Версiя для друку Обговорити в форумi

Нові книги кримських письменників

Нещодавно кримська поетеса, член НСПУ Галина Литовченко надрукувала у видавництві «ФО-П Стасюк Л.С.» свою п’яту поетичну збірку під назвою «Зависла в небі срібна пектораль». До неї увійшли поезії кількох останніх років. В них вона ділиться з читачами своїми спостереженнями, радощами, тривогами і роздумами над сенсом буття. А срібна пектораль, яка зависла у небі над світом, - то своєрідний віковічний свідок подій, що відбуваються в житті авторки та її друзів, знайомих і всього народу. До речі, в книжці вперше представлена у її перекладі на українську низка творів російськомовних поетів Криму. Тут же цикл поезій «Російська північ».
Слід завважити, що попередні збірки творів Галини Литовченко відзначаються витонченістю ліричних образів, задушевністю, закоханістю в рідний край.
Та нова багатосторінкова збірка її поезій перевершила усі сподівання. Що не вірш – то оригінальне полотно, часточка гармонійного світу, що переливається фарбами, проміниться, дзвенить, нуртує любов’ю і добротою.Особисті почуття авторка майстерно вплітає, як у віночок, у свіжі, неповторні поетичні образи. Саме тому хочеться знову читати і перечитувати її твори, аби наповнити по вінця чашу душі тією чарівною неповторною красою і очиститися від буденних нашарувань.
Це не перебільшення. Особливо вражають розмаїті замальовки рідного села. У вірші «Там, де гасало дитинство» каскад образів: «вдосвіта сонце вставало з-під вишні», «співом зозуль озивались гаї», «сіялись зорі курганам на плечі». І насамкінець авторка додає: «Так воно, знаю, і нині там є». В поезії «В моїм селі розкішні вечори» місяць в образі нічного господаря: «городи сріблом поливає з глека», «джмелям щоночі сняться медозбори». Сповнений ліризму вірш «Барвінок»: «розлилась біля хати весна синьо-синім хрещатим барвінком», «хрестить, наче матуся, тайком, як рушаю в далеку дорогу». А ось як малює образ весни-радості:
«В ромашках луки. Променева злива.
Земний квітучий світосяйний рай.
Сама природа – чиста і цнотлива.
Ген у віночку маковім вродлива
Гукає юнка: - Милий, доганяй».
Кілька точних штрихів – і картина у всій красі. Таких знахідок у творах Галини Литовченко безліч. Щоб так описати рідний край, треба безмежно його любити – без цього поезії не народжуються. Своє життєве кредо вона подає у вірші «Ти – біля Бога»: «живу майбутнім, бережу минуле і сьогодення відчуваю смак». Саме таке розуміння себе як поета вона бачить – увесь навколишній світ з його радощами і прикрощами.
А щоб ні в кого не виникло бажання дорікнути, що вона співець села, хочеться відіслати читача до її «міських» поезій. Не багатьом вдається так представити образ міста.
«Підставив міст під зливу хвору спину.
Блищать перила рідкісним кольє.
В вікні міського фотоательє
Сумує в дощ красуня із світлини»
(«Дощ у місті»).
«Розійшовсь дебошир-вітерець,
Завива щось своє на фальцеті,
Через площу міську навпростець
Носить сум в паперовім пакеті»
(«Осінній декаданс»).
І просто не можна оминути увагою її «Південнобережні хайку» (хайку - один із популярних жанрів японської ліричної поезії). Це треба зуміти – у трьох рядках подати красу природи і людські переживання – варто лише вникнути в їхню сутність. Галині Литовченко це вдалося.
«Мінливе море:
То смарагдом сіє,
То схоже на пожмакану фольгу»
Або:
«Очам на диво
В віхолу сніжинок
Підсипала пелюсток алича».
Наостанок варто зазначити – у збірці є й вірші, сповнені доброго гумору, іронії. І це свідчить, що авторка у зображені дійсності прагне користуватися різними літературними жанрами. До речі, у її творчому доробку є й прозові твори, і вони сповнені лірики – бо це характерна риса творчості Галини Литовченко, яка завжди у пошуку. Тож наснаги їй на довгі роки і успіхів на літературній ниві!

Віктор СТУС,
член НСПУ, заслужений журналіст України, заслужений журналіст АР Крим
На фото: Галина Литовченко і Віктор Стус у «Кримській світлиці», Сімферополь, листопад 2016 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 09.12.2016 > Тема "Душі криниця"