"Кримська Свiтлиця" > #38 за 28.10.2016 > Тема "Українці мої..."
#38 за 28.10.2016
╤РОН╤ЧНИЙ ОПТИМ╤СТ БОГДАН ГАВРИЛИШИН
Суб’╓ктивн╕ нотатки
«Римський клуб – це орган╕зац╕я, головним завданням яко╖ виступають ╕деолог╕чн╕ диверс╕╖ проти СРСР, ╕ особливо на цьому пол╕ в╕дзначився в╕домий укра╖нський буржуазний нац╕онал╕ст професор Гаврилишин». Ось так у 1982 роц╕ я, студент ф╕лософського факультету Ки╖вського ун╕верситету ╕мен╕ Шевченка, заочно познайомився з Богданом Гаврилишиним. Такими словами характеризував його професор А. у лекц╕╖ з наукового комун╕зму (курс у т╕ часи обов’язковий). Ключовим поняттям тут було «професор, в╕домий укра╖нський буржуазний нац╕онал╕ст», тобто знаний укра╖нський ╕нтелектуал. Ба б╕льше: добре знаючи сво╖х викладач╕в, ми розум╕ли, що лайка на чиюсь адресу з вуст заповзятого «борця з нац╕онал╕змом» професора А. виглядала визнанням неабияких чеснот ц╕╓╖ людини. ╤ що ц╕каво: у тих книгах ╕ статтях радянсько╖ доби, де розпов╕далося про Римський клуб ╕ його досл╕дження – тобто анал╕зи р╕зних сфер сусп╕льного розвитку й прогнози на майбутн╓ – про Гаврилишина здеб╕льшого мовчали. А якщо ╕ згадували, то суворо лаяли ледь не останн╕ми словами (натом╕сть до ╕нших пров╕дних д╕яч╕в Римського клубу радянська пропаганда та контрпропаганда ставилася куди лаг╕дн╕ше). Назва ж книги Гаврилишина «Дороговкази в майбутн╓», опубл╕ковано╖ англ╕йською мовою у 1980 роц╕, якщо ╕ ф╕гурувала у критичних нападах, то з обов’язковою ремаркою: «Насправд╕ це дороговкази у минуле, у кап╕тал╕стичний лад». Минули роки. Прийшла перебудова, пот╕м Укра╖на в╕дновила незалежн╕сть. Професор А., як ╕ чимало його колег, радикально перефарбувався: в╕н став прихильником запровадження у вишах обов’язкового навчального курсу з «наукового нац╕онал╕зму». Й ось з’явилася в укра╖номовному вар╕ант╕ та сама його книга «Дороговкази в майбутн╓ – До ефективн╕ших сусп╕льств». Ран╕ше вона вийшла французькою, н╕мецькою, японською, корейською, ╕спанською, польською – загалом 11 мовами. Укра╖нська стала дванадцятою. «Компетентн╕ органи» не помилилися. Книга справд╕ була диверс╕╓ю. Т╕льки науково-╕нтелектуальною. Як п╕зн╕ше наголошував сам Гаврилишин, «моя головна мета полягала в пошуку ново╖ методолог╕╖ анал╕зу ефективност╕ держав, а також у досл╕дженн╕ досв╕ду р╕зних сусп╕льств з метою створити нову галузь, яку можна було б назвати «арх╕тектурою сусп╕льних лад╕в» для того, щоб у майбутньому, коли Укра╖на стане незалежною, «дистилювати» досв╕д р╕зних кра╖н ╕ сформувати для Укра╖ни новий, т╕льки ╖й властивий лад». При цьому йшлося не про утоп╕ю, яка б змалювала «прекрасний новий св╕т», а про наукову працю, що по╓днувала три аспекти: анал╕тику, яка мала пояснити, чому одн╕ сусп╕льства ╓ ефективн╕шими за ╕нш╕; рекомендац╕╖, яким чином ╕ що саме зм╕нити у соц╕ально-економ╕чному житт╕ т╕╓╖ чи ╕ншо╖ кра╖ни для росту ефективност╕ економ╕ки; прогностику, покликану окреслити в╕рог╕дн╕сть тих чи ╕нших зм╕н у р╕зних кра╖нах ╕ можлив╕ насл╕дки цих зм╕н. Високий прогностичний потенц╕ал «Дороговказ╕в…» уже тод╕ був не раз п╕дтверджений, зокрема, розпадом СРСР чи фундаментальними зм╕нами в Кита╖, про тенденц╕╖ до чого йшлося у книз╕. Прогнози справджуються ╕ в 2000-х, скаж╕мо, про р╕зке зростанням загроз з боку ╕сламського радикал╕зму. А ще до виходу книги в Укра╖н╕ з’явився ╕ сам Гаврилишин. В╕н повернувся на Батьк╕вщину, коли йому, знаному у св╕т╕ економ╕стов╕, було вже п╕д 65 рок╕в. Здавалося б, пенс╕йний в╕к, можна й в╕дпочити. Проте Гаврилишин лише зб╕льшу╓ свою активн╕сть – адже, нарешт╕, йому, котрий змушений був у молодому в╕ц╕ стати ем╕грантом, випало щастя повернутися додому та допомогти у перетворенн╕ Укра╖ни на ефективну в пол╕тичному, економ╕чному та соц╕ально-еколог╕чному план╕ державу. Але не так сталося, як гадалося. Не випадково, мабуть, Гаврилишин в одн╕й з╕ статей – уже у 2000-х – наголосив: «У нас нема╓ справжньо╖ пол╕тично╖ ел╕ти; ╓ окрем╕ пол╕тики, котр╕ можуть претендувати на м╕сце в н╕й, ╓ чимало тих, кого не можна й п╕дпускати до в╕дпов╕дально╖ д╕яльност╕, ╓ й т╕, кому треба ще вчитися ╕ вчитися, щоб ╕з них були люди». Вчитайтесь у ц╕ слова, влов╕ть ╖хню ╕нтонац╕ю – ╕ ви в╕дчу╓те, як авторов╕ цих сл╕в бол╕ла доля Укра╖ни… Що ж, нагороджували та присвоювали висок╕ звання Богдану Гаврилишину вс╕ президенти Укра╖ни, кр╕м Януковича. Проте хто з них прислухався до його порад? За словами самого Гаврилишина, виходить, що х╕ба що Леон╕д Кравчук – коли в перш╕й половин╕ 1990-х вдалося зупинити авантюру з фактичного продажу всього майна Укра╖нсько╖ держави лишень за 10 м╕льярд╕в американських долар╕в (тобто за ц╕ну двох таких завод╕в, як «Кривор╕жсталь»). А як щодо стратег╕╖ розвитку, щодо в╕дпов╕дальност╕ не лише перед нин╕шн╕ми покол╕ннями? «До того часу, поки не виросте справжня пол╕тична патр╕отична ел╕та з╕ знанням мов, з розум╕нням, як впл╕тати в нашу нац╕ональну тканину ниточки найкращого досв╕ду кра╖н з р╕зних континент╕в, швидкого прогресу в Укра╖н╕ не буде, – писав Гаврилишин. – Виховання тако╖ ел╕ти я бачу як ключове завдання сьогодення, як в╕дпов╕дь на т╕ виклики, як╕ да╓ сучасна доба». Здавалося б, проблема заф╕ксована, на тому справа ╕нтелектуала зак╕нчилася. Проте Богдан Гаврилишин, з яким мен╕ випала честь в останн╕ 15 рок╕в не раз сп╕лкуватися, був нестандартним ╕нтелектуалом. В╕н мав, образно кажучи, беручкий розум, який орган╕чно сполучався з неабиякою д╕╓вою енерг╕╓ю й ╕рон╕чним оптим╕змом. Усе сво╓ св╕доме життя в╕н був причетний до справи виховання молод╕ – в╕д п╕дл╕тк╕в ╕з «Пласту» до високочолих юнак╕в ╕ юнок ╕з М╕жнародного ╕нститут╕ менеджменту М╤М-Женева. «В Укра╖н╕ повинно бути п╕вм╕льйона пластун╕в, ╕ тод╕ не треба було б турбуватися про майбутн╓ Укра╖ни», – говорив в╕н. ╤ сто тисяч профес╕йних ╕ порядних менеджер╕в… ╤з ним було ц╕каво сп╕лкуватися – ╕ коли в╕н опов╕дав про працю л╕сорубом у Канад╕ по в╕йн╕, ╕ коли критикував забюрократизовану систему нин╕шнього американського б╕знесу, ╕ коли змальовував оптимальн╕ схеми використання наявних ресурс╕в цив╕л╕зац╕╖, як╕ б дали можлив╕сть почетверити потр╕бну людству продукц╕ю, ╕ коли розпов╕дав анекдоти про зах╕дних менеджер╕в. А водночас йому в Укра╖н╕ не працювалося легко – т╕ персонаж╕, яких в╕н брав на рол╕ сво╖х пом╕чник╕в, нер╕дко виявлялися (хоча й були у 2-3 рази молодшими за нього) менш енерг╕йними чи менш ╕нтелектуально беручкими (або й те, й ╕нше) за нього. Вт╕м, Богдан Гаврилишин, як я уже в╕дзначав, був оптим╕стом, сповненим водночас ╕рон╕╖ та само╕рон╕╖ (саме це допомагало йому долати невдач╕ та глух╕ кути), й до останнього не припиняв, як казав класик, перти свого плуга. Чи здатен хтось ╕нший узятися за його рук╕в’я?
Серг╕й Грабовський, кандидат ф╕лософських наук, член Асоц╕ац╕╖ укра╖нських письменник╕в www.radiosvoboda.org
У КИ╢В╤ МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ ВУЛИЦЯ ГАВРИЛИШИНА
Ки╖врада пропону╓ присво╖ти ╕м’я в╕домого укра╖нського економ╕ста, мецената та громадського д╕яча Богдана Гаврилишина одн╕й з╕ столичних вулиць. «Вважаю, що для Ки╓ва буде за честь назвати одну ╕з вулиць ╕м'ям ген╕ального Богдана Гаврилишина», – сказав секретар Ки╖вради Володимир Прокоп╕в. В╕н зазначив, що незабаром звернеться до м╕ського голови В╕тал╕я Кличка з в╕дпов╕дною пропозиц╕╓ю, переда╓ прес-служба. В╕дпов╕дно до процедури, п╕сля цього ╕н╕ц╕ативу розглянуть на зас╕данн╕ Ком╕с╕╖ з питань найменувань та в раз╕ ╖╖ позитивного р╕шення винесуть на громадське обговорення. Обговорення триватиме упродовж 2-х м╕сяц╕в на оф╕ц╕йному сайт╕ КМДА. http://zik.ua
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 28.10.2016 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17558
|