Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 10.02.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 10.02.2017
НЕПРОСТИЙ ШЛЯХ ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

“Все очень нездорово. Все очень плохо...”
Вадим Колесн╕ченко

З причин, про як╕ не раз згадував у сво╖х попередн╕х статтях, мовна пол╕тика Укра╖нсько╖ держави, нав╕ть з осягненям формально╖ незалежност╕ в 1991 роц╕, упродовж чверт╕ стол╕ття, що минув з того часу, ╕ дал╕ в╕дтворювала кластери почилого в боз╕ Союзу РСР. Вони ж, стосовно мовно╖ сфери, були заточен╕, як тепер модно казати, на дом╕нування мови м╕жнац╕онального сп╕лкування Союзу, а саме, московсько╖ мови. ╤ робилося те продумано, ц╕леспрямовано ╕ наполегливо.
Радянська партноменклатура, яка п╕сля розвалу СРСР залишилася при влад╕ практично у вс╕х колишн╕х його республ╕ках — тепер формально незалежних державах — св╕домо чи п╕дсв╕домо ╕ дал╕ довгий час витягувала ши╖ до Москви. Хтось стражда╓ на ту бехребетн╕сть ╕ по сей день. В тому, власне, нема╓ н╕чого дивного, якщо пам'ятати, що вс╕ органи управл╕ння сов╓цькою ╕мпер╕╓ю знаходились саме там, а в республ╕ках — на м╕сцях, як тод╕ казали — були лише слухнян╕ виконавц╕ вол╕ кремл╕вських вожд╕в. Отож, ц╕ ╕дейн╕ раби, нав╕ть п╕сля розвалу плота, на якому тарганились до туманно╖ фатаморгани, ╕ дал╕, кожен на сво╖й колод╕, продовжував веслувати усл╕д тим, хто залишався царем в ╖х убогих головах. ╤ м╕цно прикл╓╓ний “общепонятный язык” був одним з визначальних з'╓днувальних елемент╕в того притяж╕ння.
Якщо згадати, що московськ╕й мов╕ в╕дводилась свого часу чи не головна роль в формуванн╕ з р╕зношерстних нац╕ональностей ново╖ сп╕льноти — ╓диного сов╓цького народу, якщо знати, що на момент розпаду Союзу б╕льш чи менш значний прошарок то╖ зманкуртизовано╖ сп╕льноти вже ╕снував в кожн╕й з новоявлених республ╕к, якщо не закривати оч╕, при тому, на б╕льш н╕ж в╕дверт╕ плани потомственних “собирателей земель”, в яких змосковленим манкуртам в╕дводилась роль троянського коня, то можна зрозум╕ти, чому московська мова в незалежн╕й Укра╖н╕ не те, що не втратила сво╖х позиц╕й за роки Незалежност╕, а десь ╕ зм╕цнила ╖х. Дехто з нащих поводир╕в ще плекав над╕╖ на в╕дродження тако╖ звично╖ комунально╖ казарми — чи то в ╕постас╕ СНД, чи Союзу митного, п╕дживлюючи мовну шизофрен╕ю з цих м╕ркувань, а хтось, тим часом, з п╕дказки цин╕чних пол╕ттехнолог╕в, вже повним ходом користався штучно створеною, фактично нав'язаною, мовною проблемою задля отримання особистих пол╕тичних вигод в передвиборчих перегонах ╕ не лише в них.  Облудна теза про ╕сторичну обумовлен╕сть ╕снування московсько╖ мови на теренах Укра╖ни поширювалася серед широко╖ публ╕ки вс╕ма можливими засобами, включно з╕ звертанням до творчост╕ Миколи Гоголя та Тараса Шевченка. Здавалося, що ж тут можна заперечити, якщо нав╕ть класики укра╖нсько╖ л╕тератури купалися в мор╕ “великого русского слова”... От, лиш, чи мали вони ╕нший виб╕р? Шевченко дов╕в, шо виб╕р ╓, але заплатив за те надто велику ц╕ну.
Тут варто розум╕ти ще один, надзвичайно сутт╓вий аспект: московська мова не запанувала на наших теренах в результат╕ якихось ╖╖ надзвичайних природних переваг. Вона була насильно прищеплена до здорового т╕ла нац╕╖, вивищувалась за рахунок пригн╕чення мови автохтонно╖. Справа нав╕ть не в тому, що це була мова метропол╕╖, мова малорос╕йсько╖ правлячо╖ верх╕вки. Справа в т╕м, що вся житт╓д╕яльн╕сть ╕мпер╕╖ в╕дбувалась в сфер╕ московсько╖ мови. Найперше ж — осв╕та, зв╕дки укра╖нська мова була практично вит╕снена. За таких нер╕вних умов фактор часу був критичним. Тож не дивно, що московська мова зм╕цнила сво╖ позиц╕╖ на наших теренах наст╕льки, що поступово перебрала на себе функц╕╖ автохтонно╖ мови в багатьох сферах життя, особливо в нових, передових, нев╕домих доти. Адже наука не стояла на м╕сц╕, розвивалася медицина, техн╕ка, ╕нженер╕я, з'являлися нов╕ технолог╕╖, нов╕ поняття, нов╕ терм╕ни. Чи багато з того в╕ддзеркалилося в мов╕ укра╖нськ╕й? Чи треба казати, що зловмисне вилучення ╖╖ з ц╕лого ряду важливих сфер життя сусп╕льства зводило ╖╖ до мови села, простолюду, в кращому випадку, до мови художньо╖ л╕тератури та фольклору, робило ╖╖ значною м╕рою обмеженою, неповноц╕нною. Чи варто дивуватися, в╕дтак, що попри р╕дк╕сну милозвучн╕сть, попри багатство художнього слова, вона так важко утверджу╓ться в сьогоденн╕й Укра╖н╕?
Сумно, але нав╕ть у сфер╕ художнього слова ми скотилася до того, що тираж╕ книжок укра╖нською мовою в незалежн╕й Укра╖н╕ скоротилися, стали в рази меншими н╕ж нав╕ть за час╕в русиф╕катора Щербицького. Можна, зв╕сно, дискутувати на темат якост╕ тод╕шньо╖ л╕тератури, але сама тенденц╕я ╓ надзвичайно непри╓мною, б╕льше того — загрозливою.
А починалося ж все досить непогано, ╕ не можна сказати, що позитивних зрушень на мовному пол╕ геть не було. Поступове пробудження самосв╕домост╕ укра╖нц╕в, велику роль в якому з╕грали демократичн╕ сили, зокрема, Народний Рух за Перебудову, значно загальмувало розкручений маховик московизац╕╖, повертало нац╕ю до розум╕ння важливост╕ збереження сво╓╖ власно╖ мови. Але якщо закон 1989 року “Про мови в Укра╖нськ╕й РСР”, нав╕ть попри зрозум╕л╕, зважаючи на час його ухвалення, певн╕ реверанси в б╕к московсько╖ мови, був у ц╕лому прогресивним, сприяючим поверненню нац╕╖ в лоно р╕дно╖ мови, то ухвалений 2012 року закон "Про засади державно╖ мовно╖ пол╕тики" був н╕чим ╕ншим, як реваншем пол╕тики манкуртизац╕╖ Укра╖ни. Облудно трактуючи, а десь ╕ перекручуючи ╢вропейську харт╕ю рег╕ональних мов, до яко╖ Укра╖на при╓дналася п╕д тиском промосковських сил (зауважимо, принаг╕дно, що кра╖ни Прибалтики, ╤рланд╕я, Туреччина, Грец╕я, Болгар╕я нав╕ть не п╕дписали Харт╕ю, а кра╖ни Кавказького рег╕ону, Ф╕нлянд╕я, Франц╕я, ╤тал╕я, Москов╕я в ╖х числ╕, хоч ╕ п╕дписали, але й дос╕ не ратиф╕кували ╖╖), нехтуючи приписами Конституц╕╖ Укра╖ни, реваншистам вдалося через його ухвалення забезпечити московськ╕й мов╕ фактично статус оф╕ц╕йно╖ в ряд╕ п╕вденних та сх╕дних областей, таких як Донецька, Дн╕пропетровська, Запор╕зька, Луганська, Микола╖вська та Харк╕вська. В АР Крим, в Севастопол╕ вона й без то╖ формал╕зац╕╖ була дом╕нуючою упродовж, принаймн╕, семи десятил╕ть. Стимулював той закон ╕ подальше засилля московсько╖ мови в осв╕т╕, теле- та рад╕оеф╕р╕, в друкованих м╕д╕а. Загалом, за чотири роки, що минули п╕сля його ухвалення, багато в чому було зн╕вельовано нав╕ть той невеликий поступ, якого вдалося досягти за попередн╕ десятил╕ття.
Неймов╕рно, але нав╕ть п╕сля повалення режиму Януковича, ба — нав╕ть п╕сля в╕йни, розпочато╖ Москов╕╓ю, цей закон продовжу╓ д╕яти до цього дня. Яким чином, спита╓те? На мо╓ преконання — через безпринципну, маф╕озну по сут╕ сво╖й владу, яка зам╕сть ╕нтерес╕в нац╕╖ обстою╓ сво╖ власн╕ вигоди. А ще через потужне лоб╕ на найвищих щаблях влади, яке робить все можливе для гальмування процесу мовно╖ демосковизац╕╖ Краю. А ще через “патр╕отичних” нездар, попул╕ст╕в ╕ страхопуд╕в на вс╕х ╖╖ р╕внях.
Так, одн╕ суперпатр╕оти зам╕сть того, аби кинути вс╕ зусилля на оволод╕ння ситуац╕╓ю в Криму, де перебирала владу Москов╕я, вже на другий день по втеч╕ Януковича кинулися скасовувати осоружний закон К╕валова-Колесн╕ченка, давши тим самим, хай ╕ поз╕рн╕, але так╕ необх╕дн╕ на той момент козир╕ до рук сепаратист╕в. Герой Криму, щоправда, не п╕дписав його, але ж ╕ не завадив винесенню його на голосування.
Дал╕ — б╕льше. Перепуджена навалою Москов╕╖, шантажем Кремля, нова влада устами найперших ос╕б — тод╕шн╕х голови ВР та прем'╓р-м╕н╕стра — анонсу╓ закр╕плення особливого статусу московсько╖ мови в текст╕ Конституц╕╖ Укра╖ни. В╕дразу ж по осягненн╕ поста президента Укра╖ни заявив про те ╕ Петро Порошенко. ╤ не лише заявив, а вн╕с в╕дпов╕дне подання до Верховно╖ Ради Укра╖ни. Отак!
А вже який п╕п, така й параф╕я. В жовтн╕ минулого року з допису письменниц╕ Лариси Н╕цой на стор╕нц╕ ФБ д╕знався про подання до ВР проекту нового закону “Про осв╕ту”, яким проф╕льне м╕н╕стерство практично запрограмувало двомовн╕сть в осв╕т╕. Це як, панове?
Ухвалений в першому читанн╕ шостого жовтня, закон той ще чека╓ свого остаточного ухвалення. Спод╕ваймось, що депутати таки внесуть до нього запропонован╕ громадськ╕стю, зокрема, пан╕ Ларисою Н╕цой, правки, виправлять його промосковський тренд, але сама тенденц╕я, коли неукра╖нська, по сут╕ сво╖й, влада вкотре зда╓ ╕нтереси нац╕╖, п╕д╕груючи ворогу, який нав╕ть не прихову╓ сво╖х нам╕р╕в, ╓ надзвичайно загрозливою.
На тому невеселому фон╕ внесення до Верховно╖ Ради законопроекту 5670 “Про державну мову” http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60953 у одних пробуджу╓ над╕╖, в ╕нших песим╕зм ╕ в╕дверте несприйняття. Висловив сво╓ ставлення до ╕н╕ц╕ативи тридцяти трьох депутат╕в укра╖нського парламенту ╕ один з автор╕в горезв╕сного закону Укра╖ни "Про засади державно╖ мовно╖ пол╕тики” пан Колесн╕ченко в сво╓му ╕нтерв'ю Кримськ╕й редакц╕╖ рад╕о «Спутник». На думку колишнього депутата ВР, внесений законопроект ╓ ударом проти тих людей, як╕ хочуть зберегти свою р╕дну мову (напевно ж, маючи на уваз╕ зовс╕м не укра╖нську, бо назива╓ ╖╖ “язиком”). Законопроект той, як вважа╓ пан Колесн╕ченко, продовжу╓ пол╕тику укра╖н╕зац╕╖-демосковизац╕╖ Укра╖ни, будучи, з одного боку, засобом в╕двернення уваги народу в╕д корумповано╖ влади, в╕д проблем, як╕ вона створила людям, а з ╕ншого — частиною великого плану перетворення Укра╖ни “на фашистську державу, яка на генетичному р╕вн╕ виховуватиме людей, як╕ ненавидять Москов╕ю, московит╕в, православ'я ╕ все, що з тим пов'язане,... плану подальшого розчленування Москов╕╖,... велико╖ технолог╕╖ нищення руськост╕ та слов'янськост╕”(?!). Ось такий оч╕пок на вашу голову, укра╖нц╕!
Коментувати дивн╕, як на мене, тези пана Колесн╕ченка про плани Укра╖ни винищити “православн╕сть, руськ╕сть та слов'янськ╕сть” в той час, як в окупованому Москов╕╓ю Криму змосковлен╕ нав╕ть т╕ к╕лька укра╖нських та кримськотатарських шк╕л, як╕ там ╕снували, щиро кажучи, непросто. Дуже вже те п╕дпада╓ п╕д теор╕ю старого Фройда, коли усв╕домлення власно╖ неадекватност╕ приводить до агресивних спроб звинуватити в н╕й ╕ших. Тим б╕льше, що тлумачн╕ словники “великого и могучего” дають надто туманн╕ визначення отого, що, на думку колишнього нардепа, н╕бито плану╓ знищити “профашистська” Укра╖на. Якщо пан Колесн╕ченко, говорячи про “православн╕сть на слов'янськ╕сть”, ма╓ на уваз╕ православ'я та слов'янство, то це б╕льш н╕ж дивно, адже православ'я сх╕дного обряду, яке поширилося, в тому числ╕, й на Москов╕ю саме з наших терен╕в, на сьогодн╕ ╓ найспов╕дан╕шим в╕ровченням в Укра╖н╕, а слов'яни ╖╖ найб╕льшим автохтонним етносом. ╤ то не просто слов'яни, а русич╕ — нащадки ╓дино╖ в╕домо╖ в св╕т╕ Рус╕, яка процв╕тала не де-╕нде, а на берегах нашого Дн╕пра-Славути. Але ж абсурдно було б нав╕ть помислити, що сьогодн╕шн╕ укра╖нц╕-русич╕ усв╕домлено планують винищити самих себе! Ц╕лком впевнено почуваються в Укра╖н╕ ╕ т. зв. русские — етн╕чн╕ московити. Адже, проанал╕зувавши законопроект № 5670, бачимо, що застоюючи державну мову, в╕н не несе жодних загроз мовам нац╕ональних меншин, оск╕льки не регулю╓ ан╕ сферу приватного життя, н╕ мову рел╕г╕йних в╕дправ. Натом╕сть, нац╕лений на забезпечення безумовного переведення функц╕онування державною мовою вс╕х без винятку державних заклад╕в, установ, в тому числ╕ ╕ найперше - осв╕тн╕х. Чи ╓ в цьому якась дискрим╕нац╕я мовних меншин? Навряд чи. Адже обов’язок волод╕ти державною мовою для об╕ймання державних посад ╓ загальносв╕товою практикою, яко╖ в сам╕й Москов╕╖ дотримуються чи не найжорстк╕ше. В╕дтак, передбачен╕ законопроектом ╕спити на п╕дтвердження волод╕ння державною мовою для держслужбовц╕в не ╓ чимось надзвичайним чи дискрим╕нац╕йним. 
Певним кроком вперед ╓ передбачене законопроектом регламентування порядку застосування державно╖ мови в публ╕чному житт╕ сусп╕льства. П╕сля ухвалення цього законопроекту ╕ набуття (за два м╕сяц╕) законом сили укра╖нська мова стане обов'язковою не лише в державних органах, але й в установах осв╕ти, науки, культури, закладах охорони здоров'я, обслуговування, на транспорт╕, стане, нарешт╕, мовою засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖ ╕ т.п.
З огляду на те, що порушення закону передбача╓ адм╕н╕стративне покарання з накладанням штрафу, з огляду на впровадження ╕нституту мовних ╕нспектор╕в, як╕ будуть в╕дсл╕дковувати його виконання, може виникнути побоювання, а чи не заперечу╓ сам закон засаднич╕ права мовних меншин. Насправд╕, вс╕ положення пропонованого законопроекту ч╕тко узгоджуються з Конституц╕╓ю Укра╖ни, в╕дпов╕дають рекомендац╕ям Венец╕йсько╖ ком╕с╕╖, рекомендац╕ям Верховного ком╕сара ОБС╢ у справах нац╕ональних меншин в╕д 20 грудня 2010 року та ╓вропейськ╕й законодавч╕й практиц╕.
На закид пана Колесн╕ченка щодо того, шо в законопроект╕ № 5670 н╕бито закладено порушення статт╕ 10 Конституц╕╖ Укра╖ни, автор пропону╓ читачев╕ самому звернутися до Р╕шення Конституц╕йного суду №10-рп/99 в╕д 14 грудня 1999 року: http://zakon.golovbukh.ua/regulations/8435/8436/466145/, аби переконатися, що то зовс╕м не так. Б╕льш того, зазначимо, що пропонований законопроепкт “Про державну мову” ц╕лком сп╕взвучний р╕шенням ╢вропейського Суду з прав людини.
Зв╕дки ж тод╕ в╕дчуття, що все надто нездорово, надто погано, про яке мовить пан Колесн╕ченко? В╕д турботи про права мо╖х сп╕вв╕тчизник╕в — етн╕чних московитян, до яких сам в╕н, судячи з пр╕звища, не належить? Але ╖х правам, як бачимо, н╕чого не загрожу╓. Б╕льш того, н╕хто не збира╓ться заборонити письменникам, поетам писати сво╖ твори р╕дною мовою, чи змусити надто строкате в мовному план╕ населення Укра╖ни вже на другий день по ухваленн╕ закону заговорити солов'╖ною. Перес╕чн╕ громадяни на ╖х звертання в магазин╕, на транспорт╕ ╕ в багатьох ╕нших м╕сцях ╖х р╕дною мовою, скор╕ш за все, ще роками будуть отримувати в╕дпов╕дь нею ж. ╤ справа не в тому, що те передбачено законопроектом. Толерантн╕сть укра╖нсько╖ нац╕╖ нав╕ть без того забезпечення гарантувала б те.  
╤нша р╕ч, що в раз╕ ухвалення цей закон покладе врешт╕ край утискам само╖ титульно╖ нац╕╖. Адже нав╕ть сьогодн╕, у сам╕с╕нькому центр╕ укра╖нсько╖ столиц╕, в публ╕чних ╖╖ м╕сцях, вам намагаються нав'язувати сп╕лкування мовою кра╖ни-агресора. ╤... б╕льш╕сть сприйма╓ те, як належне. Але не вс╕. На думку в╕дразу спада╓ скандальна ╕стор╕я, що трапилась наприк╕нц╕ минулого року з нещодавн╕м ведучим телепрограми “Р╕дна хата” на Кримському телебаченн╕, а нин╕ кримським ем╕грантом, нерезидентом, паном Польченком в Будинку К╕но, про яку розпов╕в в╕н сам на стор╕нках «КС»: http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=17774 , та ще гучн╕ша, вже цьогор╕чна ╕стор╕я, “провокатором” яко╖ стала колега Лариса Н╕цой, спочатку ц╕лком толерантно прохаючи, аби продавчиня сп╕лкувалася з нею в ╖╖ кра╖н╕ ╖╖ мовою. Що з того вийшло, можна д╕знатися з допису само╖ пан╕ Лариси на ╖╖ стор╕нц╕ в FB: https://www.facebook.com/larysa.nitsoi/posts/1365979446767517 . Власне тут не лише допис, а й ц╕лий в╕з коментар╕в, в яких представлено весь спектр емоц╕й — в╕д повно╖ п╕дтримки до ц╕лковитого несприйняття. ╢ нав╕ть пропозиц╕я безкоштовних послуг в╕д адвоката власникам торг╕вельно╖ мереж╕, у раз╕, якщо б т╕ надумали позиватися до нахаби-письменниц╕. Останн╓ вразило. Мимовол╕ пригадалася бачена сценка, коли в заштатн╕й п╕ццер╕╖ молода англ╕йка, не надто добираючи сл╕в, шпетить ╖╖ власник╕в, поляк╕в, судячи з вимови, за ╖х кострубату, не надто зрозум╕лу вимову. Але ж, панове, т╕ ем╕гранти принаймн╕ намагалися сп╕лкуватися з рудоволосою стервою ╖╖ р╕дною англ╕йською. Чи можна уявити, щоб вони настирливо нав'язували ╖й в ╖╖ ж кра╖н╕ свою любу польську? Чи можна уявити, щоб якийсь британський адвокат всерйоз спод╕вався виграти в суд╕ таку справу? Дума╓ться, нав╕ть нещасн╕ поляки навряд чи погодилися б витрачатися на б╕льш н╕ж непевну судову тяганину. Значно мудр╕ше взяти к╕лька додаткових урок╕в англ╕йсько╖. Справд╕, перебираючись з╕ свого дому до сус╕дського, не варто вимагати, аби його господар╕ приймали ще й ваших тарган╕в.
На жаль, тут, в Укра╖н╕, вс╕ звикли, що можна й ╕накше. Можна зд╕ймати гвалт, скаржачись на утиски московсько╖ мови, як те робили зовс╕м недавно у всуц╕ль змосковленому Криму, можна дог╕дливо переходити на мову Великого брата, нав╕ть коли з ц╕ло╖ компан╕╖ нею послугову╓ться якийсь один — ╕ то нав╕ть не московит, а ваш зманкурт╕лий землячок.
Але так не повинно бути. Дуже хочеться в╕рити, що законопроект № 5670 “Про державну мову”, ставши законом, покладе врешт╕ край т╕й ганебн╕й практиц╕, д╕╓во заохочуючи громадян Укра╖ни вс╕х нац╕ональностей до опанування державною мовою.
При тому ма╓мо бути дуже толерантними, розум╕ти, що амб╕тна справа, за яку беремося, потребу╓ часу, терп╕ння ╕ прац╕ над собою. Два роки, обумовлен╕ законопроектом, видаються ц╕лком достатн╕м терм╕ном для оволод╕ння основами мови кра╖ни, яка ╓ нашим домом, чи не так? Але ма╓мо добре усв╕домлювати й те, що повернення в лоно р╕дно╖ мови, з тим, щоб вона ув╕йшла в ус╕ сфери житт╓д╕яльност╕ сусп╕льства, стала там природною ╕ нев╕д'╓мною, як пов╕тря, яким диха╓мо, займе десятил╕ття напружено╖ прац╕ - ╕ то не одних лище л╕нгв╕ст╕в ╕ фах╕вц╕в найр╕зноман╕тн╕ших галузей людсько╖ д╕яльност╕ — в╕д ав╕а- ╕ ракетобудування до м╕кроб╕он╕ки ╕ IT-технолог╕й. Робота над техн╕чними словниками, де на сьогодн╕ ╕снують величезн╕ прогалини в терм╕нолог╕╖, стандартизац╕я мови, навчання фах╕вц╕в в р╕зних галузях вже на основ╕ напрацьованого, зрештою, звичка спец╕ал╕ст╕в аж до найнижчо╖ ланки користуватися сво╓ю мовою там, де до того в╕ками панувала мова ╕нша — ось та гора, яку ма╓мо зрушити. Для чого?
Найперше, для об'╓днання роздертого на частини Краю. Не забуваймо, що вс╕ велик╕ ╕мпер╕╖, починаючи в╕д Римсько╖ аж до Британсько╖, ╓днала мова. Знали про те й комун╕стичн╕ вожд╕, продовжуючи пол╕тику московизац╕╖ Червоно╖ ╕мпер╕╖, розпочату ще царями. Тож не в╕рмо “доброзичливцям”, як╕ жорстко насаджуючи в сьогодн╕шн╕й багатонац╕ональн╕й Москов╕╖ ╓дину мову, страшенно збуджуються, проливаючи крокодиляч╕ сльози над тим, що хочуть видати за попрання мовних прав нацменшин в Укра╖н╕.
Об'╓днання кра╖ни в мов╕ означа╓, зокрема, й повернення додому блудних син╕в — кров в╕д кров╕ нашо╖, яких упродовж покол╕нь вирощували яничарами задля ╕нтерес╕в ╕ слави чужих вожд╕в, на б╕ду нашу.
Та найважлив╕шим здобутком в╕дроджено╖ в мов╕ кра╖ни ╓ усв╕домлення себе особливими ╕ самодостатн╕ми у велик╕й с╕м'╖ народ╕в св╕ту, р╕вними серед р╕вних, процв╕таючими серед процв╕таючих. Тож — геть сумн╕ви ╕ повертаймо соб╕ свою кра╖ну!

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 10.02.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18060

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков