"Кримська Свiтлиця" > #36 за 14.10.2016 > Тема "Резонанс"
#36 за 14.10.2016
ТРЕТЯ СВ╤ТОВА ГРА. ШАХИ ОБАМИ ТА ПРЕФЕРАНС ПУТ╤НА
В╕йна – та ж гра. М╕ж ними лише к╕лька в╕дм╕нностей. На в╕йн╕ ╓ св╕й та чужий, друг та ворог, фронт та тил. У в╕йни ╓ початок та к╕нець, перемога й поразка. У гр╕ – чужий може виявитися сво╖м. А св╕й – чужим. Ус╕ ╕гри завдячують сво╖м ╕снуванням тому, що у них ╓ правила. В╕йна «завжди була ╕, як ╕ ран╕ше, залиша╓ться ╓диним творчим видом д╕яльност╕, де нема╓ жодних правил». Гарний геопол╕тичний гравець – Супергравець – н╕коли не дасть знати супротивников╕: чи трива╓ ще гра, чи вже розпочалася в╕йна... Усе це не марн╕ роздуми автора, а тези з книги людини, котра неабиякою м╕рою сьогодн╕ вплива╓ на пол╕тику Кремля. Мова про Антона Вайно, д╕йсного державного радника РФ 1 класу, кер╕вника пут╕нсько╖ АП. Коли вл╕тку Пут╕н прихистив його у сво╖х пенатах, журнал╕сти кинулися перегортати книги, де в╕н рахувався серед сп╕вавтор╕в, ╕ не знайшли в них н╕чого, окр╕м купи безглуздостей та псевдонаукового мудрування. Але щось у кандидатов╕ все ж зац╕кавило Пут╕на, якщо Вайно отримав хл╕бну посаду? Що саме? Можливо, в╕дпов╕дь варто шукати в ╕нш╕й його книз╕, видан╕й 2012 року, – «Образ перемоги». Чи ╓ в н╕й хоч щось в╕д науки – нехай м╕ркують фах╕вц╕. Ц╕нна вона ╕ншим – спробою об╜рунтувати д╕╖ Пут╕на як модель сво╓р╕дно╖ Супергри. Чи узагальнив послужливий Вайно практику Пут╕на попередн╕х рок╕в? Чи будував Пут╕н свою пол╕тику, зв╕ряючись з книгою «теоретика»? Нев╕домо. Але якщо призначив головним розпасувальником у сво╖й свит╕, отже, знав, що робить. Текст «Образу перемоги» пересипаний цитатами: в╕д «Весь св╕т – театр, а люди там – актори» та «Що життя наше? Гра» до рем╕н╕сценц╕й з гесс╕всько╖ «Гри у б╕сер». Автор перекону╓, що у св╕т╕ не ╕сну╓ н╕чого, окр╕м гри. ╤ мета ╖╖ завжди одна – випробувати свою удачу, «фарт», як╕ споконв╕ку вважалися ознакою богообраност╕. Кого супроводить усп╕х – того любить Бог. «Удача» ран╕ше ╕ «удача» тепер – це не одне ╕ те ж. Слово прийшло з давньо╖ в╕йськово╖ терм╕нолог╕╖. «Повернутися з удачею» означало повернутися з в╕йни з награбованим. Т╕льки у в╕йн╕ правитель м╕г довести свою божественн╕сть (╕ в╕дблиск ╖╖ падав на народ!) Спроба уникнути в╕йни вважалася слабк╕стю. Перемога над Наполеоном ╕ у «велик╕й в╕тчизнян╕й», винищування народ╕в на величезних територ╕ях в╕д Балтики до Тихого океану, крад╕жка ядерно╖ бомби – усе це «фарт» та ознака богообраност╕ Рос╕╖. П╕дсумки ж холодно╖ в╕йни, 1991 р╕к – крижаний душ ╕ депрес╕я. Л╕ки в╕д яко╖ ╓дин╕ – п╕дтвердити богообран╕сть. Чи можна здолати Зах╕дний св╕т – найсильн╕шого гравця на геопол╕тичн╕й шах╕вниц╕? Вайно об╕ця╓, що можна. У будь-як╕й гр╕ перемага╓ той, хто вм╕╓ блефувати. Прихову╓ час завдання удару, хитру╓, обводить, збива╓ з пантелику неправдивими замахами. Обман супротивника – частина гри. Але у гр╕ ╓ правила, якими можливост╕ обману обмежен╕. Сильний гравець завжди д╕╓ строго в межах правил. Як його об╕грати? Зм╕нити правила, – радить глава пут╕нсько╖ адм╕н╕страц╕╖. «Супергравець» в╕др╕зня╓ться в╕д сильного гравця тим, що не гра╓ за правилами (!), а встановлю╓ ╖х. ╤ м╕ня╓, коли захоче. «Супергра» – це змагання м╕ж супергравцями: хто швидше, част╕ше ╕ радикальн╕ше зм╕нить правила у процес╕ гри! Правила, звичайно ж, не м╕няються хаотично, на догоду моменту. Тут теж мають бути сво╖ тактика ╕ стратег╕я. Своя п╕дп╕льна, диверс╕йна робота. Адже гравц╕ команди супротивника, глядач╕, убол╕вальники, а тим б╕льше судд╕ можуть не погодитися на зм╕ну правил. Ось для цього, пише Вайно, за спинами активних гравц╕в створю╓ться так званий «суперклас», де командують «ел╕ти». Його завдання – перед зм╕ною правил гри зм╕нити «картину св╕ту». У геопол╕тиц╕ це досяга╓ться ╕нформац╕йними в╕йнами. Спершу картина св╕ту зм╕ню╓ться в очах власних «убол╕вальник╕в», ╖х необх╕дно переконати, що бити суперника по ногах – це правильно. Тиск фан╕в зм╕ню╓ переконання гравц╕в. З╕ткнувшись ╕з зухвалим нехтуванням правил, фани та гравц╕ супротивника на груб╕сть в╕дпов╕дають груб╕стю – ╕ тим п╕д╕грають невидим╕й гр╕. ╤, нарешт╕, ставляться перед фактом судд╕: або судите, як бажають гравц╕ та убол╕вальники, або сходите з╕ сцени. ╤ ось, збуджено пише автор «Образу перемоги», – «первинн╕ правила перетворюються на ╕м╕тац╕ю, ╕ на майданчику при тих же зовн╕шн╕х атрибутах розгорта╓ться зовс╕м ╕нша гра». ╤ який-небудь гросмейстер, прийшовши на матч за шахову корону, на шах╕вниц╕ перед шаховим годинником бачить заяложену (╕ – так-так, краплену!) колоду карт ╕ розум╕╓, що програв. Пор╕вняння з шахами ╕ картами узяте не з╕ стел╕. За верс╕╓ю глави пут╕нсько╖ адм╕н╕страц╕╖ – Зах╕д гра╓ саме за шаховими правилами («Велика шах╕вниця» Зб╕гнева Бжез╕нского), де ╓ один супротивник, чорн╕ та б╕л╕ ф╕гури, й ус╕ позиц╕╖ в╕дкрит╕ поглядам. Придумали ╖х, ц╕ правила, Супергравц╕ – Рузвельт та Черчилль, та заклали до Атлантично╖ Харт╕╖. А безглуздий Стал╕н п╕дмахнув ╕ отримав Статут ООН, який не дав розгорнутися н╕ йому у Коре╖, н╕ Хрущову на Куб╕, н╕ Брежн╓ву в Афган╕стан╕, н╕ Пут╕ну в Укра╖н╕. Тобто, необх╕дно довести, що т╕ правила застар╕ли, в╕дм╕нити та грати за «новими». За чи╖ми ж? Ментальн╕сть рос╕ян, пише Вайно, – це «преферанс», де т╕, що в╕стують, об'╓днуються проти Гравця. А ще (додамо в╕д себе) – не нехтують взятками, роблять гру на м╕зер╕ та тримають за телепня. Знавц╕ преферансу продовжать ряд. Нам за деревами не видно л╕су, але Сир╕я – як на долон╕. ╤ у н╕й картяр заклика╓ США розписати з ним пульку. Обама впира╓ться, в╕н все ще в╕рить у рок╕ровки та цугцванги. У Кремля – одна над╕я – на азартного Трампа, якого Пут╕н намага╓ться всадовити за карти та об╕грати. Що б не робила Рос╕я, це не просто порушення правил. Це п╕дгонка ╖х п╕д себе, щогодини. Щохвилини. Ось доп╕нговий скандал з рос╕йською ол╕мп╕йською зб╕рною. Це для всього св╕ту – ганьба ╕ сором. Для рос╕ян – перемога! За правилами, придуманими у Кремл╕, – Рос╕я перемогла. «Як ми ╖х зробили»! – рад╕╓ рос╕йський фан ╕ з в╕дразою дивиться на «переможений» ол╕мп╕йський св╕т: «Подума╓ш, дисквал╕ф╕кац╕я! Др╕бна помста»! А що ж ми, Укра╖на? Слухняно грати у гру за правилами Пут╕на, намагаючись не сфальшувати ╕ не переступити межу? Безглуздо. В╕н н╕коли не дасть нам визначитися: йде гра або вже в╕йна, чи потр╕бно дотримуватися правил або вже можна без них? ╤ ми до втрати св╕домост╕ сперечатимемося: чи вводити во╓нний стан, чи стр╕ляти, чи миритися. ╤ потраплятимемо до пасток ╕ отримуватимемо жовт╕ картки в╕д чергового Штайнмай╓ра. ╤ що ж робити? В╕дпов╕дь повинн╕ знати наш╕ в╕йськов╕ стратеги. Пошлюся лише на ╕ншого рос╕йського ф╕лософа – Серг╕я Переслег╕на. За класично╖ стратег╕╖ гри ╕з супротивником, який перевершу╓ у ресурсах, – пише в╕н, – шанси на перемогу ╕ нав╕ть на н╕чию – нульов╕. ╢дине, що можна – це в╕дтягнути поразку. ╤нша справа, якщо використати так звану «стратег╕ю дива». З╕грати нетрив╕ально, на меж╕ фолу. Шанси – 50 на 50. Ц╕лком можна програти, ╕ поразка буде розгромною. Але ж можлива ╕ перемога! Пут╕н, як людина, котра м╕ня╓ правила, зда╓ться божев╕льним. Але, насправд╕, його алгоритм можна вирахувати. Адже зм╕на правил – теж гра, ╕ у не╖ ╓ сво╖ правила. ╤нту╖тивно останн╕ 2 роки ми так ╕ робили – м╕няли правила на випередження. Згада╓мо Майдан. Як ми зум╕ли його виграти? Як змогли обставити Януковича з Пут╕ним, що маячив за спиною? Вони понад╕ялися на св╕й «преферанс», на правила, що давали переваги з час╕в Кучми. Побиття студент╕в б╕ля стели – це класика: бидло загнати назад до ст╕йла. За правилами, це повинно було злякати укра╖нц╕в. Але люди (люди – не пол╕тики!) зм╕нили правила гри, ╕ через день на м╕сц╕ натовпу «невдоволених раб╕в» вже стояла вулична арм╕я. ╤ розпочала наступ. ╤ була зм╕на «картини життя» – за рахунок ЗМ╤, сво╖х та зах╕дних. Без п'яти хвилин «╓вро╕нтегратор» Янукович на очах в╕дростив роги та копита. ╤ це вже перейшло у айк╕до, а в╕н все ще шукав у колод╕ козир╕в. Добровольц╕, котр╕ посп╕шають на звук сполоху, Автомайдан б╕ля вор╕т «святого» Межиг╕р'я, коктейл╕ Молотова, фанерн╕ щити проти автомат╕в. У Майдану не було командир╕в, в╕н грав як хот╕в. ╤ коли Янукович з Пут╕ним зрозум╕ли, що це вже не гра, а справжня в╕йна, було п╕зно – Майдан озбро╖вся ╕ дав в╕дс╕ч. У Криму Пут╕н перем╕г. Тому що зм╕нив правила гри, а влада про╜авила зм╕ну «картинки». Зелен╕ чолов╕чки та «╕хтамн╓ти» не вписувалися у правила «братсько╖ дружби народ╕в». Кремл╕вський фюрер м╕няв правила жорстоко – ось в╕н об╕ця╓ поставити попереду в╕йськ ж╕нок та людей похилого в╕ку. ╤ знову наша влада губиться, ╕ солдати здаються без бою. ╤ чи не зм╕на правил добробатами зупинила заразу, коли було без сл╕в сказане в╕доме всьому св╕тов╕: «Цив╕льного населення у сучасн╕й в╕йн╕ нема╓»? ╤ вже точно, все без правил було в Одес╕, ╕ «вата» дос╕ стогне у безсил╕й злост╕. Але вийшло! Пот╕м був ╤ловайськ, Бо╖нг, Дебальцеве, М╕нськ – де Пут╕н пост╕йно зм╕нював правила. ╤ ледве ми починали розум╕ти суть одних, як в╕н нав'язував ╕нш╕. У нас були спроби. Економ╕чна блокада Криму. Можливо – повна в╕дмова в╕д рос╕йського газу. Поза сумн╕вом – декомун╕зац╕я. Швидше за все – непоступлив╕сть з «особливим статусом». ╤, ц╕лком ймов╕рно, – передбачуване введення в╕зового режиму з Рос╕╓ю. Найчаст╕ше – правила м╕нялися усупереч влад╕, яка ч╕пля╓ться за звичне в силу сво╓╖ гром╕здкост╕. Для безшабашного нашого громадянського сусп╕льства це – легке завдання. Можливо, у цьому наш «образ перемоги»? Пут╕н не в╕дмовився в╕д в╕йни з Укра╖ною. В╕н перемкнувся на режим оч╕кування та нарощу╓ сили для зм╕ни «картини св╕ту». У н╕й Укра╖на повинна з'явитися св╕ту осереддям хаосу, фашизму та варварства. Якщо це вдасться – в╕н митт╓во завдасть нищ╕вного удару. За нами – динам╕зм останн╕х м╕сяц╕в, найвища швидк╕сть метабол╕зму нац╕╖, коли нов╕ форми сусп╕льно╖ св╕домост╕ та пол╕тичного життя виникають ╕, з╕гравши свою роль, тут же в╕дмирають, поступаючись м╕сцем ╕ншим. Пут╕н не встига╓ прораховувати Укра╖ну, не розум╕╓ багато чого з того, що тут в╕дбува╓ться, як зм╕ню╓ться картина св╕ту та правила. ╤ це наш шанс...
╢вген ЯКУНОВ www.ukrinform.ua
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 14.10.2016 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17516
|