Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У КРИМУ ПАРТИЗАНИ ЗА ТИЖДЕНЬ СПАЛИЛИ ПОНАД 2000 ГАЗЕТ ╤ ЗАПРОШЕНЬ НА ПСЕВДОВИБОРИ
Ран╕ше рух опору «Жовта стр╕чка» закликав населення на ТОТ до масового ╕гнорування...


НЕЗАКОНН╤ РЕЙСИ ДО КРИМУ:
Ще двом директорам ав╕акомпан╕й РФ оголосили п╕дозру…


У КРИМУ ПОХОВАЛИ ЩОНАЙМЕНШЕ 694 СОЛДАТ╤В РОС╤ЙСЬКО╥ АРМ╤╥
К╕льк╕сть поховань може бути б╕льшою, оск╕льки значна частина в╕дбува╓ться без висв╕тлення…


АВТЕНТИЧН╤ НАЗВИ, ЯК╤ ПОТР╤БНО ПОВЕРТАТИ
У Кримськотатарському ресурсному центр╕ створили карту Криму з ╕сторичними топон╕мами…


МЗС НАЗВАЛО Н╤КЧЕМНИМ РОС╤ЙСЬКИЙ ЗАКОНОПРО╢КТ ПРО «НЕВИЗНАННЯ ПЕРЕДАЧ╤ КРИМУ»
Агресор грубо порушив ╕ продовжу╓ порушувати власн╕ ж зобов’язання…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 20.02.2004
ЗЕМЛЯ: ПОЛІТИКА І ЕТИКА
Олекса Боярко. (Радіо "Свобода").

Однією з головних проблем, яка серйозно впливає на розвиток міжетнічних стосунків у Криму, залишається проблема виділення землі кримським татарам, котрі повернулися чи повертаються з місць депортації. І найгостріше ця проблема стоїть на Південному узбережжі півострова.

Розповідає кореспондент Радіо "Свобода" в Криму Володимир Притула:
- Увесь минулий рік то в одному, то в іншому населеному пункті Південного узбережжя Криму вибухали земельні конфлікти - репатріанти - кримські татари вимагали виділення їм земельних ділянок, чому роками опиралася місцева влада. Деякі конфлікти переростали у протистояння і навіть зіткнення кримських татар з підбурюваним владою місцевим російськомовним населенням.
За даними заступника голови Республіканського комітету у справах національностей і депортованих громадян Володимира Ренпенінга, у 2003 році репатріанти подали понад 6 тисяч заяв на виділення земельних ділянок на Південному узбережжі Криму. За його словами, це відбувається на тлі внутрішньої міграції населення автономії (передусім - раніше депортованих) з півночі на південь і зловживань місцевої влади у сфері земельних відносин та безконтрольного продажу землі, зокрема й іноземним власникам.
Заступник голови Верховної Ради Криму, член президії Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров каже, що земля для кримських татар є символом батьківщини, але зараз вона стає важливим політичним та економічним чинником. Ільмі Умеров: "Земля - це, напевно, найголовніший фактор на сьогодні, який перетворюється в головну проблему. Якщо раніше кримські татари їхали й облаштовувалися там, де дозволяла влада і де було дешевше, то зараз розпочалася внутрішньокримська міграція. В основному вихідці з Південнобережжя намагаються тепер туди повернутися. Адже відомо, що до депортації кримські татари складали там 70 - 80% населення. А те беззаконня, що чиниться з розпродажем землі на Південному узбережжі Криму, тільки стимулює цей процес, а інколи і примушує кримських татар вдаватися до акцій, які називають самовільним захопленням земель", - вважає Ільмі Умеров.
Відомий кримський журналіст і політолог Микола Семена каже, що незаконний і масовий розпродаж місцевими властями південнобережної землі переважно російським підприємцям спровокував виступи репатріантів, і називає причини цього: "По-перше, коли вони поверталися на територію Криму, було розроблено, а потім і здійснено план дисперсного розселення кримських татар, вони в основному селилися в степовій зоні і їх фактично не допускали на Південний берег Криму. Хоч раніше, зокрема в Ялті, населення на 80% складалося з кримських татар. По-друге, повернувшись, вони вже не змогли із зрозумілих причин стати членами КСП, а тому місцеве населення, яке було в КСП практично поголовно, отримало землю у власне користування, а кримські татари не змогли цього зробити".
За свідченнями Миколи Семени, з 200 протестів, винесених в останні місяці минулого року республіканською прокуратурою на незаконне захоплення землі на Південному узбережжі Криму, лише четверта частина стосується дій репатріантів. Крім того, Микола Семена каже, що не слід вважати самозахоплення кримськими татарами землі власне захопленням, це - більше акції протесту проти дій влади, і вони триватимуть доти, доки владні структури не змінять свого ставлення до проблем репатріантів.
Тим часом представники кримського уряду вважають, що аби уникнути подальшого зростання внутрішньої міграції кримських татар на південь, необхідно звернути особливу увагу на розв'язання проблем соціально-економічного розвитку північних і степових районів Криму, насамперед -вирішити проблему працевлаштування. У Меджлісі кажуть, що це - занадто спрощений погляд на вирішення земельного питання на Південнобережжі.
Земельне питання в Криму у зв'язку з недосконалістю відповідного законодавства стає джерелом дуже небезпечного конфлікту. Так вважає експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталя Беліцер:
- При розробці Земельного кодексу чи інших законів просто не врахували специфіку Криму і, зокрема, ситуацію з кримськими татарами. Зараз це особливо актуально, тому що в 2004 році земля реально стає товаром. Кримські татари, які не
отримали власної землі, втрачають останній шанс.
Це, по-перше, веде до суттєвої радикалізації настроїв самої кримськотатарської спільноти, що може мати негативні наслідки для всієї України як держави, і лояльності до її державності.
По-друге, оскільки ситуація політично буде дуже загострена в цьому році, будь-яка легковажна, необережна, не виважена заява чи виступ представника владних структур миттєво підхоплюється і знов-таки обігрується в такому контексті, який, з одного боку, провокує кримських татар, з іншого - підсилює агресивні настрої сепаратистської російської спільноти. Втрачається порозуміння, яким дуже пишалися всі гілки влади на рівні міжетнічних стосунків. І саме в цьому році криза може набути таких масштабів, коли звичний шлях - "ах, якщо вже дуже все загострилося, то звернемося до Меджлісу і разом якось вирішимо питання, знайдемо компроміси" - може стати неможливим...
Чому ж певна частина кримських татар так прагне оселитися саме на Південному березі Криму? Історичну довідку пропонує доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв:
- До 1944 року щонайменше 40% кримських татар традиційно проживали на території від Балаклави на заході до Судака і Феодосії на сході Криму. Серед населення Південного берега вони становили відносну більшість - 42,4%.
Кримськотатарський народ складається з трьох субетносів: степового, передгірського і південнобережного. Між ними існуть певні відмінності у походженні, мові, культурі, традиціях і менталітеті. Наприклад, особливістю етногенезу південнобережного субетносу була велика строкатість його складових: тюрків, готів, італійців, греків, слов'ян, вірменів.
Після депортації 1944 року етнічний вакуум почали заповнювати здебільшого організованими хвилями переселенців з Росії та України.
Перша хвиля була організована владою СРСР в період з 1944-го до 1950 р. Чимало цих людей поселилися в житла, що належали депортованим кримським татарам. Значна частина переселенців була спрямована саме на Південний берег Криму.
Друга хвиля - з 1950-го до 1964 р. - з метою відбудови зруйнованого війною господарства, створення на півострові промисловості та реконструкції аграрного сектора.
Третя хвиля - з 1964-го до 1975 року. У цій хвилі вже переважає стихійна міграція в "пошуках кращої долі" з усіх регіонів РФ, цьому сприяла і штучна індустріалізація Криму. Найбільш ласим шматочком для облаштування переселенці цієї хвилі вважали теж Південний берег Криму.
Остання, четверта хвиля: з 1975-го до 1990 р. Новоприбулі охоче селилися в Ялті, Сімеїзі, Місхорі, Алупці, Алушті, годуючись, головним чином, за рахунок туристів влітку, що давало можливість якось існувати в зимовий період.
За період після 1944 року етнодемографічну структуру Південного берега було змінено майже радикально. Росіяни і українці, які мешкали в цьому регіоні до 1944 року, загубилися в потоці новоприбулих.
Звинувачення на адресу кримських татар, що вони нібито хочуть захопити Південний берег, є безпідставні. Річ у тім, що на Південний берег їдуть лише ті кримськотатарські репатріанти, які були мешканцями цього регіону до 1944 року, або їхні нащадки.
Особливістю кримськотатарського народу є велика прив'язаність до місць свого традиційного поселення, до родової історії та могил предків. Тому змусити степового татарина, рід якого пов'язаний з Джанкоєм чи Ак-Мечеттю, переїхати до Ялти - дуже важко.
Справді, на Південному березі Криму найдорожча на півострові земля, придатна для високопродуктивного сільського господарства, а також для використання як курортно-рекреаційної зони. Проте активність південнобережного субетносу кримських татар щодо повернення на етнічні землі, пов'язана з негативними соціально-економічними процесами останнього часу в цьому кримському регіоні. Йдеться про масовий розпродаж південнобережної землі іноземним громадянам, переважно представникам РФ, як юридичним, так і фізичними особам. Вони надзвичайно активно скуповують найкращі шматки Південного берега.
Важко сказати, чи свідомо вони реалізують ідею Анатолія Чубайса про "ліберальну імперію", зокрема його ж таки тезу, що треба купити все в Криму, щоб він став російським більше, ніж будь-коли, чи діють інстинктивно, але можливість позбутися своїх традиційних земель серйозно занепокоїла південнобережних татар, які почали вживати заходів, щоб відстояти свої інтереси.
Це й викликало адекватну реакцію промосковськи орієнтованих кримських чиновників, що давно мають рахунки з цим народом, в тому числі і через те, що, як висловився Костянтин Затулін: "Кримські татари - то п'ята колона України в Криму".
І на завершення - роздуми знаного культуролога, професора Вадима Скуратівського про земельну проблему в Криму в загальному контексті подолання спадщини комуністичного режиму.
Доля кримськотатарського народу безкінечно трагічна. Так було і за часів Романових, і в епоху російського комунізму. Сьогодні ситуація ніби перемінилася. Суверенна Україна допомагає кримськотатарському етносові повертатися на свою історичну батьківщину. Ту батьківщину, де цей народ, всупереч пересудам деяких істориків, живе не якісь півтисячі років, а може, навіть тисячі років, оскільки до цього етносу входять ще й попередні, так би мовити, дотюркські елементи євразійського і східноєвропейського світу.
Отож, це їхня, кримських татар, батьківщина. Добре, повернулися ці люди, але ж вони повернулися у гранично двозначній економічній ситуації. Йдеться про те, що треба цим людям жити на своїй землі. А земля не своя, земля вже належала колгоспам. А поверталися, зрозуміло, не колгоспники, і наприкінці десь 90-х років стало зрозуміло, що ці люди залишилися без землі, а треба з чогось жити.
Виходить так, що з одного боку суверенна Україна ніби все зробила для того, щоб залишилася в минулому злочинна сталінська депортація кримськотатарського народу. Але як же проходитиме репатріація цього народу, якщо у людей немає землі, більше того, немає можливості повернення на свою ж таки землю, де вони жили тисячі років.
Чим це скінчиться? Може скінчитися немалим конфліктом поміж політичною Україною і кримськотатарським народом. Не забуваймо й про те, що Україна - не тільки європейська країна, вона на краю величезного азійського, ісламського простору. Непродумана політика держави щодо цього найбагатостраждальнішого народу може негативно відрезонувати на всьому просторі ісламського світу.
Навіщо це нам? Але йдеться навіть не тільки про конкретну політику, йдеться, власне, про етику цієї політики. Дайте можливість цьому багатостраждальному народові, якого гнобили спочатку Романови, потім ленінсько-сталінська епоха, потім вони натерпілися після смерті диктатора. Дайте їм можливість облаштуватися на землі, на їхній землі. Якщо Україна цього не зробить, це буде не тільки її політичною помилкою, це буде її фундаментальною етичною помилкою.
Словом, належить цю проблему необхідним чином вирішити. Не забуваймо, що всі погляди східного світу зараз зосереджені на тому, яким чином Україна поведе себе стосовно цього самого трагічного етносу, який, по суті, є братом української історичної долі.

ТИМ ЧАСОМ...

НАСТУП НА "СВОБОДУ"

Близько місяця тому радіо "Довіра", на хвилях якої, зокрема, транслювалися в FM-діапазоні передачі Радіо "Свобода", змінило власника. Наслідки не забарилися: 11 лютого керівництво Радіо "Свобода" отримало повідомлення, що начебто в зв'язку зі зміною концепції передач радіо "Довіра" з 17 лютого цього року трансляція Радіо "Свобода" в FM-діапазоні припиняється.
УРП "Собор" вважає усунення Радіо "Свобода" з популярного FM-діапазону виявом політичної розправи над авторитетним, неупередженим радіо, завдяки якому мільйони слухачів в Україні могли отримувати об'єктивну політичну інформацію. УРП "Собор" закликає демократичні сили зробити все можливе, щоб передачі Радіо "Свобода" залишалися доступними для якомога більшого числа українців. Водночас УРП "Собор" закликає українську опозицію зробити все можливе для того, щоб ще до президентських виборів створити ефективну мережу мовлення в FM-діапазоні, яка зможе подолати стіну неправди, що зводиться контрольованими владою ЗМІ.
За повідомленням прес-служби УРП "Собор".

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1749

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков