"Кримська Свiтлиця" > #33 за 23.09.2016 > Тема "Душі криниця"
#33 за 23.09.2016
А ТУТ В╤ЙНА
Добрий день, шановна редакц╕╓! Посилаю дек╕лька в╕рш╕в ╕з ново╖ зб╕рки «Сив╕ють приспан╕ кургани». Можливо, використа╓те у газет╕. З вдячн╕стю, ваш колега - ╤гор Дах м. Червоноград *** ╤нод╕ в житт╕ трапля╓ться так, що, намагаючись зробити одне, робиш ще й друге, ╕ трет╓… ╤ добре, коли воно виходить не г╕рше за основну твою роботу. Так вийшло ╕ в ╤горя Даха, журнал╕ста, письменника, який збира╓ матер╕али про страшне во╓нне сьогодення. Кожна зустр╕ч ╕з б╕йцями на передов╕й да╓ поштовх ╕ для написання в╕рш╕в. А ще й дорога, яка н╕коли не ╓ одноман╕тною, бо всюди люди з╕ сво╖ми долями та б╕дами…. ╤гор Дах пройшов з╕ сво╖м фотоапаратом, диктофоном ╕ записником десятки к╕лометр╕в, як передово╖, так ╕ друго╖ л╕н╕╖ оборони. В╕н також працював у прифронтових м╕стах та населених пунктах: Слов'янськ, Краматорськ, Лиман, Бахмут, Костянтин╕вка, Дзержинськ, Шуми, Майорськ, Зайцеве, Покровське, Прилежне та ╕нш╕. З╕браного ним матер╕алу вистачить не на одну книжку. Зб╕рка поез╕й - не основна мета роботи ╤горя, але емоц╕╖ не могли не вкластися ╕ в поетичн╕ рядки. Час в╕дрядження – р╕ч сувора, тому й зб╕рка невеличка. Та попри все, автор зм╕г донести до читача найголовн╕ше – свою любов до Батьк╕вщини.
Натал╕я Ковальська, письменниця
╤гор ДАХ
А ТУТ В╤ЙНА
Ось бузьки повертаються додому, Щоб гн╕зда знов теплом сво╖м з╕гр╕ти, А тут в╕йна. ╤ н╕де скинуть втому, А як ╕з нею ╖м весн╕ рад╕ти?!
Хтось в╕д в╕йни вт╕ка╓ десь далеко, А бузьки, змучен╕, летять додому У небесах. П╕д крилами в них пекло, В стократ сильн╕ше весняного грому.
САПЕР
Над м╕ною сапер схилився – Завмер в╕д подиху металу. ╤ наче т╕лом з нею злився, В╕ддавшись дол╕ на поталу.
О Боже, щоб не помилитись… ╤ ось запал смертельний знято. Сапер встиг вдруге народитись. А це в житт╕ — найб╕льше свято…
СИВ╤ЮТЬ ПРИСПАН╤ КУРГАНИ Сив╕ють приспан╕ кургани В степах донецьких в╕д в╕йни. Прийшли на ╖хню землю хани, Мабуть, страшн╕ш╕ сатани.
Розрит╕ «градами» могили… Шукають що серед могил? О Боже, дай нам В╕ри й Сили, Щоб клятий пам’ят╕ не вбив!..
ПЕС
Бродячий пес прибивсь до в╕йська ╤ там господар╕в знайшов. Тепер у нього повна миска — В минуле голод в╕д╕йшов.
Пес з честю ╖жу в╕дробля╓, В б╕йц╕в повагу заслужив. Про нього, певне, кожен зна╓, З ким пес в окопах разом жив…
У ПЕРЕПОВНЕНОМУ ЗАЛ╤
Безхатченки др╕мали на вокзал╕, Холодний зал у смород╕ зачах. ╤ я м╕ж ними — н╕ч мене застала В сво╖х похмурих мовчазних тонах.
Мен╕ би в╕дпочити хоч годину. З передово╖ в журнал╕ста путь. Сам Бог для мене вибрав цей спочинок, Щоб не забув життя свого я суть.
Сид╕в у переповненому зал╕ ╤ сльози вистигали на очах. За що в╕йною от╕ люди гнан╕? ╤ в душу нишком закрадався страх.
НА МЕЖ╤
Я стою на «меж╕» - Сов╕сть кликала: треба. «Братн╕х» «град╕в» нож╕ - Блискавицями в неб╕.
А в долин╕ от╕й Пл╕сне люд г╕ркотою. Там залишились т╕, Що здалися без бою.
Був потр╕бен ╖м пан, Щоб з╕гнув рабськ╕ плеч╕. ╤ замкнувся капкан, ╤ не день — уже веч╕р…
В СТЕПАХ ДОНЕЦЬКИХ
В╕йна прийшла, зв╕дк╕ль не ждали Ан╕ народ, ан╕ “муж╕”. Т╕, що ╤стор╕ю в нас крали, Знов з п╕хов вийняли нож╕.
Знать, мало ╖м того, що вкрали, Привласнили соб╕ святе. ╤ нин╕ знов, не для забави, З мечем прийшли в Донецький степ.
О Боже, зглянься Ти над нами, Дов╕ру не рахуй за гр╕х. Ми хоч ╕ звалися братами, Але н╕ким були у них.
В степах донецьких, у окопах, Не за законами в╕йни Ст╕ною стали за ╢вропу Вкра╖ни нашо╖ сини.
Тепер дов╕ку не забути Тим хлопцям, що без рук, без н╕г, Московсько╖ зм╕╖ отрути, Що вилилась на наш пор╕г...
ПО ГОРЛ╤ВЦ╤ ЖУРА ГУЛЯ╢
Я з терикона бачив м╕сто, Немов на в╕ддал╕ руки. Воно розкинулось намистом, Але у н╕м бойовики.
Колись там музика лунала, Дзв╕нк╕ дитяч╕ голоси, ╤ мати доню колихала, Шахтар вдивлявся в неба синь.
По Горл╕вц╕ жура гуля╓, Прокляття й слуги сатани, Коли вже, ╕ сам Бог не зна╓, Зак╕нчиться розгул в╕йни.
Я з терикона бачив м╕сто...
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 23.09.2016 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17430
|