Версiя для друку Обговорити в форумi

Кілька років тому попала мені в руки книжечка Сергія Плачинди «Словник давньоукраїнської міфології».
З раннього дитинства я добре знала міфи давньої Греції, а ось про українські почула вперше, і вони мене зацікавили. Мене давненько вже непокоїв той факт, що ми добре знаємо чуже, а своє…
А Шевченко ж попереджав: «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь».
Чужого ми так не цурались, що я у віці 6 років вважала, що маленька темна кімнатка в будиночку, де ми оселилися, це – печера німфи Каліпсо, бо моєю улюбленою книжкою в той час були «Міфи Еллади». Ця книга, видана перед самою війною, в 1941 році, прекрасно ілюстрована, кожна її сторіночка прикрашена орнаментом і малюнками, та є ще й вклеєні сторінки з великими картинками (зворотні чисті сторони цих сторінок ми використовували для свого малювання, бо паперу в час війни і після неї не було, і в 1944-1945 роках навіть в школі ми писали на старих газетах).
Герої грецьких міфів ще тоді стали мені рідними і близькими, а книгу «Міфи Еллади», якій вже 75 (!), я зберігаю донині, як найдорожчий скарб. Читаючи книгу «Словник давньоукраїнської міфології», я відразу відчула, який це скарб (і навіть зробила собі ксерокопію всієї книжки, бо розуміла, що при тиражі всього 1000 екземплярів придбати її у нас, в Криму, нереально). Книжечку цю отримали наші кримські бібліотеки, та чи багато людей мають звичку читати якісь словники? От і стоїть вона там, як сирота, якщо її ще не вилучили, як вже вилучили всі книги про голодомори в Україні.
Її б вчителям у школи, педагогічні вузи, вихователям дитячих садочків, в будинки культури чи сільські клуби. І не просто розповсюдити, а включити в навчальні плани, програми, навчити дорослих, щоб вони вчили дітей.
Але чи є що розповсюджувати? Тримаю в руках чудові три книги, зроблені навіть не гірше, а в чомусь і краще, як мої улюблені «Міфи Еллади». Це теж… «Міфи давньої Греції», «Іліада» і «Одіссея». Чудове видання бібліотеки світової літератури для дітей «Світовид», київського видавництва «Веселка», виготовлені в Тернополі («Навчальна книга – Богдан»). Можливо, я не маю права займатись рекламою цих прекрасних книг, виготовлених з таким професіоналізмом і любов’ю, але то до слова. Чудові ілюстрації, знайомий мені з моєї старої книжки меандровий орнамент, велика кількість фотографій скульптур богів Греції, відомих нам (чи тільки мені?) героїв. Вміємо ж, коли захочемо!
І от в мене виникло бажання звернутись до наших письменників, художників, видавців, кіномитців, щоб вони зробили наші давньоукраїнські міфи і легенди цікавими для наших дітей і дорослих, щоб з’явились в наших домашніх і громадських бібліотеках гарно ілюстровані книжки – казки і міфи, створені нашими дуже далекими предками. Я думала, що таких казок-міфів ще нема, що є тільки словник, але порилась трохи в інтернеті (я його посилено освоюю в свої 80 з невеликим хвостиком років) і знайшла оповідання самого автора «Словника» - Сергія Плачинди, але там тільки тексти, а малюнків я не бачу, хоч, можливо, вони десь є. Мені дуже хотілося б, щоб ілюстрації до міфів зробив надзвичайно талановитий художник Рафаель Масаутов, бо кожен його малюнок в тритомнику давньогрецьких міфів, це – витвір мистецтва.
А почати всім треба з уважного прочитання передмови «Словника давньоукраїнської міфології», бо вже сама назва передмови інтригує: «Давніші від єгипетських пірамід».
Коли ж і де зародилась праукраїнська нація, а разом з нею і міфи та легенди? Читаємо: «Наша праісторія починається з села Королево на Закарпатті. Тут українські археологи понад сорок років тому відкопали першу в Україні палеолітичну стоянку, якій… мільйон років. Грунт тут не такий, як у долині Неандерталь (Німеччина), тому черепи наших пращурів-неандертальців кам’яної доби не збереглися – їх перетерло на порох. Однак матеріальна пам'ять про далеких предків є – кам’яні знаряддя праці».
А далі розповідається, як розселялись за півмільйона років неандертальці, які пізніше стали більш розвинутими кроманьйонцями, спочатку на тепле підсоння Прикарпаття, а потім до Дніпра і Десни. Тут 600 тисяч років тому їх накрив перший льодовик… Перший, та не останній, зате після другого – 200 (!) тисяч років дивовижного потепління, субтропічного клімату, який дозволив кроманьйонцям стати гомо сапієнс, тобто людиною розумною, витривалими праукраїнцями.
«Однак ознаки цивілізованого етносу, тобто національної культури, з’являються в період 25–15 тисячоліть до Христа. Сей відтинок часу і слід вважати періодом народження української нації, а отже, й давньоукраїнської міфології».  
Для нас, українських жінок, цікаво, що давньоукраїнська міфологія найбагатша на жіночі образи. Знайдені археологами статуетки пізніших культур (Мізинської, Трипільської) свідчать про культ жінки в давніх українців ще за часів пізнього палеоліту. Коляда, Слава, Дана, Лада, Мокоша, Жива, Берегиня, Ляля – це святі жіночі персонажі Міфів.
«Словник давньоукраїнської міфології» дає відповіді і на такі питання, як що таке нація, коли зародилась вона на нашій українській землі, її історію і географію, де і коли формувалась українська нація з своєю мовою, неповторною вдачею (психологією) та самобутніми етнічними ознаками (своєю міфологією, піснями, звичаями, народно-прикладним мистецтвом, усним та писемним епосом тощо).
Впевнена, що знання нашої праісторії особливо важливо зараз, коли наша держава, вже в котрий раз, виборює своє право бути незалежною.

Алла МЕЛЬНИЧУК
Феодосія

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Душі криниця"