Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2736)
З потоку життя (5825)
Душі криниця (3286)
Українці мої... (1425)
Резонанс (1439)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1620)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ Ф╤ЛЬМ «КРИМ, ЯК ЦЕ БУЛО» З’ЯВИВСЯ У В╤ЛЬНОМУ ДОСТУП╤
«Крим, як це було» - це ╕стор╕я оф╕цер╕в, солдат╕в та матрос╕в, як╕ п╕д час...


ПОРТНИКОВ: ЯНУКОВИЧУ ГОТУВАЛИ ВТЕЧУ ТА ПОВЕРНЕННЯ НА ЧОЛ╤ КОЛОНИ ОКУПАНТ╤В
Чотири роки тому В╕ктор Янукович вт╕к до Рос╕╖. Зараз обставини його зникнення з Ки╓ва, а пот╕м ╕...


ВОЛИНЬ В╤ДКРИВА╢ ТА╢МНИЦ╤
Синьоока Волинь осп╕вана у п╕снях ╕ поез╕ях. Ц╕каво, що назва «Волинь» як означення...


«Р╤ДНА ШКОЛА» ТВОРИЛА УКРА╥НСЬКИЙ СВ╤Т В УМОВАХ БЕЗДЕРЖАВНОСТ╤
Важко переоц╕нити внесок подружжя в розбудову укра╖нсько╖ справи. Ут╕м, найб╕льше вража╓ той...


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КРИЛО Л╤ТАКА ЗНИЩИВ ВИБУХ ЗСЕРЕДИНИ
Про це йдеться в висновках польсько╖ п╕дком╕с╕╖, що займа╓ться повторним розсл╕дуванням...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 27.01.2017
20 С╤ЧНЯ 1991 РОКУ, ПЕРШИЙ КРИМСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ: ЩО Ж ЦЕ БУЛО?

Р╕вно 26 рок╕в тому саме укра╖нська демократична традиц╕я продемонструвала свою силу ╕ ефективн╕сть

Зараз ця тема ф╕гуру╓ серед аргумент╕в на користь окупац╕╖ Криму ╕ заперечення злочину. Але – майже чверть стол╕ття Крим ╕снував саме у форм╕ автоном╕╖ у склад╕ Укра╖ни. ╤ оц╕нити цей факт належить саме сьогодн╕: або ще 1991 року була закладена та сама м╕на, що спрацювала у 2014-му, або – не так╕ вже й дурн╕ були орган╕затори тод╕шнього волевиявлення, як╕ змогли знайти форму сп╕в╕снування, що гарантувала в╕дсутн╕сть у рег╕он╕ кривавих конфл╕кт╕в, що рясно вкрили територ╕ю майже мертвого СРСР. Тобто – чи було це доброю справою чи навпаки?

Це усе «перебудова»…
Перша теза лежить на поверхн╕: референдум став синтезом «перебудовних» настро╖в та бажання комун╕стично╖ ел╕ти пристосуватися у нових умовах. Гласн╕сть та демократ╕я руйнували один за одним «комун╕стичний» мур св╕домост╕, але саме у Криму (та у меншому масштаб╕ на Закарпатт╕) постало питання м╕жетн╕чних в╕дносин та гарантування прав як б╕льшост╕, так ╕ меншост╕ (передус╕м, кримських татар). Крим був ╓диним рег╕оном УРСР (а пот╕м – ╕ незалежно╖ Укра╖ни), де не було укра╖нсько╖ етн╕чно╖ б╕льшост╕, а це – пряма дорога до небезпечних «побажань» на тл╕ розпаду держави. ╤ отут кримськ╕ керманич╕, тобто – кер╕вники обкому КПУ, проявили себе, треба визнати, на тверду четв╕рку. Вони знайшли достатньо нестандартний х╕д: провести всенародне волевиявлення з в╕дновлення автономного статусу Криму. Цим кроком вони вбили нав╕ть не двох, а трьох «зайц╕в». ╤ от чому.

Усе нове – добре забуте старе
Катал╕затором в╕дновлення автоном╕╖ став процес повернення кримських татар на ╕сторичну батьк╕вщину. Комун╕стичний режим вчинив, як завжди: депортац╕╖ 1944 року засудив, а от механ╕зму в╕дновлення прав депортованих – не запропонував. Звичайно, треба визнати – не до того було Горбачову та ╕ншим, але – проблема стала наростати, та нарешт╕ – постала у повний зр╕ст ╕ перед Ки╓вом, ╕ перед С╕мферополем. Як стверджу╓ тод╕шн╕й секретар Кримського обкому КПУ Леон╕д Грач, ╕дея в╕дновлення автономного статусу була сформульована п╕сля по╖здок до Узбекистану, де ще мешкала б╕льш╕сть кримських татар. У чому ж був розрахунок?
У жовтн╕ 1921 року Лен╕н та Кал╕н╕н п╕дписали документ про утворення Кримсько╖ Автономно╖ Соц╕ал╕стично╖ Радянсько╖ Республ╕ки, у 1936-му – п╕сля ухвалення стал╕нсько╖ Конституц╕╖ СРСР слова «Соц╕ал╕стична» та «Радянська» у назв╕ пом╕нялися м╕сцями. Але головна «родзинка» була у в╕дсутност╕ елементу нац╕онально╖ автоном╕╖, що вже була поширена у ╕нших рег╕онах РРФСР (Татарська, Башкирська АСРР, чи наприклад – Узбецька чи Казакська (саме так, через «к») АСРР, що згодом стали Узбецькою чи Казахською РСР). Конституц╕я автономного Криму того часу проголошувала ╕нтернац╕ональн╕ принципи, а державними визнавалися дв╕ мови – рос╕йська та кримськотатарська. Б╕льшовики тод╕ проводили пол╕тику «корен╕зац╕╖»: треба було довести лен╕нську тезу про «царську Рос╕ю - тюрму народ╕в». ╤ провальною ця пол╕тика не була: доля кримських татар у кримськ╕й влад╕ до 1941 року становила не менше 40-45 % при загальн╕й етн╕чн╕й мас╕ в 25-26 % в╕д усього населення Криму. Те саме було актуально ╕ для нац╕онально╖ культури, осв╕ти... Тобто – Кримська автоном╕я 1921-1945 рок╕в – за вс╕ма документами – це адм╕н╕стративно-територ╕альна автоном╕я, що ╕снувала в часи впровадження певно╖ нац╕онально╖ пол╕тики радянсько╖ влади. ╤ ця конструкц╕я не могла не привабити у 1990 роц╕ орган╕затор╕в в╕дновлення автоном╕╖ через референдум.
Тобто – ми в╕дновимо те, що вже мало певний статус, де вже були впровадженн╕ засади та практично був унеможливлений процес нац╕онального самовизначення. Хоч це прозвучить й дещо цин╕чно, але розрахунки «товариш╕в секретар╕в» були тверезими та достатньо об╜рунтованими: адже, якщо вже в 20-30-х роках ХХ стол╕ття кримськ╕ татари не були етн╕чною б╕льш╕стю, то п╕сля повернення ╕з депортац╕╖ вони тим б╕льше не могли претендувати на якийсь особливий статус. Це було виг╕дно тод╕ ╕ Москв╕, ╕ Ки╓ву, ╕ С╕мферополю. Б╕льше того: хоча право на участь у референдум╕ н╕бито мали кримськ╕ татари, як╕ ще залишались у м╕сцях депортац╕╖, влади тих республ╕к це право про╕гнорували чи заборонили. Заради справедливост╕ треба зауважити: ╕дея л╕дер╕в нац╕онального руху кримських татар про утворення саме нац╕онально╖ автоном╕╖ на територ╕╖ усього Криму що тод╕, що зараз – ╓ небезпечною та й дещо дивною  при к╕лькост╕ кримських татар у 13 % в╕д загального населення Криму. (Щоправда, в РРФСР ╓ досв╕д ╕снування ╢врейсько╖ автономно╖ област╕, де ╓вре╖ складають як╕сь дол╕ в╕дсотка в╕д усього населення. Але то, радше, тема для анекдот╕в).
Ще одна мета того референдуму – це досягнення б╕льшо╖ самост╕йност╕. Тут складно говорити про сепаратизм влади, скор╕ш – бажання комун╕стично╖ номенклатури зберегти певний «статус-кво» якомога дал╕, нехай уже вс╕ умови для цього вичерпан╕. А перефарбуватися ╕з комун╕ст╕в у демократи в умовах автоном╕╖ куди прост╕ше.
Третя обставина – поява перших ознак пророс╕йського сепаратизму у Криму. Тут, насамперед, з╕грав роль фактор рос╕йсько╖ етн╕чно╖ б╕льшост╕ (а це 62 % за переписом 1989 року).
У п╕дсумку, керманич╕ Кримсько╖ област╕ наважилися на достатньо см╕ливий, але безпечний для них самих крок: ми поверта╓мо «╕сторичний борг», робимо це демократично, все залиша╓ться, як ╕ було, а реальна влада – все одно у наших руках.

Що було насправд╕
На референдум прийшло 81, 37 % в╕д загально╖ к╕лькост╕ виборц╕в, п╕дтримали ╕дею автоном╕╖ 93, 26 % з них. В абсолютних цифрах це десь 77 % кримчан. Одразу зауважимо: фальсиф╕кац╕╖ не було, бо не було опонент╕в у цього референдуму. Не м╕г в╕н в╕дбутися й без «благословення» як Москви, так ╕ Ки╓ва. Але протягом ус╕х 23 рок╕в по тому, до самого 2014-го в пророс╕йських колах популярною була трактовка: н╕бито, насправд╕, референдум був про участь Криму у новому союзному договор╕, там не було н╕чого про належн╕сть УРСР, що насправд╕ – це майже референдум (а деяк╕ говорять, що й не майже) про незалежн╕сть. Нин╕ рос╕йська пропаганда та «влада Криму» тракту╓ под╕╖ 20 с╕чня 1991 року як «перший крок до кримсько╖ весни». Що ж було насправд╕?
Згада╓мо про реакц╕ю на референдум Москви та Ки╓ва. Вона була схвальною. Вищому кер╕вництву СРСР було не до того: держава розповзалася в прямому сенс╕. Не оголосили незалежн╕сть - ╕ то добре, а так – ну, чим не ознака демократ╕╖ та гласност╕? А от влада УРСР проявила, скажемо так, розумну виважен╕сть. Так, у формулюванн╕, що було внесено до бюлетен╕в, про Крим як частину УРСР не  згадувалось. Але це ж природно: значить, про вих╕д ╕з складу ще республ╕ки не йшлося.
Дал╕, 12 лютого 1991 року Верховна Рада прийняла Закон УРСР про в╕дновлення Кримсько╖ АРСР, чим новий статус рег╕ону був закр╕плений, та трохи п╕зн╕ше впроваджений ╕ в Конституц╕ю, що д╕яла до 1996 року. Б╕льше того – нав╕ть коли 4 вересня 1991 року вже Верховна Рада Кримсько╖ АРСР прийняла Декларац╕ю про державний суверен╕тет, вона не була в╕дм╕нена Ки╓вом, а в текст╕ було записане формулювання про нам╕р побудувати демократичну державу у склад╕ Укра╖ни.
Дал╕ – ще б╕льше: референдум 1 грудня 1991 року дав у Криму б╕льше 54% за незалежн╕сть Укра╖ни (що сутт╓во менше, н╕ж по рег╕онах Укра╖ни, але символ╕чно), а в Конституц╕╖ Республ╕ки Крим в╕д 6 травня 1992 року знову був записаний статус Криму у склад╕ Укра╖ни, хоча багато положень цього документа суперечило законодавству Укра╖ни. Але головне, що вит╕ка╓ ╕з референдуму 20 с╕чня 1991 року – те, що цей ╕сторичний та юридичний факт жодним чином не ставив п╕д сумн╕в приналежн╕сть Криму до Укра╖ни, ╕ розпад СРСР не в╕д╕грав у цьому н╕яко╖ рол╕.

Чому важливо сьогодн╕ про це згадати та нагадати? А тому, що рашистська пропаганда робить усе, щоб витравити правду про цю под╕ю. У х╕д ╕де св╕доме ман╕пулювання: мовляв, там було говорилося, що Крим ма╓ бути учасником нового Союзного договору (а ус╕ автоном╕╖ у склад╕ радянських республ╕к мали теж п╕дписатися п╕д договором), таким чином, Крим сам мав вир╕шувати – чи залишатися йому у Союз╕. Але Союзний догов╕р не був п╕дписаний, тому про що тут говорити? Чи от в╕дверта брехня про те, що р╕шення референдуму н╕бито не було виконане, враховуючи те, що правонаступницею СРСР ╓ Рос╕я – а значить, саме ╕з Рос╕╓ю Крим, як майже учасник не╕снуючого договору, мав вир╕шувати сво╓ подальше майбутн╓. В фейсбучн╕й сп╕льнот╕, б╕льше серед московських л╕берал╕в, взагал╕ вважають, що то був «референдум про незалежн╕сть Криму», а коли почина╓ш з ними в╕ртуальну дискус╕ю – виявляють повне незнання «матчастини» з цього питання.
А по факту, в 1991 роц╕ Крим та Укра╖на, без ╕стерики та пафосу, вчинили насправд╕ народну справу, знайшли, може, не вичерпну, але ц╕лком прийнятну в╕дпов╕дь очевидним загрозам, унеможливили розгортання прямого конфл╕кту вже тод╕. Придн╕стров'я та Абхаз╕╖ на укра╖нськ╕й земл╕ на початку 90-х не сталося. ╤ це висновок важливий сам по соб╕.        

В╕ктор Чопа
http://www.ukrinform.ua

На фото: м╕тинг кримських татар б╕ля буд╕вл╕ С╕мферопольсько╖ м╕сько╖ ради, 1991 р╕к

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2017 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17992

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков