Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…


ДАР╤Я В╤КОНСЬКА: В╤Д «РАЙСЬКО╥ ЯБЛ╤НКИ» ДО ЗБ╤РКИ «ЗА СИЛУ Й ПЕРЕМОГУ»
Наче досв╕дчений х╕рург, вона препару╓ укра╖нське тло, аби укра╖нц╕ позбулися тих негативних рис...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 20.02.2004
ДЖЕРЕЛО ВІЧНОГО НАТХНЕННЯ
Петро Киричок.

З нагоди 170-річчя від дня народження Степана Руданського

(Продовження, Поч. у № 2 - 7).

Не у всіх, проте, піснях і віршах С. Руданського петербурзького періоду домінує печаль, безвихідність і безнадія, що обумовлюється, як відзначалося, його жахливою бідністю. Але і в такому досить несприятливому становищі поет намагається оволодіти собою, душевно заспокоюється, починає бадьоріше, а інколи й з відтінком гумору та іронії дивитися на світ, на свої стосунки з людьми. Саме в такому дусі написано послання "До дядька Прохора-коваля" (1857), яке складається із чотирьох частин, пов'язаних між собою єдиною думкою. Художня форма твору монологічна. Ліричний герой спершу милується потрібною для людей працею дядька коваля, порівнює своє важке навчання і життя з ковальськими турботами, вважаючи, що і він колись буде приносити користь людям, бо ж без освіти і науки суспільство розвиватися не зможе. І, зрештою, прохає у цього трударя грошей, необхідних для продовження навчання. Одначе оце прохання коштів у С. Руданського не звучить принизливим і образливим. Навпаки, воно є ніби своєрідним закликом до народу всіляко допомагати молоді здобувати освіту. Бо освічена людина для суспільства конче необхідна:
Пішов і я, дядьку,
Від батька на волю:
Сиджу на чужині, Кую свою долю.
Сильні міхи дують,
Желізо біліє;
Кладу на ковадло -
Рука мені мліє.
І тяжко, і важко
Молот підіймати,
Бо нікому, видно,
Мені помагати.
Я гину, а міг би
Ще силоньку мати
І недаром землю
Сирову топтати,
Поможи, Прохоре,
На долю хорошу...
Будь спокійний, дядьку,
Я тебе впевняю:
Не пущу їх марне
І не прогуляю.
Не пущу їх марне
І не прогайную,
Складу на науку
Свою дорогую.
Образ молодого і сумлінного здобувача науки, який подібно ковалеві працює до сьомого поту, сприймається не прохачем, а невтомним трудівником. Йому, отже, не шкода й дати грошей, які в поезії порівнюються з піском, без якого заліза не звариш, як і без коштів не здобудеш освіти.
Навчаючись у Петербурзі, С. Руданський ознайомлювався, а можливо, й ґрунтовно вивчав історію заснування цього міста, яке, як відомо, будували за наказом російського імператора Петра І українські козаки. Багато з них загинуло тут в болотистій місцевості. Ці історичні факти були відомі С. Руданському. Не випадково, мабуть, він кілька віршів пісенного звучання присвячує минулому України, яке особливо оспівували поети-романтики. Ця тема знайшла своє широке і глибоке відображення у творчості Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, М. Старицького й багатьох інших українських та й не тільки українських, а й російських письменників. Художньо осмислюється вона і С. Руданським, зокрема у віршах "Над могилою" (1857), "Пісня" ("Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні") - (1857), "Пісня Хмельницького" (1857) та інших. Могили козаків, які загинули в боях за свободу і незалежність батьківщини, уславлюються в поезії "Над могилою" як пам'ятки звитяжної історії українського народу, до якої варто ставитися з повагою, шануванням, оскільки без цього душа людини буде не лише пусткою, а й заросте чорнобилем:
Скажіть мені, люди,
Кому з вас не мила,
Кому з вас не люба
Була та могила?
Зійдітеся ж, люди!
Край дороги станьте!
Стисніть своє серце, -
На могилу гляньте!
Де була калина,
Там нап'ята буда...
На верху могили
Чорнобилю груда...
У пісні, яка розпочинається зверненням до нащадків запорозьких козаків: "Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні!" поет закликає український народ наслідувати і примножувати героїчні традиції своїх предків, взятися за зброю й боронити до загину рідний край та волю:  
Нехай наші коні на чистому полі 
Тріпнуться і враз заіржать!
Нехай наші браття,
молодці-козаки,
На чистеє поле біжать!
Нехай знову брязне
шабелька стальная
В козацьких залізних руках!
Нехай знову ляжуть
ворогові костіМогилами в наших степах!
А люлька-голубка
нехай не вгасає,
Паліть вражі села кругом!
Нехай ворог знає, повік не гадає
Знущатися над козаком!..
Неважко помітити, що на цих творах С. Руданського досить відчутний вплив поезії Т. Шевченка "Розрита могила" (1843), з якою, як стверджує Ю. Цеков, "Руданський ознайомився в списках", оскільки вона була, мовляв, надрукована "на два роки пізніше, та й не в Росії, а в Лейпцигу". Нам же думається, що на цьому творові С. Руданського відчутний вплив всієї лірико-історичної спадщини Т. Шевченка. Яскравим прикладом може бути поезія Т. Шевченка "Чигрине, Чигрине", рядки якої безсумнівно відчутні у розглядуваному вірші С. Руданського:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра? Засівали,
І рудою поливали...
І шаблями скородили.
Що ж на ниві уродилось?!
Уродила рута... рута...
Волі нашої отрута.
В окремих ліричних поезіях С. Руданський намагався не лише відтворити і оспівати історичне минуле українського народу, а й змалювати образи знаних в народі, в усьому світі історичних діячів, які самовіддано відстоювали суверенітет і незалежність України як держави. У 1857 році він створює "Пісню Хмельницького", в якій у всій своїй величі постає образ Богдана Хмельницького, помисли і дії якого спрямовані на здобуття волі для свого народу, незалежності для своєї батьківщини. В уста гетьмана поет вкладає бойові, закличні слова до українського народу про необхідність будь-що звільнитися з-під гніту польської шляхти:
Не гнути нам шиї, козацькії шиї,
Під тяжким залізним ярмом.
Паліть вражі замки кругом!

(Далі буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2004 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1762

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков