"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2017 > Тема "З перших уст"
#7 за 17.02.2017
Гарр╕ Бард╕н, рос╕йський режисер-мультипл╕катор: МЕН╤ БОЛЯЧЕ ЗА УКРА╥НУ ╤ СОРОМНО ЗА РОС╤Ю
Видатний ан╕матор Гарр╕ Бард╕н, який зняв близько 30 стр╕чок, ув╕нчаний безл╕ччю нагород, включаючи канську «Золоту пальмову г╕лку» (за мультф╕льм «Викрутаси, 1988 р╕к), виступав ╕з засудженням рос╕йсько╖ агрес╕╖ проти Укра╖ни завжди - починаючи з анекс╕╖ Криму. Вважав ╕ вважа╓ це справою чест╕. А ще - Бард╕н просто любить Укра╖ну ╕ назива╓ ╖╖ сво╓ю батьк╕вщиною.
«МИ З МАМОЮ СП╤ВАЛИ "ЗАПОВ╤Т"» - Гарр╕ Яковичу, деяк╕ ваш╕ прихильники впевнен╕, що ви народилися в Укра╖н╕, але ж це не так - хоча з нашою кра╖ною вас пов'язують багато ниток... - Народився я в Оренбурз╕, який тод╕, у 1941 роц╕, носив ╕м'я Чкалов. Але батьки мо╖ родом з Укра╖ни: мама - з╕ Жмеринки, тато - з В╕нниц╕. Познайомилися вони у Ки╓в╕, там ╕ одружилися у грудн╕ 1940-го. Збер╕гся зн╕мок мо╓╖ мами - Розал╕╖ Абрам╕вни Барденштейн. Вона сто╖ть у легкому л╕тньому пальто, п╕д яким видно вже досить великий жив╕т, одна рука на низеньк╕й огорож╕. Спок╕йна поза ваг╕тно╖ ж╕нки в оч╕куванн╕ щастя. На зворот╕ фотограф╕╖ п╕дпис: 21 червня 1941 року... Якби не Друга св╕това в╕йна, я народився б у Ки╓в╕. Ми з мамою залишилися жив╕ завдяки д╕дусев╕. Тата на другий день в╕йни забрали на фронт, а мудрий д╕д прийняв р╕шення евакуюватися, сказав: «Махно я знаю, Петлюру теж бачив, а от Г╕тлера не знаю». Д╕д взяв бабусю, хвору на запалення леген╕в, ваг╕тну маму ╕ повантажив у по╖зд. Одним з останн╕х ешелон╕в, п╕д бомбардуванням вони вирушили до Магн╕тогорська, але до╖хали лише до Чкалова. Там я ╕ з'явився на св╕т 11 вересня 1941 року. А родич╕ по бабусин╕й л╕н╕╖, 18 чолов╕к, що залишилися в Ки╓в╕, лежать у Бабиному Яру. Нас чекала б така сама доля. - П╕сля в╕йни с╕м'я повернулася до Укра╖ни? - Д╕дусь з бабусею повернулися, жили навпроти Тро╖цьких лазень, на вулиц╕ Червоноарм╕йськ╕й (нин╕шня, п╕сля декомун╕зац╕╖, назва - Велика Васильк╕вська - ред.). А ми з татом-в╕йськовослужбовцем, морським оф╕цером, вирушили спочатку в м╕сто Енгельс, пот╕м - в Латв╕ю, в Л╕╓паю, де прожили тринадцять рок╕в. Я вже зак╕нчив школу, коли батька скоротили ╕ повернули туди, зв╕дки призвали - в Ки╖в, дали квартиру на Чокол╕вц╕. Я п╕шов слюсарем-╕нструментальником на завод╕ «Точприлад», пот╕м три роки служби - ╕ Москва, школа-студ╕я МХАТ... Але, до того ж що так довго були в Латв╕╖, головним м╕стом для мене ╕ молодшо╖ сестри Тан╕ завжди залишався Ки╖в! Л╕╓пая, школа - це ми вважали як би «чернеткою», зате «наб╕ло» жили в Ки╓в╕, у бабус╕ з д╕дусем, щол╕та! Усе найголовн╕ше й найпрекрасн╕ше для нас було т╕льки в Ки╓в╕. Зак╕нчувалося навчання, ми с╕дали в прокопчений по╖зд - проминали лани за в╕кнами - суха ковбаса, варен╕ яйця - ми мчали назустр╕ч щастю! - У с╕м'╖ розмовляли укра╖нською? - Звичайно. Вс╕ знали мову ╕ розмовляли. А мама до того ж чудово сп╕вала укра╖нськ╕ п╕сн╕. Пам'ятаю, вчила мене сп╕вати «Запов╕т» Шевченка, тягнули на два голоси - вона першим, я другим, ╕ усяк раз, коли я збивався, вона шльопала мене по руках, повторюючи: «Брешеш, скотино!» - Зараз часто бува╓те в Укра╖н╕? - У Ки╓в╕ живе сестра Тетяна, час в╕д часу при╖жджаю до не╖. Два роки тому в Ки╓в╕ був м╕й творчий веч╕р. П╕сля показу ф╕льму «Конфл╕кт» (про суперечку м╕ж с╕рниками, що зак╕нчилася пожежею - ред.) до мене п╕д╕йшла д╕вчина ╕ запитала: «Це ви зробили про сьогодн╕шн╕ под╕╖? Це про Укра╖ну та Рос╕ю?» А ф╕льм був знятий у 1983 роц╕! Прикро це, сумно. Гостював у сестри й восени 2013-го. Ходив на Майдан. ╤ пам'ятаю, як мене вразила атмосфера: там був не натовп, там було сп╕льнота людей з почуттям власно╖ г╕дност╕, як╕ не бажають миритися з тим, що до них ставилися, як до бидла. Там були люди непохитн╕, як╕ розум╕ли: свободу не дають, ╖╖ беруть, за не╖ треба боротися!
«ПР╤РВА М╤Ж НАШИМИ КРА╥НАМИ ВСЕ ШИРШЕ» - Гарр╕ Яковичу, що в╕дбува╓ться з ╕нтел╕генц╕╓ю в Рос╕╖ - що за страшн╕ метаморфози? То режисер Марк Захаров заявля╓, що п╕дтриму╓ Пут╕на, такого чар╕вного, розумного, та ще й з почуттям гумору. То Василь Л╕ванов - всенародно улюблений Шерлок Холмс сп╕ва╓ в Кремл╕ осанну президенту. То Ваш колега Юр╕й Норштейн рад╕╓ анекс╕╖ Криму. - Трива╓ подальший розкол сусп╕льства, що поглиблю╓ться, який розпочався з часу захоплення Криму - розкол м╕ж тими, хто п╕дтримав агрес╕ю, розв'язану урядом Рос╕╖, та тими, хто проти. Я б назвав це прихованою, неоголошеною громадянською в╕йною. Здавалося б, до всього вже готовий, все про вс╕х зна╓ш, межа пад╕ння досягнута, але ось хтось знову в╕дкрива╓ рот - ╕ ти в шоц╕. - Адже з Л╕вановим Ви дружили колись, нав╕ть п'╓су разом написали для образцовського лялькового театру... - Давно не дружимо, роз╕йшлись шляхи. ╤ мен╕ соромно за нього. Що стосу╓ться Норштейна, я за колегу не в╕дпов╕даю, нехай залиша╓ться при сво╖й думц╕, а я буду при сво╖й. - Ще к╕лька рок╕в тому ви вважали, що укра╖нська ╕ рос╕йська ╕нтел╕генц╕я можуть знайти сп╕льну мову, що хоча б на цьому р╕вн╕ може залишитися якась сп╕впраця, вза╓мод╕я м╕ж кра╖нами. ╤ зараз так дума╓те? - Ситуац╕я зм╕ню╓ться. Пр╕рва м╕ж Укра╖ною та Рос╕╓ю ста╓ все ширшою. Народи, у тому числ╕ ╕нтел╕генц╕я, все б╕льше в╕ддаляються один в╕д одного. В обставинах безперервно╖ в╕йни знайти сп╕льну мову малоймов╕рно, все надзвичайно бол╕сно. - Тим не менше, продовжують лунати виголоси: ми ще знову потоваришу╓мо! - Подружимося? Ну х╕ба що на р╕вн╕ особистих зв'язк╕в... Гадаю, Укра╖на н╕коли не пробачить ╕ не забуде колишньому «братов╕» запод╕яного лиха. Ст╕льки страждань, ст╕льки загиблих! Щодня я стежу за новинами з Укра╖ни, це як незаго╓на рана. Мен╕ боляче за Укра╖ну ╕ соромно за Рос╕ю. - Колись, у 1992-му, президент студ╕╖ Walt Disney кликав вас працювати в Америку, ви в╕дмовилися. Зрозум╕ло, що зараз мова про ем╕грац╕ю для вас вже не актуальна, ви - знакова ф╕гура Рос╕╖, вам 75 рок╕в. Але, Гарр╕ Яковичу, у вас тро╓ онук╕в. ╥хн╕й батько - ваш син, режисер Павло Бард╕н не задуму╓ться про ем╕грац╕ю? - Коли я натякнув йому про це, Павло в╕дпов╕в: «Хай сам╕ ╖дуть! А ми залишимося!» - Будете виховувати «б╕лих ворон»? - Так. Таких самих, якими ╓ ми. - Але натовп може виявитися сильн╕ше, у нього сво╖ важел╕ впливу. Онук╕в можуть ╕ забрати. - Можуть. Але спод╕ваюся, цього не станеться, вони розумн╕. - Багато рос╕йських д╕яч╕в культури люблять п╕дкреслювати: ми - над сутичкою. Мовляв, Пут╕н, його пол╕тика - це одне, а ми - зовс╕м ╕нше, ╕ не треба зм╕шувати. Як вам така позиц╕я? Лицем╕рна позиц╕я. П╕дла. У так╕й складн╕й, критичн╕й ситуац╕╖, як зараз, не можна бути «над». ╤ не вийде, все одно залучать, притягнуть, н╕хто не в╕дсто╖ться в сторонц╕. Або ти «за», або «проти». Тому не треба брехати соб╕ й ╕ншим.
«ХМАРИ НАД РОС╤╢Ю ЗГУЩУЮТЬСЯ» - На 26 лютого у Москв╕ запланований черговий Марш пам'ят╕ Бориса Н╓мцова. Ви - серед тих, хто звернувся до уряду Москви з вимогою не перешкоджати проходженню маршу центром м╕ста. Сам╕ п╕дете? - Природно. А як ╕накше? Р╕к тому брали участь з сином у такому самому марш╕. А перед нами в колон╕ йшли чотири бабус╕ - бож╕ кульбабки, московськ╕ ╕нтел╕гентки. Пом╕тили мене, стали обертатися. Стало ясно: мене вп╕знали. Нарешт╕, найсм╕лив╕ша прив╕талася. Вони сказали: «Ми рад╕, що ми з вами! Але ще б╕льше ми рад╕, що ви - з нами!» Ось вам ╕ в╕дпов╕дь. Дати ╕ншим людям розум╕ння, що вони не самотн╕ у сво╖й позиц╕╖, сво╖х поглядах - для мене це важливо. - Як дума╓те, багато людей зараз вийде? - Не знаю. Важко передбачити, тим б╕льше, що влада зробила все, щоб залякати народ: арешти, автозаки, саджання, ╕накомислячих труять, вбивають. Хмари згущуються над Рос╕╓ю, ста╓ все похмур╕ше. Так, в Укра╖н╕ теж вистача╓ проблем. Але ви руха╓теся сво╖м курсом ╕ зна╓те, до чого прагнете, у вас ╓ над╕я. А Рос╕я повзе назад, поверта╓ться в те саме болото, з якого, здавалося, вибралася. Люди не в╕рять у сво╖ сили, в те, що можуть реально вплинути на владу, зм╕нити ситуац╕ю в кра╖н╕. Багато хто просто нав╕ть мислити не хочуть: ╕стор╕╖, в╕тчизняно╖, св╕тово╖, не знають, не ц╕кавляться минулим, про майбутн╓ не думають. Спостер╕га╓ться рабський патернал╕зм. - Тобто ви згодн╕ з режисером Андр╕╓м Кончаловським, який заявив недавно, що рос╕йська ментальн╕сть не сприйма╓ демократ╕ю, свободу, б╕знес - не потр╕бн╕ вони рос╕йському народу, орган╕чно в╕дторгаються? - Це фанабер╕я. ╤нод╕ Кончаловський говорить по справ╕, але часом перегина╓ палицю. Якщо погодитися з ним, як взагал╕ жити дал╕? Н╕, бувають, звичайно, хвилини розпачу, коли зда╓ться - погодився б. Але вони проходять. - Тепер зрозум╕ло, чому у вашого останнього ф╕льму «Слухаючи Бетховена» оптим╕стичний ф╕нал. П╕сля вперто╖ боротьби добра з╕ злом у сюжет╕. - Так, я в╕рю, що морок мина╓. Нав╕ть стол╕тн╕ в╕йни зак╕нчувалися. Я повинен бути оптим╕стом - хоча б заради трьох онук╕в! - ╤ той факт, що кошти для створення ваших ф╕льм╕в збираються ус╕м св╕том, шляхом краудфанд╕нгу, ╕ збираються (!), теж напевно дода╓ оптим╕зму. - Ви ма╓те рац╕ю. У М╕нкульт за грошима я давно не звертаюся, все одно не дадуть. А люди, мо╖ глядач╕, спасиб╕ ╖м величезне, з╕брали кошти ось вже на третю картину. Краудфанд╕нг т╕льки що завершився, результат - п'ять з половиною м╕льйон╕в рубл╕в. «Бетховен» та «Три мелод╕╖» теж з'явилися на св╕т завдяки народним зборам. Тому цього року зроблю трет╕й «народний» ф╕льм. - Про що в╕н буде? - Назва - «Болеро 2017». Але подробиць не розкажу, не хочу в╕дкривати карти. Музична основа - «Болеро» Мор╕са Равеля. Музику ми вже записали. Це зробив оркестр к╕нематограф╕╖ п╕д кер╕вництвом Серг╕я Скрипки. Спод╕ваюся, м╕й новий ф╕льм вийде не прох╕дним, прозвучить. Я не п╕дведу, справджу спод╕вання людей, як╕ дали мен╕ сво╖ грош╕. Все для цього зроблю.
Рита Болотська Москва ukrinform.ua
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 17.02.2017 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18105
|