Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 11.11.2016 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 11.11.2016
РЕВОЛЮЦ╤Я ЧИ ПЕРЕВОРОТ

«Можна деякий час обманювати багатьох, можна тривалий час обманювати декого, але не можна весь час обманювати вс╕х».
(Авраам Л╕нкольн)

7 листопада – р╕чниця кривавого б╕льшовицького перевороту. Ця дата зб╕га╓ться з днем народження одного з головних орган╕затор╕в цього злод╕йства – Лейби Бронштейна-Троцького.
Якщо читач познайомиться з ╕стор╕╓ю Троцького, викладеною в його книз╕ «Мо╓ життя», то знайде п╕дтвердження, що революц╕ю робили т╕, хто не м╕г реал╕зувати себе при царизм╕.
У ХХ стол╕тт╕ трапилось щось фантастичне ╕ незрозум╕ле, - робить висновок член проводу Всеукра╖нського товариства пол╕тв’язн╕в ╕ репресованих Микола Лисенко. – Купка за╖жджих «профес╕йних революц╕онер╕в» на чол╕ з Лен╕ним ╕ Троцьким використала труднощ╕ затяжно╖ в╕йни. За грош╕ Н╕меччини зд╕йснила державний жовтневий переворот 1917 року ╕ майже на ц╕ле стол╕ття заволод╕ла найб╕льшою державою св╕ту. Задуривши голову простому народов╕ бурхливими гаслами: «владу - народу», «землю - селянам», «заводи - роб╕тникам», «мир - народам», б╕льшовики встановили небачений в св╕т╕ червоний терор. П╕зн╕ше юристи св╕ту оц╕нять д╕яльн╕сть цих головор╕з╕в такою фразою: «Людство за всю свою ╕стор╕ю не бачило такого масового знищення невинних людей».
Як це було – св╕дчать факти…
***
…Б╕льшовики, переконавшись, що при дотриманн╕ правил демократ╕╖ влади не доб’ються ╕ втратять те, що встигли хапнути п╕д час жовтневого перевороту, негайно розпочали громадянську в╕йну, до яко╖ закликав «вождь». Криваву вакханал╕ю спрямували на те, щоб Рос╕ю, одну з наймогутн╕ших держав св╕ту, роздерти, розгромити «до основания, а затем…».
«Вчення» Лен╕на про демократ╕ю, про державу, про свободу ╕ р╕вн╕сть – це коктейль лжетеор╕й утоп╕ста, що засв╕дчило застосування на практиц╕. Лен╕н - князь темряви, вождь св╕тового експерименту, начальник тотал╕тарно╖ республ╕ки ╕ терорист-глобал╕ст, - прийшов до висновку ки╖вський досл╕дник Василь Мазорчук1
«Диктатура пролетариата –это ничем не ограниченная, никакими законами, никакими абсолютно правилами не стесненная, непосредственно на насилие опиравшаяся власть»; «чем демократичнее «государство», состоявшее из вооруженных рабочих и являющееся уже не государством в собственном смысле слова, тем быстрее начинает отмирать «всякое государство»; «уничтожение классов – дело долгой, трудной и усердной классовой борьбы, которая после свержения власти капитала, после разрушения власти буржуазного государства, после установления диктатуры пролетариата не исчезнет, а только меняет свои формы, становясь во многих отношениях еще ожесточеннее»…»2.
Якщо простежити за м╕ркуваннями В. Лен╕на про суть б╕льшовицько╖ диктатури, то знайдемо в╕дпов╕дь на питання: чому диктатура т╕льки революц╕йного, а не всього народу?
«Потому что во всем народе, страдающем постоянно и самым жестоким образом… есть люди, забитые физически, запуганные люди, забитые нравственно, например, теорией о непротивлении насилием, или просто забитые не теорией, а предрассудком, обычаем, рутиной, люди равнодушные, то что называется обыватели, мещане, которые более способны отстраниться от острой борьбы, пройти мимо или даже спрятаться… Вот почему диктатуру осуществляет не весь народ, а только революционный народ, нисколько не боящийся, однако, всего народа, открывающий всему народу причины своих действий и все подробности их, привлекающих охотно весь народ к участию не только в «управлении» государством, но и во власти, и к участию в самом устройстве государства»3.
╤ такого коктейлю – повн╕ цебрики! Отруйним «п╕йлом» забивали голови студентам радянських ВУЗ╕в протягом 70-ти рок╕в. Чого могла навчити ця п╕на, до чого призвести, ╕ що можна було побудувати, стало в╕домо лише п╕сля розвалу «╕мпер╕╖ зла», яку вибудував «кремл╕вський мр╕йник», пропов╕дник класово╖ боротьби.
На тривалий пер╕од лен╕нський привид комун╕зму перем╕г з ряду причин. По-перше. Державна влада ослаблена. Л╕берал╕зм, демократ╕я ╕ демагог╕я набридли народу. ╤ московський люд нац╕ональним ╕нстинктом в╕дчув у тому ослабленн╕ загрозу ╕снуванню ╕мпер╕╖. Московський народ бачив св╕й порятунок, насамперед, у тверд╕й влад╕…
По-друге. Московити п╕сля под╕й 1905 року ╕нту╖тивно в╕дчули дух ╢вропи.
В 1907 роц╕ в╕домий рос╕йський ф╕лософ Микола Бердя╓в передбачав, що б╕льшовицька парт╕я переможе вс╕ парт╕╖, бо вона за сво╓ю ╕деолог╕╓ю найб╕льше в╕дпов╕да╓ св╕тогляду московського народу. О. Салтиков у сво╖й прац╕ «Две России» зазначав: «Ми, москов╕ти, несемо всю в╕дпов╕дальн╕сть за б╕льшовизм. Ми сам╕ покликали його до життя. В╕н зародився на наш╕й московськ╕й земл╕. В╕н ╓ щире московське, нац╕ональне явище та дуже старого походження. Споконв╕чний, престарий, в╕н сидить усередин╕ кожного з нас, москвич╕в. Тому в╕н ╕ прин╕с перемогу Лен╕ну в 1917 роц╕ ╕ п╕дтриму╓ радянську владу дос╕. Лен╕н лише використав реально цей наш р╕дненький б╕льшовизм у кожному з нас. Б╕льшовизм – це остаточне, ╕сторичне завершення будови московсько╖ держави…» Професор Г. Федотов у прац╕ «Судьба империи» писав: «Б╕льшовики захопили державну владу дуже легко в Московщин╕, без н╕якого спротиву. Але в ус╕х немосковських окра╖нах вибухнула запекла в╕йна проти б╕льшовизму та б╕льшовик╕в… Грунт б╕льшовизму в Московщин╕ п╕дготували: ╕сторичне й духовне рабство, община ╕ самодержавство цар╕в. Московський б╕льшовизм ╓ природним витвором ╕сторичного життя московського народу. Витвором щиро московським, нац╕ональним. А накида╓ св╕тов╕ комун╕зм Московщина, керуючись лише сво╖ми державними ╕нтересами». Ще в 1906 роц╕ Ф. Досто╓вський у роман╕ «Бесы» попереджав, якою буде революц╕я.
Московський м╕н╕стр Д. Толстой у 1875 роц╕ писав «…Кожне намагання запровадити в Московськ╕й ╕мпер╕╖ ╓вропейськ╕ парламентськ╕ форми влади – приречен╕ заздалег╕дь на невдачу. Якщо скинуть самодержавну, деспотичну царську владу, то на ╖╖ м╕сце автоматично прийде значно деспотичн╕ша – комун╕стична, за вченням К. Маркса…» Приятель В. Лен╕на М. Валент╕нов у сво╖й прац╕ «Чернишевський ╕ Лен╕н» писав: «В╕н (Лен╕н) ╓ постаттю суто нац╕ональною, московською, дитиною московського духовного життя. А воно, як в╕домо, було ╕ ╓ запереченням усього ╓вропейського. ╤ Лен╕н пов╕в свою парт╕ю московським нац╕ональним ╕сторичним шляхом».
Павло Штепа у прац╕ «Московство» зазначав4, що московськ╕ професори розробляли доктрину так званого ╓вроаз╕йства. Вони визначали аз╕йське походження московського народу, пропонували об╕перти московську ф╕зичну ╕ духовну сили на Аз╕ю. ╥хн╕й клич: «Москвини, обличчям до Аз╕╖!» Це означа╓: по спинах до ╢вропи. Вони об╜рунтували тези, що Московщина - ц╕лковита природна ╕сторична спадко╓мниця пол╕тичного й ╕деолог╕чного кап╕талу Чинг╕з-Хана.
Один ╕з засновник╕в ╤-го ╤нтернац╕оналу, рос╕йський анарх╕ст Михайло Бакун╕н вчив: «Революционер – человек обреченный. Все ненужные чувства родства, любви, дружбы, благодарности и даже самой чести должны быть задавлены в революционере. Он не революционер, если ему чего-либо жалко в этом мире. Он знает только одну науку – науку разрушения»5.
В програм╕ революц╕╖ в╕н писав: «В этой революции нам придется разбудить диявола, чтобы возбудить самые низкие страсти»6.
Тепер ма╓мо змогу анал╕зувати ╕ робити висновки, «в╕др╕знити зерно в╕д полови». Ще в древньому св╕т╕ мудрец╕ говорили: «Ale lection ingentum!» - «Книга году╓ розум!». ╤ щаслива мить, коли можна самост╕йно в╕др╕знити правду в╕д м╕ф╕в ╕ брехн╕. А ╕стор╕я б╕льшовизму та його володарювання наскр╕зь просякнута легендами.
Висв╕тлюючи образ «вождя св╕тового пролетар╕ату», а тим б╕льше – вождя терору ХХ стол╕ття, можна спростувати й м╕ф про «Штурм Зимового палацу». Ми пам’ята╓мо захоплююч╕ к╕нокадри з художнього ф╕льму Есф╕р╕ Шуб ╕ Серг╕я Ейзенштейна. Проте насправд╕ н╕чого под╕бного не в╕дбувалося. Штурм Зимового – такий же ефективний пропагандистський штамп, як ╕ «залп Аврори», - переконливо дов╕в досл╕дник Борис Алмазов7. Якщо б гахнули гармати з крейсера «Аврора», то знесли б всю Дв╕рцеву набережну. Був один холостий постр╕л з носово╖ (баково╖) гармати. По Зимовому били з Петропавловсько╖ фортец╕, але, на щастя, невм╕ло ╕ невдало.

ЗИМОВИЙ ПАЛАЦ 24 ЖОВТНЯ
П╕д контролем б╕льшовик╕в опинилися основн╕ мости ╕ центральний телеграф. Без штурму, без постр╕лу. На телеграф прийшов ком╕сар, поговорив з л╕дером профсп╕лок телеграф╕ст╕в, есером ╕… - телеграф передали в руки б╕льшовик╕в. Один б╕льшовик в супровод╕ 12-ти матрос╕в заволод╕в Петроградським телеграфним агентством. Так захопили ╕ Балт╕йський вокзал.
Лен╕н сидить поки що на квартир╕ Феофаново╖, подруги Крупсько╖, ╕ нерву╓ться. Нарешт╕ в╕дважу╓ться. Збрива╓ бороду, закуту╓ хусткою обличчя, н╕би в╕д зубного болю, ╕ вируша╓ до Смольного. Коли йшов до Шпалерно╖, назустр╕ч ви╖хав к╕нний патруль юнкер╕в. Бог давав ще один шанс врятувати Рос╕ю в╕д катастрофи. Але слуги диявола зберегли свого «патрона». Патруль не зупинився ╕ про╖хав мимо. Лен╕н потрапив спок╕йно у Смольний. Троцький, який уже дек╕лька дн╕в там ночував, не виходив з╕ штабу, був радий.
До Микола╖вського мосту, який ще знаходився п╕д контролем юнкер╕в, в 3-30 п╕д╕йшла «Аврора». Юнкери розб╕глися, як т╕льки засв╕тили прожектори. В 6 ранку – захоплений Держбанк. 7 годин – Центральна телефонна станц╕я. 8 годин – останн╕й Варшавський вокзал. Уряд залиша╓ться у Зимовому палац╕. Без св╕тла, без зв’язку. ╤ майже без охорони. Ще о 4-и годин╕ ранку самокатники, як╕ охороняли Зимовий, раптово передумали його охороняти. Дерслужбовц╕в ще дивом розпустили додому.24-25 жовтня (7 листопада) Л. Троцький назива╓ ц╕ под╕╖ «переворотом».
 Що робить голова уряду О. Керенський? В╕н намага╓ться ви╖хати до в╕йськових. Тепер, мабуть, жалкував, що виступив проти генерала Корн╕лова. Жалкував ╕ в душ╕, може, й кликав, бо шукав в╕йськову силу проти розгнузданих б╕льшовик╕в, як╕, об’╓днавши натовп, обманувши матрос╕в ╕ гарн╕зон, захоплювали на очах у прохожих ╕ з╕вак державну столицю. Йому знайшли автомоб╕ль «Pierce-Arron» ╕ позичили в американському посольств╕ «Рено» з американським прапорцем для супроводу. В 11 годин О. Керенський ви╖хав на фронт. Б╕льшовицька пропаганда п╕зн╕ше показала Керенського, що в╕н переодягнувся в ж╕ноче плаття. Брехня. Ця б╕льшовицька карикатура символ╕зу╓, що рос╕йську демократ╕ю б╕льшовики хот╕ли показати як слабку ╕ н╕кчемну.
…Зимовий палац в╕дкритий для обстр╕лу з ус╕х бок╕в: ╕ з Неви, ╕ нав╕ть з дах╕в сус╕дн╕х будинк╕в. Його майже н╕хто не охороняв ╕, в╕дпов╕дно, не обороняв. Гарн╕зон Зимового був см╕хотворно малий: жменька ударниць з ж╕ночого батальйону, невеличке число юнкер╕в, недостатн╓ для розм╕щення ╖х ланцюгом по периметру.
Палац покинули три сотн╕ козак╕в 14-го Донського полку. Саме того, що в липн╕ роз╕гнав б╕льшовицький заколот. Вони прихопили з собою ╕ дв╕ гармати козачо╖ батаре╖. Проте це не мало важливого значення, хоча О. Керенський у мемуарах звинувачу╓ козак╕в у зрад╕.
З самого початку Зимовий палац був приречений. Однак захопити його все ж було складно, хоча б ╕з-за розм╕р╕в. Двох з половиною тисяч матрос╕в вистачило лише для того, щоб оточити район ╕ не допустити п╕дкр╕плення. Американський журнал╕ст ╕ письменник Джон Р╕д писав, що в той день була субота. Люди йшли в лазню, ╕ ╖х дуже дратувало, що матроси стояли, взявшись за руки, не пропускали н╕кого по вулицях, поблизу палацу. Жодного п╕дкр╕плення не надходило.
Це т╕льки к╕ношники змайстрували масовку: вся площа залюднена натовпом з 15-ти тисяч чолов╕к ╕ в революц╕йному порив╕ захоплю╓ палац, зм╕таючи старий уряд. Створений м╕ф. Насправд╕, «штурмуючих» було близько тисяч╕ ос╕б. Коли невеличка ╖х частина викотилася на площу, то вистачило б одн╕╓╖ кулеметно╖ черги поверх гол╕в з балкону палацу, щоб нападники накивали п’ятами. Н╕хто не наступав ан╕ з Дв╕рцево╖ площ╕, н╕ з М╕льйонно╖ вулиц╕, н╕ з боку Адм╕ралтейства. Козаки о 21.40 безперешкодно п╕шли через площу, по Невському проспекту, в казарми на Обв╕дний канал. З 20 жовтня ╖х заблокували броньовики б╕льшовик╕в. Надати допомогу Тимчасовому уряду козаки не змогли та й не мали бажання.
Зимовий палац. З 12 годин 25 жовтня Палац блокували. На той час його охороняло близько 3-х тисяч оф╕цер╕в, юнкер╕в ╕ козак╕в. О 18.15 Зимовий палац покинула перша група юнкер╕в. О 20.00 – 200 козак╕в також покинули Зимовий. Пот╕м юнкери Михайл╕вського училища.
То хто ж захопив Зимовий палац? Отаман Дутов у середин╕ жовтня 1917 року в ╕нтерв’ю одн╕й рос╕йськ╕й газет╕ сказав, що для взяття влади й зм╕ни уряду не потр╕бн╕ величезн╕ в╕йськов╕ частини. Достатньо добре орган╕зовано╖ групи п╕дготовлених ╕ озбро╓них людей.
Профес╕йний в╕йськовий добре знав, що говорив. Його висновки впали на сприятливий грунт. П╕зн╕ше КДБ ╕ Державне Розв╕дувальне Управл╕ння усп╕шно використовували цю тактику при захопленн╕ влади ╕ зм╕н╕ уряд╕в у сус╕дн╕х державах, зокрема, в Афган╕стан╕. Можливо, ╕нтерв’ю також читав «наш ╤лл╕ч».
Отож, з боку Зимово╖ канавки ╕ набережно╖ ув╕йшла група у склад╕ 200 оф╕цер╕в-╓гер╕в, якими командував донський козак, генерал Черемисов – б╕льшовик. В╕н п╕дкорявся безпосередньо Лен╕ну. Прибули з Ф╕нлянд╕╖, де стояв незайманий П╕вн╕чний фронт. У сучасн╕й ╕нтерпретац╕╖ таких вояк╕в називають «спецназ». З Ф╕нляндського вокзалу, на який спецгрупа прибула спецпо╖здом, перейшли до казарми комендантсько╖ роти на Зимов╕й канавц╕, де розм╕щувався госп╕таль. Зв╕дти частина ╓гер╕в ув╕йшла до Зимового через засклений перех╕д.
╤нша частина ╓гер╕в безперешкодно попрямувала до буд╕вл╕ палацу через в╕дкритий вх╕д Ерм╕тажного театру. Юнкери, побачивши направлен╕ на них згори (з в╕кон казарми) рушниц╕, кинули кулемет на мосту через Зимову канавку.
Темними залами Зимового до к╕мнати, де знаходились м╕н╕стри Тимчасового уряду, ╓гер╕в провели служител╕ палацу ╕ власн╕ розв╕дники, як╕ знаходилися в палац╕ зранку 25 жовтня. «Спецназ╕вц╕» блокували ╕ роззброювали юнкер╕в ╕ ударниць (ж╕ночий батальйон). Вони дозволили юнкерам розб╕гтися по дом╕вках. Ударниц╕, тримаючи дисципл╕ну, залишилися в строю. П╕зн╕ше, мабуть, дуже жалкували...
Захопивши палац увечер╕, ╓гер╕ впустили групу «революц╕йних трудящих». Т╕ спок╕йно пройшли повз штабел╕ дров через центральну браму, розкриту навст╕ж. Прибулим передали в╕йськовополонених. Антонов-Овс╕╓нко заарештував м╕н╕стр╕в: «Кто здесь временные? Ваше время кончилось!»
П╕д ранок так само непом╕тно, як ╕ зайшли, ╓гер╕ в╕дбули з палацу. Тож, н╕якого «штурму» не було, як ╕ жертв. При штурм╕ в╕д шедевру св╕тового мистецтва, пам’ятки арх╕тектури – Ерм╕тажу могли залишитись ру╖ни та поп╕л. Цьому ╕стор╕я завдячу╓ ╓герям ╕ генералу Черемисову. Але вони ╕ гадки не мали, що вчинили, ╕ чим ╖х профес╕йна робота обернеться для велико╖ Рос╕╖ та св╕ту...
Бо вже вранц╕ почалося масове мародерство. Крали царський посуд, б╕лизну, зр╕зали шк╕ряну оббивку з кр╕сел ╕ диван╕в (тод╕ модн╕ були шк╕рян╕ куртки). Природну нужду на помсту справляли в коридорах, холах, вимащуючи нечистотами золот╕ обшивки ваз та перил. Гидили скр╕зь, де хот╕ли. Граб╕жник╕в не ц╕кавили скарби Ерм╕тажу. Головна мета для них - п╕двали, де збер╕галися колекц╕╖ р╕дк╕сних вин. П’ян╕ валялися рядами по вс╕й вулиц╕. Лише через дек╕лька дн╕в велику п’янку вдалося зупинити кулеметними чергами. Дорогоц╕нн╕ вина вилили у Неву, таким чином вичерпавши прецедент пиятики. Та це не зупинило анарх╕ю, мародерство, злочини. Ж╕ночий батальйон ударниць ╜валтували у Зимовому, в╕дтак етапували. Про ц╕ останн╕ под╕╖ мен╕ довелося особисто чути в╕д учасника так званого «штурму» Зимового – волинського матроса Ващука, якого час в╕д часу запрошував обласний кра╓знавчий музей на зустр╕ч╕ з╕ школярами Луцька. Я в той час (к╕нець 70-х рок╕в ХХ стол╕ття) працював старшим науковим сп╕вроб╕тником цього музею. Старий д╕дуган в╕ком за 80 рок╕в з азартом розпов╕дав саме про останн╕ «геройства» братви, а його щораз перебивали вчител╕ та сп╕вроб╕тники музею, сором’язливо виправдовуючись перед д╕тьми за похабного солдафона.
Отже, о 2 годин╕ 10 хв. ноч╕ 26 жовтня б╕льшовики без спротиву захопили Зимовий палац ╕ заарештували уряд. Колишн╕й м╕н╕стр ф╕нанс╕в С. К. Бельгард записав у щоденнику: «…Зимний дворец был занят большевиками, разграблен и изгажен. Дворцовая церковь осквернена, а церковная завеса украдена… Над беззащитными юнкерами творят зверства… Кладовые Зимнего дворца разгромлены, серебро расхищено, ценный фарфор перебит. Женский батальон затащен в казармы Павловского полка и изнасилован… В сущности, то, что вчера произошло, - не политический переворот, не восстание, а просто военный заговор… Большевистская свобода печати – уничтожение всех органов, кроме «Правды» и пр. В наш министерский лазарет принесли убитого мальчика – рассыльного лет двенадцати… По городу блуждают немецкие офицеры, снабженные разрешениями большевистского правительства. Попадаются на улицах и немецкие солдаты. Нет никаких сомнений, что все восстание организовано немцами и на немецкие деньги…».
Отже, н╕якого штурму Зимового палацу взагал╕ не було. Це все вигадка ком╕сар╕в та режисер╕в радянського к╕нематографу. На три дн╕ Зимовий був в╕дданий на пограбування. Стоп. Штурм, правда, був, але про нього мало в╕домо. Штурмом взяли ╕мператорськ╕ винн╕ п╕двали п╕д буд╕влею Ерм╕тажу. Вина, як╕ збер╕галися по дек╕лька сотень рок╕в, текли р╕кою, а у них купалась п’яна рвань п╕терських плебе╖в. Вино текло в Неву. Його пили прямо з калюж ╕ канав. П’янка продовжувалась б╕льше тижня. Пот╕м п╕шли по ╕нших будинках. Наступила нова епоха. «Все, что можно было испакостить, испакощено, и это – символ. Я ясно понял, что революция сделает с России: все залито грязью, а поверх грязи положит валявшуюся солдатню» ,- писав очевидець ╕ сучасник тих под╕й.

Коли на другий день, 26 жовтня (8 листопада) 1917 року в м╕ст╕ д╕зналися про переворот, арешт Тимчасового уряду, захоплення влади б╕льшовиками, в столиц╕ почалися акц╕╖ протесту. Виступили юнкери, м╕тингували студенти. Та п╕зно. Б╕льшовики врахували сво╖ помилки п╕д час революц╕╖ 1905 року, а тому д╕яли швидко й р╕шуче, без демагог╕╖ та л╕берал╕зму. Розгромили повсталих юнкер╕в та козач╕ роз’╖зди, розстр╕ляли учасник╕в студентських м╕н╕фестац╕й. Закрили й розтрощили редакц╕╖ газет опонент╕в. Гасло Лен╕на: «Перетворення ╕мпер╕ал╕стично╖ в╕йни у в╕йну громадянську» вт╕лювалось у життя. По трупах розпочалася «тр╕умфальна хода» радянсько╖ влади.
Вождь революц╕╖ висунув чергове гасло: «Всезагальне озбро╓ння народу». З тюрем випускали в’язн╕в ╕ в першу чергу – крим╕нальних злочинц╕в. ╥х в╕дразу вербували у збройн╕ загони - «червону гвард╕ю». За н╕мецьк╕ кошти, одержан╕ через Парвуса, б╕льшовики закуповували зброю, виплачували платню бойовикам. Особливо ц╕нувалися ╕нтернац╕ональн╕ загони, як╕ з час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни опинилися в Рос╕╖, а тепер червон╕ б╕льшовицьк╕ аг╕татори перейшли на сторону заколотник╕в. Китайськ╕, угорськ╕, латиськ╕ стр╕льц╕, об’╓днан╕ у загони, озбро╓н╕ до зуб╕в, були, по-сут╕, гвард╕╓ю б╕льшовицьких верховод╕в, штурмовими загонами, як у 30-х роках у г╕тлер╕вськ╕й Н╕меччин╕. Вони безкомпром╕сно виконували кривав╕ та авантюрн╕ завдання сво╖х ком╕сар╕в. Вогнище громадянсько╖ в╕йни роздмухувалось з повною силою, колесо криваво╖ м’ясорубки набирало шалених оберт╕в. Терор став прерогативою б╕льшовицького уряду, який очолив Володимир Ульянов (Лен╕н).
«… За к╕лька тижн╕в зруйновано майже дощенту недемократичн╕ установи в арм╕╖, на сел╕, на фабриц╕. А ╕ншого шляху до соц╕ал╕зму, кр╕м як через таке руйнування, нема ╕ бути не може»8, - писав ╤лл╕ч в азартному порив╕ «холоднокровного фокусника».

Олександр Середюк,
письменник ╕ публ╕цист

Л╤ТЕРАТУРА:
1. Мазорчук В. Нав╕що в╕рним лен╕нцям роги лукавого. – «Персонал плюс», 25.11.-1.12.2008.
2. Лен╕н В. ╤. Т.38. – С. 351,386-387, Т. 44 – С. 10.
3. Ленин В. И. ПСС, Т. 12. – С. 321.
4. Штепа П. Московство, його походження, зм╕ст, форми й ╕сторична тягл╕сть. — Дрогобич : В╕дродження, 2012.-С.13.
5. Истоки зла (тайна коммунизма). – Минск, 2002. – С. 28.
6. Там же. – С. 27.
7. Алмазов Б. Загадки «штурму» Зимового палацу // ╤нформац╕йний бюлетень, №39, 8.11.2007.
8. Лен╕н В. ╤. Твори. Т. 35. – С. 185.
(Уривок з книги «Злий ген╕й – вождь тероризму», К., 2015р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 11.11.2016 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17628

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков