Версiя для друку Обговорити в форумi

Сто двадцять років тому археолог Вікентій Хвойка на Кирилівських висотах у Києві, а згодом - у Трипіллі розкопав залишки найдавнішої у світі цивілізації, що отримала назву "Трипільська культура". Її витоки губляться у п'ятому тисячолітті до нашої ери. Вона виявилася давнішою за шумерську цивілізацію, що доти вважалася найстарішою на планеті. Саме трипільці мали прекрасно розвинене землеробство, їм належить винахід колеса і сонячного календаря, виробництво кераміки і створення кількаповерхових житлових будівель.
Учених завжди цікавило запитання: хто такі трипільці? Звідки вони з'явилися на території України? Де їхнє генетичне коріння? Відповідь, хоча б частково, на ці та інші запитання можна отримати лише там, де є трипільські некрополі - місця масового поховання чи окремих залишків прадавніх людей. І чи не єдине місце, де сконцентрована така, поки що нерозкрита інформація, розташоване на Тернопільщині. Саме там, на Тернопіллі, живе й людина, яка не одне десятиліття присвятила вивченню Трипільської культури - Михайло Петрович Сохацький.

ДЕВ'ЯТЬ КІЛОМЕТРІВ ЗАГАДОК
- Пане Михайле, ви - директор Борщівського обласного краєзнавчого музею, історик-науковець, спелеолог, відкривач печери "Музейна", керівник низки археологічних та спелеологічних експедицій. Знаю, що ви обстежили і вивчили десь до півсотні археологічних пам'яток, з них - половина була знайдена та досліджена вперше. Та сьогодні, з огляду на те, що минає 120 років з часу виявлення залишків Трипільської цивілізації, поговоримо саме про це. Що ж пов'язує Тернопілля і Трипільську культуру?
- Передусім, скажу, межиріччя річок Серету і Нічлави, що на півдні Тернопільської області - унікальна територія. Тут, у Борщівському районі, зосереджені найбільші гіпсові печери світу. Одна з них - Оптимістична, має протяжність у 220 км, інша, Озерна - 117. Але, це тільки ті відстані, які досліджено і нанесено на карту. Реальна ж протяжність підземних лабіринтів цих двох печерних гігантів та інших печер збільшується після кожного дослідження спелеологів.
- Зрештою, тернопільські печери цікавлять на тільки спелеологів, але й учених-археологів, істориків, антропологів, етнографів.
- Так, особливо, коли йдеться про одну із підземних порожнин довжиною у майже дев'ять кілометрів. Це - печера Вертеба, що біля села Більче Золоте.
- Це село, де ви народилися. А що ж означає така назва печери, що вам у дитинстві розповідали про неї?
- У багатьох селах Західного Поділля, в тому числі й у моєму рідному Більче-Золотому, місцеві жителі карстові провалля на земній поверхні завжди називали "вертебами". Тож назва походить від старослов'янського "вертеб", що означає "печера, важкодоступна яруга, балка". Так ось, за писемними згадками, ще на початку 1820 року (зауважте, задовго до виявлення зразків Трипільської культури), у цій печері було знайдено сліди вогнищ, людські кістки, залишки глиняного посуду. А вже пізніше місцевий магнат Леон Сап'єга разом із працівником антропологічної комісії Краківської академії пройшов підземними коридорами перших вісімсот метрів.
- І що ж він там побачив?
- Знову ж таки, було виявлено кістки звірів, людей, розмальований посуд, крем'яне і мідне знаряддя. Знайдене вражало: понад триста цілих посудин, більш як 35 тисяч глиняних та керамічних фрагментів, майже 120 людських глиняних фігурок, 200 знарядь з кісток та рогів, триста виробів з кісток і каменю… Місцевий пан так захопився знайденим, що вивільнив величезні приміщення, де зберігалося вино, і позавозив туди печерні скарби, як згодом виявилося, унікальні зразки Трипільської культури. Більше того, Сап'єга за допомогою челяді взявся за склеювання побитих посудин, збудував над входом у печеру спеціальну будівлю, щоб туди ніхто не заходив.
- Яка ж подальша доля знайдених артефактів?
- Через деякий час, коли Леон Сап'єга помер, його вдова згідно із заповітом, передала всі знахідки у Краків та Відень. Це був період, коли територія нинішньої Тернопільщини належала Австро-Угорщині. Ось так, дев'яносто, ви собі уявляєте, дев'яносто запряжених кіньми возів поїхали до Кракова і Відня! Знайдених у печері речей було настільки багато, що одразу ж виникло запитання: а куди ж це все помістити? У Польщі вчинили логічно - на основі трипільських знахідок заснували археологічний музей, який й досі діє у Кракові.
- Більше того, ви колись розповідали, що емблемою цього музею обрано голову бика - точнісіньку копію амулета, знайденого у Вертебі.
- Це дійсно так. Між іншим, цей унікальний екземпляр тривалий час був одним-єдиним. І лише нещодавно аналогічний амулет ми знайшли у Вертебі.
- А чому така велика кількість свідчень Трипільської культури була саме у цій печері?
- Я вам скажу, що нині кожен із майже дев'яти досліджених кілометрів Вертеби, ставить нові і нові запитання. Передусім, що змусило жити у ній трипільців? Адже досі - в археології не було жодного схожого факту, коли житло трипільців розташовувалось під землею. Учених цікавить й історичний час, у якому жили "підземні" трипільці. Зрештою, звідки вони прийшли у цю місцевість, якого вони роду-племені, чи є вони окремою етнічною віткою, пращурами, що дали майбутнім поколінням свою родинну галузку?
- І що ж, є відповіді хоча б на деякі з цих запитань?
- Скажу відверто, Вертеба міцно тримає свої підземні таємниці. І потрібен був час, щоб трішки привідкрити оту завісу таємничості. Потрібен був час і люди, справжні ентузіасти, фанати, у доброму розумінні цього слова, які цілковито присвятили себе дослідженню отієї "подільської Помпеї", що у глибоких ходах-залах земної кори зберегла для нас фрагмент історичної епохи, про яку ми з різних причин не так уже й багато знали.

ЄДИНИЙ У СВІТІ ПІДЗЕМНИЙ МУЗЕЙ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
- Михайле Петровичу, у світовій науці якось так уже повелося, що нібито свій відлік суспільство почало відраховувати від давніх шумерів, прадавніх цивілізацій Риму і Греції, Месопотамії та Китаю, або ж - Індії. А тут раптом - Трипілля. Така обставина якось вписувалась у загальноприйняту концепцію розвитку цивілізації?
- Звичайно, ніхто в науковому світі не заперечував, що були собі колись такі люди, ну жили, щось робили, дещо залишили після себе - посуд, різні там глечики. Але те, що ці люди жили за кілька тисячоліть до нашої ери? Це дещо суперечило усталеним канонам науки. І тільки радіовуглецевий метод дослідження трипільських знахідок підтвердив, що що це - дійсно зразки однієї із найдавніших цивілізацій. І поки офіційна наука в Радянському Союзі замовчувала тему Трипілля, прадавні речі, знайдені археологами, поступово перекочовували в музеї Європи та ще далі - за океан, у приватні колекції.
- Тобто, Україна тихенько позбувалася цінних свідчень про своїх прадавніх предків?
- Саме так. І тільки вже в часи проголошення Незалежності те, що збереглося у глибоких музейних фондах-сховках, поступово почало ставати доступним широкому загалу. Навіть з'явилася унікальна двотомна енциклопедія про Трипільську цивілізацію.
- Знаю, ви - один із авторів цього видання, де є слова, що "…результати археологічних досліджень... беззаперечно підтверджують існування на території сучасної України в давні часи унікальної цивілізації - Трипільської"...
- Це справді так, бо саме наші далекі предки опанували культурне землеробство, виплавлення і обробку металів, гончарне ремесло, будівництво житла у складній кліматичній зоні.
- І це все за тисячу років до появи Шумерської цивілізації!
- Більше того, доказано, що вже тоді трипільці використовували колісні візки, будували величезні поселення, вміли користуватися місячним календарем. Так що досягнення Трипільської цивілізації, беззаперечно, зіграли величезну роль у розвитку людства, а матеріальні свідчення, які дійшли до наших днів, говорять про те, що саме Трипілля, імовірно, було колискою індоєвропейських народів.

- Тож як так могло трапитися, що маючи таку високорозвинену цивілізацію, культуру, трипільці раптом опинилися під землею - у темній і сирій печері Вертеба? Що їх туди спонукало перекочувати, покинувши земну поверхню?
- Почну з того, що у нашому музеї зібрано багатющу колекцію артефактів, знайдених у Вертебі. Більше того, у цій печері ми створили єдиний у світі підземний музей Трипільської культури…
- Ви знаєте, там я побував із десяток разів. І завжди дивувався, яка то подвижницька робота - розчистити багатокілометрові ходи, прокласти туди дорогу, відтворити сцени з життя трипільців із їхніми скульптурними зображенням там, у печері...
- Все це продовжується й зараз. Проводимо розкопки, розчищаємо підземні ходи-лабіринти, облаштовуємо підсвітку окремих трипільських артефактів. Ви згадали про фігури, то їх із гіпсу зробили тутешні майстри. Біля цих "трипільців" полюбляють фотографуватися під час екскурсії туристи.
- Але повернімося до мого запитання - чому ж оці сонцелюби-трипільці, які мали розвинене землеробство, мешкали на просторах України, опинилися тут, у печері Вертеба?
- Це унікальний випадок. Видно з усього, зазнаючи загрози від сусідніх племен, трипільці змушені були залишити свої добротні селища і перебратися у підземні катакомби, які у гіпсах створила природа ще мільйони років тому. Тому тут і було виявлено стільки трипільських речей і останків самих трипільців.
- Тут часто відбуваються археологічні експедиції?
- Щорічно. Ось подивіться, - Михайло Петрович кладе на долоню жіночу фігурку з глини. - Оце знайшли цього літа. Фігурці - понад 5 тисяч років, але гляньте, як збереглася, які тонкі обриси! - емоційно каже археолог.
- А що втілювали трипільці у таких речах?
- У подібних знахідках, різних за стилем і формою жіночих зображеннях, трипільці, очевидно, втілювали образи шанованих божеств, які уособлювали у землеробсько-скотарських племен ідею родючості і загального добробуту. Трипільці залишили нам у спадок багато невеличких жіночих фігурок. Вони зображали богинь родючості голими й наносили на їхні тіла особливі символічні знаки. Часто на місці грудей богинь накреслювалася подвійна спіраль. На животі або на лоні малювався ромб, перехрещений на чотири долі. Поєднання обох символів означає шлюб стихій Неба і Землі.
- Яке ж призначення цих фігурок?
- Це також залишається для нас загадкою. Чи це були дитячі іграшки, чи, може, культові фігурки, які закладалися у фундамент з ціллю оборонити себе від злих духів? Жодна з цих теорій точно не доведена.
- Жіноча фігурка - не єдина знахідка, яка поповнила фонди музею під час цьогорічної археологічної експедиції?
- Цього року з нами працювали студенти антропологічного факультету Вісконського університету, що у місті Ошкош та одного з університетів штату Мічиган. Чим нам це корисно? Тим, що люди хочуть не тільки опрацьовувати знайдений матеріал - давні кістки, але й беруть безпосередню участь в археологічних дослідженнях. Студенти разом з нами розчищають підземні ходи в печері, виносять землю, виконують усі роботи, що й ми.
- І вони не цуралися, здавалося б, такої "чорної роботи"?
- А знаєте, ні. Це для нас неабияка допомога. Так ось, цього року в нас працювали 25 стажерів і два фахівці-антропологи зі США. Вони вивчають давні кістки людей, тварин, роблять відповідні дослідження. По суті, це - біоархеологи. Тобто, вивчають скільки, скажімо, у знайденій кістці тих чи інших хімічних елементів.
- Який же результат цієї експедиції?
- Як на мене - дуже цікавий. Розкопки проводили у двох місцях Вертеби: при вході і в досить віддаленому кінці. І ось, при головному вході у печеру було знайдено такі речі, які ми ще досі не бачили. По-перше, ми знайшли місце, де трипільці обробляли кремінь. Це рідкісна знахідка для Вертеби. Там знайдено цікаві артефакти - добре збережені сліди вогнищ, давні лежанки, на яких відпочивали трипільці, попередньо їх нагріваючи. Ми навіть виявили хід, який спеціально було прокладено на поверхню, щоб туди виходив дим. Крім жіночих фігурок, знайшли і фігурки тварин і, вперше - фігурку птаха, з усього видно, це - качка. Відкопали і крем'яні знаряддя праці, емальований посуд - миски, оригінальні кубки, частини мотик з оленячого рогу, якими трипільці обробляли землю, знайшли і давні зернотерки, якими розтирали зерно на муку.

У ПОШУКУ ГЕНА ТРИПІЛЬЦІВ
- Тобто, це ще раз підкреслює вашу тезу, що Вертеба була своєрідним сховищем трипільців?
- Правильно, Вертеба, це те місце, куди трипільці втікали від тієї чи іншої небезпеки, і брали вони з собою сюди різні потрібні предмети.
- А як довго вони тут були - десятки чи більше років?
- Досліджено, що в печері трипільці перебували упродовж щонайменше 500 років. Тому тут і є стільки залишків їхньої матеріальної культури, якої нині ми маємо можливість торкнутися і досліджувати.
- Ви згадали про американських студентів-антропологів. Щось вже з'ясовано з тих органічних залишків, які вони знайшли під час розкопок у Вертебі?
- Скажу, що антрополог, біолог Джордан Карстен із США, який працював ще вісім років тому у Вертебі, тепер щороку надсилає сюди на стажування своїх студентів. Така обставина дуже важлива, адже носії Трипільської культури жили на величезній території - від румунських Карпат до Дніпра, аж до лівого берега.
Але майже ніде не зустрічаються залишки їхніх кісток. Тому важко говорити про носіїв цієї культури, - скільки років вони жили, як проходило їхнє життя, який середній їхній вік був, як вони харчувалися, чим переважно хворіли, і тому подібне. Ось чому так важливо досліджувати кістки трипільців.
- Тому цим і зацікавилися генетики, особливо ті, які досліджують генетичну історію давніх народів?
- Безумовно. Вони і взяли проби з цих кісток і передадуть їх в одну із лабораторій у Дубліні. Це дуже складна і копітка робота, бо у кістках за тисячоліття накопичились гени ДНК бактерій, які, так би мовити, зайві і не стосуються трипільців. Але для антропологів це все ж рідкісна можливість, бо трипільці почали ховати своїх покійників тільки наприкінці існування їхньої культури - невідомо тільки, як саме вони хоронили померлих.
- Як гадаєте, що можна буде стверджувати після таких досліджень?
- Це, зрозуміло, залежить від результатів. Загадувати наперед не буду, але упевнений, що в подальшому можна буде сказати, чи були трипільці місцевими мешканцями, чи пов'язані з якимось іншим регіоном, наприклад Західною Європою або Азією. Зрештою, це не єдина проблема, яку намагаються вирішити науковці, досліджуючи Вертебу. За їхніми припущеннями, трипільці є ніби проміжною ланкою між першими мешканцями Європи і сучасними. Їх вивчення доповнить картину заселення Європи і може полегшити пошук відповіді на запитання про те, чи прийшли давні люди спершу в Західну Європу чи в Південну і Східну.

…Після розмови з Михайлом Сохацьким я вкотре побував у Вертебі, аби більш зримо відчути присутність тут духу тисячоліть… А пізніше покидав її, оцю своєрідну "Подільську Помпею" із двояким відчуттям. З одного боку, розумів, що без минулого немає майбутнього. І саме в генетичному коді, по суті, сконцентрована інформація про походження людства. Саме він, отой генетичний код, віддзеркалює усі зміни, які відбувалися з людьми упродовж тисячоліть. Бо кожна цивілізація на тому чи іншому відрізку часу має вибір - або розвиватися далі, або зайти у глухий кут і загинути, зникнути. Тож, зрозуміло, цікаво дізнатися, яким був шлях тієї чи іншої цивілізації. А з іншого боку - як стверджують біоенергетики і генетики, зі смертю людини генетичний код не зникає. Він зберігається у генофонді нащадків і таким чином, формується людська популяція. Адже генетичний код - своєрідна родослівна, інформація, залишена предками майбутнім поколінням. Це стосується, зокрема, і трипільців.
То чи вдасться вченим дослідити отой протоген трипільців? Чи зуміють вони з'ясувати: існували трипільці окремо, чи перетиналися з іншими групами? Зрештою, чи співпадуть гени трипільців із нашими сучасними? Хтозна, можливо аналіз і вивчення древніх ДНК трипільців, що жили понад п'ять тисяч років тому у печері Вертеба, і дасть відповідь на ці та інші питання.
Принаймні, у це вірить Михайло Сохацький, коли вкотре спускається у підземні лабіринти чи схиляється у своєму кабінеті над новим знайденим у Вертебі артефактом Трипільської культури…

Олег СНІТОВСЬКИЙ
м. Тернопіль
www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 07.10.2016 > Тема ""Білі плями" історії"