Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 23.12.2016
«АДЖЕ МИ ЖИВЕМО В УКРА╥Н╤…»

Доброго дня, шановна «Кримська св╕тлиця»! Переглядала нещодавно домашн╕ арх╕ви ╕ натрапила на свою газетну стор╕ночку до Р╕здвяних свят (http://svitlytsia.crimea.ua/46osadcha.jpg). Ось ╖╖ ╕стор╕я.
Наприк╕нц╕ 2001 року в Будинку моряк╕в Феодос╕╖ в╕дзначали якесь свято (можливо, юв╕лейний номер газети "Все для вас"). Неспод╕вано для себе я отримала запрошення на цей зах╕д. П╕сля промов, виступ╕в, концерту ╕ фуршету редактор газети Людмила Шутова, котра при╖хала до Феодос╕╖ з Рос╕╖, але з повагою ставилася до вс╕х прояв╕в укра╖нськост╕ в Криму, покликала мене ╕ запропонувала один раз у м╕сяць готувати для ╖╖ рос╕йськомовно╖ газети укра╖нську стор╕нку. "Адже ми живемо в Укра╖н╕, - сказала пан╕ Людмила, - тож треба хоч щось укра╖нське робити". (Я збер╕гаю ╖╖ великий нарис про засновника товариства укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Тараса Шевченка Василя ╤вановича Симонова "Украинец с русской фамилией" в м╕ськ╕й газет╕ "Победа", де вона працювала власним корреспондентом – це, можливо, стане ще одн╕╓ю темою для публ╕кац╕╖).
Я з рад╕стю погодилась, хоч н╕яких гонорар╕в мен╕ не об╕цяли, та й не платили. А будь-яку роботу для Укра╖ни я робила з рад╕стю. Наближалось Р╕здво, тому тема виникла зразу, а з нею - ╕дея сер╕╖ стор╕ночок про звича╖ нашого народу. П╕дготувала три стор╕нки, з яких дв╕ надрукували, а третю - н╕, бо в березн╕ редактора газети зм╕нили, а новому укра╖нська стор╕нка вже була не потр╕бна.
Посилаю вам – саме до свята - Р╕здвяну стор╕ночку, як╕й вже п╕втора десятка л╕т. Як бачите, можна було й тод╕ багато чого робити, знаходити порозум╕ння, сп╕впрацювати, переконувати, виховувати в пошан╕ до наших традиц╕й, до Укра╖ни. Аби ж так робилося на державному р╕вн╕, якби ж…
Але – Св╕тле Р╕здво на пороз╕! В╕таю ус╕х «св╕тличан» ╕ читач╕в з╕ святом ╕ бажаю вам вс╕ляких усп╕х╕в!

СВЯТО Р╤ЗДВА ХРИСТОВОГО

Р╕здво - чи не найулюблен╕ше свято в Укра╖н╕. Традиц╕╖ його в чомусь в╕др╕зняються в р╕зних рег╕онах, але на вс╕й величезн╕й територ╕╖ Укра╖ни ╓ одна сп╕льна риса Р╕здва: це свято с╕мейне, воно ╓дна╓ ╕ згуртову╓ родину. Я жила ╕ в сх╕дних рег╕онах, ╕ в зах╕дних, тому можу пор╕внювати звича╖ К╕ровоградсько╖ (нин╕ Кропивницько╖) област╕, ╕ Галичини. Але ╕ там, ╕ там сп╕вають колядки, вся родина в Святий Веч╕р с╕да╓ за ст╕л, коли сходить на неб╕ перша з╕рка, читають молитву, ╖дять кутю, голубц╕, пир╕жки та ╕нш╕ страви багато╖ укра╖нсько╖ кухн╕. Багато╖ не ц╕ною використаних продукт╕в, а р╕зноман╕тн╕стю столу, де мають стояти страви з ус╕╓╖ городини, яку виростили й з╕брали люди на город╕, в саду, на пас╕ц╕. ╤ не т╕льки приготовлен╕ дбайливою господинею продукти, а ╕ часник, цибуля, горох - все, що ╓ в комор╕ чи на горищ╕ селянсько╖ хати.
Дуже мен╕ подобався звичай носити вечерю родичам чи сус╕дам. Мама чи бабуся клали в хустинку пир╕жки, кутю в мисочц╕, ще якийсь гостинчик, зав'язували це у вузлик ╕ д╕ти йшли чи до стареньких бабус╕ ╕ д╕дуся, чи до хрещено╖ матер╕. Треба було прив╕татися установленим порядком (за т╕ 70 рок╕в, як╕ пройшли з того часу, як я з сестричками ╕ братиком останн╕й раз носила вечерю, забула вже текст прив╕тання, а спитати нема кого, бо з того гурту я вже лишилась одна...) Ми в╕ддавали вечерю, а господар╕ пригощали нас кутею, пир╕жками ╕ узваром, а в вузлик клали свою вечерю, щоб ми ╖╖ в╕днесли додому. Ми були ще зовс╕м мал╕, а старш╕ д╕ти водили козу, ходили наряджен╕ в як╕сь чудернацьк╕ одеж╕, сп╕вали колядки. На сход╕ це в╕дбувалося ╕ в час н╕мецько╖ окупац╕╖.
За радянсько╖ влади, тобто в СРСР, святкування Р╕здва та ╕нших свят заборонялось, але люди в сво╖х оселях все ж дотримувалися звича╖в, хоч колядки сп╕вати боялись. В зах╕дних областях Укра╖ни ╕ п╕сля в╕йни збереглися традиц╕╖. Хлопчики ╕ д╕вчата не т╕льки колядували, а ще й ходили з вертепом.
В часи СРСР п╕сля в╕йни в родин╕ мо╖х батьк╕в ми не могли святкувати Р╕здво по-справжньому, за давн╕ми народними традиц╕ями, хоча з 1946 року жили на Льв╕вщин╕, де ц╕ традиц╕╖ збереглись. Чому? Мо╖ батьки (спочатку батько, а пот╕м мама) працювали в с╕льськ╕й школ╕, ╕ не просто вчителями, а директором школи. Певн╕ "органи" пильно стежили за нашим життям, щоб ми не допустили яко╖сь крамоли, як от святкування Р╕здва. Якось так виходило, що саме в Святий Веч╕р при╖жджав хтось з району ╕ надовго затримувався в наш╕й хат╕. Ми з сестричкою через це йшли ще за дня до сво╖х товаришок, разом з ними готували ╖жу, прибирали в хат╕, а пот╕м разом святкували. Приходили колядники, а часом хлопчикам та╓мно в╕д дорослих вдавалось п╕дготувати Р╕здвяну виставу - вертеп з царем ╤родом, во╖нами, пастухами, ангелами з великими б╕лими крилами, обкле╓ними б╕лим п╕р'ям, було ╕ чортеня, яке намагалось замазати дитяч╕ личка сажею. Хлопчик╕в ганяли за так╕ забави доросл╕ актив╕сти, тому ╖м доводилось робити це, оглядаючись, щоб не попасти в руки поганих людей - "ястребк╕в" - добров╕льних пом╕чник╕в влади.
Чудов╕ вистави з такими персонажами, як╕ ставили за власними сценар╕ями молод╕ хлопц╕, ╕ нав╕ть доросл╕, я побачила вже в незалежн╕й Укра╖н╕ у Львов╕, Стрию, Дашав╕ (знамените село, якому вже б╕льше н╕ж 500 рок╕в, ╕ зв╕дти колись качали газ ╕ в Москву, ╕ в Ки╖в), в сел╕ Плотича поблизу Тернополя ╕ в ╕нших м╕сцях. П╕сля одного такого Р╕здва я знайшла в газетах сценар╕╖ Р╕здвяних вистав, вибрала гарний, у в╕ршах, який мен╕ сподобався, ╕ п╕дготувала такий вертеп з учнями 5 класу, в якому була класним кер╕вником. Д╕тям дуже сподобалась ця ╕дея, вони залюбки вивчили сво╖ (╕ не т╕льки сво╖, а вс╕ тексти). Вивчили ми ╕ к╕лька колядок, ╕ недавно колишн╕й "цар ╤род" признався, що в╕н ╕ зараз сп╕ва╓ ц╕ колядки з сво╖ми д╕тьми. Вчитель прац╕ зробив для нас велику "Р╕здвяну з╕рку", яку ми прикрасили ╕ образом-╕коною Божо╖ матер╕ з немовлям-╤сусом, ╕ блиск╕тками.
В Святий веч╕р ватагою в 15 учасник╕в ми з з╕ркою ╕ великим бажанням понесли людям свою виставу. Це в╕дбувалося у нас, в Криму, в селищ╕ м╕ського типу, де ще н╕коли не бачили тако╖ вистави. За один веч╕р ми побували в 16 квартирах. В той час укра╖нська мова у нас була мало що не забороненою, деяк╕ люди, як╕ пере╖хали сюди з Рос╕╖, ставились до нашо╖ мови дуже вороже, тому ми йшли до тих, кого знали, хто був радий почути укра╖нське слово. Заходили ╕ в с╕м'╖, де було багато д╕тей. Люди були вражен╕, що ╖м в квартир╕ показали виставу в трьох д╕ях (спочатку пастушки розпов╕дали про чудо - народження Божого Дитяти, пот╕м цар ╤род, який чу╓ про цю новину ╕ наказу╓ вбити вс╕х хлопчик╕в до двох рок╕в, була ╕ душечка тако╖ вбито╖ дитини, пот╕м ╤рода витягали з хати, а д╕вчатка в вишиванках ╕ хлопчики в╕тали вс╕х з Р╕здвом Христовим ╕ сп╕вали колядки).
Наш вертеп подобався вс╕м. Деяк╕ люди розчулювались до сл╕з. Нас щедро обдарували ╕ гр╕шми, ╕ цукерками, яких в той час важко було десь знайти, ╕ мандаринами, печивом ╕ гор╕хами. Побували ми ╕ в гуртожитку, де жили родини деяких наших "артист╕в", ╕ одна з с╕мей посадила нас вс╕х за ст╕л ╕ смачно нагодувала. ╥здили ми з вертепом в Феодос╕ю, в м╕ський в╕дд╕л осв╕ти, до м╕ського голови. Показували виставу в молодших класах ╕ нав╕ть вчителям, як╕ якраз проводили педраду.

Алла ОСАДЧА
м. Феодос╕я

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17839

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков