"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема ""Будьмо!""
#8 за 20.02.2004
ЯКИЙ ПРЕКРАСНИЙ ЦЕЙ СВІТ...
Катерина ОСАДЦА
Думки вголос
Подивися! Подивися, адже навколо така краса! Вечірня зоря залила сніги пурпуром. Замети блищать, переливаються, іскряться, немов обсипані рубіновим пилом. Які прекрасні загорнуті в снігові шуби дерева! Навкруги настільки гарно, що, здається, ти опинився у якійсь чарівній казці. А, до речі, що це за казкова принцеса ледь не біжить по цих заметах, раз у раз спотикаючись, валандаючись і провалюючись по коліна в сніг? Тонкі колготки, до непристойності коротка спідниця, ні капелюшка, ні шапки, ні хусточки. Якщо придивитися, то можна помітити майже вульгарний, аж занадто яскравий макіяж і... те, що вона вагітна. Уже якось дивно звучать слова "казкова принцеса", правда ж? Куди йде? На трасу. Навіщо? Продавати єдине, що у неї є, - своє тіло. Що ж буде з дитиною? А заради неї і йде. Адже годувати її доведеться аж ніяк не Пушкіну і не Достоєвському, а їй самій. Брудно, грубо, огидно, розпусно? Так! Тисячу разів так. Але ти, людино, навіть не звертаєш на неї уваги. Ти стоїш, милуєшся зимовою природою і думаєш: "Який прекрасний цей світ!" Який прекрасний цей світ! Дійсно, що може бути прекрасніше дитячої посмішки? Ось, ось де немає болю, смутку і суму, де панують радість і щастя. Але що це за маля ображено тре кулачками оченятка? Що трапилось? А ось, очевидно, його бабуся. Дивно: маля вчепилося в її спідницю і заплакало ще дужче. Виявляється, із своїх п'яти років три воно провело без матері. Вона жива, вона дуже любить свого сина, але не може сама його виховувати. Після смерті батька сім'я лишилася практично без коштів. І мати виїхала на заробітки в далеку Італію. Працює не покладаючи рук практично без вихідних, а всі зароблені гроші пересилає матері і сину. Маленькому синочку, що так хоче відчути мамині руки, найлагідніші у світі; який ще дуже довго не побачить матір. Кому важче - їй чи йому? Не знаю. Не знаю і не беруся оцінювати людський біль. Але ти - сторонній. Цей біль для тебе чужий (втім, чи буває чужий біль?). Ти проходиш мимо і думаєш: "Який прекрасний цей світ!" Який прекрасний цей світ! У якій державі ми живемо! Як "державні мужі" піклуються про добробут народу і держави! Природно, за принципом "Держава - це ми". Бідні, як трудяться, просто-таки знемагають під тягарем державних проблем: за горлянки одне одного хапають, водою обливають, просто як у дитячому садочку. У парламенті України обдаровують одне одного такими вишуканими виразами, що мимоволі думаєш: "Воістину багата і могутня російська мова великого Пушкіна!" Який прекрасний цей світ! Валяться хмарочоси, терористи-камікадзе підривають себе й інших, не припиняються воєнні дії в Іраку... Російський уряд спить і бачить себе господарем чеченської нафти і мільярдів доларів. Що таке в порівнянні з цим життя якихось там ні в чому не винних чеченців? Так, дрібничка... Ти задумався про те ж саме, що і я? Мозок свердлить настирлива думка: "Як, цей світ, де людина людині - вовк, прекрасний?" Тож чи такий вже прекрасний цей світ?
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1757
|