Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БЕЗ ПРАВА НА ЖИТТЯ?
...бачимо, як н╕кчеми, що узурпували владу в держав╕ Укра╖на, нищать тих, хто ту державу...


БОЛ╤СН╤ КОРЕН╤ ПРОБЛЕМИ: ЯК ╥Х ВИТЯГТИ?
Ш╕стдесят восьмий день голодування Володимира Балуха, дванадцятий – Олега Сенцова…...


РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ
Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке...


ВИКУВАТИ ГОЛКУ ДЛЯ КОЩ╤Я
перше, що ма╓мо зробити – це в╕дновити дов╕ру до влади.


ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 06.01.2017
МР╤╥, ЯК╤ МАЮТЬ ЗБУВАТИСЯ

Людина, живучи у вигаданому нею штучному св╕т╕, часом надто велику увагу прид╕ля╓ якимось деталям, маркерам, як╕ до св╕ту реального мають не б╕льше стосунку, як кумкання жаб до невпинно╖ теч╕╖ повноводно╖ р╕ки. Ми весь час намага╓мось дати ╕мена нав╕ть тому, що не до к╕нця усв╕домлю╓мо, розкласти по поличках те, що на них жодним чином не вм╕щу╓ться, промаркувати початок ╕ к╕нець того, що н╕ початку, н╕ к╕нця апр╕ор╕ не ма╓. Чомусь ми вважа╓мо те дуже важливим для себе. Можливо, тому, що обмежений час нашого буття не дозволя╓ охопити поглядом хоч якось значний засяг велично╖ картини св╕ту. Натом╕сть, мов той зашорений огир, що мчить нев╕домою йому дорогою, спонуканий невблаганним на╖зником сво╖м, бачимо лише короткий в╕дтинок свого шляху.
Чи не тому, розд╕ливши в сво╖й уяв╕ теч╕ю то╖ р╕ки на хвильки-хвилинки, на дн╕ й м╕сяц╕, ми щоразу наприк╕нц╕ вигаданого нами року, у найкоротш╕ його дн╕, намага╓мось пригадати пройдений шлях, та бодай уявити, що чека╓ на нас попереду, аби зрозум╕ти, чи далеко ще до мети, до яко╖ правимося, до мр╕╖, яку плека╓мо, ╕нод╕ упродовж ц╕лого життя.
Мр╕╖... Хтось усм╕хнеться, мовляв, про що йдеться, чолов╕че? Мр╕╖ — то щось з╕ св╕ту сопливого дитинства чи зелено╖ юност╕ — щось ефемерне, нереальне, незд╕йсненне. Доросл╕ люди мають, натом╕сть, бажання — прост╕ ╕ зрозум╕л╕, як╕, по докладенн╕ б╕льших чи менших зусиль, зрештою, зд╕йснюються... або ж, поступово мал╕ючи п╕д непереборним тиском реал╕й життя, розчиняються серед туману його с╕рих будн╕в.
Справд╕, мр╕╖ ╕ бажання — то не зовс╕м одне й те саме. ╤деал╕стична мр╕я Ассол╕, зв╕сно ж, не до пор╕вняння з прагматичним ╕ таким зрозум╕лим бажанням стати власником лискучого зал╕зного коня, ресторану на Хрещатику, а чи й ц╕ло╖ Укра╖ни. А все ж, з ус╕╓ю пошаною до переконаних прагматик╕в, не сл╕д забувати, що вигаданий мр╕йником Гриневським образ, як вт╕лення ╕деально╖ мр╕╖, вже пережив не одне ╖х покол╕ння, а переживе ще б╕льше.
Проте автор не ма╓ нам╕ру протиставляти тут раф╕нованих ╕деал╕ст╕в, як╕ н╕защо не зрадять свого журавля в неб╕, ╕ шанувальник╕в реально╖ синиц╕ в жмен╕. Його роздуми, нав╕ян╕ зак╕нченням одного умовного в╕дтинку нашого життя-буття ╕ початком в╕дтинку нового, стосуються б╕льше того, наск╕льки люди, яких приводимо до керма держави, усв╕домлюють плинн╕сть людського життя та свою в╕дпов╕дальн╕сть за створення сприятливих умов для реал╕зац╕╖ наших мр╕й, наших спод╕вань, а також всього того, що зветься житт╓вими ╕нтересами великого числа перес╕чних укра╖нц╕в, з яких, власне, й склада╓ться нац╕я.
З╕ спостережень самого автора, вит╕ка╓ якесь неймов╕рне протир╕ччя: з одного боку, владц╕ наш╕ наче й не позбавлен╕ н╕ здорового глузду, н╕ практичного розуму, н╕ в╕дчуття плинност╕ життя, н╕ розум╕ння його скороминучост╕. З ╕ншого, доклавши чималих зусиль, аби стати на чол╕ нац╕╖, склавши присягу на в╕рну ╖й службу, вони геть Н╤ЧОГО не роблять задля того, аби нац╕я, яка, власне, й уможливила ╖х прих╕д до влади, могла ефективно реал╕зувати себе у цьому в╕дчайдушно конкуруючому св╕т╕. Б╕льше того, сво╓ю енерг╕йною д╕яльн╕стю, основний зм╕ст яко╖ ╓ реал╕зац╕я за рахунок потенц╕алу нац╕╖ ╖х власних ╕нтерес╕в, бажань, забаганок та хот╕ньц╕в, вони зсередини руйнують так непросто осягнуту державн╕сть, ведуть нац╕ю якщо й не до загибел╕, то до втрати незалежност╕, до нових десятил╕ть чи й стол╕ть невол╕.
Сумно, але чимось наша влада нагаду╓ ракову пухлину, яка, обдуривши ╕мунну систему орган╕зму, живиться енерг╕╓ю його життя, все дал╕ й дал╕ поширюючи убивч╕ метастази, аж доки, п╕дточений до краю, той, зрештою, гине...
На що ж перетворю╓ наше привладне кодло нереал╕зований потенц╕ал нац╕╖ —несправджен╕ мр╕╖, незд╕йснен╕ прагнення, невт╕лен╕ бажання кожного з нас? Електронн╕ декларац╕╖, трохи в╕дхиливши непроникну доти зав╕су неприступност╕, вразили нас усв╕домленням безодн╕ жадоби, марнославства, чванства, безчестя та др╕бнодушост╕ наших владц╕в. А ще — прим╕тивн╕стю, печерним р╕внем ╖х уявлень про те, як ма╓ виглядати багата людина: гот╕вка, к╕льк╕сть яко╖ прост╕ше визначити в десятках, а то й сотнях к╕лограм╕в, ан╕ж за ном╕налом, колекц╕╖ катафалкопод╕бних позашляховик╕в та малопридатних для наших убитих дор╕г родстер╕в, десятки, а в декого й сотн╕ гектар╕в земл╕, ма╓тки, палаци — ба, нав╕ть приватизован╕ свят╕ мощ╕ та храми! — ось у що переплавлено несправджен╕ мр╕╖ наших ассол╕в ╕ гре╖в, джоанроул╕нз╕в та вуд╕аллен╕в, ось справжня мета д╕яльност╕ нашо╖ влади.
Та невже ж т╕ тонни кольорових пап╕рц╕в та блискучого металобрухту, призначення яких - задоволення непом╕рно роздутих амб╕ц╕й купки злод╕йкуватих н╕кчем, варт╕ незроблених наукових в╕дкритт╕в, як╕, можливо, зм╕нили б св╕т, ненаписаних книжок, музикальних твор╕в, незнятих ф╕льм╕в, якими захоплювалося б не лише наше, а й наступн╕ покол╕ння? Але ж за тим ще й нестворен╕ с╕м'╖, ненароджен╕ д╕ти, розбит╕ дол╕ сотень тисяч, якщо не м╕льйон╕в укра╖нц╕в... 
П╕дн╕сшись над нац╕╓ю за рахунок ╖╖ пограбування ╕ не зустр╕чаючи при тому серйозного спротиву з ╖╖ боку, наша “ел╕та”, схоже, й надал╕ не ма╓ нам╕ру рахуватися з ╖╖, нац╕╖, ╕нтересами, в╕дверто саботуючи реформи, на хвил╕ яких, власне, й стала владою. Доказом тому ╕ ол╕гархоцентричний, ╕мпотентний у всьому ╕ншому парламент, основн╕ р╕шення якого ухвалюються купкою с╕рих кардинал╕в на Банков╕й, ╕ в╕дверте небажання ключово╖ владно╖ персони очистити авг╕╓в╕ стайн╕ корупц╕╖. Та нех╕ть виявля╓ться у збереженн╕ корумповано╖ системи прокуратури, у стерил╕зац╕╖ новоствореного Нац╕онального агентства з запоб╕гання корупц╕╖, прац╕вники якого, попри ╓вропейського р╕вня зарплати, попри величезн╕, як для найб╕дн╕шо╖ кра╖ни ╢вропи, прем╕╖, виписан╕ самим соб╕, ╕ дос╕ не спромоглося адекватно зреагувати на прям╕ св╕дчення корупц╕╖, отриман╕ в результат╕ електронного декларування.
Доля не часто да╓ людин╕ сприятлив╕ шанси. Як правило, це трапля╓тся замолоду, коли, зда╓ться, весь св╕т чека╓ в╕д нас вияву наших неперес╕чних талант╕в, ╖х ефективного застосування ╕, як результат, заслуженого усп╕ху. Ще р╕дше так╕ шанси в╕дкриваються перед нац╕╓ю. Чи мала ╖х Укра╖на? Певна р╕ч. Зазирнувши вглиб ╕стор╕╖, можна пригадати не один такий шанс. Це ╕ спроба в╕дновлення незалежност╕ Павлом Бутом, ╕ осягнута на короткий час державн╕сть за гетьмана Хмеля, ╕ неймов╕рн╕ шанси перших декад XX стор╕ччя. На жаль, вс╕ вони, попри р╕ки пролито╖ народом кров╕, з╕йшли нан╕вець. Причина? В╕дсутн╕сть злагоди та пряма зрада, як те було у випадку з гетьманом Бутом, коли п╕дкуплена ворогом ре╓строва старшина, за визнанням того ж Хмельницького, який був тод╕ серед не╖, зрадила в╕йсько, видала на страту свого гетьмана. В╕дсутн╕сть злагоди, кривава боротьба за владу, де заради ╖╖ досягнення старшина здавала ╕нтереси народу державам-сус╕дам, поклала край, зрештою, ╕ держав╕ самого Хмельницького. В╕дсутн╕сть злагоди, брак усв╕домлення первинност╕ нац╕ональних ╕нтерес╕в привели до м╕льйонних жертв, до змарнування п'ятидесяти шести рок╕в в надрах б╕льшовицько╖ ╕мпер╕╖.
Чи зроблено висновки? Як бачимо, жодних. Жодних, бо й сьогодн╕, вже упродовж двадцяти шести рок╕в марну╓мо неймов╕рний подарунок дол╕, отриманий в 1991 роц╕. Знищено економ╕чний потенц╕ал, що входив до першо╖ тридцятки св╕ту, доведена ледь не до повно╖ руйнац╕╖ колись третя в╕йськова потуга св╕ту, значною м╕рою зруйновано науковий, осв╕тн╕й потенц╕ал. За роки правл╕ння перших трьох президент╕в розпродано — фактично вим╕няно на згадуван╕ попередньо кольоров╕ пап╕рц╕ та блискуч╕ катафалки — численний ╕ усп╕шний торг╕вельний флот, за два п╕дходи — в 1992 та в 2014 — усп╕шно здано в╕йськовий флот, попродано, пор╕зано, роздаровано флот в╕йськово-пов╕тряний, великою м╕рою поруйновано, загальмовано потенц╕ал ракетно-косм╕чних технолог╕й...
Чи ж дивно, що не маючи можливост╕ реал╕зувати себе в сво╖й кра╖н╕, укра╖нц╕ вирушають у св╕ти? Влада сором'язливо одверта╓ться од того, роблячи вигляд, що н╕чого особливого в т╕м нема — звичайна, мовляв, м╕грац╕я трудово╖ сили. Але ж н╕: та м╕грац╕я щодал╕, то набува╓ все б╕льших ознак демограф╕чно╖ б╕ди. Сьогодн╕ б╕льше семи м╕льйон╕в укра╖нц╕в перебрались за меж╕ кра╖ни. ╤тал╕я, ╤спан╕я, Польща, Португал╕я, Чех╕я, нав╕ть ворожа Москов╕я виглядають приваблив╕ше, ан╕ж спустошен╕, мертв╕ в економ╕чному сенс╕ м╕ста ╕ м╕стечка Укра╖ни. Чи можна ╖х звинувачувати, коли в Краю вир╕зан╕ на металобрухт, зачинен╕, доведен╕ до банкрутства тисяч╕ завод╕в ╕ фабрик, коли профес╕йн╕ моряки, не маючи б╕льше власного флоту, не мають ╕ншого вибору, як подаватися в найми по всьому св╕ту? Ше б╕льше замовчу╓ться той факт, що кра╖ну залиша╓ ╖╖ ╕нтелектуальна ел╕та — науковц╕, ╕нженери, медики. Ось це дуже серйозно, адже ц╕ втрати не в╕дновити н╕ за п'ять, н╕ за десять рок╕в, а над╕╖ на ╖х повернення, як╕ дехто на╖вно плека╓, насправд╕ н╕кчемн╕.
Не кращ╕ справи ╕ з п╕дпри╓мництвом. Дефективне податкове законодавство, де штучно збер╕га╓ться значна корупц╕йна складова, та ж сама корупц╕йна складова в правилах митних, тиск корумповано╖ бюрократично╖ машини, яка сприйма╓ п╕дпри╓мництво не як реальний шанс в╕дродження знищено╖ ледь не дощенту економ╕ки, а лише як зас╕б забезпечення свого ╕снування — все те, у по╓днанн╕ з корумпованою судовою системою, що жодним чином не дозволя╓ спод╕ватися на справедливий судовий захист, найперше, в╕д чиновничо-державного свав╕лля, означа╓, що й сьогодн╕шня влада продовжу╓ нищити кра╖ну, зводячи нан╕вець укра╖нську державн╕сть.
Влад╕ злод╕йкуватих “прагматик╕в”, попри вишиванки, в як╕ вона не гребу╓ рядитися заради м╕м╕кр╕╖, попри гучн╕ до хрипоти заклики слави Укра╖н╕ та ╖╖ героям, насправд╕, не ц╕кав╕ н╕ сама Укра╖на, яка сприйма╓ться, як видно, не б╕льше, н╕ж д╕йна корова, н╕ геро╖, яких легко й невимушено кидали напризволяще ╕ в ╤ловайську, ╕ п╕д Дебальцевим. ╥й байдужа ╖╖ мова, бо ж ╕ сьогодн╕ на найвищому державному р╕вн╕ докладаються зусилля задля подальшо╖ московизац╕╖ осв╕ти, Краю загалом. ╥й байдужа наша ╕стор╕я, геть байдуж╕ т╕, хто склада╓ честь ╕ славу нац╕╖, хто поклав сво╓ життя за ╖╖ волю та незалежн╕сть. Адже сьогодн╕, як ╕ за “пап╓р╓дн╕кофф”, з високого благословення вже тепер╕шн╕х “в╕тц╕в нац╕╖”, в ╕нститутах укра╖ноНЕзнавства ╕ дал╕ сидять на ключових посадах особи, як╕ спотворюють ╕сторичну пам'ять народу (див. КС № 22-23 2013 р. http://www.svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11827
http://www.svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11857) Попри псевдопатр╕отичну словесну тр╕скотню, ц╕й влад╕, насправд╕, нема╓ д╕ла нав╕ть до пам'ят╕ нашого роду, до тих, без кого сьогодн╕ неможливо нав╕ть уявити соб╕ ц╕л╕сний образ Укра╖ни. Нещодавня ганьба з ексгумац╕╓ю останк╕в славетного укра╖нського поета, мого земляка Олександра Олеся (Кандиби) в Чех╕╖ - незаперечний доказ тому. Злод╕йкуват╕ чинуш╕, як╕ рядяться в свитку батька нац╕╖, виявля╓ться, нав╕ть не уявляли, що держава ма╓, з-пом╕ж ╕ншого, ц╕кавитися (через свою консульську, посольську службу) ╕ такими “др╕бницями”, як належний догляд за м╕сцями поховання славетних укра╖нц╕в за кордоном. Справа, зв╕сно ж, не в коп╕йчаних витратах, а саме в ганебн╕й байдужост╕ до всього укра╖нського. Злою насм╕шкою, в╕дтак, звучать слова пана Нищука про те, що за похованнями мають оп╕куватись родич╕ пок╕йного. До такого навряд чи додумалася б нав╕ть пан╕ Фурцева. Панов╕ Нищуку, певно, й на думку не спало, що родич╕ можуть бути на ╕ншому краю св╕ту, скаж╕мо, в Канад╕, що у родич╕в можуть виникнути певн╕ проблеми — в╕ков╕, ф╕нансов╕. Р╕д може, зрештою, урватися, а далек╕ родич╕ забути про свого родака.
Сумно, панове. Сумно... Адже кричуча нефахов╕сть влади, ╖╖ байдуж╕сть до всього, окр╕м самозвеличення та набивання власних кишень, пом╕тна не лише нам. Не лише ми пом╕ча╓мо ╕ наступ на свободу слова, де неприкрите нищення шустер╕вського “3S TV”, ╕ тихе удавлення качул╕всько╖ “Кримсько╖ св╕тлиц╕” ╕з зам╕ною ╖╖ на б╕льш прийнятного для влади ки╖вського клона, попри ╖х р╕зн╕ вагов╕ категор╕╖, ╓ тенденц╕╓ю, на жаль, очевидною. Але ж ма╓мо бути св╕дом╕ того, що за вчинками нашо╖ влади св╕т виносить судження ╕ про саму нац╕ю, що брудн╕ плями, як╕ вони полишають по соб╕ — то наш╕ плями.
Сумн╕ роздуми... Аби хоч трохи розв╕яти ╖х цього передсвяткового вечора, поверн╕мося до мр╕й. Десь, де держава намага╓ться не надто в╕дверто паразитувати на сво╖х громадянах, вони, громадяни, встигають протягом життя ╕ пл╕дно попрацювати, ╕ вт╕лити запов╕тну мр╕ю. Я вже згадував в одн╕й з попередн╕х статей про сво╖х знайомих на You Tube Сьюзан та Джул╕уса, як╕, збувши власний б╕знес та збудувавши власноруч наприк╕нц╕ в╕с╕мдесятих яхту (майже в той самий час, як ╕ я свою), в╕дтод╕ подорожують по св╕ту у сво╓му власному дом╕ п╕д в╕трилами. https://www.youtube.com/user/sujules Так само вчинили Раян та Таша http://chasethestory.com/ Нав╕ть тим, хто не волод╕╓ англ╕йською, не в╕д╕рватися в╕д яскравих в╕деоф╕льм╕в, в яких вони розкривають перед нами принади прекрасного св╕ту моря та його остров╕в.
Колись автор цих рядк╕в так само мав необережн╕сть виплекати мр╕ю про навколосв╕тн╓ плавання на власному суденц╕. То була незвичайна мр╕я, з огляду на сумнозв╕сну Зал╕зну зав╕су, за якою йому судилося народитися й жити, з огляду на есересер╕вськ╕ реал╕╖, де нав╕ть звичайна туристична по╖здка за кордон для б╕льшост╕ радянських була ледь не ц╕лковитою утоп╕╓ю, де нав╕ть моряк╕в закордонного плавання випускали на берег групами не менше трьох, аби у кожн╕й з них гарантовано був кадеб╕стський сексот.
На в╕дм╕ну в╕д задоволення, яке мав в╕д рок╕в, витрачених на побудову ╕ оснащення судна, роки, витрачен╕ на його ре╓страц╕ю були тотальним стресом, не кажучи вже про депрес╕ю в╕д рок╕в заборони на вих╕д в море, в╕д рок╕в п╕дозр ╕ цькування.
На жаль, мр╕ю не вдалося реал╕зувати ╕ з настанням Незалежност╕. То були непрост╕ часи. Г╕пер╕нфляц╕я, до восьми м╕сяц╕в невиплачувана зарплата... На той час д╕ти зак╕нчували школу, тож зам╕сть того, аби заробляти коп╕йку на плавання, мусив працювати на судн╕, аби забезпечити ╖х ун╕верситетську осв╕ту. Але й тут до ц╕лком об'╓ктивного, житт╓вого чинника долучилась держава. Мо╓ суденце впало в око захланним злодюгам з податково╖ м╕л╕ц╕╖, як╕, д╕ючи у змов╕ з головою ╢впатор╕йського суду Б╕ле╓м, конф╕скували яхту. На щастя, незаконне р╕шення було скасоване головою Апеляц╕йного суду АР Крим паном Тютюнником, але суди з в╕дшкодування знищеного бандитами суденця затягнулися на в╕с╕м рок╕в. Та нав╕ть отриман╕ врешт╕ кошти ледь покривали третину його вартост╕. Як результат, син так ╕ не зак╕нчив свого ун╕верситету, не став програмувальником. Я ж, захищаючи сво╖ права, свою честь та г╕дн╕сть, змарнував в╕с╕м рок╕в свого життя. Буд╕вництво ново╖ яхти забрало ще к╕лька рок╕в. Ще к╕лька рок╕в витрачено на погашення боргу, взятого для його буд╕вництва та на належне його оснащення. Здавалося б — ось тепер вже н╕чого не сто╖ть на перепон╕ до мр╕╖, але настав р╕к 2014-й...
Мр╕╖ бувають р╕зн╕. На зд╕йснення одн╕╓╖ досить ╕ року, на ╕ншу ледь вистача╓ життя. Зважаючи ж на те, що у кожного з нас воно одне, влада мала б дуже в╕дпов╕дально ставитись до виконання зобов'язань перед сво╖ми громадянами, аби вони, виконуючи сво╖ зобов'язання перед державою (податки, служба в арм╕╖), мали вс╕ можливост╕ для реал╕зац╕╖, принаймн╕, свого нев╕д'╓много права на г╕дне людини життя.
Чи ма╓ можлив╕сть реал╕зувати сво╖ життев╕ плани, сво╖ творч╕ задуми, сво╖ мр╕╖ Олег Сенцов, про якого сьогодн╕ вже мало хто згаду╓? А Олександр Кольченко? А Ахтем Чийгоз? А десятки ╕нших, як╕, полишен╕ державою на поталу ворога, були кинут╕ за грати? Чи багато можливостей для реал╕зац╕╖ сво╖х житт╓вих пр╕оритет╕в у хлопц╕в, як╕, полишивши наречених, с╕м'╖, сво╖ми життями прикривають сьогодн╕ Край в засн╕жених окопах на сход╕ Укра╖ни? Хтось заперечить, мовляв, причина, через яку одн╕ наш╕ хлопц╕ сидять за гратами, а ╕нш╕ в окопах, ╓ загарбницька в╕йна, розв'язана Москов╕╓ю. Безперечно, в╕йну розв'язала Москов╕я, але в╕йна та б╕льше насл╕док, ан╕ж причина. Причиною, на мо╓ глибоке переконання, ╓ ╕нфантильн╕сть укра╖нського сусп╕льства, яке упродовж двадцяти п'яти рок╕в досить байдуже спостер╕гало за руйнуванням п╕двалин держави, за тотальним нищенням кра╖ни, ╖╖ економ╕ки, ╖╖ обороноздатност╕, яке опустилося до ганьби мати над собою за президента крим╕нального злочинця, яке й сьогодн╕, на двадцять п'ятому роц╕ формально╖ незалежност╕, натом╕сть, щоб наст╕йно шукати свого Гавела, продовжу╓ заглядати в рота кучмам. ╤ не ма╓ значення, що сьогодн╕шн╕ кучми можуть носити пасторський ком╕рець, мати гарну русяву косу чи епатажно розмахувати вилами.
Пробуджуймось, панове-браття! Ми не зм╕нили владу, не привели в не╖ державц╕в — порядних, фахових, в╕дданих ╕нтерасам нац╕╖, а не ╕нтересам власно╖ кишен╕, людей. Ма╓мо натом╕сть б╕ля владного керма тих самих користолюбц╕в, як╕, мов та ракова пухлина, продовжують нищити Край. Не видаливши ╖╖, не зм╕нивши владу, не ма╓мо жодних над╕й на в╕дродження кра╖ни, на перемогу у в╕йн╕, на г╕дне життя.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17908

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков