Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРИВОЖНЕ В╤ДЛУННЯ ╤ЧН╤
...слово “збер╕галися” тут явно нев╕дпов╕дне. Адже тримали ╖х здеб╕льшого п╕д...


ПРАГНЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТ╤
там, де вбивають в╕ру у справедливий суд, рано чи п╕зно приходить суд Л╕нча.


ЕРОСТАМ╤Н ╤ ПЕРСПЕКТИВИ УКРА╥НСЬКО╥ ЗАЛ╤ЗНИЦ╤
Мо', пора вибиратися з то╖ багнюки, доки ще зовс╕м не п╕зно? Вибиратися та вказати нашим щурам ╖х...


ЯК "КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ" ЦЬКУ╢ ГЕРО╥В ╤ ДИСКРЕДИТУ╢ УКРА╥НСЬКУ ПРЕСУ
18 вересня у виданн╕ Детектор Мед╕а було опубл╕коване ╕нтерв'ю пан╕ Олени Холоденко з в╕домими...


УКРА╥НА ПОКАЗУ╢ США, ЩО НЕ ХОЧЕ ЗАХИЩАТИ СВОЮ ТЕРИТОР╤Ю
"У Ки╓в╕ мають швидко визначитися з╕ стратег╕╓ю в Азовському мор╕"




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 06.01.2017
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ: ЧОМУ Н╤ХТО НЕ ЗАХИСТИВ ВЕЛИКОГО ПОЕТА

«Тут (у Праз╕ – ред.), далеко в╕д Укра╖ни, довелось мен╕ побачити славного поета, в╕рш╕ котрого грим╕ли колись ус╕╓ю Укра╖ною... Я, дякуючи дол╕, що вможливила мен╕ таку нагоду, почав уважно розглядати в╕домого мен╕ з книжок поета. Тод╕ я вперше побачив Олеся як людину й був гордий ╕з того», – так згадував про свою першу зустр╕ч з Олександром Олесем на початку 1940 року в╕домий чеський ╕ словацький укра╖н╕ст Микола Неврлий.
Неврлий належав до кола тих укра╖нц╕в у м╕жво╓нн╕й Чехословаччин╕, як╕ мали щасливу нагоду розмовляти, а головне – слухати й чути поета Олександра Олеся. Якось п╕д час одн╕╓╖ ╕з зустр╕чей Олесь попросив Миколу Неврлого розпов╕дати про Укра╖ну. Олесь на ем╕грац╕╖ в╕д 1919 року, Неврлий востанн╓ був в Укра╖н╕ на початку 1930-х, його спогади були набагато жив╕ш╕, говорив про пережите й почуте з хвилюванням ╕ горд╕стю. Олесь уважно слухав, згадував Микола Неврлий, та яко╖сь мит╕ не зм╕г стримати почутт╕в, ╕з очей поета покотились сльози.
Мабуть не було мит╕, щоб Олесь думками не линув додому:
Живу ╕ дихаю, ╕ гину,
╤ думи рвуться, як пташки,
Туди, туди, на Укра╖ну,
Яку я кинув на в╕ки...
Це рядки, що народилися в ем╕грац╕╖ у Праз╕ 1929 року. Чеська ем╕грац╕я була тяжкою, незатишною, сповненою понев╕рянь ╕ болю. Спочатку, в╕д 1923 року жив у сел╕ Слоупи поблизу Праги, пот╕м у м╕стечку Чернош╕це, пот╕м у Ржевницях, де к╕лька раз╕в змушений був зм╕нювати адресу. Й у Праз╕, куди д╕стався 1934 року, також не одразу знайшов пост╕йне м╕сце для життя. Мандри з ним ст╕йко переносила родина – дружина В╕ра Кандиба й син поет Олег Ольжич. Але попри все творив, зустр╕чався з друзями, намагався п╕дтримувати життя укра╖нсько╖ громади в Чехословаччин╕.
1938 року укра╖нц╕ в╕дзначили в Праз╕ 60-л╕тн╕й юв╕лей Олеся. Поет, як згадували учасники вечора, н╕яков╕в ╕ вс╕м сердечно дякував. Здавалось, що Олесь немов би помолодшав.
Н╕хто тод╕ не знав, що найб╕льше житт╓ве випробування Олесев╕ принесе в╕йна. До бою проти нацизму у лавах член╕в ОУН встав син Олег Ольжич. Разом ╕з Оленою Тел╕гою ви╖хав ╕з Праги, щоб уже н╕коли до не╖ не повернутись. Олег Ольжич загинув в╕д тортур у концтабор╕ Заксенхаузен 10 червня 1944 року. Для Олександра Олеся це був удар, який в╕н не подолав. Поет Олександр Олесь пережив свого сина на 42 дн╕ й не дожив до народження онука, також Олега, лиш дев'ять дн╕в. Олесь помер 22 липня 1944 року.
Ховали великого поета у Праз╕ укра╖нц╕, б╕лоруси, рос╕яни, чехи – к╕лька сотень ем╕грант╕в прийшли на Ольшанський цвинтар, щоб попрощатись ╕з Олесем. Ольшанський цвинтар обрали не випадково, тут неподал╕к православно╖ церкви Усп╕ння Богородиц╕ знайшли останн╕й спочинок багато в╕домих укра╖нц╕в: поет ╕ перекладач, голова дипломатично╖ м╕с╕╖ УНР у Праз╕ Максим Слав╕нський, учений ╕ педагог Соф╕я Русова, видавець ╕ громадський д╕яч Степан С╕рополко, м╕н╕стр пошти й телеграфу уряду УНР, посол УНР у В╕дн╕ Григор╕й Сидоренко, член Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради, генеральний суддя УНР Серг╕й Шелух╕н, учений, заступник м╕н╕стра ф╕нанс╕в в уряд╕ УНР Апол╕нар╕й Маршинський, посол УНР у Лондон╕ Микола Стаховський, ╕сторик, член Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради ╤ван М╕рний ╕ його дружина, громадська д╕ячка З╕на╖да М╕рна, письменник ╕ драматург Спиридон Черкасенко, диригент ╕ перший адм╕н╕стратор Укра╖нсько╖ республ╕кансько╖ капели Олекса Приходько. Ольшани у Праз╕ – це такий укра╖нський некрополь, святиня, якою мала б оп╕куватись Укра╖нська держава. Так, як це робить на Ольшанах ╖╖ п╕вн╕чний сус╕д.
Та ситуац╕я склалась ╕накше: щороку на цвинтарях у Праз╕ й ╕нших м╕стах Чех╕╖ зникають укра╖нськ╕ поховання. Вже нема╓ могили поета Юр╕я Дарагана (перекопана, зникла назавжди), а 15 вересня 2008 року з Ольшанського цвинтаря викрали поховання в╕домого укра╖нського вченого, професора Укра╖нського в╕льного ун╕верситету Федора Щербини. Його домовину закривала таблиця з написом укра╖нською мовою: «Вщерть добром налите серце вв╕к не прохолоне. Т. Шевченко», а також напис чеською: «Кубанський козак, професор Фед╕р Андр╕йович Щербина. 25.2.1849 – 28.10.1936. Науковий статистик та ╕сторик». Таблиця зникла, а останки шанованого укра╖нського кубанця без в╕дома укра╖нсько╖ громади перевезли до Рос╕╖.
Зникли, тому що не мали оп╕кун╕в – державних чи приватних (тобто не було сплачено за м╕сце на цвинтар╕ у в╕дпов╕дност╕ до чинного чеського законодавства) поховання в╕домо╖ письменниц╕ Наталени Королеви й митця та письменника Василя Корол╕ва-Старого на м╕ському цвинтар╕ м╕ста М╓лн╕к. Ця сама причина – в╕дсутн╕сть оп╕ки – призвела до знищення пам’ятника укра╖нцям – жертвам Першо╖ св╕тово╖ в╕йни в м╕ст╕ Пардуб╕це, а був це один ╕з трьох в╕домих монумент╕в Оксани Лятуринсько╖ на чеських землях. У дуже занедбаному стан╕ перебува╓ один ╕з найб╕льших укра╖нських в╕йськових мемор╕ал╕в у Чех╕╖ – пам’ятник на в╕йськовому цвинтар╕ в м╕ст╕ Л╕берц╕, який створив Михайло Бринський.
Як бачимо, не щастить ╕ празьким Ольшанам. Без оп╕ки могили художника Юр╕я Вовка, сина Миколи Садовського – М╕к╕ Тоб╕левича, винах╕дника й мецената Олександра Ярошевського, митця й арх╕тектора Степана Дзидза, арх╕тектора Артем╕я Корн╕йчука, скульптора Н╕ни Левитсько╖ та ╖╖ чолов╕ка – композитора Бориса Левитського.
Так склалось ╕сторично, що м╕жво╓нна Чехословаччина стала другим домом для к╕лькох тисяч укра╖нц╕в, для сотень ╕з них – останн╕м пристанищем. Перепоховати ус╕х на батьк╕вщин╕ не можна, та й не потр╕бно.
Потр╕бно провести роботу, яка не вимага╓ великих ф╕нансових затрат: переписати ╕ провести фотоф╕ксац╕ю укра╖нських поховань у Чех╕╖. На ц╕й основ╕ п╕дготувати перел╕к поховань, як╕ вимагають державно╖ оп╕ки. В ц╕й робот╕ допомогу може надати укра╖нська громада в Чех╕╖ – сьогодн╕ одна з найб╕льших у ╢вроп╕.
В╕дтак ситуац╕я, яка склалась навколо терм╕нового перепоховання Олександра Олеся, лиш сумний, нав╕ть траг╕чний ф╕нал бездумного й бездушного ставлення Укра╖ни до сво╓╖ ╕стор╕╖. У держави вчасно не знайшлось у перерахунку 770 долар╕в, щоб зберегти могилу ще на 10 рок╕в. Ухвалене р╕шення про терм╕нове перепоховання ставить п╕д сумн╕в виконання одн╕╓╖ з головних функц╕й держави – збереження сво╓╖ ╕стор╕╖ та ╖╖ геро╖в. Нин╕ останки великого поета в «камер╕ збер╕гання» на кладовищ╕. Про долю останк╕в дружини поета В╕ри Кандиби, яка була похована там само, пов╕домлення в╕дсутн╕. Про долю нагробного пам’ятника, створеного за проектом укра╖нського арх╕тектора Артем╕я Корн╕йчука, також пов╕домлень нема╓. Знищений?
Олександр Олесь до останнього подиху в╕рив в Укра╖ну, у «свою правду ╕ свою державу», на службу ╖й поклав усе сво╓ життя. Взам╕н просив мало: «принес╕ть, як не над╕ю, то крихту р╕дно╖ земл╕». Не збулось.

Оксана ПЕЛЕНСЬКА,
досл╕дниця, сп╕вроб╕тниця Рад╕о «Свобода»
http://www.radiosvoboda.org

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 06.01.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17912

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков