"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема "З потоку життя"
#26 за 24.06.2016
ПРОРОК ОС╤Я: «ТАК ЯК ВОНИ С╤ЯЛИ В╤ТЕР, ТО ╤ ПОЖНУТЬ БУРЮ»
Нин╕шнього часу, як ╕ сотн╕ л╕т тому, блакить синього неба ╕ золото безмежних лан╕в ми вимушен╕ захищати з╕ збро╓ю в руках. Саме зараз, у годину оборони Нац╕╖, в╕д нас залежить, чи будемо в╕дзначати День скорботи ╕ вшанування пам’ят╕ жертв в╕йни в Укра╖н╕ наступного року. У цей, сповнений святост╕ ╕ печал╕ день, ми згаду╓мо вс╕х, хто загинув у битвах ╕з загарбниками, хто став жертвою людиноненависництва. Схиля╓мося перед мужн╕стю ╕ нескорен╕стю нашого народу, який знайшов у соб╕ сили вистояти, вижити ╕ перемогти. Пиша╓мося в╕йськовим подвигом наших славних во╖н╕в, як╕ зв╕льнили св╕т в╕д завойовник╕в. Запалю╓мо св╕чку пам’ят╕ ╕ пошани за тих, хто ц╕ною життя в╕дстояв наше право на свободу. Укра╖нц╕ - народ з прав╕ковою ╕стор╕╓ю, який дов╕в усьому св╕тов╕ право жити на сво╖й земл╕. П╕дступна рос╕йсько-укра╖нська в╕йна навчила нас воювати, ╕ ми в неймов╕рно важк╕й борн╕ зупинили московських лиход╕╖в. Тут, у колисц╕ наших предк╕в ╕ м╕сц╕ вольниц╕ козацько╖, сплелися во╓дино Життя ╕ Смерть, Любов ╕ Ненависть. Самотньою пусткою похилився зруйнований завойовниками отчий д╕м, що у дзв╕нк╕й тиш╕ минулого нагаду╓ про т╕н╕ забутих предк╕в. З в╕рою у Перемогу, серед ру╖н ╕ оповитих димом пожариськ, кращ╕ сини ╕ дочки Матер╕-Вкра╖ни знайшли в╕дпов╕дь на запитання: чийого роду ми нащадки ╕ чи╓╖ земл╕ д╕ти. ╤ всюди, в безкра╖х донецьких степах, похилили сво╖ яскраво-червон╕ гол╕вки польов╕ маки – це пам’ять во╓нного лихол╕ття й живе вт╕лення смутку втрат наших. Як поступити нин╕ нам, коли т╕, хто морив укра╖нц╕в голодом ╕ вбивав у таборах, зд╕йснив в╕йськову агрес╕ю та веде бойов╕ д╕╖ на наш╕й р╕дн╕й земл╕? Як ставитись до перекинчик╕в - челяд╕ кремл╕вських можновладц╕в, що кривду чинять сво╓му народов╕? Як нам зв╕льнитися в╕д скверни «русcкого мира», що злов╕сним павутинням обплутала наше нац╕ональне буття? ╤ чи можна вим╕ряти увесь той огром жах╕ть, принесених чужинцями в укра╖нськ╕ осел╕, коли журба ранить душу, а серце б╕ль огорта за зневажений р╕дний край? Радянська епоха приховала ╕сторичний подвиг нашого сп╕вв╕тчизника лейтенанта Олекс╕я Береста, котрий першим п╕дняв Прапор Перемоги над Рейхстагом у Друг╕й св╕тов╕й. Знамено Миру – такого вистражданого ╕ такого довгооч╕куваного. Стяг Скорботи за тими, хто не повернувся з бойовиськ в╕йни. Окропленого також кров’ю наших краян ╕ освяченого життями сотень ╕ сотень тисяч укра╖нц╕в, котр╕ в умовах бездержавност╕, в ╕нших кра╖нах ╕ п╕д чужими прапорами, здобували мир та омр╕яну упродовж стол╕ть соборну Укра╖ну. Хот╕лося б звернутися до частини мешканц╕в сивочолого галицького краю. Ми вс╕ творц╕ сво╓╖ дол╕. ╥╖ не можна обминути, в╕д не╖ не сховатись ╕ ╖╖ не можна знищити. В╕дкрийте сво╖ серця та вс╕ма в╕дт╕нками душ╕ промовте: так, це Я! - Укра╖нець! В╕ддайте шану нац╕ональним символам ╕, можливо, це не ваша р╕дна мова, — державною, - у сп╕льн╕й молитв╕ натхненно п╕днес╕ть до небес св╕тле й пломенисте: “Боже великий ╓диний, Нам Укра╖ну храни. Вол╕ ╕ св╕ту пром╕нням, Ти ╖╖ ос╕ни”.
З пошаною, ветеран в╕йськово╖ служби Микола СОЛОНЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17279
|