Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК ТРЕБА СТАВИТИ ПАМ’ЯТНИКИ…
Прочитала у наш╕й «Св╕тличц╕» про встановлення пам'ятника Симону Петлюр╕ в В╕нниц╕....


З ГОЛОВИ НА НОГИ
«Люди, як╕ обирають корумпованих пол╕тик╕в, самозванц╕в, злод╕╖в та зрадник╕в, не ╓ ╖х...


РОЗ╤РВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ СТОСУНК╤В ╤ ВИВАЖЕН╤СТЬ Д╤Й ВЛАДИ
Чи не про нашу мудру владу кажуть: «С╕м л╕т минуло, як музика грала, а в╕н ще й тепер...


ЩО ПОВ'ЯЗУ╢ ЗАКРИТТЯ МИКОЛА╥ВСЬКОГО СУДНОБУД╤ВНОГО ЗАВОДУ ╤ ТЕРАКТИ, ЯК╤ СТАЮТЬ ВСЕ ЧАСТ╤ШИМИ
Така вже була влада. А що ж нин╕шня, революц╕йна? Чого в╕дда╓ перевагу жебранню збро╖ в...


МОВН╤ ПРИСТРАСТ╤, АБО У СВ╤Т╤ ПОВАЖАЮТЬ СИЛЬНИХ
Не вщухають бурхлив╕ дискус╕╖ навколо ст. 7 Закону «Про осв╕ту», прийнятого Верховною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 25.11.2016 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#42 за 25.11.2016
СИНДРОМ МАЛОРОС╤ЙСТВА

Не раз ╕ не два звертаюся до мовно╖ теми. Ще ╕ ще раз пишу про одне й те саме, наголошуючи на вчиненн╕ певних крок╕в, вкрай необх╕дних для забезпечення — вдуматися лишень! — права нац╕╖ на свою мову у власн╕й держав╕. Пишу не для чиновник╕в, яких ця тема, унасл╕док ╖х обмеженост╕, ╖х ор╕╓нтац╕╖ не на потреби ╕ перспективи нац╕╖, а на прихилн╕сть тако╖ ж обмежено╖ влади нацарювател╕в, зовс╕м не обходить. Пишу до мо╓╖ нац╕╖ — до тих, в кого ще не атрофовано ген г╕дност╕, в╕дчуття самозбереження, до тих, хто ще здатний мислити ╕ анал╕зувати. Волаю: отямтесь, товариство! Не над╕йтеся на владу, яка ╓ не чимось б╕льшим, як в╕дображенням нашого переформатованого упродовж п╕дневольних в╕к╕в сусп╕льства, особливо ж, коли критер╕╓м добору до не╖ ╓ не ╕нтелект, а хитр╕сть, не фахов╕сть, а пронирлив╕сть, не порядн╕сть, а вм╕ння шахраювати, не реальн╕ справи на благо сусп╕льства, а хабар╕ у вигляд╕ передвиборчих дитячих майданчик╕в, “дармово╖” гречки та медових об╕цянок. Не спод╕вайтеся на те, що мовне питання в Укра╖н╕ вир╕шать як╕сь пас╕онар╕╖-одинаки, письменники-поети, заруб╕жна д╕яспора чи прозр╕лий дядько Трамп. Вир╕шити його можна лише за умови активно╖ позиц╕╖ якнайширших к╕л самого укра╖нського сусп╕льства. Маю на уваз╕, найперше, нав╕ть не укра╖номовну його частину. Патр╕от╕в не браку╓ ╕ в московомовному середовищ╕ укра╖нц╕в. Вих╕дц╕ з Херсонщини, Дн╕провщини, Харк╕вщини, Микола╖вщини, Донеччини, Одещини ╕ нав╕ть Криму — ╖х кров'ю не менш щедро скроплен╕ земл╕ Донбасу, ан╕ж кров'ю зах╕дняк╕в. Та от б╕да, — нав╕ть серед них нечасто зустр╕ча╓ш ясне усв╕домлення того, що наша само╕дентиф╕кац╕я, а в╕дтак ╕ св╕тогляд, напряму ╕ нерозривно пов'язан╕ з мовою, яку вважа╓мо р╕дною, якою сп╕лку╓мося в побут╕, в с╕м'╖. Нав╕ть серед них нема розум╕ння, що протистояти сильному, агресивному ворогов╕ в умовах в╕йни, де св╕тоглядна складова ╓ базовою, послуговуючись при тому його мовою, ╓ справою наперед безнад╕йною, в будь-якому раз╕ програшною.
Зате влада Москов╕╖ н╕коли не нехтувала таким потужним ╕нструментом як мова. Примусом та п╕дкупом насадивши свою мову на теренах Укра╖ни, Москов╕╖ вдалося значною м╕рою переформатувати укра╖нське сусп╕льство. Для того не гребували не лише прямими заборонами мови укра╖нсько╖, а й такими д╕╓вими засобами, як виселення, а то й винищення етн╕чних укра╖нц╕в-русич╕в, з подальшим заселенням вив╕льнених у такий варварський спос╕б земель московитами, представниками ╕нших народ╕в.
Тож чи дивно, що в тому в╕д╕рваному в╕д укра╖нських мовних, а в╕дтак ╕ культурних корен╕в переформатованому середовищ╕, попри ном╕нально укра╖нське громадянство, попри укра╖нську, здеб╕льшого, кров, було штучно витворене, по сут╕, ╕ншомовне сусп╕льство, яке на р╕вн╕ п╕дсв╕домост╕ непомильно асоц╕ювало себе з “русским миром”? Чи ж варто дивуватися, що той хижий “мир” сприйма╓ манкуртизован╕ територ╕╖ сво╓ю нев╕д'╓мною частиною? Крим, Донбас, намагання п╕дняти заколоти на Харк╕вщин╕, Одещин╕ — ма╓мо затямити соб╕, що експанс╕я, в тому числ╕ в╕йськова, буде продовжуватись доти, доки не припинимо готувати п╕дгрунтя для нових вторгнень, культивуючи “русский мир” на сво╖й земл╕, найперше, плекаючи мову чужо╖, агресивно╖ кра╖ни.
Якби одразу по осягненн╕ Незалежност╕ укра╖нське сусп╕льство зум╕ло усв╕домити критичну необх╕дн╕сть настановленння державницько╖ влади, яка б розвивала кра╖ну, п╕клуючись, найперше, про добробут громадян, якби та влада була наст╕льки мудрою, далекоглядною, аби не декларативно, а на д╕л╕ зробити укра╖нську мову тим елементом, який об'╓днав би трафлену совком нац╕ю, якби була посл╕довною ╕ твердою на тому шляху, то сьогодн╕ не мали б ми проблем н╕ економ╕чних, н╕ мовних, н╕ безпекових. Поступове впровадження укра╖нсько╖ мови на вс╕х р╕внях, починаючи з дитячого садочка, стимулювання ╖╖ використання у повсякденн╕ за два покол╕ння об'╓днало б нац╕ю, зробило б ╖╖ монол╕тною. Але — наголошу ще раз — для реал╕зац╕╖ того влада мала б одночасно забезпечувати економ╕чну усп╕шн╕сть кра╖ни, процв╕тання ╖╖ громадян. Аби переконатися, що те працю╓, варто лише спитати себе, чому це московська д╕аспора на Брайтон-Б╕ч не вимага╓ н╕ в╕д Б╕лла де Блаз╕о, н╕ тим б╕льш в╕д Барака Обами запровадження московсько╖ мови, як рег╕онально╖, хоча би й на р╕вн╕ того району.
На жаль, ╕стор╕я не ма╓ умовного способу. Неможливо повернутися в минуле ╕ виправити сво╖ помилки. Але, може, ми порозумн╕шали за цей час ╕ хоч сьогодн╕ усв╕домили важлив╕сть мови, як об'╓днавчого елементу нац╕╖? Що ж, погляньмо яку мовну пол╕тику проводить сьогодн╕шня постмайданна влада.
Мовна пол╕тика “ново╖ команди” почалася з того, що голова парламенту Турчинов О. В. не п╕дписав проголосованого депутатами ВР 23 лютого 2014 року скасування мовного закону К╕валова-Колесн╕ченка, яким з 10 серпня 2012 року була введена двомовн╕сть в рег╕онах, де нац╕ональна меншина складала б╕льше 10% населення. Дал╕, в кв╕тн╕ 2014 року, той самий голова парламенту вкуп╕ з тод╕шн╕м прем'╓р-м╕н╕стром Арсеном Яценюком виступа╓ з ╕н╕ц╕ативою надання московськ╕й мов╕ статусу оф╕ц╕йною та закр╕пленням того статусу в нов╕й редакц╕╖ Конституц╕╖ Укра╖ни. А в жовтн╕ 2014 року надання московськ╕й мов╕ спец╕ального статусу обстою╓ у сво╓му законопроект╕ зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни вже й сам пан президент.
П╕кантна ситуац╕я, чи не так? Адже в той самий час, коли добровольц╕ ц╕ною сво╖х житт╕в стримували навалу Москов╕╖, докладали вс╕х сил, аби вибити ворога з╕ сво╓╖ земл╕, влада за ╖хн╕ми спинами не лише влаштовувала ганебн╕ в╕йськов╕ паради, а й напряму здавала ╕нтереси укра╖нсько╖ нац╕╖, фактично намагаючись закр╕пити в Конституц╕╖ оф╕ц╕йний статус для мови кра╖ни-агресора. В тому ж ключ╕ й проголосований в першому читанн╕, вже в жовтн╕ цього року, законопроект М╕н╕стерства осв╕ти, який сьомою сво╓ю статтею гаранту╓ право на навчання мовою нац╕ональних меншин, що за наших умов буде законною п╕дставою для подальшо╖ московизац╕╖ не лише системи осв╕ти, але й ц╕лого сусп╕льства.
Мен╕, щоправда, можуть заперечити. Мовляв, не так все й безнад╕йно. Закон “Про осв╕ту” до другого читання ще можна п╕дправити, зате вже — он, за ╕н╕ц╕ативи першого в╕це-прем'╓ра, введен╕ квоти на укра╖номовну п╕сню в рад╕оеф╕р╕. ╤ вони вже д╕ють з восьмого листопада. Справд╕. Закон ще можна п╕дправити. Та чи ╓ на те воля? З дев'яти начебто ц╕лком адекватних депутат╕в, до яких звернувся з проханням внести до зазначеного закону правки, з╕н╕ц╕йован╕ письменницею Ларисою Н╕цой, правки на розгляд ком╕тету подав лише пан Дмитро Добродомов. Приблизно з таким самим “розум╕нням” з╕ткнулися й колеги. Щодо квот, то з ними так само не все просто. Найперше, FM-рад╕останц╕╖ не зац╕кавлен╕ в зб╕льшенн╕ частки укра╖нсько╖ п╕сн╕. З р╕зних, в тому числ╕, й ц╕лком об'╓ктивних причин. Одн╕╓ю з тих причин ╓ те, що сегмент укра╖нсько╖ п╕сн╕ зводиться до досить обмеженого числа популярних сп╕вак╕в, гурт╕в. Зв╕сно, те не означа╓, що окр╕м них не ма╓мо б╕льше н╕чого достойного уваги. Навпаки, ма╓мо багато талановитих сп╕вак╕в з чудовими голосами. Але те означа╓, що потрапити в рейтинги новим ╕менам аж надто непросто. “Одн╕╓ю з переваг демократ╕╖ ╓ те, що за все треба платити”, - казав головний герой пов╕ст╕ “Escape”. На жаль, далеко не кожен сп╕вак чи група можуть знайти кошти на оплату послуг студ╕й профес╕йного звукозапису, на просування сво╖х п╕сень в чартах ╕ т. п. На все те потр╕бен час ╕ чимал╕ кошти. Отож ми знову стика╓мося з необх╕дн╕стю найперше забезпечити, принаймн╕, сталий рух до усп╕шного, процв╕таючого сусп╕льства, бо сьогодн╕ головною проблемою на шляху розвитку укра╖нсько╖ п╕сн╕, музики, к╕но, л╕тератури — та й х╕ба лише ╖х! — ╓ зубож╕ння укра╖нського сусп╕льства, де в╕с╕мдесят в╕дсотк╕в громадян не можуть дозволити соб╕ не те що як╕сну живу музику, п╕сню чи книжку — не здатн╕ сплачувати нав╕ть за найперш╕ житт╓в╕ потреби.
Не треба й пояснювати, що те означа╓, коли поряд ╕сну╓ величезний московомовний ринок, з його в рази б╕льшими можливостями, найперше ф╕нансовими. Власне, в╕н наст╕льки “поряд”, що поширю╓ться на б╕льшу частину тво╓╖ кра╖ни. За таких умов виб╕р приходить сам собою. Чи не так?
Багато в чому т╕ ж проблеми гальмують ╕ розвиток сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тератури. Не секрет, що багато талановитих укра╖нських письменник╕в св╕домо зробили св╕й виб╕р на користь мови московсько╖. Хтось через те, що мав московське кор╕ння, в╕дтак, волод╕в тою мовою найкраще, а хтось виключно з прагматичних м╕ркувань. Адже в рази б╕льший ринок да╓ в рази б╕льш╕ можливост╕, в першу чергу, ф╕нансового усп╕ху, визнання та слави. Не будемо гадати над тим, який саме аргумент був вир╕шальним в кожному конкретному випадку, але факт залиша╓ться фактом: Марина та Серг╕й Дяченки, Дмитро Громов, Олег Ладиженський, Натал╕я Гавриленко ╕ ще багато ╕нших ном╕нально укра╖нських письменник╕в пишуть сво╖ чудов╕ твори... милозвучною московською мовою.
Для певних екзальтованих ос╕б, як╕ свято в╕рять в те, що твори письменник╕в, поет╕в нашептан╕ ╖м ув╕ сн╕ музами, при пробудженн╕ чар╕вним чином матер╕ал╕зуються в гарно оправлен╕ шк╕рою та золотим тисненням томи, будь-як╕ прагматичн╕, тим б╕льш, меркантильн╕ м╕ркування в так╕й тонк╕й сфер╕, як л╕тература, виглядають геть неприйнятними, б╕льш того — огидними. Що ж, кожен ма╓ право на свою позиц╕ю. Але не посп╕шаймо засуджувати. Письменницька праця належить до най╕нтелектуальн╕шо╖ д╕яльност╕ людини, вимага╓, при тому, величезного напруження, гранично╖ концентрац╕╖ думки, неймов╕рних затрат енерг╕╖ ╕ ото╖ субстанц╕╖, що зветься часом нашого життя. В╕дтак, якому осуду може п╕длягати природне бажання отримати за св╕й труд г╕дну винагороду? ╤нша р╕ч, що абсолютно неприйнятним ╓ намагання когось з таких письменник╕в розширити ринок московитсько╖ л╕тератури за рахунок в╕тчизняного читача, продаючи сво╖ московомовн╕ твори в Укра╖н╕, чи обстоювання, як у випадку з паном Курковим, заснування в Укра╖н╕ ╕нституту московсько╖ мови. Поза цими крайнощами, виб╕р письменника ╓ його нев╕д'╓мним правом, особливо ж, коли в╕н позбавлений можливост╕ реал╕зувати себе в сво╖й власн╕й кра╖н╕. От, лишень, не маючи до укра╖нсько╖ л╕тератури жодного стосунку, вони мали б ╕ зватися, в╕дпов╕дно, письменниками московитськими.
Чи можуть допомогти укра╖нському книговиданню квоти, под╕бн╕ тим, як╕ запроваджено з легко╖ руки пана Кириленка, щодо укра╖нсько╖ п╕сн╕ в FM- еф╕р╕? Попри те, що автор вельми скептично ставиться до квотування, як позаеконом╕чного важеля, воно, можливо, мало б сенс, будучи застосованим на тепер╕шньому етап╕ до системи книгорозповсюдження на територ╕╖ Укра╖ни, за умови поступового, але невпинного зниження частки московомовного продукту. Натом╕сть, квотування книговидавництва вигляда╓ абсолютно недоц╕льним. Навпаки, створюймо умови, аби в╕тчизняне книговидавництво було наст╕льки конкурентоздатним, щоб б╕лоруськ╕, московитськ╕ письменники, не кажучи вже про московомовних письменник╕в Укра╖ни, були зац╕кавлен╕ замовляти друк сво╖х твор╕в для ринку Б╕лорус╕ та Москов╕╖ виключно ╖м.
А от розумна податкова пол╕тика щодо в╕тчизняних видавництв, щодо укра╖нських письменник╕в була б вельми доц╕льною. Принаймн╕, доки вони з╕пнуться на ноги. На пер╕од, доки ╖х прибутки досягнуть певних м╕н╕мальних меж, ╖х варто було б взагал╕ вивести з-п╕д оподаткування. Св╕домо не вживаю тут слово “гонорари”, оск╕льки в Укра╖н╕, за винятком вузького кола розкручених письменник╕в, решта — та б╕льш╕сть, яка не ма╓ можливост╕ презентувати сво╖ твори широк╕й публ╕ц╕ — лише здогаду╓ться що воно таке. Про виведення письменник╕в з низьким прибутком в╕д сво╓╖ д╕яльност╕ з-п╕д податку мовлю, пригадавши розпов╕дь одн╕╓╖ з колег про письменницю, яка вида╓ сво╖ книжки власним коштом ╕ власноруч торгу╓ ними навпроти ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка. Чи то в╕д добра? На жаль, переважна б╕льш╕сть книгарень працюють лише з видавництвами, ставлячи п╕д сумн╕в як╕сть книжок, що ╖х автори, аби здешевити варт╕сть накладу, друкують, в обх╕д дорогих видавництв, напряму в друкарнях. Певна р╕ч, для того ╕снують п╕дстави. Не кожен письменник може бути сам соб╕ редактором. Не одному мен╕, думаю, траплялися на оч╕ книжки, найкраще застосування для яких - розтопити п╕ч. Тим не менш, под╕бна цнотлив╕сть вража╓. Здавалося б, що може бути прост╕шим, коли менеджер, а чи й фаховий продавець книгарн╕ просто чита╓ пропоновану для продажу книжку. Принаймн╕, к╕лька розд╕л╕в. Аби мати уявлення про не╖. Але ж н╕. Чи то есересер╕вський совок, що глибоко застряг у м╕зках, чи уявна наближен╕сть до касти небожител╕в, чи звичайн╕ л╕нощ╕, небажання завдавати соб╕ зайвий клоп╕т, але... не з нашими волами.
До слова, це досить прикметне явище можемо спостер╕гати нав╕ть на деяких письменницьких сайтах, як от “Автура”. Там ваш тв╕р, перш н╕ж потрапити на оч╕ читачев╕, п╕дляга╓ обов'язков╕й модерац╕╖. Впевнен╕сть цензора у сво╖й непогр╕шимост╕ ма╓ бути, в╕дтак, десь на р╕вн╕ Вседержителя.
Дуже дивно, при тому, що н╕ на Authonomy from H&C, де в компан╕╖ десятк╕в тисяч письменник╕в я в╕дшл╕фовував сво╖ англомовн╕ твори упродовж трьох рок╕в, н╕ на Amazon(╕), де й дос╕ виставлен╕ к╕лька мо╖х роб╕т, н╕кому нав╕ть на думку не спада╓ модерувати твори письменник╕в. Нав╕ть коли, ре╓струючись, вони використовують псевдо. ╤ це при тому, що Гарпер/Коллинз ╓ всесв╕тньо в╕домим видавництвом, ╤ це при тому, що мережа Амазон таки трохи б╕льша за мережу книгарн╕ «╢».
Може, справа в т╕м, що видавц╕, книготорговц╕ ╢вропи, Америки ставляться до сво╓╖ справи профес╕йно? Може вони — страшно сказати! — дов╕ряють сво╖м покупцям, не бояться, що т╕ викладуть сво╖ кревн╕ долари/фунти за якийсь несмак?
Власне, то ╓ б╕знес. Заробляючи на письменников╕, л╕тературн╕ агенти, видавництва, книготорговц╕ найперш╕ зац╕кавлен╕ в його усп╕шност╕, в його прибутках. Жив╕ грош╕ — ось критер╕й ╖х д╕яльност╕. Власне, того ж прагне (хай вибачають мене ╕деал╕сти) ╕ письменник. Джек Лондон, Жюль Верн, Джоан Роул╕нг — статус цих письменник╕в з╕ св╕товим ╕м'ям (╕ не лише ╖х) визначався/визнача╓ться зовс╕м не належн╕стю до нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в, не лауреатством ╕менних прем╕й, не дипломами чи грамотами, з ус╕╓ю повагою до них, а сумами на рахунках в найб╕льших банках.
Мо' й нам час облишити примарн╕ над╕╖ на повернення солодких час╕в, коли коли раз на два роки тво╖ твори гарантовано видавались, незалежно в╕д ╖х якост╕ ╕ попиту на них, коли держава за рахунок безмовних платник╕в податк╕в утримувала на плаву неконкурентоздатн╕ видавництва? Мо' пора прощатися з есересером в головах? Роботи ж — непочатий край. Г╕рко казати, але не ма╓мо ан╕ фахових л╕тературних агент╕в, як╕ ╓ кров'ю книговидавничо╖ справи у будь-як╕й кра╖н╕, н╕ справжньо╖ зац╕кавленост╕ видавництв, н╕ фахових книготорговц╕в Так, жодне з укра╖нських видавництв не ма╓, скаж╕мо, сайту, нав╕ть под╕бного вже згадуваному Authonomy, де в╕тчизнян╕ письменники в╕дточували б свою майстерн╕сть, а видавництво, як ╕ читач, до слова, мали б можлив╕сть скласти б╕льш-менш реальне уявлення про тренди сучасно╖ л╕тератури, про реальний рейтинг того чи ╕ншого письменника, не на кавов╕й гущ╕ гадати про його твори.
Зв╕сно, сюди б Ганса з волохатими руками — той би все розставив по м╕сцях. Нараз╕ ж чека╓мо. Дехто, нетерпляче б╕гаючи взад ╕ вперед (ск╕льки того життя!), дехто лежачи, мов собака на с╕н╕. Чека╓мо чого, панове? Доки наша влада скаже сво╓ вагоме слово? Доки нас просв╕тлить непроминуча мудр╕сть д╕яспори?
Але ж наш╕й влад╕, з “кразами” ╖╖ задекларованих ╕нтерес╕в, з╕ скандалами, що вибухають довколо не╖ мало не щодня, схоже, не до мови, не до л╕тератури. Що ж робити? Може, й справд╕ — ╕к д╕дьку ту укра╖нську мову. Незам╕нного ж н╕чого не бува╓. Об'╓дна╓мо нац╕ю в благодат╕ мови московсько╖. Там, дивись, ╕ пан Пут╕н заспоко╖ться. Який йому тод╕ сенс воювати? Заживемо душа в душу. Хором лаятимемо клятих п╕ндос╕в, мочитимемо в сортирах всяких там саакашв╕л╕ — коротше, йтимемо сво╖м особливим шляхом. Куди? Зв╕сно ж, в ╢вропу! От т╕льки те╓... п╕сля старшого брата. Щоб не образився, бува...
Одна морока: як тод╕ зватимемося? Укра╖нцями вже не назвешся. Московитами — теж не потягнемо, не кажучи вже про русских. Х╕ба що малоросами чи хохлами? А що — теж звучить непогано. ╤ десь нав╕ть звично... То, мо’ в малороси, товариство?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 25.11.2016 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17696

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков