Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2638)
З потоку життя (5717)
Душі криниця (3224)
Українці мої... (1419)
Резонанс (1424)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧИ СУМ╤СН╤ П╤ДЛ╤СТЬ ╤ «СВ╤ТЛИЧН╤СТЬ»?
Там, де проступа╓ чорними плямами п╕дл╕сть, не може бути «Св╕тлиц╕», сов╕ст╕, душ╕....


КРИМ: БАЖАННЯ БАЧИТИ ПРАВДУ
Починаючи ще з грудня 2013 року, мо╖ “св╕тличн╕” статт╕ були мо╖м намаганням...


УКРА╥НА: ЧАС ЖИТИ
Щонайшвидше усунення в╕д влади сьогодн╕шн╕х нездар, шахра╖в, злодюг ╕ зрадник╕в — найперша...


ЗВЕРНЕННЯ УКРА╥НСЬКИХ ПИСЬМЕННИК╤В ЩОДО ДОЛ╤ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤». ПЕРША РЕАКЦ╤Я ВЛАДИ
Сумно, але вкотре перекону╓мося, що наша влада насправд╕ надто далека в╕д реал╕й.


БОЖЕ, ЯКИЙ ЦИН╤ЗМ-2
Уперше отаке з╕рвалося з уст два тижн╕ тому – у в╕дпов╕дь на запрошення прибути до Ки╓ва на...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2017
СЛОВО ПРО ЕЛ╤ТУ НАЦ╤╥

«Щось, панове, не так,
Якщо влада ц╕лунком ╤уди
В╕дда╓ св╕й народ
На поталу ╕мперськ╕й юрб╕...»

(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316368)

Одним з найважлив╕ших елемент╕в усп╕шност╕ нац╕╖ ╓ ╖╖ усв╕домлення себе окремим самодостатн╕м суб'╓ктом св╕тово╖ пол╕тики. В жорсткому, часом, драматично конкуруючому св╕т╕, де сильн╕ш╕, усп╕шн╕ш╕ часто намагаються вивищитись за рахунок слабших, таке усв╕домлення ╓ житт╓вою необх╕дн╕стю. Можна ск╕льки завгодно апелювати до несправедливост╕ св╕топорядку, за якого виживають, мають шанс на усп╕х лише згуртован╕, енерг╕йн╕, а в╕дтак, сильн╕ нац╕╖, нац╕╖, як╕ ясно усв╕домлюють свою сам╕сть*, св╕й шлях ╕ мету, та не можна ╕гнорувати того незаперечного факту, що саме цей св╕топорядок забезпечу╓ прогрес людського сусп╕льства, под╕бно, як боротьба за виживання вид╕в в природ╕ ╓ запорукою ╖х еволюц╕╖. Усв╕домлюючи це, х╕ба не мали б ми докладати вс╕х зусиль, аби об'╓днатися, аби разом протистояти загрозам, разом творити св╕й усп╕х? В╕дпов╕дь, здавалося б, ╓ очевидною, на д╕л╕ ж - часто все в╕дбува╓ться з точн╕стю до навпаки.
Тут, задля ╕люстрац╕╖, можна було б пригадати чимало приклад╕в з нашо╖ непросто╖ ╕стор╕╖, коли роз'╓днан╕сть, усобиц╕ доводили до ганьби, до занепаду, до втрати державност╕, до в╕к╕в п╕дпорядкування ╕нтересам чужих народ╕в. Можна пригадати княж╕ усобиц╕, як╕ призвели до занепаду ╕ знищення Рус╕, усобиц╕ похмельницьких час╕в, коли у змаганн╕ заради особистих вигод Край було роздерто на частини, перетворено на справжню ру╖ну, або те, як “славних пращур╕в великих правнуки поган╕” так запопадливо лизали ╕мперськ╕ чоботи, що не зупинялися нав╕ть перед тим, щоб завдати в╕льний колись народ у кр╕пацтво, а п╕зн╕ше, в╕ддати його на поталу комуняцькому “жовтому князев╕”.
Фатальною помилкою нових час╕в, п╕сля набуття формально╖ незалежност╕ в 1991 роц╕, була в╕дмова в╕д люстрац╕╖, збереження комун╕стично╖ парт╕╖, залишення при влад╕ партноменклатури. Вчорашн╕ в╕рн╕ лен╕нц╕ у сп╕лц╕ з крим╕нал╕тетом, користуючись бездумною байдуж╕стю вчорашн╕х “гвинтик╕в” людожерно╖ комун╕стично╖ машини, напрочуд швидко розтягнули все, до чого дотягнулись ╖х загребущ╕ руки.
Не можна сказати, що укра╖нська нац╕я не усв╕домлю╓ загроз, як╕ нависають над нею. Принаймн╕, чотири потужних виступи — т. зв. Революц╕я на гран╕т╕, Кучмугеть, Помаранчева революц╕я та Революц╕я г╕дност╕, попри те, що жоден з них не став справжньою революц╕╓ю, що зм╕нила б осоружну систему, тим не менш, засв╕дчують те, що всередин╕ нац╕╖ ╓ здоров╕ сили, як╕ здатн╕ за певних умов пробудити ╖╖ в╕д небезпечно тривало╖ летарг╕╖.
Власне, под╕╖ останнього Майдану, а ще б╕льше, розв'язана Москов╕╓ю загарбницька в╕йна, стали потужним поштовхом тому пробудженню. Сотн╕ тисяч укра╖нц╕в, в╕дклавши сво╖ нев╕дкладн╕ справи, важачи здоров'ям ╕ самим життям, протистояли злочинному режимов╕ Януковича. Сотн╕ тисяч кращих син╕в ╕ дочок нац╕╖ п╕шли добровольцями на фронт, аби зупинити розповзання загребущого “русского мира”. М╕льйони ╕нших жертвували сво╖ нужденн╕ коп╕йки, аби нагодувати, вдягнути й спорядити ╖х. Здавалося, ось-ось - ╕ нац╕я прийде до тями, струсне з себе начеплен╕ на не╖ лахи пок╕рного хохла, згурту╓ться навколо державницько╖ влади, адже в годину випробувань, особливо в час╕ в╕йни, то ╓диний спос╕б вистояти й перемогти.
На жаль, того не в╕дбува╓ться. ╤ слабкою ланкою виявила себе саме “революц╕йна” влада. Попри гучн╕ гасла, пробудження нац╕╖ жодним чином не входило до ╖х план╕в. Б╕льше того, така перспектива лякала ╖х. Не маючи й на думц╕ м╕няти корумповану державну систему з ус╕ма ╖╖ налагодженими корупц╕йними схемами — лише очолити ╖╖ — “революц╕онери” спод╕валися добитися свого через м╕жсобойчики. Ми були св╕дками то╖ п╕длоти п╕д час Майдану, коли вони йшли на змову з тод╕ ще президентом Януковичем, тиснули його вже забризкану кров'ю руку. Бачимо ту ж тактику й нин╕, коли парламент перетворено на н╕кчемного статиста, коли ключов╕ державн╕ справи вир╕шу╓ купка с╕рих кардинал╕в на Банков╕й.
Але ж в╕дсутн╕сть нац╕╓центрично╖ влади, укра╖нсько╖ не за назвою, а за суттю сво╓ю, в╕дсутн╕сть на ╖╖ верх╕вц╕ державц╕в, ╓диною метою яких були б безпека, добробут та процв╕тання укра╖нсько╖ нац╕╖, натом╕сть, ошивання б╕ля державного керма того самого клану безбатченк╕в з комуно-крим╕нальним п╕дбо╓м, який, розграбувавши ╖╖, дов╕вши ╖╖ економ╕ку до ру╖ни, тим самим спровокував агрес╕ю захланного сус╕ди, унеможливлю╓ дов╕ру нац╕╖ до ╕снуючо╖ влади. Неможливо, погодьтеся, перебуваючи в здоровому глузд╕, гуртуватися довкола тих, хто в час╕ в╕йни забороня╓ сво╓му в╕йську чинити спротив агресоров╕, фактично в╕дда╓ його на мил╕сть ворога, хто, здавши загарбников╕ величезн╕ територ╕╖ разом з ус╕ма ╖х мешканцями, негайно проголошу╓ окуповану територ╕ю в╕льною економ╕чною зоною, оперативно орган╕зову╓ ╖╖ продовольче та матер╕альне забезпечення п╕д приводом турботи про щойно зраджених сво╖х сп╕вгромадян. А чого варт╕ були зам╕на Донецька на Слов'янськ, ╤ловайське побо╖ще, де були в╕ддан╕ на заклання саме добровольч╕ батальйони, чого варта Дебальц╕вська зрада? Чого варте покривання на найвищому р╕вн╕ системно╖ корупц╕╖, збереження таких ╖╖ баст╕он╕в, як крим╕нал╕зована прокуратура та продажн╕ суди? Чого варте хижацьке розграбування, п╕д прикриттям перших ос╕б держави, природних ресурс╕в Краю (л╕с-кругляк, бурштин), наживання на безсоромн╕й торг╕вл╕ з окупованою Донеччиною-Лугащиною, з самою Москов╕╓ю? Чого варте розкрадання вижебраних кошт╕в МВФ? Чи можливо гуртуватися навколо влади, яка вважа╓ свою нац╕ю за н╕що, компромету╓, неславить ╖╖ перед ц╕лим св╕том, яка ╕ дал╕ нищить державу?
Де ж вих╕д? Впасти в об╕йми “безкомпром╕сних” борц╕в за народне щастя ╕ чекати на пришестя п╕льгового раю? Знову схилитись перед “пап╓редн╕ками”, як╕ так “вм╕ло” ладнали з Москов╕╓ю? Дослухатись до думки цих мудрагел╕в, як╕ напрочуд аргументовано доводять, що ми не б╕льше, н╕ж свав╕льне бидло, нездатне н╕ на що, окр╕м слугування просв╕тленим, ╕ повернутися в ст╕йло “третього риму”? За ╖х лог╕кою, те вир╕шило б вс╕ проблеми. Мо' й справд╕? Адже в тому ст╕йл╕ нема потреби перейматися внутр╕шньою пол╕тикою, не треба ходити на майдани, не треба заморочувати свою голову проблемами пол╕тики св╕тово╖. За того розкладу, висок╕ матер╕╖ - не наша справа. Тож хай хоч весь св╕т бубонить про свою глибоку стурбован╕сть, а наше д╕ло теляче — ремигати свою жуйку та рад╕ти з╕ сво╓╖ щасливо╖ дол╕ п╕д променями невсипно╖ турботи мудрого Кремля.
Завидна перспектива, чи не так? Чи... не так? Чи все те таки не про нас? Якщо н╕, то саме час починати варити сво╓ю власною головою, час в╕дривати зан╕м╕л╕ д...и в╕д диван╕в, а оч╕ в╕д екран╕в телев╕зор╕в, з яких ц╕ла арм╕я щуруватих пол╕ттехнолог╕в п╕д найпатр╕отичн╕шими приправами силу╓ться всучити нам чергового мес╕ю, видобутого все з то╖ ж засмальцьовано╖ колоди краплених корол╕в.
Найперше, ма╓мо добре затямити соб╕, що лише обстоюючи сво╖ власн╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси, докладаючи вс╕х сил для просування сво╓╖ нац╕╖, можемо розраховувати на усп╕х. Лише навчившись поважати себе — а повага виника╓ виключно як результат г╕дно╖ мети, г╕дних вчинк╕в, г╕дно╖ позиц╕╖, а ще невтомно╖ ╕, що дуже важливо, результативно╖ прац╕ — можемо спод╕ватись на повагу з боку ╕нших. На справжню повагу, а не на поблажливе поплескування по спин╕. А в╕дтак — не на роль приниженого в╕чного прохача, який безсоромно прогулю╓ виклянчен╕ грош╕, а на р╕вне партнерство.
Але ж для того, не под╕ляючись на п╕вдень ╕ п╕вн╕ч, на зах╕д ╕ сх╕д, ма╓мо в╕дчувати себе ╓диним ц╕лим. Лише це дозволить нам стати суб'╓ктом св╕тово╖ пол╕тики з пр╕оритетом сво╖х суверенних ╕нтерес╕в, а не багатовекторною шльондрою, яка готова продаватися всякому, хто б╕льше заплатить. Що ж потр╕бно для того об'╓днання? Найперше, що приходить на думку — мова. ╤ це, д╕йсно, найважлив╕ший чинник.
Чи задумувався м╕й читач, чому нас ╕ дос╕ частенько плутають з московитами — саме з ними, а не з поляками чи, скаж╕мо, з литовцями? Правильно, то все через не╖, через мову. Власне, як ще можна сприймати, людей, як╕ з власно╖ вол╕ ╕ без жодного примусу користуються зам╕сть сво╓╖ мови мовою сус╕ди? Але ж мова — то не просто зас╕б сп╕лкування, зас╕б донесення ╕нформац╕╖, як, скаж╕мо, есперанто. Жива мова будь-якого народу - то ще й потужн╕ пласти його традиц╕й, його культури, його ╕стор╕╖. В╕дтак, користуючись мовою того чи ╕ншого народу, ми мимовол╕ асоц╕ю╓мо себе з ним: перебира╓мо на себе його культуру, його св╕тобачення, його спос╕б мислення. З огляду ж на те, що московська мова з'явилася в Укра╖н╕ не в результат╕ аматорського вивчення в гуртках, як-от есперанто, а шляхом ц╕леспрямовано╖ пол╕тики московизац╕╖ Краю, яка впроваджувалась упродовж к╕лькох в╕к╕в, можемо зробити висновок, що вона й до сьогодн╕ залиша╓ться надзвичайно ефективним пров╕дником в╕дверто ворожо╖ пол╕тики Москов╕╖ щодо Укра╖ни. ╤ хоч автор далекий в╕д думки, що кожен, хто розмовля╓ в Укра╖н╕ московською мовою, ╓ запеклим приб╕чником п'ято╖ колони, тим не менш, фактом залиша╓ться те, що кожен такий мовець, усв╕домлю╓ в╕н те чи н╕, ╓ нос╕╓м неукра╖нсько╖ культури, неукра╖нського самосприйняття, неукра╖нського св╕тобачення. Ба, б╕льше того: користуючись сьогодн╕ в Укра╖н╕ московською мовою, ми з власно╖ вол╕, через свою бездумн╕сть, поширю╓мо на сво╖й земл╕ агресивний, кривавий “русский мир”.
Найб╕льш вражаючим тут ╓ позиц╕я неукра╖нсько╖ нашо╖ влади, яка за вс╕ роки Незалежност╕ зробила надто мало, аби л╕кв╕дувати мовний розкол укра╖нського сусп╕льства, який тягнув за собою розкол св╕тоглядний, розкол пол╕тичний. Незважаючи на розум╕ння того, що Москов╕я, витрачаючи величезн╕ кошти на просування сво╓╖ мови в Укра╖н╕, продовжу╓ справу манкуртизац╕╖ укра╖нсько╖ нац╕╖, використову╓ ╖╖, а ще б╕льше - витворену за допомогою не╖ субкультуру безбатченк╕в, як ╕нструмент пол╕тичного тиску, як прив╕д для просування сво╖х ╕мперських заз╕хань, вона не робила для протид╕╖ тому майже н╕чого. Натом╕сть, штучно створений мовний розкол сусп╕льства злочинно використовувався недолугими укра╖нськими пол╕тиканами задля прим╕тивних ╕грищ на електоральному пол╕. Б╕льше того, нав╕ть в час╕ роз'язано╖ проти Краю в╕йни, нав╕ть попри кров ╕ смерть, як╕ несе нам сьогодн╕ “русский мир”, перш╕ особи держави — пан Турчинов, пан Яценюк, пан Порошенко (екс-сп╕кер ВР Укра╖ни, екс-прем'╓р-м╕н╕стр Укра╖ни та нин╕ д╕ючий президент Укра╖ни) — намагаються запопадливо закр╕пити спец╕альний статус мови агресора в Конституц╕╖ Укра╖ни. Що то — верх безумства, а чи в╕дверта гра на боц╕ ворога, адже застоювання на теренах Укра╖ни московсько╖ мови, як одного з найпотужн╕ших ╕нструмент╕в нищення ╖╖ незалежност╕, стосу╓ться зовс╕м не сфери ф╕лолог╕╖, як про те розводяться, а сфери крим╕налу — державно╖ зради.
В╕дтак, не можна об╕йти увагою ще один елемент, без якого н╕чого нав╕ть мр╕яти про усп╕шну нац╕ю, а саме - ╖╖ ел╕ту. Власне, що ╓ ел╕та нац╕╖? Як на мене, це найкращ╕ ╖╖ представники — вершки того, що вона спродукувала упродовж в╕к╕в свого ╕снування. Це не обов'язково письменники, л╕кар╕ чи композитори. Ел╕тою ╓ ╕ науковець, досл╕дженням якого нац╕я завдячу╓ сво╓ю величчю ╕ славою, ╕ гарний роб╕тник, який практично забезпечу╓ ╖╖ економ╕чну потугу, ╕ профес╕йний вояк, який кладе сво╓ життя на олтар служ╕ння ╖й. Але, найголовн╕ше, що ╖х об'╓дну╓, то тверда моральн╕сть, щира любов до свого краю, до сво╓╖ нац╕╖ ╕ повсякчасне служ╕ння ╖й. Що ж до пол╕тично╖ ел╕ти, то це не просто моральн╕ авторитети, як╕ окр╕м загальних мудрих сентенц╕й мало до чого придатн╕, але т╕, як╕ окр╕м спов╕дування твердих моральних засад добре розум╕ють тактичну ╕ стратег╕чну мету нац╕╖, ясно бачать шлях ╖╖ досягнення, ладн╕, не думаючи про власн╕ вигоди, вести нац╕ю тим шляхом до процв╕тання.
Чи ╓ в цьому сенс╕ ел╕тою те незугарне, злод╕йкувате, продажне, але навдивовиж ч╕пке кодло, яке останн╕ми десятил╕ттями ошива╓ться на вершечку укра╖нсько╖ влади? Напевно, що н╕. Але те, що воно так довго трима╓ться при влад╕, ╓ дуже тривожним симптомом того, що нац╕я ╕ дос╕ перебува╓ п╕д впливом лжепророк╕в, як╕, обсипаючи дов╕рливих м╕шурою н╕чого не вартих п╕льг та об╕цянок скорого раю, обдерли ╖х до нитки, запроторили Край до глибоко╖ боргово╖ ями. Така ситуац╕я ста╓ вкрай небезпечною в час╕ в╕йни: збайдуж╕ла нац╕я, злод╕йкувата влада, яка не гребу╓ наживатися нав╕ть на кров╕ ╕ смертях... Неважко передбачити, до чого те може привести, ╕ то — дуже швидко.
Що ж д╕яти? Прокидатись, панове! Прокидатись, доки не п╕зно. З╕ зрадниками на чол╕ виграти в╕йну неможливо. З крад╕ями побудувати процв╕таючу кра╖ну не вдасться за найпалк╕шого бажання. Прокидатися якнайшвидше ╕ озиратися навс╕б╕ч у пошуку людей порядних, профес╕йних, патр╕отичних. Не варто шукати ╖х в телев╕зор╕, який контролю╓ злод╕йкуватий ол╕гархат. Шукайте ╖х поряд з собою — тих, кого добре зна╓те, тих, як╕ сво╖м життям засв╕дчують свою моральн╕сть, свою порядн╕сть, свою фахов╕сть. Не шукайте багатих, бо велике багатство в б╕дн╕й кра╖н╕ — то, як правило, св╕доцтво нечистих рук ╕ ще брудн╕шо╖ сов╕ст╕. Не шукайте велеречивих — об╕цянки, що сипляться, мов з рогу достатку, зазвичай, ╓ св╕дченням того, що красноба╖ мають дуже туманне уявлення про те, як створю╓ться той достаток.
Сьогодн╕ Укра╖на вкрай потребу╓ зам╕ни нечесних пол╕тикан╕в б╕ля державного керма на представник╕в ╕стинно╖ нац╕онально╖ ел╕ти. Наше завдання розглед╕ти ╖х та привести до влади, дов╕ряючи, але й жорстко контролюючи при тому. Ма╓мо вичистити для того авг╕╓в╕ стайн╕ сьогодн╕шньо╖ влади, змусивши ╖╖, перше, переобрати давно вже нелег╕тимну ЦВК та зм╕нити виборче законодавство на таке, яке уможливить прих╕д у владу тих, хто в╕дродить Укра╖ну, найперше — ╖╖ економ╕ку, тих, хто приведе до перемоги в нав'язан╕й нам в╕йн╕. Завдання те непросте, з огляду на передбачуваний спротив сьогодн╕шн╕х швондер╕в в╕д влади, але чи ма╓мо виб╕р? На терезах доля Укра╖ни.

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17957

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков