"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема "Душі криниця"
#8 за 20.02.2004
ШЛЯХ ДО ДУХОВНОСТІ
Марина ЖАГЛІНА.
Марнота, жадібність і жорстокість, байдужість, заздрість метастазами проникають у серця і душі людей, намагаючись опанувати ними, перетворюючи людське життя в сюрреалістичний абсурд, позбавляючи сенсу існування. У цій жорстокій боротьбі люди, наділені даром творчості, немов трепетні свічки горять, спалюючи себе, даруючи сяйво свого таланту, позначаючи справжній сенс життя. Для художника немає нічого більш приємного і водночас нестерпного, ніж втілення своїх творчих ідей у художній образ, за допомогою якого він передає енергетику своєї душі глядачу. На шляху створення візуальних образів шукає майстер творчих "союзників". Ними можуть стати фарби, папір, дерево, метал, мармур і навіть вогонь і глина. В Україні гончарне мистецтво відоме ще з X - XIII століть. Керамічні художні вироби, створені з глини, називають теракотою (від італійського terracotta - випалена земля). 26 січня в Сімферополі у Кримському етнографічному музеї відкрилася персональна виставка феодосійського художника Миколи Павловича Деменчукова (на фото вгорі) "Мистецтво, народжене вогнем". На виставці представлені керамічні вироби вільного формостворення із задимленням замість полив - один з найдревніших прийомів роботи (вироби піддаються дворазовому випалу і задимленню). Роботи М. Деменчукова відрізняються тим, що в них втілені традиції різних народів, у тому числі кримських. Кераміка майстра легка й ажурна. - Миколо Павловичу, де Ви навчалися і у кого? - Я навчався тільки з літератури по кераміці, працюючи в профтехучилищі. Учнів треба було чимось зацікавити. Я разом з ними почав працювати з глиною. Пізнавав секрети майстерності разом зі своїми учнями. Ось так кераміка стала справою мого життя. - А чому саме глина, а не будь-який інший матеріал? - Це найдоступніший матеріал, до того ж він мені до душі. Відкрию вам маленький секрет. Я думаю, що моє прізвище колись не зовсім правильно записали. Можливо, воно звучало як "Димчуков", від слова "дим", а не Деменчуков. Може, саме тому мені так подобається техніка задимлення в кераміці. Вона така природна. Керамічні вироби майстра об'єднані в різні комплекси. У серії робіт "Повернення до минулого" представлені вази, глечики, кумани, створені за грецькими, українськими, золотоординськими, вірменськими мотивами. У комплексі "Старе місто" представлені дивні аромолампи у вигляді середньовічних замків, китайських пагод, черепичних будиночків, казкових хатинок, карет, колодязів. - У "Старому місті" зібрана велика кількість мотивів з усіх кінців світу. Розкажіть, будь ласка, про ці роботи. - Цей будиночок, наприклад, виготовлений за мотивами печерних міст Чуфут-Кале Криму, де жили ченці (див. фото). Я уявив, які могли б бути печерні будиночки, якби в них жили люди. - До речі, про ченців. Найзагадковіша, незвичайна у своїй суворій виразності робота "Шлях до духовності" (див. фото) просто притягує до себе. Що дало поштовх створенню "Шляху..."? - Це мистецтвознавці назвали її "Шлях до духовності", я її називаю "Висота самотності". Часто слухаю музику, коли працюю в майстерні. Музика створює певні настрої, стан душі. Художник дуже часто в процесі втілення задуму буває на самоті. Заглиблюється у свою філософію, думки. Для навколишніх він виглядає як аскет, чернець, що перебуває у своєму світі. Я спробував передати цей настрій об'ємно. Але це дійсно шлях до духовності, а не до самотності. Особливе місце у виставці майстра займають аромолампи у вигляді різних звірят: лукавих мавп, мудрих сов, черепах-плетух, жаб, жуків, овець (див. фото "Вівця біля тину") і т. д. Художня виразність, емоційність притаманні цим роботам. У них - жива енергетика душі, тонке почуття гумору, любов до природи і життя. - Чи є у Вас учні? - Я зараз не викладаю, працюю в майстерні, але у мене є учні. Це, насамперед, мої дочка і син. Дмитро теж займається керамікою. Він лауреат всеукраїнського конкурсу "Зоряна надія". Так що послідовники у мене є. Микола Деменчуков представив на виставці не тільки кераміку, а й живописні роботи. Пейзажі майстра струменіють світлом, наповнені відчуттям повітря (див. фото "Яхти"), торжества дбайливо збереженої природи. Роботи Миколи і Дмитра Деменчукових експонувалися на виставках різних міст Криму і за кордоном. І це не дивно. Художники увібрали в себе традиції і стилі творчості народів різних національностей. Тому кожний глядач знаходить для себе щось дуже знайоме, миле очам, рідне. Від побаченого на виставці душа наповнюється теплом і вірою в те, що світ, створений для людини, - прекрасний, що немає в ньому місця для агресії і зла, тому він - нескінченний. Але тільки творчість здатна розкрити цю істину життя і вказати людству шлях до духовності.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1759
|