Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2002 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 08.11.2002
ПРАВЕДНИК, СВЯТИЙ, ТА НЕ ПРОРОК...
Тамара СОЛОВЕЙ

Прочитавши у "Кримській світлиці" велику статтю Тамари Соловей "Їм не давали орденів", пишу вам декілька цих слів. Є відомими і незаперечними факти рятунку євреїв митрополитом Андреєм Шептицьким. В числі спасенних від смерті був і равін. Митрополит Шептицький не тільки врятував багатьох євреїв, але відважився написати Гітлеру листа, в якому протестував проти знищення нацистами євреїв. Час від часу читаємо в пресі про нагородження представниками держави Ізраїль тих, котрі спасали євреїв під час Другої світової війни, про присвоєння їм звань "Праведник світу" чи "Праведник України". Цієї нагороди посмертно удостоїлися архімандрит Климентій Шептицький, брат митрополита, котрий загинув в сталінських таборах, архімандритка Олена Вітер та інші сподвижники Шептицького. За митрополита Шептицького чомусь представники Ізраїлю мовчать. Це питання я намагався з'ясувати в телефонній розмові з багатьма представниками єврейських львівських організацій. І завжди чув одну і ту ж відповідь: "Не знаємо". І тоді я написав листа в посольство Ізраїлю в Києві, в якому запитав, чи є дерево, посаджене в алеї праведників на честь митрополита Шептицького. Але відповіді не одержав. Вийшло трохи негарно, що представники держави Ізраїль в Україні не відповіли на мій лист. Певно, не мали, що відповісти. А ця ж держава вважає себе демократичною!
О. Роман КАСПРИШИН, парох Руднівської УГКЦ.
м. Львів.

Працівників газети "Кримська світлиця" схвилювало питання, порушене нашим постійним читачем, і ми спробували його з'ясувати з допомогою голови Волинської і Кримської асоціацій милосердя спасителів Дмитра Степановича Омелянюка.
У 2001 р. в м. Рівне до візиту в Україну Папи Римського Івана Павла ІІ було видано книгу "Митрополит Андрей Шептицький - праведник України". Гортаючи сторінки цього видання, кваліфікованого як "науково-педагогічний посібник", ми набуваємо змоги пролити світло на цю проблему, а також ще раз зосередити увагу на непересічній постаті митрополита УГКЦ графа Андрея Шептицького, в тому числі у ракурсі його ставлення до сіонізму, конкретної допомоги євреям в роки Другої світової війни. Все це є тим більш доречним, що вихід часопису майже співпадає з річницею смерті митрополита, який покинув земне життя 1 листопада 1944 року.
Отже, Шептицький про сіонізм.
"Завжди був прихильником ідеї відродження єврейського народу і відновлення єврейської держави в Палестині. Сіонізм вважаю народним рухом - природним і здоровим.
Сіонізм дає євреям можливість явного та безперешкодного повернення до єврейства. Християнський світ, котрому процес повернення євреїв був завжди дорогим, симпатизував сіонізмові як національно-визвольному руху єврейських мас... Завдяки сіонізму єврейство стає для нас ближчим - бо пізнаємо так єврея, визволеного з пут рабської покори". Ось на такій позиції, як свідчить одна із публікацій, що базується на інтерв'ю Андрея Шептицького, яке він давав у 1939 році, перебував митрополит стосовно національних проблем єврейського народу.
Для присвоєння звання "Праведник світу" чи то "Праведник України" в ідеалі потрібні свідчення з двох боків: спасителя і врятованого. А оскільки сам Андрей Шептицький зі зрозумілої причини його дати не може, то чи не достатньо тих свідчень, які одержані з вуст врятованих і зафіксовані в письмовому вигляді чи записані ними самими та факту офіційного визнання Ізраїлем заслуг сподвижників Андрея Шептицького, що діяли згідно з його настановами!
Ось що повідомив митрополит одному із врятованих ним євреїв разом з його дружиною і дитиною равіну Давиду Кахану: "...Я розіслав священикам листи, які мають бути прочитані в усіх церквах. Попередив віруючих, кожний, хто допоможе нацистам убивати і переслідувати євреїв, буде покараний. Обіцяю, що буду молитися за твій народ". По настоянню митрополита його брат архімандрит Климентій Шептицький, ігуменя Джозефа та інші лише 17 серпня 1942 року визволили із львівського гетто і заховали в монастирях понад 100 єврейських дітей, у тому числі львівських равинів Хамейдеса та Левіна, старший син якого разом з Каханом переховувався у самого графа Шептицького в бібліотеці. Сім разів в цій бібліотеці влаштовувала обшук окупаційна влада, створюючи загрозу життю не лише євреїв, але й усіх служителів митрополії. Про все це можна дізнатися зокрема із книги "Львівський щоденник" Давида Кахана, що перекладена на багато мов світу. Залишив свої свідчення і Курт Левін у різноманітних публікаціях.
Ось як відгукувався про вже спочилого митрополита Давид Кахан (цитується з публікації 60-х років Р. Хеймана "Забутий епос графа Шептицького").
"Я можу присягнути на цій Біблії, що граф Шептицький був одним із найвидатніших гуманістів в історії людства і найкращим другом, якого коли-небудь мали євреї. Я сказав так не тому, що він порятував мою дружину, мою дитину і мене, а тому, що фактично він організував порятунок від неминучої загибелі для сотень євреїв. Коли я зустрівся з ним, йому було майже 80 літ. Шептицький був паралізований, на нього чатували смерть, але духом він був незламний. Йому не треба було дбати про політичну репутацію. Він знав, що коли нацисти знайдуть євреїв, котрі переховуються у церквах чи монастирях, то вони розстріляють усіх священиків і монахів, зруйнують усі будівлі або перетворять їх у бараки".
"Коли я сказав, що Андрей Шептицький був святий, я не перебільшив, я - професійний офіцер - 20 років прослужив в армії. Я - равін, доктор філософії і теології, знаю людську природу й те, що характерні риси, які роблять людину святою, - це дуже велика рідкість. Але граф Шептицький - це виняток, він володів усіма якостями святого".
А ось як, базуючись на свідченнях Кахана, Яків Сусленський змалював його втечу із гетто і зустріч з Шептицьким тієї вирішальної ночі.
"Це сам Господь дав мені останній шанс на порятунок", - прошепотів Давид Кахан, один із багатьох бранців, і, припавши всім виснаженим тілом до розмоклої землі, поповз до ближнього кута огорожі з колючого дроту... Невдовзі він вибрався (із багнюки, - ред.) й дістався до дерев'яних бараків у передмісті Львова. Звідси подався на гору Юра, до резиденції митрополита Андрея Шептицького, бо вірив, тільки там, за надійною брамою, його порятунок.
...Давида у такому вигляді привели до кабінету митрополита, який обійняв його, поцілував і тут же велів викупати і переодягнути в ченця.
І хоч було пізно, Шептицький все-таки дочекався, коли недавньому бранцеві повернуть людську подобу. Душа його умиротворилася і він, заплакавши, попрохав Давида розповісти про поневіряння в концтаборі. Дві години слухав ту страшну сповідь, потім запросив разом з ним помолитися. Давид допоміг своєму благодійникові звестися з інвалідної коляски, щоб він зміг стати на коліна перед розп'яттям. І кожен з них звернувся помислами до свого Бога".
Сплинув час. Сьогодні вже немає і Давида Кахана, який пережив свого спасителя майже на 55 років. У грудні 1992 року асоціація милосердя і Всеукраїнська рада християн-рятівників зарахували посмертно митрополита Андрея Шептицького своїм почесним членом. А у 1996 році Єврейська рада України присвоїла Андрею Шептицькому посмертно звання "Праведник України". Почесний диплом пере-
дано у Львівську держадміністрацію.
Але й досі, як справедливо зазначає у своєму листі наш читач, "Праведником світу" митрополита Шептицького не визнано, і не посаджено дерева в алеї праведників на його честь (до речі, з цією красивою традицією кажуть, вже покінчено, бо алея обіцяла стати просто нескінченною). І все це - не зважаючи на численні звернення і клопотання різноманітних організацій, як-то: листи асоціації християн-рятівників до Кнессету держави Ізраїль і директорові інституту героїзму та трагедії єврейського народу "Яд Вашем", листи керівництва Української греко-католицької церкви, свідчення директорів архіву та музею, де зберігаються відповідні документи, підтримку департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міськради, кілька звернень до інституту "Яд Вашем" львівської міської єврейської громади. У останньому з них є такі рядки: "Нам стыдно перед украинцами за действия вашей комиссии, мы не можем ответить им ни на один вопрос, который нам задают по этому поводу". І далі: "Семь тысяч евреев Львова с нетерпением ждут вашего решения". Своє клопотання у "Яд Вашем" надіслала і Єврейська рада України фонд "Пам'ять жертв фашизму" на чолі з Іллею Левітасом, з яким особисто мав з цього приводу розмову і вже згаданий Дмитро Омелянюк.
То в чому ж причина впертого невизнання заслуг перед єврейським народом Андрея Шептицького? А в тім, що на початку війни митрополит, як і чимало українських патріотів, сподівався, що окупаційна влада сприятиме державній самостійності України. У своєму "Пастирському листі Князя Церкви" він писав: "...розпочалася нова епоха в житті державної соборної самостійної України. Народні збори, що відбулися вчора, затвердили і оголосили цю історичну подію. Встановленій владі віддамо належне послушання, визнаємо головою крайового правління західної України пана Ярослава Стецька".
Але в тому ж році Шептицький вже визначив сутність гітлерівської влади як "лютої, майже диявольської". А згодом написав гнівного листа Гіммлеру, після чого було видано ордер на арешт митрополита і вчинено в його соборі серію обшуків. Первісні спо-дівання Андрея Шептицького, які тепер закидають йому як непростимий гріх, були пов'язані не із захопленням ідеями фюрера, а з мрією визволення свого власного народу від будь-якого пригноблення, встановлення незалежної держави, котра не матиме нічого спільного ні з гітлеризмом, ні з тоталітаризмом. Тим більше, що про жорстокість більшовицької влади митрополит знав не за чутками: у 1939 році енкавеесівці розстріляли його брата Лева з дружиною, а самого Шептицького влада постійно схиляла підкоритися московській патріархії; "заборгували" йому вже й гестапівці, замучивши у 1940 році іншого брата - Олександра. До речі, у своїх роздумах про патріотизм Андрей Шептицький зазначає: "Отже і ми, священики, є патріотами. І вміємо любити свій нарід ліпше, ніж ті, що не вірять в цю нашу любов до народу. Бо любимо його працею і самопожертвуванням".
Зрозуміло, що радянська преса зробила все, аби створити митрополитові певний імідж. В ній йшлося і про відкриту зраду, і про "змову націоналістів і сіоністів високого сану з далекоглядними задумами". Навіть в анотаціях численних книг митрополит Шептицький змальовувався як "отъявленный враг украинского народа" поруч з Бандерою і Петлюрою. Звідси й сформувався у необізнаних читачів, позбавлених об'єктивних демократичних джерел інформації, відповідний негативний стереотип щодо митрополита, який знайшов своє місце і за межами колишнього Радянського Союзу, у тому числі в Ізраїлі.
Тож, незважаючи на те, що радник посла цієї держави, котрий був присутнім на церемонії останнього нагородження кримчан дипломами "Праведник світу", засудив тоталітаризм і висловив співчуття з приводу "залізної завіси", яка стільки часу відділяла нас від світового співтовариства, схоже, ця завіса ще й досі не спала. Адже Андрей Шептицький й понині для переважної більшості ізраїльської верхівки є одіозною фігурою. І якщо порятунок життя хоча б одного єврея кимось іншим вже дає шанс для одержання звання "Праведник світу", то навіть сотні життів врятованих Шептицьким, на жаль, не можуть й досі спокутати перед "Яд Вашем" отієї його безвинної вини - адже митрополит любив також і свій український народ і, бажаючи для нього добра і благополуччя, свого часу сприйняв бажане за дійсне. До речі, святий не обов'язково має бути пророком.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2002 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=177

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков