Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 18.11.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 18.11.2016
Василь МАРСЮК. З НОВИХ ПОЕЗ╤Й

150 ╤ КУХОЛЬ ПИВА!

Як пожива╓ш, сус╕де,
друже юнацьких л╕т?
Зараз тоб╕, вже д╕ду,
мабуть, не милий св╕т...

В нашому горе-м╕стечку,
об╕к Донецька якраз,
слуха╓ш ти безк╕нечно
танк╕в московських бас.

В шахт╕ було безпечн╕ш
вуг╕ль щоденно довбти –
нин╕ ж не вийдеш п╕д веч╕р
в поле, де р╕дн╕ хрести.

Як же ми степ св╕й любили!
Хл╕бн╕ поля, кавуни…
Син╕ кургани-могили
стогнуть тепер в╕д в╕йни.

А пригадай, як ми юн╕,
перш, як до клубу п╕ти
на танцювальн╕ ╜ул╕,
здумали випить, чорти.

Поблизу нашо╖ шахти
хитрий тулився шинок,
де роботяги затято
в пив╕ шукали толк.

Груб╕ столи ╕з дуба.
Бочка ╕з пивом. Дим.
╤ господиня груба
не долива╓ вс╕м.

«По 150 ╕ пиво!» –
замовив ти голосно ╖й,
всм╕хнулась буфетна д╕ва:
«Та знаю тв╕й смак, плитовий*».

А я, соромливий студентик,
а ще ╕ безгр╕шний, мовчав,
все слухав пивних естет╕в
╕ носа у п╕ну вмочав.

Як рак, ти червонощокий
мене все п╕дштовхував: «Пий!
Наука висмокту╓ соки –
а ти, як таранька, худий».

Когось вже тягло на сп╕ви,
хтось плакав, схилившись на ст╕л…
«По 150 ╕ пиво!» –
ти знову замовить хот╕в.

Буфетниця хить головою:
«╤шли б ви вже геть, парубки!»
Отак ми гульнули з тобою
в от╕ незабутн╕ роки…

Розб╕глися наш╕ дороги,
та ми не скотились в кювет.
Ти шахту в╕дбув, слава Богу!
А з мене, бач, вийшов поет…

Ех, друже, важкий тв╕й неспок╕й –
гармати всю хату трясуть –
аж я у столиц╕ висок╕й
не можу спок╕йно заснуть.

Ну й доля у нас злостива!
Чи дасть вона знову з╕йтись?
«По 150 ╕ пиво!» –
замовили б ми, як колись.
*Плитовий – роб╕тник-в╕дкатник вагонеток б╕ля шахтного ствола.

Г╤МН ЖИТТЮ
Не ми розпочали борню криваву,
не ми ╖╖ завершимо, мабуть....
Сто покол╕нь боролись за державу,
╕ не одне ще ╖й устелить путь.

А ми хто ╓? Ми – камен╕ брук╕вки,
чи просто щеб╕нь, чи сипкий п╕сок…
Ляга╓мо в болотисько нав╕ки,
щоб Укра╖на ще зробила крок.

За кроком – крок, н╕ вл╕во, н╕ направо,
н╕ до Ла-Маншу, н╕ до Колими.
Сто покол╕нь вручили нам державу.
Як╕ не ╓ – а ця держава – ми!

Нехай хтось – щеб╕нь,
хтось – п╕сок,
хтось – кам╕нь,
та вкуп╕ ми – злютований бетон.
Життя все наше – битва ╕з в╕ками.
Ув╕чнюй р╕д св╕й – ось його закон!

***
Вже я такий – змирився з тим, що ╓.
Лиш кактус та стол╕тник ╓ в осел╕,
╕ зр╕дка гомон╕ння дечи╓,
та дв╕ подушки нащось у постел╕...

Ранкове сонце через м╕й балкон,
немов кр╕зь л╕нзу, у к╕мнату пада
на ст╕л, на мон╕тор, на телефон,
що ╕нколи сюркоче, як цикада.

А за в╕кном – столичне сум’яття,
вс╕ вулиц╕ авт╕вками залит╕,
╕ в ╤нтернет╕ теж кипить життя –
усе сп╕шить нажитися у св╕т╕.

Кажу соб╕: «Ти скиту захот╕в –
його ти ма╓ш. Не жалкуй за б╕льшим,
жени в╕д себе пристрастей хорт╕в –
х╕ба ти мало ними серце т╕шив?!»

Отак подумавши, ╕з дому не сп╕шу,
вчорашн╕й св╕т не кращим буде завтра.
А ще скажу ╕ теж не погр╕шу,
що в людях ще сидить п╕в-динозавра.

В поетах – трохи менше. Це мене
вт╕ша╓ так, як образ Бога-сина…
Вже я такий. Для мене головне -
жила б за вс╕х нас в╕чна Укра╖на!

Ми жад╕бн╕ у роки молод╕
╕ пристраст╕ не меншають з л╕тами,
та все не перелюбиш у житт╕,
╕ все не перепробу╓ш зубами.

Я знаю це, бо серцем був не дуб,
а швидше – клен, до л╕рики охочий,
такий же невиправний сонцелюб,
що восени прощально палахкоче.

Аж до джерел я в р╕дну землю вр╕с,
тому г╕лля ╕ дос╕ не трухляве,
хоч марно я тягнувсь в небесну вись,
щоб покупатись у пром╕нн╕ слави.

Омр╕яна вершина не далась,
бо довго я валандався на старт╕,
народжений в степу м╕сити грязь,
не легко приживався на асфальт╕.

Л╕та з╕йшли. Я зр╕вноважив лет
╕ п╕дкорився дол╕ верховенству,
та у мен╕ ще не погас поет,
який у тиш╕ молиться мистецтву.

╤ хай ╕дуть зимов╕ холоди
з туманами, ╕ хворими в╕трами –
хто пломен╕в безумно молодим,
не скоро охолоне ╕ з л╕тами!

***
Чого так гай горить, чого?
Його н╕чим не загасити…
Такий долиною вогонь,
що й небо може запалити....

Тому-то високо летить
клин журавлиний обережний,
тому й мен╕, п’ючи блакить,
по-вересневому бентежно.

Прекрасних дн╕в, як фей-ж╕нок,
нам не багато час дару╓,
але щоразу дивний шок
нас неспод╕вано чару╓.

Чудова осене, палай!
Палайте фен╕кси-д╕брови!
╤ще в душ╕ мо╖й не край
свят╕й поез╕╖ любов╕.

Я наче дос╕ ще не жив,
а прим╕рявся т╕льки жити,
хоча в душ╕ в╕д злих нож╕в
не раз кривавилися кв╕ти.

Два свята доля нам да╓:
цв╕т╕ння час ╕ час згасання.
Ос╕нн╓ золото мо╓ –
немов любов моя остання.

Тому й не плачу я, тому,
що цей закон у св╕т╕ знаю,
╕ смерть прийму не як тюрму,
а як прощальний спалах гаю.

На фото: В. Марсюк (у центр╕) з Д. Кононенком ╕ В. Качулою в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», 2011 р. Фото з майбутньо╖ книги спогад╕в про Данила Кононенка, яка найближчим часом вийде друком у С╕мферопол╕ – зокрема, ╕ з в╕ршами В. Марсюка, присвяченими поету-побратиму…

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 18.11.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17658

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков