Стан╕славська. Справжн╓ ╕м'я – Олександра...


«РИМОВАНИЙ ╤РП╤НЬ»
3 жовтня в столичному Будинку письменник╕в в╕дбулася презентац╕я зб╕рника поез╕╖ «Римований...


«ЯК ДАЛ╤ ЛОВИТИМЕШ ГАВИ - НЕ БУДЕ У ТЕБЕ ДЕРЖАВИ!»
Наше покол╕ння на цих знущаннях повинно поставити крапку. Щоб н╕коли ╕ н╕кому не хот╕лося б╕льше...


ЗАХИСТИ, ПОКРОВО-МАТИ!
День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕ — велике християнське свято, яке щор╕чно в╕дзнача╓мо 14...


ТА╥НА СЛОВА
У золот╕ вереснев╕ дн╕ Червоноград ста╓ центром л╕тературного свята... П╕дбито п╕дсумки VIII...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 27.05.2016
ГЕРО╥ В МО╥Й С╤М’╥

Слово – юним !

Друге м╕сце в ном╕нац╕╖ «Публ╕цистика» у конкурс╕ «Ми — д╕ти тво╖, Укра╖но!» ╕м. Д. Кононенка виборола 16-р╕чна Анна Цезар з Ки╖вщини. ╥╖ конкурсний тв╕р — н╕би молитва за батька, який захищав наш╕ сх╕дн╕ рубеж╕ в зон╕ АТО. Як пов╕домила п╕д час вручення ╖й нагороди Анна, тижн╕в за два перед ╖╖ по╖здкою до Ки╓ва на ф╕нал батько повернувся! Може, й справд╕ допомогли ц╕ хвилююч╕ переживання й думки, як╕ Анна виклала на пап╕р?
Ось так╕ твори учасник╕в нашого конкурсу ув╕йдуть до майбутньо╖ книги. П╕дтримаймо ╖╖ видання!

ГЕРО╥ В МО╥Й С╤М’╥

В╕йна….. Яке страшне слово та як╕ важк╕ враження в╕д нього... Ск╕льки б часу не минало, а в╕длуння цього слова будуть ятрити душу людини тим болем, який поселила в людин╕ в╕йна. Вже 70 рок╕в минуло в╕д тих страшних час╕в, коли майже увесь св╕т був вимушений боронити сво╖ кра╖ни, дом╕вки, сво╖ с╕м’╖, сво╓ життя. 70 рок╕в… Здавалося б, таке велике число, але насправд╕ цих рок╕в дуже мало. Цих рок╕в дуже мало для того, щоб забути вс╕ втрати, увесь б╕ль. Щоб забути ус╕ т╕ страждання, як╕ пережили наш╕ д╕ди, прад╕ди. Цього дуже мало для того, щоб змиритися, що поруч нема╓ д╕дуся, до якого можна п╕д╕йти в будь-яку хвилину, обняти ╕ просто поговорити. Щиро ╕ невимушено. Цього дуже мало для того, щоб звикнути, що зам╕сть усм╕хненого обличчя та рад╕сних очей д╕дуся ти зможеш побачити лише холодну споруду з гран╕ту; зам╕сть його рук – лише холодну землю на його могил╕; зам╕сть його теплих сл╕в та щирого см╕ху – гн╕тючу тишу кладовища. Для того, щоб з ус╕м цим змиритися, мало не т╕льки цих 70-ти рок╕в. Для цього мало ц╕лого життя.
Ви можете подумати, що це черговий текст, написаний звичайною дитиною, як╕й просто сказали таке написати. Але це не так. Я знаю, про що пишу. З самого дитинства я була позбавлена того величезного щастя, яке комусь зда╓ться зовс╕м незначним. Цим щастям ╓ д╕дусь. Д╕дусь, який завжди зустр╕не тебе посм╕шкою, об╕йме тебе, скаже щось таке, в╕д чого тв╕й настр╕й одразу покращиться. Д╕дусь, з яким можна по-гратися, посм╕ятися, просто поговорити чи помовчати. Д╕дусь, який завжди п╕дтрима╓ ╕ н╕коли не покине у б╕д╕. Я н╕коли не знала цього щастя. Мен╕ не пощастило в╕дчути цю рад╕сть. Але я не ображаюсь на долю чи на людей. У часи, коли починаю сумувати за д╕дусем, я згадую те, через що його зараз нема╓ поруч. В╕н пройшов в╕йну, одержав к╕лька поранень ╕ помер незадовго до мого народження. В╕н м╕г в╕ддати сво╓ життя за р╕дну землю. В╕н в╕ддано боровся на фронт╕ за свободу нашо╖ кра╖ни, мир на земл╕. М╕й д╕дусь виконував обов’язок перед Батьк╕вщиною. В╕н знав, за що вою╓. В╕н дуже любив свою с╕м’ю. Любив дружину, хот╕в повернутися живим та народити д╕тей. ╤ я горда за свого д╕дуся. В╕н справжн╕й герой, завдяки якому ми отримали право жити мирно та спок╕йно. Але все одно той б╕ль, який живе в мо╓му серц╕, не вщухне н╕коли. Ск╕льки я буду жити, ст╕льки буду пам’ятати про нього, сумуватиму за ним ╕ переглядатиму фото, на яких в╕н мен╕ посм╕ха╓ться.
Лише один цей б╕ль може «отру╖ти» життя людини, пост╕йно нагадуючи про себе. Але зараз в мо╓му серц╕ ще б╕льший б╕ль. Там виру╓ вихор почутт╕в, як╕ я не бажаю н╕кому в╕дчути: б╕ль, сум, тривога, жаль, скорбота… ╤ вс╕ ц╕ почуття виникли через одну причину – в╕йна. Знову в нашому житт╕ з’явилось це страшне слово. Вже 70 рок╕в ми не чули цього слова та мирно жили у сво╖х дом╕вках, з╕ сво╖ми р╕дними. Але знов ця страшна в╕йна втрутилась у мирне життя укра╖нц╕в та прирекла ╖х на пост╕йн╕ страждання, сльози, б╕ль… ╤ знову я пишу не тому, що мен╕ сказали, а тому, що знаю, що це таке – чекати солдата.
Як ╕ в часи Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни, це страшне слово безпосередньо торкнулося мо╓╖ с╕м’╖. М╕й тато, м╕й любий тато зараз знаходиться в зон╕ бойових д╕й. Я б хот╕ла вам трохи про нього розпов╕сти.
Тато н╕коли не був тим геро╓м, про якого складають легенди та балади. В╕н звичайна людина. Звичайний чолов╕к, який усе сво╓ життя працював для корист╕ р╕дно╖ с╕м’╖. В╕н завжди робить все для того, щоб ми з мамою жили в радост╕ та споко╖. ╤ так д╕йсно було, поки в╕н був удома. М╕й тато може в будь-як╕й ситуац╕╖ знайти влучне слово, п╕д-тримати, нав╕ть розвеселити. ╤ для цього йому не треба вигадувати як╕сь незвичайн╕ жарти чи робити як╕сь см╕шн╕ вчинки. Н╕… Йому вистача╓ лише просто подивитися на людину «особливим» поглядом чи сказати звичайне речення, але ╕ншим голосом, ╕ людина обов’язково засм╕╓ться. Кожен день нашого життя проходив весело. В наш╕й осел╕ завжди лунав см╕х. Кожен день я не могла дочекатися того часу, коли прийду додому. Вдома ми з татом пост╕йно грали, жартували одне з одним. Мама ╕нод╕ нав╕ть замислювалася над тим, чи все нормально з нашим псих╕чним станом. Але все було в порядку. Ми лише з татом гралися. Наш╕ ╕гри завжди були чудовим засобом розслаблення, зняття стресу. Коли поруч був тато, який см╕╓ться ╕ жарту╓, я забувала про все погане, що сталося, я забувала про все на св╕т╕. Для мене у так╕ моменти ╕снував т╕льки в╕н. Але ви не подумайте, що м╕й тато - це людина, яка т╕льки й вм╕╓, що см╕ятися та жартувати. Н╕… Це не так. В╕н дуже серйозний та в╕дпов╕дальний. Усе сво╓ життя я знала, що поруч з╕ мною ╓ м╕й тато, який захистить, п╕дтрима╓, допоможе. Я знала, що в будь-який момент можу звернутися до нього за допомогою чи за порадою ╕ обов’язково одержу ╖╖. Зна╓те, ми дуже часто любили просто сид╕ти та розмовляти. Просто розмовляти. Про все на св╕т╕ ╕ в той же час н╕ про що. Ми могли по дек╕лька годин сид╕ти на одному м╕сц╕ ╕ говорити про сам╕ звичайн╕ реч╕, про як╕ люди ╕нколи ╕ 5 хвилин поговорити не можуть. А ми говорили. ╤ ми насолоджувались цими розмовами. А зараз мен╕ ╖х дуже не вистача╓. Я з трепетом чекаю кожного його дзв╕нка, як╕ лунають дуже р╕дко. Я знаю, що в╕н не може довго говорити, але я хочу лише почути його голос. Ви зна╓те, мен╕ його дуже не вистача╓. Страшенно не вистача╓. До недавнього часу я просто не уявляла свого життя без нього. Я нав╕ть не могла допустити т╕╓╖ думки, що прийде час ╕ нас розлучать. Але такий час настав. Тепер я розум╕ю, що страшенно сумую за ним. Щоноч╕ в╕н мен╕ сниться, а вдень просто не зника╓ з думок. Я пост╕йно про нього думаю. Я невимовно сильно за ним сумую. Кожна його фотограф╕я нагаду╓ мен╕ про т╕ щаслив╕ дн╕, коли в╕н був удома, з нами. Кожне в╕део, на якому в╕н см╕╓ться, причиня╓ одночасно ╕ б╕ль, ╕ рад╕сть. Рад╕сть в╕д того, що так╕ моменти були, а б╕ль в╕д того, що зараз йому р╕дко доводиться см╕ятися. ╤ нав╕ть коли в╕н см╕╓ться, ми не чу╓мо цей р╕дний для нас см╕х. Я п╕дтримую його р╕шення п╕ти захищати свою кра╖ну. В такий важкий час лише мужня, в╕дважна та сильна духом людина здатна на такий вчинок. ╤ м╕й тато саме такий. Як би нам з мамою не було важко тут, вдома, йому ТАМ набагато важче. В╕н, як колись ╕ м╕й д╕дусь, п╕шов захищати р╕дну кра╖ну, укра╖нську нац╕ю ╕ свою р╕дну с╕м’ю. В╕н п╕шов на в╕йну за нас з мамою, ╕ ми його п╕дтриму╓мо. Я в╕рю,що тато ПОВЕРНЕТЬСЯ. В╕н повинен повернутися. ╤ коли в╕н прийде додому, я буду найщаслив╕шою людиною в св╕т╕, тому що найр╕дн╕ша мен╕ людина буде знову з╕ мною. А поки мен╕ залиша╓ться лише чекати та в╕рити. ╤ я в╕рю. Я В╤РЮ в те, що скоро ця в╕йна зак╕нчиться! Я ЗНАЮ, що мужн╕сть та в╕двага наших в╕йськових, патр╕отичн╕сть та самов╕ддан╕сть переможе будь-яких ворог╕в. Якою б сильною не була зброя бойовик╕в, чи якою б великою не була ╖х к╕льк╕сть, ми все одно ПЕРЕМОЖЕМО! У нас ╓ велика перевага - це наша ╓дн╕сть! ╢дн╕сть нашого народу, самов╕дданн╕сть, мужн╕сть та патр╕отизм ╕, нарешт╕, в╕ра кожного укра╖нця в нашу перемогу та в св╕тле майбутн╓ - ось запорука досягнення поставлено╖ мети! У наших ворог╕в нема╓ ╓дино╖ мети для ц╕╓╖ в╕йни ╕ перемоги, а у нас вона ╓. Кожен з нас думками завжди з ними, з нашими захисниками, як╕ вдень ╕ вноч╕ бережуть наш спок╕й ╕ мають ╓дину мету: перемогти, повернутися ╕ повернути спок╕й наш╕й кра╖н╕, забезпечити мирне майбутн╓ прийдешн╕м покол╕нням.
Я знаю, що вже дуже скоро ус╕ вони повернуться до сво╖х с╕мей. Вони - наш╕ геро╖! Вони - наш╕ захисники, завдяки яким ми можемо спок╕йно спати вноч╕ та щасливо посм╕хатися вдень! Вони - наше тепер╕шн╓, завдяки якому ста╓ можливим наше майбутн╓! Вони - наша горд╕сть! Вони - наше ВСЕ!!!
╤ ус╕ ми повинн╕ в╕рити в те, що переможемо. Адже наш╕ батьки, брати, ус╕ чолов╕ки, що воюють сьогодн╕ на сход╕, готов╕ в╕ддати власне життя задля збереження нашого. Вони виховувалися тими людьми, як╕ зберегли майбутн╓ нашо╖ кра╖ни та наше майбутн╓ ще 70 рок╕в тому. ╤ оск╕льки знову постала потреба захищати ц╕л╕сн╕сть та незалежн╕сть Укра╖ни, наш╕ батьки, як колись наш╕ д╕ди, в╕ддано та мужньо захистять нашу державу та нас. ╤ п╕сля рад╕сного оголошення нашо╖ перемоги ус╕ во╖ни повернуться додому, до сво╖х с╕мей. ╤ м╕й тато також повернеться живим. ╤ я зустр╕ну його як Героя нашо╖ с╕м’╖. У нас, в Укра╖н╕, буде два дн╕ Перемоги.
Зараз дуже часто лунають слова: «Я – патр╕от Укра╖ни!» Так, я також. Але ще я – патр╕от свого тата. Ще в минулому роц╕ я, можливо, ╕ не зрозум╕ла б усього зм╕сту цих трьох сл╕в. Але зараз я його розум╕ю, як н╕хто ╕нший. Я розум╕ю, що для мене тато завжди був геро╓м, а зараз тим паче. Я розум╕ю, що готова до будь-якого вчинку заради нього. ╤ нав╕ть якщо потр╕бно було б в╕ддати життя за нього, я б в╕ддала. Пов╕рте, це не просто слова. Н╕. Це щира правда. Кожне слово, написане мною, щира правда. ╤ я бажаю кожн╕й дитин╕ мати такого тата, який ╓ у мене. Але я н╕кому не бажаю хоча б раз в╕дчути ус╕ т╕ почуття, як╕ живуть в мо╓му серц╕ ось вже майже п╕вроку.
Люб╕ть сво╖х батьк╕в! Ц╕нуйте ╖х! Част╕ше говор╕ть ╖м про те, як ви ╖х любите! Виражайте сво╖ почуття не т╕льки словами, але ╕ вчинками! Не ображайте сво╖х батьк╕в, адже настане час, коли ви не зможете попросити пробачення, чи сказати ╖м про те, як сильно ви ╖х любите!!! Не гайте часу! Скаж╕ть ╖м зараз!!! А я в свою чергу буду чекати дзв╕нка в╕д свого тата, щоб знову почути його голос та вкотре сказати йому так╕ прост╕ слова: « Я люблю тебе, татусю!!!»

Анна ЦЕЗАР,
учениця Бучансько╖ загальноосв╕тньо╖ школи ╤-╤╤╤ ст. № 2
смт. Гостомель, Ки╖вська область

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17174

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков