Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОПРОЩАЛИСЯ З ЛЕВКОМ ЛУК’ЯНЕНКОМ…
Левкo Лук’яненко був сп╕взасновником Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ групи ╕ автором Акта...


СП╤ВЧУВА╢МО…
Нехай п╕дтримка р╕дних, друз╕в, колег по письменницькому ╕ журнал╕стському цеху розд╕лить г╕ркоту...


А НА РУСАН╤ВСЬКОМУ ОСТРОВ╤ ЗАБУЯЛИ КВ╤ТИ
В альбомах, що ╖х дбайливо збира╓ киянин В╕ктор Гострий, чого лишень нема╓.


НЕ СТАЛО ╤ВАНА ДРАЧА…
╤ван Драч був поетом, перекладачем, к╕носценаристом, драматургом, державним та громадським д╕ячем.


«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2017 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 20.01.2017
В╕ра Вовк, укра╖нська письменниця (Бразил╕я): Я В УСЬОМУ ╤ ЗАВЖДИ - НАСАМПЕРЕД УКРА╥НКА

У перш╕ дн╕ Нового року, напередодн╕ Р╕здва Христового, ми обм╕нялися електронними в╕таннями з В╕рою Вовк, визначною укра╖нською письменницею, що вже багато десятил╕ть (з 1949-го) живе, творить, трудиться в Р╕о-де-Жанейро. Я поздоровив ╖╖ з новор╕чно-р╕здвяними святами ╕ з 91-м днем ╖╖ народження, що припада╓ на 2 с╕чня, а вона, разом з в╕таннями, над╕слала поетичне побажання на Р╕к П╕вня, яке ми проциту╓мо наприк╕нц╕ ╕нтерв'ю.
Це ╕нтерв'ю розтяглось у час╕ й почалося з пам'ятно╖ для мене зустр╕ч╕ з В╕рою Остап╕вною Вовк у ╖╖ гостинному помешканн╕ п╕д час л╕тньо╖ Ол╕мп╕ади в Р╕о. Зустр╕ч переросла у пост╕йне листування через електронну пошту, п╕д час якого ми обм╕нювалися новинами ╕ уточнювали та остаточно погодили текст нашо╖ бес╕ди. Мен╕ також надзвичайно при╓мно було отримати в╕д не╖ ╖╖ нову книжечку - поему «Ласт╕в'яче перо», з яко╖  - через долю ╖╖ геро╖в ╕, передус╕м, д╕вчинки Катерини -  поста╓ ╕стор╕я р╕дно╖, безмежно дорого╖ для В╕ри Вовк Укра╖ни. Власне, й у пропонованому ╕нтерв'ю, хоч воно присвячене дол╕ само╖ письменниц╕ в далек╕й Бразил╕╖, теж виразно звучить укра╖нська тема.
 
Р╤О - М╤СТО ДИВОВИЖНЕ
- За роки й десятил╕ття життя в Бразил╕╖ ви, звичайно, вже адаптувалися до м╕сцевого життя ╕ добре вивчили характер бразильц╕в. Чи схож╕ вони на нас, укра╖нц╕в? ╤ якщо так, то чим?
- Дуже схож╕. Сп╕вають, танцюють, веселяться, сваряться, як ми. У них такий же, як ╕ в нас, брак в╕дпов╕дальност╕. Тут маса пол╕тик╕в, як╕ одне одного «пожирають». На жаль, у Бразил╕╖, як ╕ в Укра╖н╕, дошкуля╓ хабарництво.
Вт╕м, бразил╕йц╕ мають одну велику прикмету: терпець (по-португальськи «пас╕╓нс╕я»). Не мушу пояснювати, як часто воно д╕╓ на людину наперек╕р сво╖й ╕де╖, коли вам доводиться парканадцятий раз ╕ти до яко╖сь установи за пильною справою ╕ завжди вас в╕дсилають вв╕чливою усм╕шкою, мовляв, шеф п╕шов до зубного л╕каря, секретарка вийшла на чорну каву, а заступник якраз в╕дсутн╕й з урядових причин, але завтра напевно вас обслужать.
Бразил╕йц╕ дуже вв╕члив╕, але треба розум╕ти, що йдеться про умовну вв╕члив╕сть. Н╕що ╖х так не вража╓, як шорстк╕сть слова чи жесту. Наприклад, коли ви ╓ гостем у якомусь дом╕ ╕ вам щось сподобалося, бразил╕╓ць каже: «До ваших послуг». Якийсь чужинець узяв цю фразу буквально ╕ наступного дня п╕слав вод╕я по килим у в╕тальн╕, чим дуже образив господар╕в! Бразил╕╓ць н╕коли не буде поправляти чужинця, коли той неправильно висловився португальською мовою, н╕коли не насм╕ха╓ться з нього, навпаки: завда╓ соб╕ багато труду, щоб зрозум╕ти його ╕ бути при╓мним. Та коли ви будете оч╕кувати в╕д бразил╕йц╕в точного сповнення об╕цянки, тод╕ розчару╓теся. Але цього, зв╕сно, не можна узагальнювати.
До позитивних прикмет бразил╕йц╕в належить гостинн╕сть ╕ щедр╕сть. Не можу уявити соб╕ бразил╕йц╕в, що в╕дмовляються дати голодному тар╕лку рижу. Пригадую соб╕ мою першу подорож потягом в╕д Сан-Паулу до Кур╕тиби: потяг, яким ╖здить убоге населення, бо квитки на л╕так дорог╕, сп╕знився на 7 годин. Мати ╕ я не були приготовлен╕ на таку зовс╕м нормальну в Бразил╕╖ пригоду, але ми не могли жал╕тися на брак поживи. Вс╕ наш╕ сп╕впасажири просто засипали нас хл╕бом, сиром, овочами ╕ солодощами, розпов╕даючи при тому напевно щось дуже ц╕каве, чого тод╕, на жаль, я ще не могла зрозум╕ти.
Незвичайним ╓ бразил╕йський гумор ╕ швидк╕сть обернути якусь траг╕чну обставину жарт╕вливим боком. Словом, схожостей з укра╖нським характером дуже багато.
- Кар╕ока. Наск╕льки мен╕ в╕домо, так називають етн╕чних мешканц╕в Р╕о-де-Жанейро. Це якийсь особливий бразильський характер?
- Ви мали можлив╕сть познайомитися з мешканцями Р╕о-де-Жанейро п╕д час Ол╕мп╕ади ╕, мабуть, пересв╕дчилися, що це - незвичайне м╕сто. Його природна сполука дивовижно╖ форми г╕р з океаном, затоками ╕ островами, його контрасти немислимого багатства  й крайньо╖ нужди, ориг╕нального й банального, щедрого й жорстокого - це зовс╕м нечуване явище. М╕ж горами крутяться бульвари, вулиц╕ й вулички, кишить в╕д авт, автобус╕в, крамниць, футбольних змагань, переданих через рад╕о ╕ телебачення, рел╕г╕йних процес╕й, африканських чар╕в...
З одного боку, пляж з майже голими красунями, з другого - достойн╕ церкви й монастир╕, праворуч палати й розк╕шн╕ в╕лли, л╕воруч, на скелях, убог╕ хиж╕, «фавеляс», де нема н╕ води, н╕ канал╕зац╕╖, але ╓ телев╕зор, а всюди сонце, п╕сн╕ й нев╕дступн╕ синкоп╕чн╕ ритми бубна. Може, Сан-Паулу було б мен╕ в╕дпов╕дн╕ше  - з огляду на холодн╕ше п╕дсоння, впорядкован╕сть ╕ поступ. Одначе, хто вже хоч раз причалював до цього континенту п╕д розгорнен╕ рамена Христа на гор╕ Корковадо ╕ бачив з покладу корабля через затоку Гванабара бенгальськими вогнями осв╕тлене Р╕о-де-Жанейро, зрозум╕╓, чому воно да╓ться б╕льше любити.
 
РОБОЧИЙ ДЕНЬ - З П`ЯТИ ГОДИН РАНКУ
- Тут ви мешка╓те вже тривалий час. П╕сля багатьох рок╕в понев╕рянь ма╓те затишну, гарну квартиру в мальовничому ╕ знаменитому завдяки гор╕ Корковадо куточку Р╕о.
- Я вам в╕дверто скажу: мен╕ дуже хот╕лося жити саме тут. Назбирала невеличку суму грошей ╕ не знала, що з ними робити. А тут якраз Терез╕я, моя велика подруга, розпов╕ла мен╕, що на ╖╖ вулиц╕, в будинку, який мен╕ подоба╓ться, прода╓ться квартира. Вона ще не була достатньо впорядкована. У н╕й тод╕ зверху прот╕кала вода, а ст╕ни були пофарбован╕ у жахлив╕, як на мене, рожев╕ й ф╕олетов╕ фарби. Але мене ц╕кавило, що можна побачити з в╕кна квартири. Для мене це дуже важливо, я люблю прост╕р. ╤ ви зна╓те, я купила цю квартиру за п`ять хвилин. Я в╕дразу заплатила представников╕ господаря квартири грош╕. Як ми з Терез╕╓ю виходили з не╖, то вже чекав на огляд ╖╖ хтось ╕нший, який запропонував подв╕йну ц╕ну. Але йому було сказано: «Вибачте, але квартира вже продана». Як бачите, у св╕т╕ ╓ порядн╕ люди.
Помешкання куплене, але його треба привести якось до ладу. А тут у мене випала тривала заруб╕жна по╖здка. Терез╕я мене заспоко╖ла, сказала, що я можу ╖хати, а вона все, що пов`язане з ремонтом, полагодить. Вона мен╕ пот╕м час в╕д часу телефонувала з р╕зними питаннями, але я ╖й сказала, що в усьому покладаюся на не╖.
Я тод╕ не мала достатньо грошей, щоб заплатити ще й за реставрац╕ю квартири. Але одна з мо╖х товаришок скала: «Слухай, В╕ро! У мене ╓ плем╕нник. В╕н ще дуже молодий, але розум╕╓ться на ремонтних справах ╕ може тоб╕ виконати роботи за дешев╕ грош╕. Звичайно, я на цю пропозиц╕ю пристала. ╤ плем╕нник справд╕ прив╕в усе це помешкання у порядок. Як я повернулася з тривалого в╕дрядження, то вже можна було сюди переселитися. Все було зроблене Терез╕╓ю ╕ нашою з нею приятелькою.
- Ви дуже тепло згаду╓те Терез╕ю.
- Це була моя посестра, надзвичайно талановита викладачка, музичний ерудит, чудова людина. ╤ не т╕льки я так про не╖ говорю ╕ думаю. Коли вона померла, то б╕ля ╖╖ труни з╕бралось багато ╖╖ учн╕в. Вони грали, сп╕вали. Спочатку рел╕г╕йн╕ п╕сн╕, а п╕зн╕ше ╕ звичайн╕. То такий був веселий похорон, що словами не передати. Просто це був вияв велико╖ до не╖ любов╕. ╤ дос╕ на день народження Терез╕╖ збираються ╖╖ учн╕, щоб вшанувати ╖╖ пам'ять. Мен╕ теж у такий день пишуть: «Сьогодн╕ народилася Терез╕я. Хай живе Терез╕я!». А ╖╖ вже давно нема╓ на б╕лому св╕т╕. Вона була дуже св╕тлою особист╕стю. ╤ надзвичайно доброю, хоч до рани прикладай.
- Терез╕я - кор╕нна бразил╕йка?
- Н╕, вона народилася в Н╕меччин╕. У Бразил╕╖ жила з трьох рок╕в, тому вважала себе бразил╕йкою. За характером вона була б╕льше бразил╕йка, ан╕ж н╕мка. Серед н╕мц╕в у мене багато приятел╕в. Одна з них - сестра колишнього президента Н╕меччини Вайцзеккера.
- Повертаючись до вашого побуту, хот╕в би спитати, наск╕льки дорог╕ у Бразил╕╖ комунальн╕ послуги, продукти харчування, електрика, вода... В Укра╖н╕ все це на очах дорожча╓.
- Почну з мо╓╖ пенс╕╖. Вона - не висока ╕ не низька, така, на яку я можу спок╕йно прожити. Плачу за св╕тло, газ ╕ телефон, а також за землю (остання плата залежить в╕д площ╕ кватири). А от вода в нашому будинку - ╕з м╕сцево╖ артез╕ансько╖ криниц╕. Ми не залежимо в╕д м╕ста, де часто браку╓ води.
- У мо╖й уяв╕ сусп╕льство Бразил╕╖ под╕лене на три частини: ╓ багат╕, ╓ дуже б╕дн╕, скаж╕мо, мешканц╕ фавел, ╕ ╓ середн╕й клас.
- Так. ╤ очевидно я належу до людей ╕з середн╕ми статками.
- Як уживаються ц╕ три св╕ти? От п╕д час Ол╕мп╕ади наша делегац╕я, за п╕дтримки спонсор╕в, приймала почесних гостей у п`ятиз╕рковому готел╕ «Роял Тул╕п», що на мальовничому берез╕ океану. А десь за к╕лометр в╕д нього, на схил╕ гори, видн╕лися вкрай убог╕ халупки - то були сумнов╕дом╕ фавели. Вам доводилося бувати у фавелах?
- Звичайно. Понад те, я добров╕льно працювала у школ╕ для фавел╕в, була у приязних стосунках з директором ц╕╓╖ школи. ╤ нашою ученицею там була тепер в╕дома к╕ноз╕рка.
- Я вже звернув увагу на те, що ваша квартира нагаду╓ укра╖нський етнограф╕чний музей.
- Ви ма╓те рац╕ю, тут у мене - Укра╖на. Але ╓ реч╕ не т╕льки з Укра╖ни, а й з усього св╕ту, бо я багато подорожувала.
- Вам хтось допомага╓ в господарюванн╕ у вашому помешканн╕?
- Прибираю квартиру сама. До мене лише раз на два тижн╕ приходить ж╕нка, бразил╕йка Фат╕ма, щоб випрати б╕лизну з л╕жка ╕ рушники. А ще вона прасу╓, бо я прасувати не люблю. Все ╕нше роблю сама. Тут, на останньому поверс╕, живе похресниця Терез╕╖, вона купу╓ мен╕ ╖жу. Зв╕сно, я ╖й на це даю грош╕. Так що я маю повний час для творчост╕.
- Я бачу, ви працю╓те з комп'ютером ╕ знаю з досв╕ду сп╕лкування з вами, що ви пост╕йно користу╓тесь електронною поштою.
- Так. Щодня я працюю над л╕тературою. Це для мене вже звичка. Я вже о п`ят╕й ранку на ногах ╕ працюю до дванадцято╖ дня. Але о дев`ят╕й годин╕ вечора я вже сплю.
Я дуже багато працювала - у трьох училищах, щоб видати одну книжу, зокрема переклади твор╕в укра╖нсько╖ л╕тератури португальською мовою. Було 12 випуск╕в класично╖ л╕тератури, ст╕льки ж сучасно╖, кр╕м того, с╕м антолог╕й. Тут при досягненн╕ с╕мдесятир╕чного в╕ку викладач╕ ╕дуть на пенс╕ю. Я ще могла продовжити працю на постгредюац╕йних курсах, але не захот╕ла. То був ╓диний час, коли я могла серцем ╕ душею в╕ддатися л╕тератур╕.

В╤ЩЕ ПЕРО ЛАСТ╤ВКИ
- Над чим ви нин╕ працю╓те?
- Щойно завершила поему, яка назива╓ться «Ласт╕в`яче перо». Вона про поетку, яка народилася зимою. Мама п╕д весняне сонце винесла ╖╖ на подв╕р'я. А якраз прол╕тали ласт╕вки, ╕ на д╕вчинку впало ласт╕в'яче перо. Так почина╓ться життя ц╕╓╖ дитини. Це також моя б╕ограф╕я. Перо - як символ творчост╕.
- Тобто доля д╕вчинки - як ваша доля?
- Трохи так. Там справд╕ багато мо╖х думок ╕ переживань, але все-таки - це л╕тературна обробка. Кр╕м того, пишу зб╕рку поез╕й, яка назива╓ться «Нев'янучий кв╕т».
- Це буде поетична зб╕рка. Але ж ви ╕ проза╖к, ╕ драматург, ╕ перекладач, ╕ досл╕дник л╕тератури... Що все-таки серед л╕тературних жанр╕в вам найближче?
- Очевидно, що поез╕я. Отож, с╕даю за комп'ютер ╕ пишу. Написане друкую на принтер╕, а пот╕м готую до видання. Я тут маю дуже хорошого видавця. Це бразил╕╓ць, молодий хлопець, дуже вв╕чливий ╕ розумний. В╕н йде мен╕ дуже на руку. Все робить так, як я скажу, ╕ як я хочу. При цьому бере за видання книг невелик╕, прийнятн╕ для мене кошти. Я ж видаю книги малим тиражем - по 50 прим╕рник╕в.
- Мене у ваш╕й творчост╕ вража╓ те, що ви вже ст╕льки рок╕в живете в Бразил╕╖, в Р╕о, а пишете про Укра╖ну, перейма╓тесь укра╖нськими справами, зна╓те про них. Ви нав╕ть про Бразил╕ю пишете по-укра╖нськи. Як вдалося вам зберегти укра╖нський св╕т у сво╖й душ╕.
- От бачите (В╕ра Вовк показу╓ мен╕ фото) - це моя подруга Зоя ╕ я. В дитинств╕ ми заключили з нею такий пакт: де б ми не були, що з нами не трапилось би, де б ми не жили, ми будемо укра╖нками. ╤ я в усьому ╕ завжди насамперед - укра╖нка. ╤ тут, у Бразил╕╖, вс╕ мене знають ╕ поважають як укра╖нку. Але мушу сказати, що я дуже сол╕дно в╕дплачувала Бразил╕╖. Я сорок рок╕в працювала викладачем. Я першою приходила на працю ╕ останньою зв╕дтам виходила. За весь цей час я не працювала т╕льки один день ╕ то через те, що занедужала. ╤ вс╕ тод╕ зб╕галися д╕знатися, що таке сталося, що В╕ра не прийшла на роботу. Наприклад, у Кабо Фр╕о я тащила ╕з собою награвач, проектор для демонстрування св╕тлин, читала лекц╕╖ з л╕тературознавства, починаючи ╕з самих початк╕в, давала зм╕ст найважлив╕ших л╕тературних твор╕в, з ╕люстрац╕ями, з музичним супроводом, переклади л╕тературних твор╕в. Мо╖ студенти дос╕ пам`ятають мене: приходять, телефонують ╕ пишуть мен╕. Так що я добре почуваюся в дорог╕й мен╕ бразил╕йськ╕й родин╕. Але я завжди була ╕ залишаюся укра╖нкою. ╤ вони то знають.
- Ще я хот╕в запитати: зв╕дки у вас таке глибоке знання ╕ велике багатство р╕дно╖ мови? Читаю ваш╕ твори ╕ захоплююсь цим розсипом мовних перлин.
- Не знаю. Очевидно, шукаю ╖х по словниках, по л╕тературних творах. Я виписую слова, як╕ привертають мою увагу ╕ мен╕ подобаються, якими я можу щось передати, сказати. ╤накше як би я могла прожити як укра╖нська письменниця, як укра╖нка в чужому св╕т╕?
- Укра╖нська сутн╕сть, ╓ство, дух пронизують вашу творч╕сть. Вони, мабуть, - в╕д ваших батьк╕в, в╕д укра╖нських джерел. А ви могли б бути, скаж╕мо,  португальською письменницею?
- Якби хот╕ла, могла б. Я б могла писати не т╕льки португальською, а й н╕мецькою. Але воно мен╕ не потр╕бне. Мен╕ потр╕бна укра╖нська мова, укра╖нський св╕т. З ус╕ма його втратами, нещастями, болями. Я таки укра╖нка. Так воно ╓, ╕ так воно мусить бути.
- Тобто ╕ та маленька д╕вчинка, на яку впало ласт╕в`яче перо, вона таки укра╖нка?
 - О так. Вона зветься Катерина, ╕ зак╕нчу╓ться поема ╖╖ уявним д╕алогом з рос╕йською царицею Катериною Другою. Моя геро╖ня сто╖ть в Одес╕ перед пам'ятником ╕мператриц╕, яка хот╕ла знищити Укра╖ну, а моя Катерина перекреслю╓ все це сво╖м «ласт╕в'ячим пером».
                                                           *   *   *
Насамк╕нець - згадан╕ на початку ╕нтерв`ю в╕ршован╕ рядки-в╕тання з Р╕здвом Христовим ╕ Новим 2017-м - роком П╕вня, як╕ я отримав днями з далеко╖ Бразил╕╖, в╕д В╕ри Остап╕вни Вовк:
Високо на дзв╕ниц╕ п╕╓ п╕вень.
Що каже нам його досв╕тн╕й сп╕в?
Чи принесе над╕йний урожай,
Розс╕╓ довгождану благодать?
Нам недоступн╕ задуми небес,
╤ тайною обвитий кожний день,
То ж помож╕мо п╕вню спов╕щати
Добро людин╕, щедр╕сть ╕  любов.
Михайло Сорока

Р╕о-де-Жанейро – Ки╖в
www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2017 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17963

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков