"Кримська Свiтлиця" > #30 за 02.09.2016 > Тема "Українці мої..."
#30 за 02.09.2016
«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ» (ТА, ЩО В╤ДМОВИЛАСЬ ПОЛИШАТИ КРИМ) ГОТУ╢ ДО ДРУКУ КНИГУ СПОГАД╤В ПРО ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Редакц╕╓ю «Кримсько╖ св╕тлиц╕» завершу╓ться п╕дготовка до друку книги спогад╕в про колегу ╕ побратима, одного ╕з засновник╕в газети, поета, публ╕циста – «св╕тличанина» Данила Андр╕йовича Кононенка. Пропону╓мо уваз╕ читач╕в деяк╕ фрагменти з майбутньо╖ книги ╕ заклика╓мо долучитися до ╖╖ написання: надсилайте ваш╕ спогади про незабутнього Данила Андр╕йовича та фото на електронну адресу «Кримсько╖ св╕тлиц╕» kr_svit@meta.ua (нагаду╓мо, що книга вже майже завершена – просимо не звол╕кати!)
ЗАМ╤СТЬ ПЕРЕДМОВИ, АБО ПЕРЕДН╢ СЛОВО ПРО ПОЕТА Данило Кононенко… Важко уявити, що його, нашого л╕тературного побратима, який близько п╕встол╕ття послуговувся красному письменству, зробивши значний внесок в утвердження ╕ популяризац╕ю р╕дного укра╖нського слова на теренах Криму, де його поетичний талант розкв╕тнув уповн╕, вже не стало. Народжений на Черкащин╕, славн╕й батьк╕вщин╕ Тараса Шевченка, в╕н ус╕м сво╖м серцем був щиро закоханим у чар╕вну кримську землю, куди завели його житт╓в╕ дороги. Й до не╖, сво╓╖ друго╖ батьк╕вщини, звертався поет як до матер╕:
Земле моя кримська, Ласка материнська, Земле моя р╕дна, Сторона пог╕дна…
Та це ╕ не дивно, бо саме тут, у Криму, пройшла його молод╕сть, тут служив в арм╕╖, здобув вищу осв╕ту, зак╕нчивши укра╖нське в╕дд╕лення ф╕лолог╕чного факультету С╕мферопольського державного ун╕верситету. Тут, у Криму, зустр╕в сво╓ перше ╕ ╓дине кохання, подругу на все життя, яка подарувала йому двох д╕тей – доньку ╕ сина, а вони – улюблених онук╕в. Тут, у Криму, продовжив ╕ трудовий шлях, бо розпочав його ще на р╕дн╕й Черкащин╕ кореспондентом районно╖ газети. П╕сля строково╖ служби працював в обласн╕й газет╕ «Кримська правда», що виходила рос╕йською та укра╖нською мовами, дал╕ – редактором у книжковому видавництв╕ «Тавр╕я», директором Кримського будинку письменник╕в, в╕дпов╕дальним секретарем, головою Кримсько╖ республ╕кансько╖ орган╕зац╕╖ Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Та мабуть найб╕льше знайшов себе в «Кримськ╕й св╕тлиц╕», очоливши в ц╕й ╓дин╕й у Криму укра╖номовн╕й газет╕ в╕дд╕л л╕тератури та мистецтва. Тут, у Криму, розпочався ╕ його творчий шлях. Тут в╕н утвердився як поет, видавши п’ять поетичних зб╕рок, кожна з яких засв╕дчувала творче зростання автора. ╤ зв╕дси, з Криму, його поетичне слово долучилося до всеукра╖нського письменства, усе част╕ше з’являючись на шпальтах пер╕одичних видань Укра╖ни – газет, часопис╕в, колективних зб╕рник╕в. Особливо багато зробив поет для популяризац╕╖ в Криму укра╖нського слова, працююючи в р╕дн╕й йому «Кримськ╕й св╕тлиц╕», добираючи до друку в н╕й художн╕ твори як кримських л╕тератор╕в, так ╕ письменник╕в з р╕зних рег╕он╕в Укра╖ни, нер╕дко супроводжуючи ц╕ публ╕кац╕╖ профес╕йним судженням про творч╕сть репрезентованих автор╕в. Варто пам’ятати ╕ його пл╕дну перекладацьку роботу з р╕зних мов укра╖нською, ╕ перш за все з б╕лорусько╖, рос╕йсько╖ та кримськотатарсько╖. Сво╖ми перекладами в╕н знайомив читач╕в з поетичним святом р╕зних автор╕в, зближуючи культуру ╖х народ╕в, спов╕дуючи, як колись писав про сво╓ слово Павло Тичина, «аркодужне перевисання до народ╕в». Так само ╕ наш поет будував мости дружби м╕ж ними. Н╕коли не забував в╕н ╕ про л╕тературну зм╕ну, в╕дшукуючи ╕ пестуючи молод╕ таланти серед обдарованих школяр╕в, орган╕зуючи або беручи участь в р╕зноман╕тних мовно-л╕тературних заходах аж до редагування ╕ видання за сво╖м редакторством колективних зб╕рок в╕рш╕в творчо╖ молод╕. ╤ не один ╕з сучасних кримських профес╕йних письменник╕в завдячу╓ йому тим, що допом╕г сво╓ю п╕дтримкою й оп╕кою вийти на велику л╕тературну дорогу, стати членом Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. В╕н мав багато друз╕в ╕ знайомих не лише в Криму. Мен╕ як учаснику р╕зних м╕жнародних ╕ всеукра╖нських наукових конференц╕й, опоненту на захистах дисертац╕й чи науковому кер╕внику власних асп╕рант╕в при захист╕ ними ╖хн╕х досл╕джень, приймаючи участь у л╕тературних заходах – презентац╕ях книг, у м╕жнародних Шевченк╕вських святах «В с╕м’╖ вольн╕й нов╕й», як делегату чотирьох останн╕х з’╖зд╕в НСПУ тощо доводилося бувати в багатьох м╕стах ╕ рег╕онах Укра╖ни. ╤ де б я не був, мене нер╕дко запитували друз╕, колеги, просто знайом╕, а то й незнайом╕: «А як там Данило Кононенко?», передавали йому в╕тання чи сво╖ власн╕ книги. Багато ще доброго ╕ заслуженого можна сказати про Данила Кононенка. Та передовс╕м в╕н сам перш за все був справжн╕м майстром поетичного слова, поетом «з любов╕ й добра» з╕ сво╖м власним художн╕м баченням св╕ту в яскравих барвах ╕ образах, у людських печалях ╕ радощах. В╕н не шукав якихось надмодерних та ╕же з ними штукенц╕й, а кохався в музично-мелод╕йних ╕ яскраво-виразних барвах р╕дного слова, успадкувавши у сво╖й поез╕╖ традиц╕╖ класичного укра╖нського в╕рша. Писав щиро, вкладаючи у сво╖ твори талант, яким над╕лив його Господь. ╤ вже з перших сво╖х публ╕кац╕й Данило Кононенко означився як поет-л╕рик, як автор мелод╕йно-ритм╕чного в╕рша, удосконалюючи його в╕д в╕рша до в╕рша, в╕д книги до книги. Широкий ╕ тематичний д╕апазон поез╕╖ Данила Кононенка. Та про що б в╕н не писав, йому притаманна глибока поетизац╕я в╕ршовано╖ опов╕д╕. ╤ ця ознака пом╕тна не лише в його, так би мовити, традиц╕йн╕й «чист╕й» л╕риц╕, а й у творах громадсько-сусп╕льного чи публ╕цистичного звучання. Прагнув поет уникати й багатосл╕в’я, яким «хвор╕╓» чимало автор╕в. А сказати багато коротко – це справжн╕й талант. Ним волод╕в наш поет. ╤ як тут не навести його 13-рядковий л╕ричний етюд «Останн╕й день в╕йни», який можна без усяких знижок в╕днести до справд╕ хрестомат╕йного в╕рша:
Ой, не грала гармонь, а плакала, Ой, ридала гармонь ридма… Тихо зойкнула хв╕ртка злякано: — Мамо! Ма… А в сел╕ «перемога» - чулося, Б╕гли з поля худ╕ ж╕нки. Мати в чорну печаль запнулася на в╕ки.
╤ х╕ба не викликають так╕ рядки ц╕лу гаму почувань? Через образно-емоц╕йний ряд виразних троп╕в автор зум╕в передати весь траг╕зм найжорсток╕шо╖ в ╕стор╕╖ людства минуло╖ в╕йни з фашизмом, звузивши його до сприйняття л╕ричним геро╓м – одним з ╖╖ невинних жертв. А ск╕льки душевного палу, тривоги й любов╕ до р╕дного народу вкладено ним в ╕нший вже розлогий публ╕цистичний тв╕р-звертання «Слово до кримських укра╖нц╕в»? Багато ще доброго ╕ заслуженого можна сказати про слово поета. I хоч поета вже нема пом╕ж нас, та розрадою ╓ те, що це його слово лиша╓ться. ╤, мабуть, найкраще мовив про нього в╕домий учений ╕ письменник, професор Альбертського ун╕верситету з далеко╖ Канади, з яким я мав нагоду познайомитися ще 1993 року на М╕жнародн╕й Шевченк╕вськ╕й науков╕й конференц╕╖ в Одес╕. В╕н назвав поета «окрасою укра╖нського письменства Криму». Тож нехай ця невеличка книжечка стане скромним пошануванням подвижницького служ╕ння на л╕тературн╕й нив╕ нашого побратима Данила Кононенка на кримськ╕й земл╕. ╤ хай кожен, хто прочита╓ ц╕ спогади, а пот╕м захоче п╕знати ╕ його поез╕ю, упевниться в тому, що жив у Криму справжн╕й Поет, закоханий ус╕м серцем у цей прекрасний свiт ╕ людей в цьому свiтi. Михайло Вишняк
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 02.09.2016 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17371
|