"Кримська Свiтлиця" > #43 за 02.12.2016 > Тема "Резонанс"
#43 за 02.12.2016
«ТИХШЕ, А ТО ПУТ╤Н НАПАДЕ»
Культурна пол╕тика в Запор╕жж╕ та Краматорську
Щоб збагнути причини тотально╖ русиф╕кац╕╖ сходу ╕ п╕вдня Укра╖ни, мало знати про к╕лькасотр╕чне московське панування ╕ Голодомор. Над цими землями, що були, ╓ ╕ будуть укра╖нськими, дос╕ нависа╓ прокляття червоних директор╕в. Вони незнищенн╕ так само, як ╕ комун╕сти, що виродились тепер у марг╕нальних захисник╕в «русского м╕ра», московського патр╕архату ╕ прихильник╕в сепаратист╕в. Ц╕ величезн╕ машинобуд╕вн╕, нафтопереробн╕, сталеливарн╕ заводи, шахти, власне, вс╕ п╕дпри╓мства стратег╕чного значення отримували найб╕льше кошт╕в з бюджету ╕ керувались безпосередньо з Москви. Зв╕дти походили директори як не кровно, то ╕дейно, яким глибоко було начхати на ╕стор╕ю ╕ культуру автохтон╕в. На них вони позирали з ╕мперською зверхн╕стю. Ц╕ нап╕вбоги давали хл╕б ╕ розваги десяткам тисяч людей, як╕ вт╕кали з колгоспного рабства, щоб потрапити в ╕нше рабство. Якщо р╕дне оточення, природа не дозволяли селянам забути про кор╕ння, то праця в три зм╕ни, убог╕ гуртожитки, рос╕йськомовне начальство дуже швидко ламало при╖жджих. Як, власне, ╕ арм╕я з ╖╖ пол╕труками та д╕д╕вщиною. Наставав час, коли вони не могли об╕йтись без сво╖х промислових феодал╕в, ╕ у св╕дом╕сть просочувалась ненависть до свободи. Ц╕л╕ ешелони письменник╕в писали виробнич╕ романи за методом соц╕ал╕стичного реал╕зму. Роб╕тник – то був р╕зновид радянського мачо. На св╕танку мо╓╖ творчост╕ один письменник, що курував Сп╕лку в╕д КДБ, сказав мен╕ просто: «Роб╕тники – це раби». Та я все одно п╕шла вивчати життя на завод ╕ п╕сля року роботи на конве╓р╕ почала розум╕ти, що таке н╕чна зм╕на з 12-╖ до –8-╖ ранку, 20 хвилин на об╕д, заскорузл╕ т╕тки-верстатниц╕ з ╖хн╕ми цин╕чними жартами ╕ рос╕йськомовн╕ начальники цех╕в та ╕нженери. Я вчасно зв╕дти втекла ╕ п╕шла вчитись в ун╕верситет на укра╖нського ф╕лолога. Так, ц╕ люди мали соц╕альний захист, для них будували житло ╕ ковбаса була по 2.20. ╤ свобода не входила у ╖хн╕й скупий пайок. Якщо директор наказав п╕дтримати сепаратист╕в, вони його п╕дтримали. Але н╕ один, н╕ другий Майдани. ╥х садовили у вагони та автобуси, давали гор╕лку, сухий пайок ╕ в╕дправляли до Ки╓ва. Як ╕ вчител╕в, що зараз ╓ найб╕льш ╕нертною категор╕╓ю населення. Бо ж червон╕ директори будували школи, б╕бл╕отеки ╕ насаджували там той ╓диний св╕т, який ╖м давав владу над людьми, який ми назива╓мо тепер «русск╕м м╕ром». ╤ коли та в╕дстала промислов╕сть почала валитись, роб╕тники не отримали н╕чого, кр╕м копняка п╕д зад. А м╕сцева влада, яка служила сво╖м хазяям, та парт╕йна верх╕вка отримали кап╕тал. А дал╕ на сцену вийшли бандити, д╕ти роб╕тник╕в, як╕ бачили, як повелися з ╖хн╕ми батьками-пролетарями. ╤ утворився той моторошний г╕брид, що вже трет╓ десятил╕ття нищить все укра╖нське. Маючи в кишен╕ вс╕ ЗМ╤ ╕ телебачення, вони вм╕ло ман╕пулюють людським невдоволенням, спрямовуючи його проти укра╖нсько╖ державност╕. Вони завозять для нових укра╖нц╕в гастролер╕в з Рос╕╖, п╕дтримують русиф╕катор╕в у школах та закладах культури, а влада це все толеру╓. Бо влада – це вони. ╤ ось так ми ма╓мо в╕йну саме там, де ще живот╕╓ важка промислов╕сть, ╕ де свобода – найб╕льший злочин. Найг╕рше те, що червон╕ директори охопили сво╖ми щупальцями все, що може дати прибуток. Книжков╕ толоки в Запор╕жж╕ та Краматорську ф╕нансують др╕бн╕ п╕дпри╓мц╕-патр╕оти. ╤ коли кажеш, що цього замало, що потр╕бно боротись активн╕ше з цим мертвим сонним царством, захищати людей, як╕ хочуть навчати сво╖х д╕тей р╕дною мовою, тоб╕ шепочуть: «Тихше, а то Пут╕н нападе». А толерантн╕ культуртрегери, в╕дгодован╕ на л╕вацьких грантах, готов╕ с╕сти за ст╕л переговор╕в з убивцями укра╖нц╕в.
Галина Пагутяк, письменниця, лауреат Шевченк╕всько╖ прем╕╖ з л╕тератури
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 02.12.2016 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17735
|