Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 26.08.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 26.08.2016
ГОД╤ БРЕХАТИ, ПАНЕ ПОЛ╤ЦЕЙСЬКИЙ!

Шанувальники рос╕йського телебачення можуть п╕дтвердити, що геро╖ кожного третього ф╕льму – охоронц╕ порядку та ╖хн╕ кл╕╓нти, котр╕ вершать сво╖ крим╕нальн╕ подвиги, за що пот╕м «чаляться» на зон╕ або ж вони, або ж хтось ╕нший, кого вм╕ло п╕дставили. Хто злочинц╕, а хто на них полю╓, одразу й не збагнути, бо ╕ у останн╕х зам╕сть посв╕дчень – «кс╕ви», вони ходять не на зустр╕ч╕, а на «стр╕лку», аби там «перетерти».
Люди ж з ╕ншого св╕ту, перес╕чн╕ добропорядн╕ громадяни не легко знаходять допомогу ╕ правду в пол╕цейських коридорах, здеб╕льшого лише молод╕ д╕вчата, в кого хтось ╕з «мент╕в» терм╕ново закоху╓ться, або ж тод╕, коли потерп╕лим «падають з неба» велик╕ грош╕.
На жаль, я до числа таких не належу ╕ у сво╖й повн╕й незахищеност╕ в╕д крим╕нального елементу за останн╕ два роки переконуюся вже вдруге. «Айн, цвайн, пол╕цай…» - так називалися пронумерован╕ мною дв╕ публ╕кац╕╖, що розпов╕дали про под╕╖ п╕вторар╕чно╖ давнини, коли мен╕ буквально в рукопашн╕й битв╕ доводилося в╕дстоювати в╕д злодюг так╕ необх╕дн╕ домашн╕ реч╕, а д╕льничний, що зав╕тав до мене лише через к╕лька м╕сяц╕в, попросив зателефонувати йому наступного дня, але на дзв╕нок так ╕ не в╕дпов╕в.
А я ж виявила неабияку настирлив╕сть, увесь день не випускала з рук телефон, але нав╕ть тридцять мо╖х дзв╕нк╕в не вивели Олега Жука (так звали д╕льничного) ╕з р╕вноваги. В╕н таки перем╕г, ╕ я б╕льше н╕коли не бачила його ╕ не чула. А згодом отримала листа за п╕дписом якогось пол╕цейського начальника, з текстом, сповненим брехливих образливих випад╕в, де мен╕ просто не дозволялося б╕льше звертатися в пол╕ц╕ю, ╕ не зрозум╕ло, чи лише з приводу сер╕╖ тод╕шн╕х крад╕жок, чи взагал╕.
Та, на щастя, м╕й кривдник, який регулярно виносив з двору буквально усе, що хоча б ненадовго залишалося там без нагляду, раптом десь под╕вся, ╕ ми з мат╕р'ю вже потихеньку почали обростати новими господарськими речами: в╕драми, мисками, сокирами…
Ц╕лий р╕к тривало затишшя. Та наприк╕нц╕ нин╕шнього липня, зайшовши до матер╕ перед сном, аби запитати, чи н╕чого ╖й не потр╕бно, я звернула увагу, що холодильник в коридор╕ не зачинено. Хот╕ла вже зробити матер╕ зауваження, аж раптом з'ясувалося, що в╕н порожн╕й, викрадено увесь наш стратег╕чний запас, не погребували нав╕ть скромними кошачими харчами.
А я ж щойно повернулася з магазину, де дв╕ч╕ на тиждень закуповувала все необх╕дне, ╕ залишила там п╕втори тисяч╕, а продукти – в маминому холодильнику. З коридору зник також увесь металевий посуд (велик╕ алюм╕н╕╓в╕ каструля та б╕дон, чавун на дванадцять л╕тр╕в тощо), не стало ╕ двох сокир. Та найголовн╕ше, що на м╕сц╕ ново╖, ще в упаковц╕ мультиварки, яку подарував матер╕ на останн╕й день народження м╕й брат, лишилася т╕льки св╕тла пляма. Це для нас був ц╕лий скарб, бо н╕коли ради тако╖ «забавки» ми б не в╕д╕рвали в╕д бюджету п'ять тисяч, тож я ╕ дихати на не╖ боялась, щоб не з╕псувати, поки не знайду досв╕дченого консультанта.
Попри заборону, я таки зателефонувала в пол╕ц╕ю, ╕ щойно при╖хала бригада, як пошкодувала про це. «Ви вже зверталися до нас с╕м раз╕в, це що, у вас таке захоплення – телефонувати в пол╕ц╕ю?» - такою була перша фраза того, хто при╖хав на м╕й виклик ╕ справляв враження старшого. Вся подальша розмова будувалася на якихось п╕дколюваннях, п╕дкусуваннях, н╕бито це об╕крали не мене, а я, тож одержую те, що заслужила: ╕ у двор╕ у нас завжди брудно, ╕ св╕тло нам, ймов╕рно, в╕дключають за несплату – фантазував «громадянин начальник», не приховуючи нав╕ть свою недоброзичлив╕сть. Мо╖ так зван╕ пояснення я змушена була п╕дписати не читаючи, а коли через к╕лька дн╕в одержала в╕дмову у порушенн╕ карно╖ справи, мен╕ стала остаточно зрозум╕ла причина усього того фарсу.
Дехто старший лейтенант Маз╕н в документ╕ пояснював, що мультиварка знаходилася «в подсобном помещении, которое не является жилым и двери которого не закриваются». А ми ж в цьому прим╕щенн╕ жили ус╕╓ю родиною з 1959 року, одержали на нього вс╕ документи, тут, в коридор╕, завжди тримали продукти, газову плиту, холодильник, маючи крих╕тну кухню ╕ к╕мнату у 9 квадратних метр╕в на чотирьох. Але ц╕╓╖ брехн╕ Маз╕ну виявилося замало, в╕н п╕ддав сумн╕ву ╕ сам факт ╕снування мультиварки, бо я не змогла п╕дтвердити це документально. ╤нша справа, якби у мене десь окремо в шкатулц╕ збер╕галися не не╖ документи, тод╕ б ще було про що говорити, а то ж я не пов╕домила н╕ про кол╕р ╖╖, н╕ про форму. Але ж ми жодного разу не виймали ╖╖ з упаковки, де вона знаходилася у тому ж вигляд╕, що ╕ в магазин╕!
Окр╕м мультиварки, зг╕дно з «малявою» Маз╕на, у нас вкрадено лише сокиру, але коли ╕ зв╕дки, н╕бито, нев╕домо («при каких обстоятельствах пропало вышеуказанное имущество ей (тобто, мен╕) неизвестно». А надумалася я повернути грош╕ за сокиру лише тому, що «на настоящий момент они подорожали в своей цене».
Дал╕ пов╕домлялося, що «установить возможных свидетелей и очевидцев происшедшего не представляется возможным», а також м╕стилися натяки на мою неадекватн╕сть ╕, як лог╕чний насл╕док, оголошувалося, що Маз╕н звернуся ╕з запитом у психушку, аби з'ясувати, чи перебуваю я на обл╕ку у псих╕атра.
Прийом, м'яко кажучи, не ╕з чесних, оск╕льки, не доч╕куючись в╕дпов╕д╕, пол╕цейський вже фактично поставив мен╕ д╕агноз (до реч╕, у самому факт╕ ╕снування такого запиту я дуже сумн╕ваюсь). Але нав╕ть якби я взагал╕ б╕гала без сорочки, чи означа╓ це, що на мене вже не поширюються норми Карного кодексу, х╕ба псих╕чно хвор╕ люди не захищен╕ в Рос╕╖ законом?
Такою ж ненормальною, з точки зору Маз╕на, ма╓ бути ╕ моя мати, бо не в╕дда╓ соб╕ зв╕ту, чи працював у не╖ порожн╕й холодильник, чи щось у ньому таки було. Вона, майже 98-р╕чна, - ветеран Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни, здавалося б, заслужена людина, яких лишилося вже небагато. Тор╕к пан Аксьонов поздоровляв з╕ 100-р╕ччям нашу сус╕дку, говорив тепл╕ слова, ╕ у той же час слуга Рос╕йсько╖ держави, яку в Криму уособлю╓ той самий Аксьонов, не просто в╕дмовля╓ться виконувати сво╖ прям╕ обов'язки, але ╕ пошива╓ мою мат╕р в дурн╕, бо в╕д крад╕жки потерп╕ла, в першу чергу, вона…
Пан Маз╕н також заявля╓, що встановити св╕дк╕в неможливо. Воно й не дивно, бо, йдучи красти, спостер╕гач╕в ╕з собою не ведуть, але опосередкований св╕док таки з'явився. Ним стала я сама, бо приблизно через тиждень, з'╖вши наш╕ харч╕, крад╕й… причимчикував знову. Цього разу я сп╕ймала дядька з куркою в руках вже б╕ля свого холодильника. Курку в╕дбила, його здобиччю стали лише сливи – залишила на сльози.
З'ясувала, що звати мого нахл╕бника В╕ктором, йому 55 рок╕в, ма╓ дружину, д╕тей ╕ онук╕в, у в╕льний в╕д крад╕жок час п╕дробля╓ буд╕вельником. Незабаром побачила ╕ де в╕н живе – знаю будинок ╕ п╕д'╖зд. Зателефонувала Маз╕ну чи комусь ╕з його дв╕йник╕в – це стало зрозум╕ло ╕з телефонно╖ в╕дпов╕д╕. Сп╕врозмовник порекомендував мен╕ дочекатися, поки В╕ктор зголодн╕╓ ╕ прийде знову, а тод╕ попросити його завмерти з куркою в руках, аж доки через годину-╕ншу не при╖де пол╕ц╕я.
╤ крад╕й таки не забарився, в╕н, нап╕дпитку, скиглив б╕ля вор╕т, аби його впустили, а на мо╖ погрози викликати пол╕ц╕ю лише ╓хидно посм╕хався, бо вже давно зрозум╕в, що вони швидше союзники, н╕ж антагон╕сти.
Почала шукати захисту у нового д╕льничного (славного Жука кудись перевели). Багато ц╕кавого почула в м╕л╕цейських коридорах, наприклад, те, що нав╕ть сп╕ймавши крад╕я на гарячому, св╕дчити проти нього я не можу, бо ╓ зац╕кавленою стороною, тож сцену злочину ма╓ спостер╕гати ще й хтось трет╕й. Ось ╕ д╕йшла висновку, що пол╕ц╕я таки не на мо╓му боц╕, хоча «кс╕ви» видають ╖╖ прац╕вникам таки на пахани, а державн╕ люди. А якщо ц╕ною питання буде не 10 тисяч рубл╕в, як у мо╓му випадку, а 100 тисяч або ж взагал╕ людське життя, х╕ба це щось зм╕нить?
Люди радять оскаржити постанову Маз╕на в прокуратур╕. Можливо, ╕ спробую, але вже не ради втраченого майна: хочу, аби пан пол╕цейський вибачився за ту брехню, з яко╖, власне, ╕ склада╓ться увесь його допис. Чула, що про психушку – це поширений прийом, який використовують, коли треба звернути з хворо╖ голови на здорову та «нагнути» людину. Однак, майже переконана, що моя скарга не дасть жодного результату ╕ що я знову одержу листа, який стане причиною довготривалого стресу, або ще й страху. Бо ус╕м цим жукам ╕ маз╕ним потр╕бн╕ люди залякан╕ ╕ безсловесн╕, що не заважатимуть ╖м жити безтурботно ╕ кучеряво.
А пом╕ж тим на п╕дступах до каб╕нету д╕льничного я познайомилася ╕з 78-р╕чним кримським татарином, у якого 1 липня пропав син: 43-р╕чний чолов╕к просто вийшов з дому ╕ не повернувся. ╤ вже майже п╕втора м╕сяц╕ згорьований батько збира╓ пап╕рц╕ та сидить у чергах, аби подати прохання щодо розшуку сина, ╕ до старого ус╕м так само байдуже, як ╕ до мо╓╖ матер╕.
А я й не думала, що кримськотатарськ╕ чолов╕ки продовжують зникати! ╤ мо╓ горе – нав╕ть не крапля поряд з горем отаких людей, просто соромно оплакувати свою мультиварку… Але не було б н╕ того, н╕ ╕ншого, аби в пол╕ц╕╖ працювали сов╕сн╕ люди, або ж аби час в╕д часу нег╕дники одержували батога в╕д тих, в чи╖х руках найвища влада. А сваволя вона ╕ ╓ сваволя…

Тамара СОЛОВЕЙ
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 26.08.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17344

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков