Версiя для друку Обговорити в форумi

Рукописи не горять!

Рівно сім років тому, на початку січня 2010 року, ще задовго до всяких «зелених чоловічків», «кримських весен» й анексій, за демократичного українського (ще Ющенкового) правління і за розпорядженням з Києва у Криму… було арештовано два перші січневі номери «Кримської світлиці». Сталося те після того, як з того ж таки Києва факсом до редакції у Сімферополі було передано наказ про звільнення головного редактора В. Качули за нібито злісне невиконання наказів та розпоряджень київського начальства. Те «злісне невиконання», власне, полягало в тому, що В. Качула категорично відмовився «оптимізувати» так нелегко виплеканий у Криму редакційний колектив – скоротити його на догоду київським «дядькам»-чинушам, і відчайдушно протестував проти ще тоді задуманого переведення редакції кримської української газети до Києва.
Згодом чиновні київські пройдисвіти, використовуючи своє службове становище, намагалися за сфабрикованими звинуваченнями у якихось, ними вигаданих, фінансових зловживаннях притягти редактора до кримінальної відповідальності, але цей абсурд був спростований численними перевірками й судами. В. Качулу восени 2010 року було поновлено на посаді головного редактора, проте «Кримська світлиця» на той час вже з півроку не виходила, а редакційні приміщення були опечатані за борги. Призначений на початку 2010 року Києвом замість В. Качули «каліфом-редактором на час» кримський «рухівець» п. Пілунський спромігся впродовж декількох місяців випустити якийсь десяток здвоєних і «обрізаних» (малоформатних) номерів і «здимів» разом з ними, звинувативши в усьому режим Януковича, котрий саме виграв президентські вибори. А восени В. Качула разом із залишками колективу, без приміщення, без офісної техніки, без підтримки київських співзасновників, за того ж «режиму Януковича» взявся відновлювати багатостраждальну газету. І вже з жовтня щотижневі випуски «Кримської світлиці» почали з’являтися на редакційному сайті, а в Київ пішли підготовлені до друку принт-файли кожного випуску (які там вперто не друкували!). І так тривало аж до липня наступного року, коли, дякуючи наполегливості вірних читачів-світличан та новому керівництву Національного газетно-журнального видавництва (нагадаємо, що його очолила тоді п. Леся Білаш – донька знаменитого українського композитора О. Білаша), редакцію газети у Сімферополі було «розпечатано» і відновлено повноцінний друк «Кримської світлиці».
Але повернімося до січня 2010 року. Вже звільнений київським наказом редактор В. Качула встиг тоді підготувати і навіть видрукувати у сімферопольській друкарні два номери «Кримської світлиці», які розпорядженням з Києва було заборонено відправляти передплатникам. Читачі запротестували проти такого дикунства і згодом газету таки отримали. А потім почали масово відмовлятися від тих «здвоєних і обрізаних» «газето-журналів», які їм намагалися підсунути замість звичної і рідної «Світлиці».
Ми також повертаємо сьогодні ці арештовані номери «Кримської світлиці» нашим Інтернет-читачам: як з’ясувалося, їх досі не було в pdf-архіві, але ж це така непроста, драматично-динамічна сторінка нашої кримської української історії, що «білих плям» тут просто не повинно бути! Ось лише деякі заголовки з тих номерів: «Уряд звільняє редактора «Кримської світлиці» за патріотизм?», «Болючі проблеми утвердження української державності в Криму», «Чи вистачить Україні одного Тягнибока?» (про відвідини останнім Севастополя), «Про те, що не згоріло в помаранчевому багатті» (про зустріч президента Ющенка з кримчанами), «Листи щастя», або чи є заслугою уряду виконання закону?», «Кому «муляє» «Світлиця?» (звернення архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента до президента Ющенка стосовно звільнення редактора «Кримської світлиці»), «Правдолюби є, але вони розпорошені», «Чи є в Україні українська інтелігенція?», «Я для тебе горів, український народе…» (спогади про Василя Симоненка). І, думається, особливої уваги в арештованій «Світлиці» заслуговує репортаж «Є українська пісня в Криму!» – про конкурс кримської української авторської пісні, у якому брали участь саме кримські «українопишучі» автори. А придумала, організувала й провела цей конкурс газета «Кримська світлиця» та її головний редактор В. Качула буквально напередодні свого несподіваного звільнення.
До цього розгорнутого анонсу «арештованих номерів» залишається лиш додати, що ті київські махінатори, котрі брали участь у звільнені й травлі редактора В. Качули 7 років тому, доклали рук і до його нинішнього звільнення «за прогули» – за незгоду з непродуманим, волюнтаристським переведенням-викорчовуванням «Кримської світлиці» з Криму до Києва. Вони досі на своїх постах, тому історія й повторюється. Але ж і рукописи, і «Світлиці» (навіть колись арештовані) – не горять!
Віктор РУДЕНСЬКИЙ
PDF-АРХІВ «Кримської світлиці» – http://svitlytsia.crimea.ua/pdf.html

***
Цей «донецький» вірш також був опублікований в арештованому номері «КС»:

ПОВЧАНЬ НЕ ПОТРЕБУЄМО!
Наш «старший брат» розгнівався на нас,
Що ми його належно не шануєм,
Що ми, мовляв, у цей непевний час
Із ним, великомудрим, ворогуєм…
Не визнаю обвинувачень цих
Необ’єктивних, безпідставних і крутих.
Чого це нам, скажіть, ворогувати?
Ми хочем з ним стосунки добрі мати,
Його завжди запрошувать до хати,
Щоб хлібом, салом пригощать, як брата,
Але не старшого, а рівного до нас.
Це ми йому у той розлучний час
Свою потужну зброю віддали,
(Ми, мабуть, недоумками були)
Повірили в його слова нещирі,
Що з нами житиме у дружбі він і в мирі.
Він обіцяв, що буде все «о’кей»,
Як у порядних і довірливих людей.
Тепер повчає нас, як маєм жити:
Із ким дружити нам чи не дружити,
До кого в гості нам ходить чи не ходити…
Великі плани на майбутнє в нас сьогодні.
Ми чесні, справедливі, благородні,
Буваєм, часом, аж занадто обережні…
Якщо ми нині справді незалежні –
Повчань його не потребуєм, ні,
Ані тепер, ні на майбутні дні.
Григорій ПОНОМАРЕНКО,
ветеран педагогічної праці, інвалід війни
м. Донецьк
«КС» №1 за 1 січня 2010 року

PDF-АРХІВ «Кримської світлиці» –
http://svitlytsia.crimea.ua/pdf.html

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2017 > Тема "Душі криниця"