Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 20.02.2004
ЧЕТВЕРТА КУЛЯ
Віктор КАЧУЛА

З журналістського блокнота

Років 15 тому, коли я ще працював у кримській молодіжній газеті, доводилося не раз писати про "афганців".
З героєм однієї публікації - Олексієм Миролюбовим із Нижньогірська - контактуємо й досі (до слова, Олексій Васильович тепер наш постійний "cвітличний" читач).
І ось, переглядаючи перед афганським 15-річчям свої кореспондентські архіви, набрів на так і не опубліковану колись замітку-вірш. Щось стримало тоді, і, напевне, так і мало бути, бо сьогодні вже не так категорично оцінюється те, що переживалося, передумувалося 15 літ тому.
Власне, давайте подумаємо разом, чи готові ми до якихось категоричностей сьогодні. Буду радий вашим відгукам, світличани... (Даруйте, що публікація російськомовна - "Кримської світлиці" в Криму тоді ще не було).

Его Сергеем звали. Серегой... Погиб в Афганистане. В том последнем бою душманы ранили его дважды, но он отстреливался до последнего, он цеплялся за жизнь, он живучий был!
Третья пуля оказалась смертельной...
Похоронен в поселке под Симферополем. Пионерская дружина в школе, где учился Сергей, носила его имя. Хотели присвоить его имя улице, где вырос Сергей. Но...
На этой улочке остались мать, брат и сестра Сереги. Сестрица гуляет - мужики стаями вокруг дома ходят. Братец за воровство отсидел в тюрьме. Мать пьянствует, пьяную где-то ее избили до полусмерти - болеет теперь. И пьет.
Как на таком доме повесить именную табличку? Не кощунство ли это? Был сход жителей поселка. Крепко совестили соседей. Вроде, поняли те...
Постановили: улицу переименовать. "Не виноват Сережа... Золотой паренечек был, пухом ему земля, вечная ему память..." - старушки-соседки сквозь слезы всхлипывали.
Я потом был у них, у родственников Серегиных... Нет, не все они поняли. Еле удерживался, чтобы не взвыть, не взвопить - до совести, до нутра человеческого! Чтобы пронзила всех та страшная боль, та обида, та мука Серегина - ну как можно топтаться по памяти, по чести, по доброму имени сына и брата?!
Никогда уже не сможет высказать свою муку Сергей.
И я попробовал вместо него...

ПАМЯТИ СЕРГЕЯ

...Мне три пули мои
говорить не дают.
Но мне надо сказать,
будь хоть трижды я мёртв!
Как из раны штык-нож -
так мне муку мою
Надо вырвать из гроба -
и так здесь не мёд...
Первой пулею я
 в гроб был загнан на треть.
А второй - я второй
 не хочу вспоминать!
Только с третьей попытки
 вошла в меня смерть.
Всё. Готов. Отчего ж
продолжают стрелять?!
Гроб мой - как решето!
Нет покоя и тут!
Злые вести молва
аж сюда намела.
Ты ответь мне, сестра:
это правда иль врут -
Будто ты по рукам,
по постелям пошла?!
Как же так? Я ж тебя
и любил, и берег.
А теперь ты себя
 и меня продаёшь!
Да неужто, сестра,
 я надеяться мог,
Что когда-то ты пулей
 мне в душу войдёшь?!
Будто душу мою
расстреляли в упор!
- Брат, прикрой!! -
я кричал,
Но не ведал в огне,
а теперь вот узнал,
 что ты вор!
 что ты вор!
Что не брат ты,
 а пуля вторая во мне!!
Черт бы с ним! И такой
я бы мог воевать!
Автомат мой ещё
был над "духами" - власть!
Вдруг пронзило мозги:
что ж ты делаешь, мать?! -
Ты последнею пулей
мне в душу впилась!!
Мать - ты пьёшь!
   ты плюёшь
блевотой мне на гроб!!!
Мнится мёртвому мне -
вся могила - в плевках!!!
Гляньте -
тонкой травинкой,
очиститься чтоб,
Рвётся с гроба моя
  неживая рука!
Мать -
 не рви ту траву!
Брат - не рви!
И сестра!
Может,
боль моя с ней
прорастёт
до утра...
1989 г.

P. S. 15 лютого 2004 р. Кримське телебачення проводило телемарафон, присвячений 15-й річниці закінчення трагічної афганської авантюри. Радий за колег, хорошу справу зробили, хоч комусь вдалося допомогти. Бо в студії сиділи згорьовані, забуті всіма, замучені хворобами і нужденністю вдови, осиротілі батьки, яких так жорстоко надламала непоправна втрата.
А родину Сергія його смерть, напевне, просто зламала... І четверта куля всезагального (а в першу чергу - державного) наплювательства (ну, не йде з пам'яті та почута під час телемарафону історія про здертий із колгоспного свинарника 40-річний шифер, яким збиралися перекрити хату матері "афганця") летіла в душу вже не тільки убієнному в Афганістані Сергію, але і їм...
То чи ж маю я право судити їх після цього?
Через те й не називаю ні прізвища (пробач, Сергію...), ні села, ні вулиці, над якими й досі витає розстріляна "афганська" Сергієва душа...


АФГАНІСТАН - СУВОРЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЧАСНИКАМ

До 15-ї річниці виводу радянських військ з Афганістану, яку відзначають у всіх колишніх республіках СРСР, Президент України підписав Указ "Про День вшанування учасників бойових дій на території інших держав". Чимала заслуга в цьому голови Кримської республіканської організації Українського союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), голови Ради міністрів АРК Сергія Куницина.
Зал Кримського українського музичного театру, де проходили урочисті збори, не вміщав усіх присутніх. За пропозицією глави кримського парламенту Бориса Дейча було вшановано хвилиною мовчання пам'ять загиблих на тій війні. Більше п'яти тисяч молодих кримчан пішли з воріт кримських військкоматів у гори Афганістану. Сто шістдесят з них уже ніколи не побачать у своєму військовому квитку штамп "звільнений у запас". Як сказав у своєму виступі голова Верховної Ради АРК, навіть через багато десятиліть ніхто і ніколи не зможе дорікнути тим, хто проходив у ті роки військову службу в Афганістані, боягузтвом, відсутністю мужності, стійкості, сміливості. "Ми віддаємо належне виконавцям військового обов'язку - і тим, хто повернулися, і загиблим, усім тим, хто не посоромив бойову славу своїх дідів і батьків", - підкреслив Б. Дейч. При цьому він відзначив, що держава, органи влади всіх рівнів покликані робити все можливе, щоб кожен "афганець", родини загиблих були оточені турботою й увагою. Оцінюючи події тих років, керівник кримського парламенту сказав, що вони повинні стати "історичним і правовим" уроком, щоб більше жодна політична помилка не стала фатальною для багатьох простих людей. "Афганістан, як і багато інших "гарячих" точок в близькому і далекому зарубіжжі, - незагойна рана і одночасно суворе застереження тим, хто з позицій сили і зброї намагається і сьогодні вирішувати свої особисті, часто далекі від народних, питання".
На зборах ряду воїнів-інтернаціоналістів була вручена вища нагорода республіки - Знак відзнаки АРК "За вірність обов'язку". Шестеро "афганців" одержали довгоочікувані ордери на квартири, десять чоловік стали власниками новеньких автомобілів "Славута".
Галина ГРОМИК, прес-секретар голови ВР АРК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1744

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков