Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 21.10.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 21.10.2016
ВНУТР╤ШН╤Й ФРОНТ

«Ставши на дорогу, ма╓ш задуматись, куди вона веде»
(Думки з╕ старого блокнота)

Здатн╕сть ставити п╕д сумн╕в, здавалося б, найочевидн╕ш╕ реч╕ ╓ благословенним даром, який врешт╕ зробив людину людиною ╕ сьогодн╕ залиша╓ться одним з головних чинник╕в прогресу, таким соб╕ приск╕пливим вартовим, який щоразу зд╕йма╓ тривогу, змушу╓ повертатися на тверду дорогу, коли охоплен╕ черговою ейфор╕╓ю, з сяючими очима п╕дтюпцем б╕жимо за нашими цапами-пров╕дниками по щодал╕ то ковзк╕ш╕й стежин╕ ман╕вц╕в. На жаль, вартовий цей не всесильний, ╕накше не сталося б у нас Переяславського потьмарення, оминули б спокуси комун╕стичних м╕раж╕в, ╕накше в 1991 роц╕ обрали б соб╕ достойних, компетентних оч╕льник╕в, як╕ оп╕кувалися б процв╕танням кра╖ни, а не наповненням сво╖х бездонних кишень, ╕накше ╕ сьогодн╕ в╕др╕зняли б людей д╕ла ╕ г╕дност╕ в╕д шаман╕в, як╕ лише на словах розводяться про славу Укра╖ни, на д╕л╕ ж продовжують висотувати з не╖ останн╕ соки.
На жаль, привод╕в для сумн╕в╕в не менша╓. Вже тод╕, на Майдан╕, наш приск╕пливий вартовий глухо бубн╕в про зраду. Чи було для таких п╕дозр достатньо п╕дстав? Важко сказати… А проте ж багатьох змусило задуматись вимкнення м╕крофона Владиславу Горан╕ну, л╕деру «Б╕лого Молота» на той час, який у н╕ч перед розгоном студент╕в силою пробився на п╕двищення п╕д Стелою, аби попередити м╕тингар╕в про м╕л╕цейську операц╕ю. Хто зробив те? Як не дивно, хтось ╕з орган╕затор╕в студентських протест╕в. Не пам’ята╓мо, щоб пан Рибачук, а чи пан╕ Лижичко, як╕ були то╖ ноч╕ на сцен╕, хоч якось коментували це.
Вивезення з-п╕д Стели за л╕чен╕ години перед погромом дорого╖ звуково╖ апаратури, яке забезпечував н╕хто ╕нший, як Арсен╕й Петрович, виглядало як злов╕сне п╕дтвердження того попередження. До слова, за твердженням народного депутата Анатол╕я Гриценка, л╕дери опозиц╕╖, зокрема, той же пан Яценюк, мали доступ до м╕л╕цейського каналу зв’язку ╕ знали про планований розг╕н м╕тингуючих п╕д Стелою. Виглядало на те, що тих доброд╕╖в ц╕лком влаштовував кривавий сценар╕й. Справд╕, вражаюч╕ кадри стали не лише козирною картою для привернення уваги св╕ту до й так непривабливого образу В╕ктора Хведоровича ╕ його злочино╖ влади, але й збурили, п╕дняли проти них ц╕лу кра╖ну.
Ще б╕льш красномовною в цьому сенс╕ виглядала угода л╕дер╕в Майдану, п╕дписана наприк╕нц╕ дня 21 лютого 2014 року з В╕ктором Януковичем, який ще зранку докладав зусиль, аби потопити повстання в кров╕. Зг╕дно то╖ угоди, опозиц╕я отримувала певн╕ поступки, але влада залишалася незм╕нною, а сам кривавий тиран до к╕нця 2014 року збер╕гав за собою посаду президента. Тод╕ л╕дери «революц╕╖» ц╕лком невимушено потискали руку паханов╕, з яко╖ ще, певно, скапувала кров тих, хто з повосков╕лими обличчями лежали рядком на мерзл╕й брук╕вц╕ Хрещатика п╕д барикадою б╕ля Поштамту. Чи усв╕домлювали вони, що др╕бн╕ поступки, на як╕ н╕бито погоджувався затиснутий в кут Янукович, були зовс╕м не тим, за що упродовж трьох м╕сяц╕в стояв Майдан по вс╕й Укра╖н╕, за що пересл╕дували, катували, кал╕чили, вбивали тих, хто кинув виклик злочинн╕й влад╕? Чи хвилювала ╖х доля цих людей, адже п╕дписавши угоду, вони фактично в╕ддавали ╖х у ╖╖ лабета? Не треба було велико╖ уяви, аби здогадатися, що з ними станеться, щойно роз╕йдеться Майдан. То була зрада ╕нтерес╕в народу. Зрада, я б сказав, неумисна, мимов╕льна, бо вчорашн╕ комсомольц╕, певно ж, щиро в╕рили, що народ п╕днявся лише ╕ виключно задля того, аби п╕дсадити ╖х у владн╕ кр╕сла. Зрештою, найзубаст╕ш╕ отримали сво╓, але не через укладен╕ ними угоди з╕ злочинцями, а завдяки безкомпром╕сност╕, як ╖м видавалось, безмовно╖, легко керовано╖ маси, яка в особ╕ молодого сотника Волод╕ Парасюка р╕шуче виступила наперек╕р то╖ ганьби.
Н╕, н╕ – я не ставлю п╕д жодний сумн╕в бажання л╕дер╕в Майдану скинути владу В╕ктора Януковича ╕, ставши б╕ля державного керма, повести кра╖ну у ╓вропейськ╕ палестини. Маю на уваз╕ лишень, що народ, який виявився значно просунут╕шим за сво╖х л╕дер╕в, бажав не просто зм╕ни облич у влад╕, не просто нового курсу, але й сутт╓вих зм╕н самих основ влади, як╕ унеможливлювали б корупц╕ю, забезпечували б реал╕зац╕ю закладеного в Конституц╕╖ верховенства влади народу.
Як ми розум╕╓мо, «нова» влада на так╕ радикальн╕ кроки готова не була. Це проявилося в перш╕ ж дн╕. Д╕ставшись Печерських пагорб╕в за неймов╕рно драматичних обставин – фактично, в час╕ в╕йськово╖ агрес╕╖ розпочато╖ саме тод╕ Москов╕╓ю – вона, зам╕сть того, щоб кинути вс╕ зусилля на в╕дс╕ч ворогу, заходилася д╕лити м╕н╕стерськ╕ течки. Так, новоспечений сп╕кер, за в╕дсутност╕ втеклого президента, мав би, зг╕дно Конституц╕╖ Укра╖ни та закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни», негайно вчинити ч╕тко визначен╕ ними д╕╖, спрямован╕ на оборону Краю: об╕йняти пост Головнокомандувача Збройними силами, створити Ставку Верховного головнокомандувача, в╕ддати в╕йськам необх╕дн╕ ╕ вчасн╕ (!) накази, без яких вони були фактично зв’язан╕ в сво╖х д╕ях – скаж╕мо, взяти п╕д контроль в╕йська вс╕ адм╕н╕стративн╕ буд╕вл╕ та стратег╕чн╕ об’╓кти АР Крим, арештувати заколотник╕в, як╕ в╕дкрито виступили ╕з сепаратистськими закликами, негайно над╕слати оф╕ц╕йне звернення до Ради безпеки ООН, до ОБС╢ та кра╖н-гарант╕в у рамках Будапештського меморандуму. Неймов╕рно, але всупереч закону, всупереч здоровому глузду н╕чого того в╕н не зробив. Не було введено во╓нного стану, не було в╕ддано необх╕дних наказ╕в в╕йськам, як╕, по сут╕, були кинут╕ напризволяще на ласку ворога. Вдумаймося: звернення до ООН в╕д Верховно╖ Ради Укра╖ни над╕йшло лише 13 березня 2014 року (до слова, звернення до ООН з метою визнання Москов╕╖ кра╖ною агресором Верховна Рада сподобилась над╕слати лише 15 с╕чня 2015 року, сама визнавши ╖╖ такою лише 27 с╕чня). Др╕бниц╕? Але ж як╕ показов╕! ╢дине, на що спромоглися тод╕, це настановити нового командуючого маринаркою, який наступного ж дня перекинувся на б╕к ворога. Зас╕дання РНБО, скликане паном Турчиновим лише через тиждень (це в час╕, коли кожна хвилина мала неймов╕рну вагу!), б╕льше нагадувало зрежисований п╕д головного героя спектакль. Там був св╕й сценар╕й, своя ╕нтрига, сво╖ антигеро╖ ╕ нав╕ть та╓мничий потойб╕чний голос. Не було на тому зас╕данн╕, проте, жодного державця…
Отож, Крим було здано. Була тому причиною зрада, якийсь та╓мний розрахунок, елементарна некомпетентн╕сть, нездарн╕сть, а чи звичайне боягузство моськи, яка зна╓ сво╓ м╕сце – про те, спод╕ваюсь, дов╕да╓мося в ход╕ розсл╕дування крим╕нально╖ справи, яка рано чи п╕зно буде порушена проти високопосадового злочинця ╕ тих, хто так само як в╕н доклалися до п╕д╕грування агресору. Я недаремно мовлю про п╕д╕грування, адже в╕дсутн╕сть належного спротиву не могла бути потрактована Москов╕╓ю ╕накше, як безсилля, як готовн╕сть здавати й ╕нш╕ територ╕╖. А апетити пан Пут╕н мав велик╕. Тож чи варто дивуватися, що за Кримом настала черга Донбасу, що злов╕сна т╕нь «Новорос╕╖» простягнулася в╕д Харкова до Микола╓ва?
Хтось скаже, що проект «Новорос╕я» виношувався багато рок╕в, ретельно готувався, тож рано чи п╕зно до нього, як ╕ до Криму, д╕йшов би час. Непереконливий аргумент. ╢ багато проект╕в, як╕ н╕коли не реал╕зуються, оск╕льки для них не виника╓ потр╕бних умов. В нашому нещасному випадку все склалося на користь агресора – його ретельна п╕дготовка (пропагандистська, ф╕нансова, в╕йськова, диверс╕йна, в тому числ╕ з розвалювання нашого в╕йська, з «приручення» наших спецслужб, «слуг народу» ╕ нав╕ть президент╕в), а ще надання притулку президентов╕-ут╕качу, що розглядалося як лег╕тим╕зац╕я агрес╕╖. Все те у по╓днанн╕ з безв╕дпов╕дальною, руйн╕вною пол╕тикою нашо╖ влади упродовж десятил╕ть робило т╕ умови вельми сприятливими. Але нав╕ть за таких умов той проект не мав би шанс╕в, якби агресор з╕ткнувся з р╕шучим спротивом ще у Криму. Безлик╕ марс╕яни, опора на «самооборону Криму» – Москов╕я в╕д початку д╕яла дуже обережно, б╕льше того, упродовж тижн╕в не бажала визнавати перед св╕том свою причетн╕сть до агрес╕╖, ╕ лише впевнившись в повн╕й безвольност╕ «Ки╖всько╖ хунти», в ╖╖ готовност╕ поступатися вс╕м, чим завгодно, переконавшись, що св╕т не готовий спинити ╖╖, скинула машкару. В╕дтак, я стверджую, що в╕йна на Донеччин╕ та Луганщин╕ ╓ прямим насл╕дком злочинно╖ здач╕ ворогов╕ Криму, а також, як те не сумно, невм╕нням св╕тово╖ сп╕льноти належно реагувати на так╕ виклики.
Зв╕сно, здатн╕сть ставити п╕д сумн╕в очевидн╕ реч╕ передбача╓ й те, що п╕д сумн╕ви п╕дпадають ╕ мо╖ висновки, бо ж вони лишень результат мого бачення под╕й. Але я ╖х бачу саме так. Читач╕ «КС» безумовно пом╕тили, що мо╖ статт╕ м╕стять чимало критики в б╕к укра╖нсько╖ влади. Це поясню╓ться просто. Можна ганити ворога, який захопив мою землю, перетворю╓ неповторний за сво╓ю красою п╕востр╕в на в╕йськову базу, топче права укра╖нських громадян Криму, найперше, кримських татар, кида╓ ╖х за грати, в╕дбира╓ життя. Можна лаяти його до хрипоти, викриваючи перед лицем всього св╕ту його злочини, бо ж залив кров’ю Сх╕д Укра╖ни ╕ сьогодн╕ забира╓ безц╕нн╕ життя мо╖х сп╕вв╕тчизник╕в. Можна закликати на допомогу сус╕д╕в, звертаючись до ╖х здорового глузду, до почуття самозбереження, зрештою. ╤ то, напевно, ма╓ сенс. Багато хто саме так ╕ чинить.
Я намагаюся звертатися до здорового глузду сво╓╖ нац╕╖, бо переконаний, що найб╕льший наш ворог - не клятий Пут╕н, а ми сам╕. Найб╕льш╕ наш╕ проблеми не зовн╕, панове, а всередин╕. В╕дпов╕дно, ╕ порятунок, ╕ усп╕х наш, ╕ перемога над ворогом залежить найперше в╕д нас самих. Ворог не з’явля╓ться просто так. Ворог, особливо такий, як Москов╕я, приходить тод╕, коли ти слабкий, коли можна, скориставшись тво╖м безсиллям, перетворити тебе на бидло.
Х╕ба не правильно - будувати сво╓ життя таким чином, щоб у недоброго сус╕да н╕коли не виникало под╕бно╖ спокуси? Я вже не раз писав, що жоден ворог не насм╕лився б напасти на Укра╖ну, якби вона ╕ сьогодн╕, як на зор╕ сво╓╖ Незалежност╕, входила до тридцятки економ╕чно найрозвинут╕ших кра╖н св╕ту, мала чи не найпотужн╕шу арм╕ю в ╢вроп╕ ╕ трет╕й у св╕т╕ ядерний потенц╕ал. А ще ми були косм╕чною державою з найсучасн╕шими технолог╕ями в ав╕а-ракето- ╕ суднобудуванн╕. Твор╕ння КБ Антонова, КБ П╕вденне, Хартрону зна╓ ц╕лий св╕т.
На жаль, ми зруйнували все те, безвольно опустившись на саме дно людського прогресу. Ми втратили св╕й потенц╕ал, втратили великою м╕рою, в╕дпов╕дно, ╕ здатн╕сть захистити себе в╕д п╕дступного сус╕да. А слабк╕сть провоку╓ бажання скористатися з не╖ – така вже природа цього св╕ту.
Коли я пишу, що до того допустилися ми, то маю на уваз╕ ту безв╕дпов╕дальн╕сть, з якою вс╕ роки Незалежност╕ ставилися до пол╕тики, вважаючи ╖╖ чимось, що не належить до нашо╖ компетенц╕╖. Не дивно, що те, нав’язане ще в надрах тотал╕тарного совка бачення, дозволило узурпувати владу в Краю природному альянсу вчорашньо╖ комун╕стично╖ партноменклатури з бандитами та злод╕ями 90-х. Отримавши всю повноту влади ╕ не маючи при тому за собою жодного контролю, жодних стримуючих фактор╕в, те кодло дуже швидко перетворило потужну кра╖ну на ру╖ну, а ╖╖ мешканц╕в на злидар╕в, як╕ на сьогодн╕ не здатн╕ нав╕ть оплатити опалення сво╖х осель.
Що ж, така доля тих, хто м╕ня╓ г╕дн╕сть на гречку, хто сл╕по сл╕ду╓ порад╕ хитромудрого пана Кравчука: «Бер╕ть, що вам дають, але голосуйте, як вважа╓те за потр╕бне». Н╕, панове, взявши пол╕тичного хабара, ви втрача╓те г╕дн╕сть, переста╓те бути громадянином, ╕ «гречкос╕╖» добре св╕дом╕ того.
На жаль, Майдан не став революц╕╓ю, адже не зм╕нив системи влади, яка, по сут╕, ╕ дос╕ ц╕лковито залиша╓ться в руках кодла, про яке згадував, попри те, що воно нин╕ намага╓ться виглядати респектабельним, гордо йменуючи себе ол╕гархами. Найб╕льш╕ фракц╕╖ коал╕ц╕╖, б╕льш╕сть фракц╕й опозиц╕╖ ╕ сьогодн╕ ╓ тотально п╕дконтрольними цин╕чним товстосумам, як╕ збагатилися на розграбуванн╕ сво╓╖ кра╖ни.
Неймов╕рно, але нав╕ть в╕йна, розв’язана Москов╕╓ю, не приборкала ╖х невситиму жадобу збагачення. Закон «Про в╕дкриту економ╕чну зону Крим», не скасований до сьогодн╕, тому пряме св╕доцтво. Раз по раз ми чу╓мо про чергов╕ скандали з корупц╕╓ю в найвищих колах влади. Ось лише к╕лька приклад╕в.
Так, в с╕чн╕ 2015 року вибухнув скандал ╕з «Саксонами». Воююча кра╖на мала в╕дчайдушну потребу в бронетехн╕ц╕. Але зам╕сть того, аби вдатися до розконсервац╕╖ бойово╖ техн╕ки, яка у величезних к╕лькостях знаходилась на численних в╕йськових складах (див. http://zvamynews.blogspot.com/2016/03/blog-post_523.html?m=1), зам╕сть того, щоб запустити на повну потужн╕сть сво╖ бронетанков╕ заводи, як╕ могли в короткий строк поставити ╖╖ на ноги, хтось вир╕шив закупити в Британ╕╖ списан╕ пол╕цейськ╕ броневики, зовс╕м непридатн╕ для бойових д╕й. Це при тому, що жодних запчастин до них в кра╖н╕ не було, при тому, що варт╕сть одн╕╓╖ списано╖ машини складала 30 000 фунт╕в стерл╕нг╕в, а транспортування об╕йшлося укра╖нському платников╕ податк╕в в 270 000 долар╕в. ╤ це не ╓дина оборудка «Укрспецекспорту», яка зам╕сть того, аби зам╕сть зм╕цнити укра╖нське в╕йсько, служить нажив╕ привладних клан╕в (http://tsn.ua/groshi/zhurnalisti-rozkrilu-skandalnu-oborudku-ukroboronpromu-schodo-zakupivli-britanskih-saksoniv-408324.html). Хто не чув про непридатн╕ танков╕ двигуни, закуплен╕ Ки╖вським заводом бронетехн╕ки за подв╕йною ц╕ною у товариства «Чайка», яке спец╕ал╕зу╓ться на торг╕вл╕… м’ясом (https://www.youtube.com/watch?v=dtLeHHIrmqI), про два м╕льйони гривень, вилучен╕ у директора льв╕вського бронетанкового заводу Олександра Остапця, або про те, як вже в червн╕ цього року чиновники "Спецтехноекспорту" поцупили з бюждету 610 тис. долар╕в (http://antikor1.com/blogi/item/19382-chinovniki-spetstekhnoeksport-vkrali-z-byuzhdetu-610-tis-dolariv)?
Хто ж очолю╓ той «Укроборонпром» – х╕ба не Роман Романов – ставленик Петра Олекс╕йовича, вчорашн╕й автодилер та голова передвиборчого штабу сьогодн╕шнього президента? Як не дивно, чимало питань виника╓ ╕ до ╕ншого протеже пана президента – до голови Нац╕онального банку Укра╖ни пан╕ Гонтар╓во╖, яку звинувачують у переведенн╕ на рахунки чотирнадцяти офшорних компан╕й одного м╕льярда двадцяти м╕льйон╕в долар╕в екс-в╕це-прем’╓р-м╕н╕стра Серг╕я Арбузова та екс-президента В╕ктора Януковича (http://glavcom.ua/publications/gontarjeva-prichetna-do-areshtovanih-v-oshchadbanku-groshey-arbuzova-yanukovicha-dokument-358727.html). В╕д л╕та цього року тягнеться також розсл╕дування НАБУ щодо змови посадовц╕в Нац╕онального банку, очолюваного тою ж пан╕ Гонтар╓вою та к╕лькома офшорними компан╕ями, як╕ перерахували 40 млн. долар╕в з рахунку депутата ВР Котв╕цького, партнера м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ Арсена Авакова, який прославився в свою чергу корупц╕йними оборудками з тактичними рюкзаками, на рахунок компан╕╖-нерезидента Kingston Group S.А. (http://antikor.com.ua/articles/114173-vivedennja_nardepom_kotvitsjkim_40_mln_v_panamu_sud_nadav_nabu_dostup_do_bankivsjkih_dokumentiv/114173-vivedennja_nardepom_kotvitsjkim_40_mln_v_panamu_sud_nadav_nabu_dostup_do_bankivsjkih_dokumentiv). ╤ це д╕╖ голови банку-регулятора кра╖ни, для яко╖ залучення ╕нвестиц╕й ╓ критичною необх╕дн╕стю?!
До слова, вих╕дцями з компан╕╖ пан╕ Гонтар╓во╖ ICU (╤нвестиц╕йний кап╕тал Укра╖ни) працювали ╕ нин╕шн╕й м╕н╕стр енергетики, колишн╕й голова НКРЕ Володимир Демчишин, який «прославився» п╕дписанням контракту з т. зв. «Кримським федеральним округом», ╕ тепер╕шн╕й голова НКРЕ, 27-р╕чний Дмитро Вок – посередн╕й маркетолог президентського «Рошену» в Москов╕╖, зв╕льнений в листопад╕ 2014 року з причини незадов╕льних результат╕в сво╓╖ д╕яльност╕. Схоже, пан президент ма╓ особлив╕ п╕дходи до п╕дбору команди, де на першому м╕сц╕ зовс╕м не фахов╕сть, а щось ╕нше. Що? Особиста в╕ддан╕сть, керован╕сть?
Цього в╕вторка NASA зд╕йснило запуск ракети «Антарес», двигун яко╖ було розроблено ╕ створено в Укра╖н╕. При╓мна под╕я, але заява пан╕ Тимошенко того ж ранку про те, що на м╕сце зв╕льненого за дорученням прем’╓ра та президента головного конструктора КБ «П╕вденне» пана Дегтярьова за конкурсом (!) призначають людину, яка нещодавно займалась… торг╕влею побутовою х╕м╕╓ю (?!), просто шоку╓. Це що, така стратег╕я посунути Укра╖ну, яка сьогодн╕ пос╕да╓ п’яте м╕сце по запусках косм╕чних апарат╕в з 19 «косм╕чних» кра╖н, на перше м╕сце? Очевидно, що за н╕кчемного державного ф╕нансування таке до снаги лише переможцев╕ того дивовижного конкурсу, а н╕як не пану Дегтярьову з його сорокар╕чним досв╕дом роботи в галуз╕.
Щось под╕бне в╕дбува╓ться ╕ навколо «Кримсько╖ св╕тлиц╕», яку сьогодн╕шня влада щосили намага╓ться в╕д╕рвати в╕д кримсько╖ земл╕, на як╕й, попри московську анекс╕ю ╕ ки╖вську блокаду, попри зв╕льнення багатор╕чного головного редактора, попри створення в Ки╓в╕ незаре╓строваного ╖╖ клона, вона ще й дос╕ трима╓ться.
Зак╕нчуючи ц╕ невесел╕ роздуми, хот╕лося б звернути увагу мого читача на те, що ма╓мо з ус╕╓ю серйозн╕стю ставитися до влади, яку обира╓мо. А це значить - бути вимогливими, контролювати кожен ╖╖ крок, бо ж гарн╕ слова, як╕ вона виголошу╓, дивовижним чином не в╕дпов╕дають реальним справам, особливо там, де пахне наживою. «По д╕лам ╖х п╕зна╓те ╖х» - сказано в ╢вангел╕╖. По д╕лам…
Цього тижня в залу зас╕дань ВР мають внести проект закону «Про осв╕ту», яким сьогодн╕шн╕ патр╕оти в╕д М╕носв╕ти намагаються… узаконити двомовн╕сть (читай – ув╕мкнути зелене св╕тло подальш╕й русиф╕кац╕╖ не лише системи осв╕ти – всього сусп╕льства). Пан Табачник, безперечно, ма╓ гордитися сво╓ю школою!
Звернення до десятка депутат╕в, як╕ роз╕слав на ╖х електронну пошту ще на початку тижня з проханням внести до нього дуже важлив╕ правки, розроблен╕ колегою, дитячою письменницею Ларисою Н╕цой, до сьогодн╕ залишаються без в╕дпов╕д╕. Схоже, нав╕ть найпросунут╕ш╕ наш╕ обранц╕ не схильн╕ прислухатися до думки народу. Може, варто якось приводити ╖х до тями?
Виходячи на дорогу, ма╓мо розум╕ти, куди вона нас приведе, обираючи владу, ма╓мо робити висновки про ╖╖ ефективн╕сть не за словами, якими б гарними вони не видавались, а виключно за ╖х справами. ╤ не н╕мувати, адже хлопц╕, як╕ тримають фронт на Сход╕, спод╕ваються на те, що внутр╕шн╕й наш фронт ми не програ╓мо. Не зрадьмо ж ╖х над╕й. Не зрадьмо себе. Революц╕я Г╕дност╕ ще не звершилася, панове.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 21.10.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17537

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков