"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема "Душі криниця"
#26 за 24.06.2016
CНИ РОЗУМУ
Чомусь згадався сон, який наснився Григор╕ю Сковород╕ оп╕вноч╕ 24 листопада 1758 року в сел╕ Ковра╖… Як демони в розк╕шному храм╕ розшарпують т╕ло вбогого спрацьованого чолов╕ка ╕ пожирають його плоть. В╕д такого сну прокидаються враз ╕ в╕н не стира╓ться з пам’ят╕, ск╕льки б не дивився у в╕кно. Для Григор╕я Сковороди в╕н м╕г означати виправдання його виходу з Системи. В╕н не хот╕в бути ан╕ стовпом церкви, н╕ стовпом ╤мпер╕╖. В╕н м╕г прославити Укра╖ну так, як прославили ╖╖ Максим Березовський чи Дмитро Бортнянський, яких розд╕лили ╕ розд╕ляють дос╕ навп╕л ╕мперськ╕ та колон╕альн╕ ╕сторики культури, кожен тягне на св╕й б╕к. Зв╕дси, власне, веде початок мовна та культурна шизофрен╕я, що наче моровиця косить обидва сусп╕льства. Снують л╕кар╕ в масках голуб╕в, щоб прищепити толерантн╕сть ╕ примирення, але насправд╕ вони практикують евтаназ╕ю для тих, хто бореться з хворобою, бо сам╕ хвор╕. Укра╖на потерпа╓ в╕д ╕нформац╕йно╖ чуми ╕ соц╕ального кан╕бал╕зму. Але тепер у нас ╓ ╤нтернет, який одночасно ╓ л╕ками ╕ отрутою, це залежить в╕д осв╕ти й ╕нтелекту. Кожна под╕я тлумачиться вс╕ляко. Всяк по-сво╓му пережива╓ травматичний досв╕д. Люди, як╕ пережили Голодомор, здогадувались, що на мет╕ було не знищити селянство як клас, а знищити укра╖нц╕в. Тому чимало з них зр╕калось сво╓╖ нац╕╖ св╕домо, зм╕нюючи нав╕ть пр╕звища. З╕ мною в ун╕верситет╕ навчалась одна д╕вчина, яка вимагала, щоб ╖╖ укра╖нське пр╕звище Полова (те, що лиша╓ться в╕д зв╕яного зерна) вимовляли на рос╕йський штиб Полова (в╕д п╕длога). Не думаю, що вона це сама вигадала, за нею стояли щонайменше два покол╕ння малорос╕в, упокорених голодом. Кордон м╕ж малоросами ╕ укра╖нцями не проходить по Збруч╕. У декого в╕н проходить нав╕ть через серце». Т╕льки ╓сть у нас ворог – наше серце, – писав Павло Тичина, який вижив, залишившись у Систем╕. – Благослови, мати, шукати з╕лля. Шукати з╕лля на людське божев╕лля». А де ж його шукати? Сковорода п╕дказу╓: в сумл╕нн╕. Не дати приспати сво╓ сумл╕ння, бо, як п╕дказу╓ Тарас Шевченко, ув╕ сн╕ нас обкрадають. Присплять лукав╕, ╕ в огн╕ ╖╖ окраденую збудять». Там, де ще нема вогню, продовжують спати. Дехто вже заснув нав╕ки. ╢ ще над╕я, що прокинуться ╖хн╕ онуки, бо д╕ти теж приспан╕ ╕ нап╕всонно вмикають тупу попсу з-за поребрика. ╥хн╕й бог – грош╕ й усп╕х. Це все симптоми ╕нформац╕йно╖ чуми. Не знаю, що г╕рше, чума чи кан╕бал╕зм. Держава пожира╓ сво╖х д╕тей, бо вважа╓ ╖х п╕дданими, а не громадянами. А т╕, споглядаючи безчестя, оплакують вбитих на в╕йн╕, парал╕зован╕, наче ув╕ сн╕, не можуть пов╕рити, що це в╕дбува╓ться зараз, одночасно: тисяч╕ пол╕цейських охороняють гей-парад у столиц╕, коли укра╖нських солдат╕в впритул розстр╕люють на Донбас╕. ╢дине, що ми можемо нараз╕ зробити, це в╕дгородити себе в╕д зачумлених, сп’ян╕лих в╕д безкарност╕ потвор у людськ╕й подоб╕.
Галина ПАГУТЯК, укра╖нська письменниця, лауреат Шевченк╕всько╖ прем╕╖ з л╕тератури http://pahutyak.com/cни-розуму/
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17302
|