Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДУХОВНИЙ УЧИТЕЛЬ: ╢ВГЕН СВЕРСТЮК
Яким був ╢вген Сверстюк ╕ як╕ повчання залишив у спадок новим покол╕нням, нам розпов╕ла зав╕дувач...


ЗАБУТЕ ╤М’Я Л╤КАРЯ МАР’ЯНА ПАНЧИШИНА
«Знання ╕ досв╕д – в ╕м’я збереження здоров’я укра╖нц╕в”, - таким...


ДОВГИЙ ШЛЯХ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ОСВ╤Т╤
З ЮВ╤ЛЕ╢М! РЕКТОРУ НАЦ╤ОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГ╤ЧНОГО УН╤ВЕРСИТЕТУ ╤МЕН╤ М.П. ДРАГОМАНОВА В╤КТОРУ...


«ПОЧЕСНА В╤ДЗНАКА» - ПИСЬМЕННИКУ-ЮВ╤ЛЯРУ
Гост╕ тепло в╕тали Василя Григоровича Латанського.


╤ВАН БОБЕРСЬКИЙ: «ДЕ СИЛА, ТАМ ВОЛЯ ВИТА╢»
╤ван Боберський походив з╕ славетного роду, кор╕ння якого сягало княжих час╕в.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 13.01.2017
Р╤ДНА ШКОЛА, ПЕРЕПЛЕТЕНА З ВЧИТЕЛЬСЬКОЮ ДОЛЕЮ

Вчителько моя…

…╤ хоча в юност╕ перед нами в╕дкриваються тисяч╕ дор╕г, щось п╕дказу╓ кожному з нас зупинитися на одн╕й-╓дин╕й стежин╕. Це сьогодн╕ Тетяна В╕ктор╕вна Мартиник – шановний педагог, вчитель географ╕╖ та б╕олог╕╖ Льв╕всько╖ середньо╖ спец╕ал╕зовано╖ школи №5 ╕мен╕ ╤ванни та ╤лл╕ Кокорудз╕в.
 
Перешкоди ╕ перш╕ перемоги

А тод╕, у дитинств╕, коли в╕дкривалися тисяч╕ шлях╕в–дор╕г, могла стати ким завгодно! Тетянчина мама бачила доню економ╕стом, а численн╕ знайом╕ пророчили: бути ╖й дизайнером. Але доля вперто п╕дказувала зовс╕м ╕нше призначення. Тетяна зростала у родин╕ в╕йськовослужбовц╕в, а це означало, що на тебе чекають пост╕йн╕ роз’╖зди–пере╖зди. «Моя перша школа – то п╕вн╕ч Ком╕ АРСР, - пригаду╓ Тетяна В╕ктор╕вна. – Пот╕м була школа у селищ╕ Б╕лореченському ╤ркутсько╖ област╕ – там вчилася з 5 по 8 класи. А завершувала навчання у м. К╕ров╕ – колишн╕й В’ятц╕». Там Тетяна вступила до К╕ровського педагог╕чного ╕нституту. Бо, з╕зна╓ться, у дитинств╕ ╖╖ вчили так╕ вчител╕, яких хот╕лося насл╕дувати ╕ брати приклад.
Ут╕м, то лише розпов╕дати про пережите легко, але на житт╓вому шляху бувало по-всякому. «За конкурсом я не пройшла до ВНЗ, - пригаду╓ вчителька. – Мене «завалили» на твор╕. Та я не в╕дступила, подала на апеляц╕ю». ╤ хоча граматичних помилок у твор╕ не виявилося, «знайшли» синтаксичн╕ огр╕хи. Здавалося, ╕з мр╕╓ю можна було попрощатися раз ╕ назавжди. Та юнка виявила характер, недаремно у дитинств╕ серйозно займалася г╕мнастикою. Спортивний гарт знадобився, коли йшлося про омр╕яне навчання. Кер╕вництво вишу взяло Тетяну на випробувальний терм╕н, а це означало… «А це означало, що мен╕ дозволили вчитися, ╕ це була перемога, - згаду╓ Тетяна В╕ктор╕вна. – Першу сес╕ю склала на «в╕дм╕нно», була активним учасником студентського життя, виступала у танцювальному колектив╕». Тож про випробувальний терм╕н настав час забути, адже у студентському середовищ╕ Тетяна була сво╓ю. Однокурсники обрали д╕вчину старостою, ╕ вона нав╕ть не уявляла, як це можна пасти задн╕х, адже студентське життя неповторне! Вл╕тку, як ╕ б╕льш╕сть тогочасних студент╕в, вирушала до буд╕вельного загону. Дорога вабила студент╕в, як╕ охоче влаштовувалися працювати пров╕дниками у по╖здах. У сучасних студент╕в – ╕нш╕ пр╕оритети, а для покол╕ння Тетяни Мартиник це були звичн╕ реч╕. «Разом з групою ми об’╖здили Урал, Прибалтику, Кольський п╕востр╕в, Архангельську область, - пригаду╓ Тетяна Мартиник. – За гарне навчання мене залишили працювати на кафедр╕ викладачем, я навчала студент╕в-заочник╕в». ╤ знову по╖здки, адже з╕ студентами довелося побувати на Одещин╕, в К╕л╕╖ та ╤зма╖л╕. Стаж роботи у вищ╕й школ╕ пан╕ Тетяни дор╕внював семи рокам. А пот╕м – пере╖зд до Львова разом ╕з с╕м’╓ю, ╕… пошуки роботи, що тривали протягом десяти рок╕в. Спроби д╕стати м╕сце викладача у Льв╕вському ун╕верситет╕ ╕м. ╤. Франка усп╕хом не ув╕нчалися; не знайшлося м╕сця ╕ в загальноосв╕тн╕х школах… Та, напевно, так мало статися, що Тетяна В╕ктор╕вна потрапила до спец╕ал╕зовано╖ школи №5. ╤ знову повторилася ╕стор╕я, як ╕ в юност╕, коли студентку Тетяну взяли на випробувальний терм╕н, а невдовз╕ вона сама викладала. ╤ знову все повторилося. Тетяна В╕ктор╕вна починала працювати у школ╕ на груп╕ продовженого дня, пот╕м педагогом-орган╕затором, а вже сьогодн╕…

Усп╕шний педагог

Нин╕ пан╕ Тетяна – вчитель першо╖ категор╕╖, виклада╓ географ╕ю та б╕олог╕ю. Вже в перший р╕к роботи у школ╕ Тетяна В╕ктор╕вна, як кращий педагог-орган╕затор, була нагороджена мером А. Садовим. А нин╕ ╕м’я Тетяни Мартиник названо серед педагог╕в-переможц╕в Програми «Усп╕шний педагог». Вже другий р╕к посп╕ль Льв╕вська м╕ськрада вт╕лю╓ у життя програму «Усп╕шний педагог» з метою п╕дтримки усп╕шних та талановитих педагог╕в м╕ста. Тетяна Мартиник ╓ автором ╕нновац╕йно╖ методики «Орган╕зац╕я проектно╖ д╕яльност╕ учн╕в на уроках географ╕╖, б╕олог╕╖, економ╕ки, природознавства та в позаурочний час». Педагог вважа╓ проектну д╕яльн╕сть ефективним методом, який стимулю╓ практичну д╕яльн╕сть школяр╕в та да╓ можлив╕сть формувати наб╕р компетентностей – ╕нформац╕йну, соц╕альну, комун╕кативну, творчу д╕яльн╕сть. Тетяна В╕ктор╕вна переконана, що сучасна школа ма╓ бути не в╕д╕рвана в╕д життя; натом╕сть, ус╕ляко допомагати учням в╕дчувати себе впевненими на ринку прац╕, вм╕ти адаптуватися до соц╕альних зм╕н ╕ криз у сусп╕льств╕. Пан╕ Тетян╕ не ц╕каво працювати за шаблонами та трафаретами. Творчий вчитель – це про не╖, про Тетяну В╕ктор╕вну Мартиник. Вчитель проводить ╕нтегрован╕ уроки: географ╕я-математика, економ╕ка-математика, географ╕я-математика-╕ноземн╕ мови. Використову╓ у сво╖й робот╕ методику музейних урок╕в. Встига╓ не лише блискуче провести уроки, а й взяти участь у м╕ських сем╕нарах. Та х╕ба лише у м╕ських? Тетяна Мартиник – учасник м╕жнародних проект╕в «Осв╕та для сталого розвитку в д╕╖» 2014-2015 рр. (Швец╕я); «Осв╕та сталого розвитку та демократ╕╖ для населення» 2014-2015 рр. (Естон╕я – Укра╖на».
Ут╕м, найб╕льшим сво╖м досягненням Тетяна В╕ктор╕вна вважа╓ сво╖х талановитих учн╕в. Щороку ╖╖ вихованц╕ вступають на географ╕чний факультет Льв╕вського ун╕верситету ╕м. ╤. Франка. «Найкоштовн╕шою перлинкою» вважа╓ свою ученицю Юл╕ю Облог╕ну, випускницю 2015 року. Юля – переможниця ус╕х ол╕мп╕ад, в╕дм╕нниця. Педагог переконана, що зовс╕м скоро про д╕вчинку говоритимуть як про усп╕шного науковця-географа. А взагал╕, з╕зна╓ться пан╕ Тетяна, любить ус╕х сво╖х вихованц╕в-бешкетник╕в. «Сучасн╕ д╕ти непередбачуван╕, - розм╕ркову╓ Тетяна В╕ктор╕вна. – Вони не так╕, як ми. Вони розумн╕, прагнуть знати б╕льше. Рад╕тиму, якщо вдасться прищепити ╖м любов до р╕дного краю, до сво╓╖ кра╖ни. Не важливо, ким вони стануть, яку профес╕ю вони оберуть. Головне, щоб вони стали людьми з велико╖ л╕тери».
А що ж сам╕ учн╕? Як в╕дгукуються про свою вчительку? «Кожен ╖╖ урок – це ц╕кава подорож, - так характеризу╓ улюбленого педагога учениця Ольга Лек. – Тетяна В╕ктор╕вна шука╓ ╕де╖ для проведення сво╖х урок╕в в ╤нтернет╕, художн╕й л╕тератур╕ та р╕зних наукових виданнях. Тому що це набагато ц╕кав╕ше, н╕ж пост╕йн╕ зубр╕ння параграф╕в. Нам сподобалася ╖╖ пропозиц╕я: робити плани-конспекти зам╕сть звичайних, проводити уроки-конференц╕╖, музейн╕ уроки, захисти проект╕в. Багато однокласник╕в в╕дчули, що матер╕ал ╕ справд╕ краще запам’ятову╓ться: ц╕каво, зм╕стовно, ефективно». А ще д╕ти називають пан╕ Тетяну чудовим орган╕затором. Н╕хто не може з нею конкурувати, коли йдеться про орган╕зац╕ю р╕зноман╕тних акц╕й, екскурс╕й, майстер-клас╕в, м╕н╕-конкурс╕в. Тетяна В╕ктор╕вна п╕дтверджу╓, що любить пост╕йно в╕дкривати ╕ п╕знавати нов╕ м╕сця. Не уявля╓ свого життя без екскурс╕й, подорожей. Нав╕ть у вих╕дн╕, коли вс╕ вол╕ють в╕дпочити, Тетяна В╕ктор╕вна орган╕зову╓ д╕тей та ╖хн╕х батьк╕в, аби вирушити в чергову подорож. Запитаймо: ╕ коли все встига╓? Просто у справжнього педагога, якщо в╕н захоплений сво╓ю справою, нема╓ перерв. А учням Тетяни В╕ктор╕вни справд╕ пощастило, бо мають в особ╕ вчителя над╕йного друга, якому можна дов╕рити сво╖ та╓мниц╕. «Наша Тетяна В╕ктор╕вна завжди усм╕хнена, прив╕тна та весела, - д╕литься Ольга Лек. – Не бо╖ться труднощ╕в ╕ надиха╓ нас бути активними, застосовувати сво╖ знання на практиц╕. А ще вчить нас приймати р╕шення ╕ бути в╕дпов╕дальними за сво╖ вчинки».

Славн╕ традиц╕╖ «Р╕дно╖ школи»

Напевно, не ╓ випадковим, що пан╕ Тетяна виклада╓ саме у школ╕ №5 ╕м. ╤лл╕ та ╤ванни Кокорудз╕в, що ма╓ славну ╕стор╕ю. З ╕н╕ц╕ативи Укра╖нського Педагог╕чного Товариства, завданням якого була осв╕тньо-виховна робота серед молод╕, у 1923 роц╕ орган╕зовано д╕воч╕ приватн╕ г╕мназ╕йн╕ курси «Р╕дно╖ школи», яку пот╕м перетворено на д╕вочу укра╖нську гуман╕тарну приватну г╕мназ╕ю «Р╕дна школа». Протягом 10 рок╕в г╕мназ╕я розташовувалась у непристосованих для навчання прим╕щеннях. 27 липня - 1 серпня 1934 року директор ╤. Винар перев╕в г╕мназ╕ю у нове прим╕щення по вулиц╕ Модже╓вськ╕й, 9. То був щедрий дар фундатор╕в ╤лл╕ та ╤ванни Кокорудз╕в, як╕ придбали земельну д╕лянку, збудували ╕ передали д╕воч╕й г╕мназ╕╖ добре обладнане шк╕льне прим╕щення. 8 вересня 1934 року г╕мназ╕╖ надали ╕м’я ╤лл╕ та ╤ванни Кокорудз╕в. ╤ хоча ╕м’я подружжя Кокорудз╕в тривалий час було в т╕н╕, нин╕ ╕нформац╕я про ╖хню меценатську д╕яльн╕сть одержала розголос.
╤лля Кокорудз (1859-1933) родом з Яворова, що на Льв╕вщин╕. Зак╕нчив Льв╕вську академ╕чну г╕мназ╕ю та ф╕лолог╕чний факультет Льв╕вського ун╕верситету. Оп╕сля працював укра╖н╕стом у Бродах, Стан╕славов╕ та директором Академ╕чно╖ г╕мназ╕╖ у Львов╕. Був членом багатьох укра╖нських товариств, довгол╕тн╕м головою «Р╕дно╖ школи». З дружиною ╤ванною були скромними у побут╕, проте щедрими меценатами. За заощаджен╕ грош╕, окр╕м будинку г╕мназ╕╖, купили кам’яницю на вулиц╕ Листопада,40, яку подарували товариству «Р╕дна школа». У зб╕рнику «Р╕дна школа» вм╕щено спогади колишн╕х учн╕в – «р╕дношк╕льник╕в». Саме вони через багато рок╕в ╕з вдячн╕стю промовляють: «Нехай зна╓ св╕т довкола, що нас вчила «Р╕дна школа». Випускники зазначають, що у школах вихованц╕в навчали квал╕ф╕кован╕ педагоги з глибоким почуттям нац╕онально╖ св╕домост╕. Це були жертовн╕ люди, в╕ддан╕ справ╕, як╕ ставили перед собою велику мету - дати д╕тям знання ╕ виховати ╖х у патр╕отичному дус╕.
Колишня «р╕дношк╕льниця» Стефан╕я Юсько у сво╖х спогадах так в╕дгукувалася про педагог╕в: «Це були люди високо╖ ерудиц╕╖ та високо╖ культури, укра╖нськ╕ патр╕оти. Були вимогливими, але оц╕нювали сво╖х учениць справедливо, не ╕снувало протекц╕й. В╕дм╕нну ╕ добру оц╕нку було нелегко заслужити». Наприк╕нц╕ кожного навчального року в╕дбувалося спортивне свято на площ╕ «Сокола-Батька», у якому брали участь вихованц╕ вс╕х навчальних заклад╕в «Р╕дно╖ школи». Свято, за спогадами сучасник╕в, в╕дбувалося у присутност╕ велико╖ к╕лькост╕ гостей та починалося з молитви ╕ благословення Андрея Шептицького.
Професори н╕коли не обмежувалися лекц╕йними заняттями, присвячуючи вихованцям св╕й в╕льний час. У позашк╕льний час педагоги ╕ вихованц╕ вирушали у туристичн╕ походи, орган╕зовували гурткову роботу. «Сумл╕нне ставлення викладач╕в до сво╖х обов’язк╕в, гармон╕йне естетичне, рел╕г╕йне, культурне, громадське виховання, нац╕ональна спрямован╕сть педагог╕чного процесу формували характери ╕ особистост╕ кожно╖ з нас, - згадувала Стефан╕я Юсько. – Цьому значною м╕рою сприяв спортивний ╕ патр╕отичний вишк╕л у пластовому курен╕ ╕м. О. Кобилянсько╖ та в п╕дп╕льних гуртках ОУН, до яких належало багато г╕мназисток. У школ╕ також активно працював спортивний гурток «Чорноморка», учасниц╕ якого займалися вправами, г╕мнастикою, а взимку – санкуванням, ковзанами ╕ лещетами». Г╕мназистки в╕дв╕дували театри, концерти, л╕тературний гурток. Колишня г╕мназистка Мар╕я Крилошанська-Орач пригадувала, що в╕льного часу майже не було: «Перед Зеленими святами ми упорядковували могили С╕чових Стр╕льц╕в. Готували концерти до дня Шевченка, Франка, 1 листопада, Крут╕в ╕ Базару. Нас виховували св╕домими укра╖нками, ╕ ми займалися ус╕м в╕д щирого серця». «Р╕дношк╕льники» тепло згадують сво╖х педагог╕в, як╕ готували учениць до житт╓вих випробувань. Г╕мназистки вм╕ли працювати з деревом, склом, шити, вишивати, могли в╕дремонтувати ╕ розетку, ╕ праску. Тобто, по╓днували красиве й корисне. Зв╕сно, таке насичене ╕нтелектуально-мистецькими под╕ями життя не могло не впливати на загальний р╕вень «р╕дношк╕льниць». То був цв╕т укра╖нсько╖ патр╕отично╖ молод╕, майбутн╕ учасники нац╕онально-визвольних змагань. Мар╕я Крилошанська-Орач у спогадах згадувала сво╖х товаришок, як╕ загинули у стал╕нських кат╕внях. Р╕дну сестру пан╕ Мар╕╖ – колишню «р╕дношк╕льницю» - заарештували у 1947 роц╕, а зв╕льнили у 1955-му, п╕сля смерт╕ «батька Стал╕на». До того ж, тривалий час не дозволяли повернутися до Львова…
Час невблаганний: зм╕нюються покол╕ння, приходять нов╕ наставники, та м╕с╕я «Р╕дно╖ школи» лиша╓ться незм╕нною. Славн╕ традиц╕╖ «р╕дношк╕льник╕в» продовжують сучасн╕ вчител╕, ╕ серед них - Тетяна Мартиник. Вона навча╓ з любов’ю, ╕ д╕ти це в╕дчувають. А як може бути по-╕ншому? Адже у справжнього вчителя перерв не бува╓.

Натал╕я ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

На фото - Тетяна В╕ктор╕вна Мартиник

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17943

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков