Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
29 СЕРПНЯ – ЧЕТВЕРТА Р╤ЧНИЦЯ ╤ЛОВАЙСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥
Насправд╕ пут╕нський «зелений коридор» став для наших в╕йськових справжньою дорогою...


ЖОРСТК╤ УРОКИ ДЛЯ КРИМУ В╤Д ГЕТЬМАНА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО
Нещодавно в Харков╕ вийшла друком книга «Укра╖нська Держава – жорстк╕ уроки. Павло...


Алла ОСАДЧА. ФЕОДОС╤ЙСЬКА М╤СЬКА ОРГАН╤ЗАЦ╤Я СОЮЗУ УКРА╥НОК (1995-2014)
Лишилась ╓дина шпаринка – «Кримська св╕тлиця», ╕ я щиро вдячна ╖й за можлив╕сть...


УКРА╥НА – НАСТУПНА?
Рос╕я розпочала в Груз╕╖ в╕йну за встановлення нового св╕тового порядку. Груз╕я – це перший...


СВ╤Т ПРОКИНУВСЯ: ГОЛОВНИЙ П╤ДСУМОК ГРУЗИНО-РОС╤ЙСЬКО╥ В╤ЙНИ
Головне питання – чи в╕рно оц╕нив св╕т те, що тод╕ трапилося, та чи не була в╕дкрита саме...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 27.01.2017
КРИМ УЧИВСЯ СВЯТКУВАТИ З УКРА╥НОЮ

Ц╕ матер╕али я взяла ще к╕лька рок╕в тому з р╕зних газет ╕ книг ╕ використовувала у виступах по м╕ському рад╕о ╕ в старших класах загальноосв╕тньо╖ школи. Ми, просв╕тяни, робили, що могли, аби Крим призвичаювався в╕дзначати з Укра╖ною ц╕ важлив╕ пам'ятн╕ дати нашо╖ ╕стор╕╖.
Алла Мельничук, просв╕тянка
м. Феодос╕я
***
У в╕нок р╕здвяно-новор╕чних свят гармон╕йно впл╕та╓ться День Соборност╕ Укра╖ни - найвеличн╕ше нац╕онально-державне свято нашо╖ незалежно╖ держави.
Цей незабутн╕й зимовий день 22 с╕чня 1919 року нав╕чно ув╕йде в ╕стор╕ю Укра╖ни. Народжен╕ на уламках зникаючих ╕мпер╕й, обидв╕ укра╖нськ╕ держави — Укра╖нська Народна Республ╕ка ╕ Зах╕дно-Укра╖нська Народна Республ╕ка злились в ╓дину державу внасл╕док прийняття ╓диного Акту Злуки, демонструючи перед ус╕м св╕том непод╕льн╕сть укра╖нсько╖ земл╕ ╕ непохитн╕сть ╕ монол╕тн╕сть укра╖нсько╖ нац╕╖.
Цей урок соборност╕ початку двадцятого стол╕ття залиша╓ться повчальним ╕ злободенним ╕ в стол╕тт╕ двадцять першому. Наша незалежна Укра╖на можлива т╕льки як Укра╖на соборна, Укра╖на ╓дина.
Чим ╓ для нас Злука сьогодн╕? Що означа╓ сьогодн╕ «Соборна Укра╖на»? Соборна Укра╖на — це територ╕альна ц╕л╕сн╕сть та непод╕льн╕сть Укра╖нсько╖ держави, подолання вузькорег╕онального его╖зму, ╕сторичних ╕ психолог╕чних бар’╓р╕в м╕ж укра╖нськими територ╕ями, усунення перепон м╕ж народом ╕ владою, яка впродовж в╕к╕в була не сво╓ю, та й зараз дба╓ лише про себе, про св╕й добробут, перекладаючи вс╕ сво╖ економ╕чн╕ прорахунки на плеч╕ многострадального укра╖нського народу. Соборна Укра╖на — це консол╕дац╕я могутнього творчого потенц╕алу велико╖ нац╕╖, ╓дн╕сть усього св╕тового укра╖нства навколо нетл╕нно╖ нац╕онально╖ ╕де╖ побудови сильно╖, багато╖ ╕ демократично╖ Укра╖нсько╖ держави.
В╕та╓мо вс╕х громадян Укра╖ни ╕ нашого селища з нагоди цього величного свята, яке ╓ символом нашо╖ територ╕ально╖ ╕ духовно╖ ╓дност╕ ╕ загальнонац╕онально╖ злагоди
╤ пам’ятаймо слова нашого великого Кобзаря: «Нема╓ друго╖ Вкра╖ни, нема╓ другого Дн╕пра!»

БЕЗСМЕРТНА СЛАВА КРУТ╤В
Пам’ят╕ укра╖нських Во╖н╕в Св╕тла…

29 с╕чня 1918 року… У цей день на скрижалях ╕стор╕╖ Укра╖ни з’явилась геро╖чна стор╕нка, назва яко╖ — «Крути». Цей день став символом в╕дродження Укра╖нсько╖ нац╕╖. Найкращ╕ сини Укра╖ни в бою п╕д Крутами сво╓ю кров'ю легал╕зували щойно проголошену ╖╖ незалежн╕сть. День 29 с╕чня щороку нагаду╓ нам, як ш╕стсот юних укра╖нських лицар╕в призупинили рух на Ки╖в шеститисячно╖ московсько-б╕льшовицько╖ банди Муравйова на станц╕╖ Крути.
Нагадаю, як це було. У той с╕чень 1918 року студентська молодь першою в╕дгукнулась на заклик Центрально╖ Ради записуватися в добровольц╕ укра╖нського в╕йська. Взагал╕ з╕ створенням сво╓╖ арм╕╖ укра╖нський уряд д╕яв дуже нер╕шуче, не наважуючись протид╕яти ус╕ляким вимогам Рос╕╖. Розм╕щене в Ки╓в╕ 20-тисячне в╕йсько роз'╖дала б╕льшовицька пропаганда: агенти ╕ провокатори готували путч за путчем, а в тилу укра╖нського в╕йська творив беззаконня ╕ безлад зб╕льшовичений полк, названий ╕менем Т.Шевченка…
Не маючи змоги стримати п╕вн╕чного завойовника, розр╕знен╕ укра╖нськ╕ частини на фронт╕ попросили п╕дмоги. 27 с╕чня з Ки╓ва вирушив по╖здом добровольчий Студентський Кур╕нь, який складався з курсант╕в в╕йськово╖ школи, студент╕в ун╕верситету та г╕мназист╕в. Ц╕ юнаки не мали н╕ в╕йськово╖ ун╕форми, н╕ добро╖ збро╖, а головне – майже н╕яко╖ бойово╖ п╕дготовки. Кур╕нь мав на мет╕ допомогти укра╖нським частинам утримати станц╕ю Бахмач. Та по дороз╕ дов╕дався, що в Бахмач╕ — уже ворог. Тому зупинився в╕дразу за Н╕жином, на станц╕╖ Крути — за якусь сотню з лишком к╕лометр╕в в╕д Ки╓ва. Перемога п╕д Крутами давала шанси в╕дбити Бахмач, поразка ж в╕дкривала ворогов╕ шлях на Ки╖в.
Увесь день 28 с╕чня студенти ╕ г╕мназисти рили окопи у мерзл╕й земл╕. В╕д незвично╖ ╕ тяжко╖ роботи руки вкрилися кривавими мозолями. П╕д веч╕р хлопц╕ з н╕г падали в╕д холоду ╕ втоми.
А вранц╕, 29 с╕чня, почалося…
Окопи укра╖нських стр╕льц╕в тягнулися обаб╕ч зал╕зничного насипу на 3-4 к╕лометри. Праворуч уже ран╕ше зайняли оборону досв╕дчен╕ш╕ учн╕ Укра╖нсько╖ В╕йськово╖ Школи, ╖х було дв╕ з половиною сотн╕. Зл╕ва розм╕стився Студентський Кур╕нь к╕льк╕стю до трьохсот юнак╕в. Якщо додати чотири десятки старших, не вельми над╕йних так званих «гайдамак╕в», серед яких були старшини-рос╕яни, то укра╖нськ╕ сили п╕д Крутами не нараховували нав╕ть шести сотень стр╕льц╕в. На них рушила понад чотиритисячна рос╕йсько-б╕льшовицька навала на чол╕ з в╕рноп╕дданим «малоросом» В.Антоновим-Овс╕╓нком, де ударними були п’ять полк╕в балт╕йських моряк╕в, керованих вчорашн╕м царським п╕дполковником Муравйовим.
Ворожу п╕хоту п╕дтримувала артилер╕я. Захисники Крут мали лише одну гармату, якою вм╕ло орудував, маневруючи на в╕дкритому вогн╕, мов на бронепо╖зд╕, сотник Лошенко. Студентським Куренем керував студент Укра╖нського Народного Ун╕верситету Омельченко. З юнацьких окоп╕в били близько сорока скоростр╕л╕в, рушниц╕. Ворог мав неабияк╕ втрати, але, переважаючи к╕льк╕сно, сунув ╕ сунув…
Та ось зак╕нчуються у захисник╕в набо╖. Бувал╕ший командир правого крила — учн╕в В╕йськово╖ школи — дав наказ в╕дступати. Л╕ве крило не почуло наказу — адже зв’язок був лише «на горло», ╕ почало наступ. Упав студентський командир Омельченко. Побачивши, що вже ворог ╖х обступив зв╕дус╕ль,студенти одчайдушно кинулися на п’яну матроську ст╕ну…
Жертви п╕д Крутами не п╕ддаються точному обл╕ку. Вважають, що з укра╖нсько╖ оборони тут, як писав Т.Шевченко про козак╕в, «триста, як скло, товариства лягло» - в основному з╕ Студентського Куреня. Мало хто з цього Куреня уц╕л╕в. Тридцять п’ять студент╕в потрапили в полон. Один з них, що чудом урятувався, св╕дчив:
«Ус╕х полонених привезли на станц╕ю. Почався допит ╕ знущання озв╕р╕лих червоногвард╕йц╕в. З нелюдською люттю били прикладами, нагаями ╕ просто кулаками. Вирок полоненим оголосили вранц╕, 30 с╕чня: с╕мох поранених вир╕шили в╕дправити в харк╕вську л╕карню, зв╕дки вони втекли, уникнувши подальших мук ╕ неминучо╖ смерт╕, ╕нших присудили «записати в расход», себто розстр╕ляти.
Розстр╕лювали тут же, п╕д Крутами, на черн╕г╕вському пол╕. П╕д дулами рушниць учень сьомого класу г╕мназ╕╖, галичанин Пипський - його пот╕м уп╕знають св╕дки-селяни — засп╕вав г╕мн «Ще не вмерла Укра╖на…». Сп╕в п╕дтримали двадцять с╕м побратим╕в, поки вс╕х не скосили кул╕. Пот╕м убивц╕ привели ╕ розстр╕ляли двадцять восьмого, який босон╕ж був ут╕к до села. Хату, що дала йому сховище, спалили.
Тепер дорога до столиц╕ Укра╖ни Муравйову була в╕дкрита. 8 лютого 1918 року в╕н вступив до Ки╓ва. Почався жахливий червоний терор, в╕д якого й сьогодн╕ кров стигне в жилах.
«У перший день захоплення Ки╓ва, - пише ╕сторик Я.Дашкевич, - Муравйов та його матроси вир╕зали три тисяч╕. Вбивали, в основному, укра╖нц╕в. Розстр╕лювали «за кожне укра╖нське слово» (це висл╕в Володимира Сосюри). Муравйов, зрештою, у сво╖х зведеннях в╕дверто писав, що в╕н вою╓ з «гайдамаками», «щирими укра╖нцями» чи «господами укра╖нцями» (газета «Ратуша», - 1992. — 30 с╕чня, стор.6).
2 березня 1918 року рос╕йсько-б╕льшовицьке в╕йсько було (правда, ненадовго) вигнане з Ки╓ва, ╕ 19 березня, в день, коли на Укра╖ну прил╕тають лелеки, в╕дбулося перезаховання двадцяти восьми розстр╕ляних полонених крутян.
╥х викопали з могили п╕д Крутами, висипано╖ селянами п╕сля бою, ╕, кожного в окрем╕й трун╕, привезли на Ки╖вський зал╕зничний вокзал, де проводилося п╕знання. Серед уп╕знаних були студенти Володимир Шульгин, Божко-Божинський, Олександр Попович, Андр╕╖в, Лука Дмитренко, ╤зидор Кулик, Олександр Шерстюк, Омельченко, Борозенко-Конончук, Головащук, Чиж╕в, Кирик, г╕мназисти Андр╕й Соколовський, Микола Ганкевич, Евген Тарнавський, Пипський, Гнаткевич. ╤нших п╕знати було неможливо - так пон╕вечили ╖х обличчя мучител╕. До цих жертв, перел╕чених у «Киевской Мысли» в день перепоховання, деяк╕ часописи, а також ╕сторик Д.Дорошенко, додають ще пр╕звища таких студент╕в, як Пурик, Н╕тенко, С╕рик, Дикий, Микола Лизогуб, ╕ г╕мназист╕в Павла Кольченка, Мисана (галичанин). Можливо, що в цих списках значиться хтось ╕з крутянських геро╖в узагал╕, не т╕льки з числа двадцяти восьми розстр╕ляних полонених, - скаж╕мо, студентський командир Омельченко, про якого зна╓мо, що його п╕дтято ще до полону.
╥х поховали у Ки╓в╕ на Аскольдов╕й Могил╕. В╕д вокзалу, повз Володимирський собор, до Аскольдово╖ Могили процес╕я пройшла п╕шки. Попереду д╕вчата, учн╕ р╕зних шк╕л несли численн╕ в╕нки, кв╕ти. Це на тому похорон╕ сумно сп╕вав знаменитий хор Олександра Кошиця. Це тут Михайло Грушевський запов╕в полеглим крутянцям в╕чну пам’ять: «…стримайте ж ваш╕ сльози, як╕ котяться. Ц╕ юнаки поклали сво╖ голови за визволення В╕тчизни, ╕ в╕тчизна збереже про них вдячну пам’ять на в╕ки в╕чн╕».
«Для нас ся могила лиша╓ться нав╕ки полум’ям в╕ри… Сей день стане днем вс╕╓╖ шк╕льно╖ молод╕ Укра╖ни. В╕д роду до роду сюди будуть приходити, тут будуть молитися, тут будуть складати братерську присягу т╕, що матимуть переступити пор╕г життя». (Людмила Старицька-Чернях╕вська. «Пам’ят╕ юнак╕в-геро╖в, замордованих п╕д Крутами»).
Усл╕д за Павлом Тичиною ╕ Людмилою Старицькою-Чернях╕вською подвиг крутян у поез╕╖ ╕ проз╕ звеличили Уляна Кравченко, Олександр Олесь, Валер╕ан Пол╕щук, Олесь Баб╕й, Олекса Стефанович, Богдан-╤гор Антонич, ╢вген Маланюк, Володимир Ян╕в, Леся Храплива та ╕нш╕ письменники..
Полегл╕ п╕д Крутами юнаки нагадали, що не вмерла ╕ще на Вкра╖н╕ волелюбна козацька звитяга, що Укра╖на—це духовно нескорена нац╕я, котра вм╕╓ поважати чужу ╕ боронити свою незалежн╕сть.
P.S. На жаль, скоро б╕льшовицько-рос╕йська навала зр╕вняла з землею могилу крутян, ╕ будь-яке вшанування пам’ят╕ геро╖в було заборонено. Та пам’ять про них жила скр╕зь, де жива була укра╖нська св╕дом╕сть.
У 1926 роц╕ у Львов╕ засновано Кур╕нь Старших Пластун╕в ╕мен╕ бою п╕д Крутами.
На студентськ╕й конференц╕╖ у Львов╕ в березн╕ 1931 року прийнято таку резолюц╕ю: «роковини бою п╕д Крутами стають в╕д сьогодн╕ укра╖нським всестудентським святом».
У 1933 роц╕ з нагоди крутянсько╖ дати орган╕зували тематичн╕ вечори укра╖нськ╕ студентськ╕ громади Дрогобича, Стан╕слава, Львова, Праги, Берл╕на. Ось ╕нформац╕я про дрогобицький веч╕р, який в╕дбувся 5 лютого 1933 року: «…На це свято явилася дуже численно молодь ╕ старше громадянство, хоч за р╕к до того на льв╕вському студентському вечор╕ пам'ят╕ геро╖в Крут перш╕ ряди кр╕сел, призначен╕ для «батьк╕в», були не заповнен╕». Та пам'ять про геро╖в Крут розгоря╓ться — досить тут чи там одн╕╓╖ ╕скри. Тих ╕скор не вдалося й не вдасться погасити н╕кому.

ПАМ'ЯТ╤ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдов╕й Могил╕
Поховали ╖х —
Тридцять мучн╕в
укра╖нц╕в,
Славних, молодих…
На Аскольдов╕й Могил╕
Укра╖нський цв╕т!
По кривав╕й по дороз╕
Нам ╕ти у св╕т.
На кого посм╕ла знятись
Зрадника рука? —
Кв╕тне сонце, гра╓ в╕тер
╤ Дн╕про–р╕ка…
На кого завзявся Ка╖н?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Св╕й коханий край.
Вмерли в Нов╕м Запов╕т╕
З славою святих. —
На Аскольдов╕й Могил╕
Поховали ╖х.
Павло ТИЧИНА
(«Нова Рада», 1918, ч. 38)
 
Молитва
О, Боже наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодн╕
Возносим до Тебе.
За тих, що боролись
При станц╕╖ Крути
За нашу Державу
╤з ворогом лютим,
Що в битв╕ ц╕й впали
В цю зиму криваву…
Прийми ╖х до Себе!
Прийми в Свою славу!
А нам в╕д цих Триста,
О, Боже, блага╓м!
Любови дай вчитись
До Р╕дного Краю!
Леся ХРАПЛИВА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2017 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17999

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков