Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2761)
З потоку життя (5872)
Душі криниця (3302)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1444)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1623)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДОСЛ╤ДНИКИ П╤ДТВЕРДЖУЮТЬ ЗАГИБЕЛЬ СЕМИ М╤ЛЬЙОН╤В В╤Д ГОЛОДОМОРУ
На цьому наголосив перший в╕це-прем'╓р-м╕н╕стр Укра╖ни, голова Всеукра╖нсько╖ правозахисно╖...


РОЗСЛ╤ДУВАННЯ ДЕПОРТАЦ╤╥ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
Орган╕затором заходу виступив Кримськотатарський ресурсний центр.


МИНУЛА 32 Р╤ЧНИЦЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКО╥ КАТАСТРОФИ
26 кв╕тня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоц╕ Чорнобильсько╖ АЕС стався потужний...


ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ Ф╤ЛЬМ «КРИМ, ЯК ЦЕ БУЛО» З’ЯВИВСЯ У В╤ЛЬНОМУ ДОСТУП╤
«Крим, як це було» - це ╕стор╕я оф╕цер╕в, солдат╕в та матрос╕в, як╕ п╕д час...


ПОРТНИКОВ: ЯНУКОВИЧУ ГОТУВАЛИ ВТЕЧУ ТА ПОВЕРНЕННЯ НА ЧОЛ╤ КОЛОНИ ОКУПАНТ╤В
Чотири роки тому В╕ктор Янукович вт╕к до Рос╕╖. Зараз обставини його зникнення з Ки╓ва, а пот╕м ╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 24.02.2017
ЯК КРИМ СТАВАВ УКРА╥НСЬКИМ

До р╕чниц╕ передач╕ Кримсько╖ област╕ РРФСР до складу Укра╖нсько╖ РСР

19 лютого 1954 року ще довго буде приводом для дискус╕й та осмислення. З огляду на сьогодн╕шн╕ реал╕╖ – анекс╕╖ Криму, нашарування «кращих» м╕ф╕в з обох стор╕н, в╕дсутност╕ зрозум╕ло╖ програми повернення п╕вострова п╕д юрисдикц╕ю Укра╖ни – залиша╓ться найб╕льш доречне: встановити м╕ру ╕сторично╖ правди.  Як вплинула «передача Криму до складу УРСР» ╕ все те, що ╖╖ супроводжувало, на сценар╕й ще не зак╕нчено╖ драми, розпочато╖ в лютому-березн╕ 2014 року?
Одразу зауважимо: в радянських час╕в джерелах перех╕д рег╕ону ╕з РРФСР до складу УРСР подавався як, хоч й знаменний, але ц╕лком природн╕й акт. Тобто, от вам приклад справжньо╖ сол╕дарност╕ трудящих, для яких не ма╓ жодного значення рос╕йська то республ╕ка чи укра╖нська, головне – побудова комун╕зму, де вс╕м буде щастя. Якщо продивитися шпальти головних газет Москви, Ки╓ва та С╕мферополя у т╕ дн╕, загальний настр╕й складно оц╕нити ╕ншим словом як п╕днесення. П╕зн╕ше з'явилися байки про «подарунок» нетверезого Хрущова, але залишимо ц╕ н╕сен╕тниц╕ поза увагою. Зараз ╓ популярними ще дв╕ верс╕╖, обидв╕ консп╕ролог╕чн╕.

Верс╕я перша: Знову ц╕ ╓вре╖!
Як ╕ завжди, у всьому винн╕ ╓вре╖. Висмику╓ться з контексту справжня ╕стор╕я - про ╕дею заснування ╓врейсько╖ нац╕онально╖ автоном╕╖ у Криму, першим етапом яко╖ мало стати переселення ╓врейських трудящих до Криму та влаштування в╕дпов╕дних колгосп╕в. Таке переселення до п╕вн╕чних район╕в Криму д╕йсно мало м╕сце наприк╕нц╕ 20-х - на початку 30-х, були нав╕ть впроваджен╕ спец╕альн╕ нац╕ональн╕ ╓врейськ╕ райони на територ╕╖ автоном╕╖ (до реч╕, нац╕ональн╕ райони тод╕ були створен╕ для низки ╕нших народ╕в Криму). Але правдою ╓ ╕ те, що це переселення не викликало достатнього ентуз╕азму серед наявного населення – кримських татар, рос╕ян, н╕мц╕в, укра╖нц╕в... Тобто, пролетарський ╕нтернац╕онал╕зм то ╕дея прекрасна, а от ╖╖ реал╕зац╕я…
Вт╕м, головне р╕шення було за Стал╕ним – а в╕н симпат╕ями до ╓вре╖в н╕коли не в╕др╕знявся. Специф╕чний гумор «батька народ╕в» у п╕дсумку вт╕лився в ╢врейську автономну область ╕з центром в Б╕роб╕джан╕ на Далекому Сход╕. ╤ тут треба було б поставити крапку. Але сьогодн╕ ця ╕стор╕я набула нового звучання: н╕бито ╓врейськ╕ банк╕ри п╕д реал╕зац╕ю проекту автоном╕╖ в Криму надали СРСР велик╕ кредити, а погашення треба було починати десь у 50-х роках. ╤ от тому Хрущов швиденько придумав передати рег╕он з одн╕╓╖ республ╕ки до ╕ншо╖, що ╓ членом ООН та до яко╖ в цьому випадку неможливо пред'явити жодн╕ претенз╕╖. Ну, тонко, чого тут сказати, але де п╕дтверджуюч╕ документи про кредити, де угоди СРСР ╕з в╕дпов╕дними банками? Адже нав╕ть якщо б╕льшовики усе це знищили, то в ╕ноземц╕в мають бути сво╖ екземпляри? Нема╓ в╕дпов╕д╕. Все зрозум╕ло ╕з ц╕╓ю «верс╕╓ю».

Верс╕я друга: Крим - як «як╕р» для Укра╖ни
Вона популярна в нин╕шньому Криму: мовляв, радянське кер╕вництво навмисне передало Крим до складу УРСР, щоб створити такий соб╕ «рос╕йський анклав» та тримати республ╕ку завжди «на гачку». З огляду на сучасн╕ приклади Придн╕стров'я, Абхаз╕╖, Наг╕рного Карабаху ╕з цим можна було б погодитися. Але в ус╕х перел╕чених конфл╕кт╕в було сво╓, специф╕чне тло, наприклад, Придн╕стров'я не мало суб'╓ктност╕ у Молдавськ╕й РСР. Рос╕я д╕йсно грала ╕ гра╓ роль третьо╖ сторони у вс╕х цих конфл╕ктах, це факт, б╕льше того – вона дос╕ збер╕га╓ св╕й вплив на ц╕ «кваз╕держави». Але стверджувати, що це було запрограмовано ╕з самого початку, що Стал╕н чи Хрущов щось там розм╕рковували про розпад Радянського Союзу – довести неможливо, знов-таки – де хоч один документ, п╕дтверджуючий цю п╕дступну ╕дею б╕льшовицьких керманич╕в? Приклад Литви, що таки змогла в╕дмовитися в╕д Кал╕н╕нградсько╖ област╕ в радянськ╕ часи (╕ це д╕йсно факт) – в╕н вигляда╓ переконливо, але хто б╕льше виграв би в╕д ймов╕рно╖ передач╕, з огляду на сьогодення? Та й якщо Крим передавався саме за такою схемою, то чого ж б╕льшовики не зробили це ран╕ше, ще до в╕йни, чому в 1954 роц╕? Отже – ╕ ця «верс╕я» критики не витриму╓.

Третя верс╕я, справжня: ╕ншого виходу не було
П╕сля депортац╕╖ 1944 року становище рег╕ону було катастроф╕чним. Людей, як╕ покол╕ннями хазяйнували на кримськ╕й земл╕, вивезли, у ╖х спуст╕л╕ дом╕вки з середньо╖ полоси Рос╕╖ завезли тих, хто ╕ сво╖й земл╕ не м╕г дати раду, а тут – посушливий кримський степ. За л╕чен╕ роки – Крим перетворився на пустелю. Схема ж управл╕ння рег╕оном, що територ╕ально в╕д╕рваний в╕д центру в Москв╕ – також була складною та неефективною. Передача Криму у в╕дання УРСР – практично врятувала п╕востр╕в.
Якщо ж анал╕зувати суто конкретну юридичну складову, то ус╕ тексти радянських документ╕в, виходячи ╕з лог╕ки радянського законодавства (це ми спец╕ально оговорю╓мо, хоча очевидно – ╕ншого й не було), не мають жодного протир╕ччя. Б╕льше того, все це було заф╕ксовано на вищому р╕вн╕ – у Конституц╕ях, та що не менш важливо – було визнано м╕жнародним сп╕втовариством, адже Крим став на ус╕х географ╕чних картах св╕ту територ╕╓ю УРСР. Так що, якщо виходити ╕з позиц╕╖ юриспруденц╕╖ та здорового глузду, то н╕яких порушень 19 лютого 1954 року не сталося. ╤ це дуже добре розум╕ють зараз у Москв╕. Тому у х╕д йдуть зовс╕м ╕нш╕ аргументи.

Дивна укра╖н╕зац╕я
Власне, а що зм╕нилося в житт╕ Криму п╕сля передач╕ до складу УРСР? Не треба повторювати дещо романтизован╕ спогади про укра╖нських селян, виключно силами яких було в╕дроджене с╕льське господарство на п╕востров╕. Це близький до правди факт, ╕ к╕льк╕сть укра╖нц╕в д╕йсно зросла в Криму практично вдв╕ч╕, але загалом люди р╕зних нац╕ональностей теж знайшли св╕й новий д╕м у Криму п╕сля низки переселень. Звернемо увагу на ту саму гуман╕тарну сферу, яку завжди починають приводити як приклад «насильницько╖ укра╖н╕зац╕╖».
Автору доводилося чути спогади очевидц╕в 1954 року, як╕ говорили, що кер╕вники у Ки╓в╕ та С╕мферопол╕ спочатку таки зрозум╕ли усе буквально – й на вулицях стали з'являтися вказ╕вники та вив╕ски у магазинах та установах виключно укра╖нською мовою. Але б╕льш╕сть населення складали етн╕чн╕ рос╕яни, як╕ цього не сприйняли. Тому через дек╕лька м╕сяц╕в усе повернулося на сво╖ м╕сця: вив╕ски знову стали лише рос╕йськими, т╕льки у школах було введене вивчення укра╖нсько╖ мови та л╕тератури (у Севастопол╕ взагал╕ – т╕льки за бажанням батьк╕в).
Оце й уся «укра╖н╕зац╕я»….

«Образа» як сенс життя
Розпад СРСР не м╕г не п╕дняти кримське питання. Оця схема – н╕бито у склад╕ УРСР, але серцем у Москв╕ -  спричинила сплеск сепаратизму та «м╓шковщини» у перш╕й половин╕ 90-х. Були-були, й агенти КДБ-ФСБ, були й просто провокатори, були й в╕дверт╕ та натхненн╕ приб╕чники Рос╕╖. Але не було ╕ юридичного об╜рунтування (його й зараз нема, що б там не говорили), але головне, не було готовност╕ Рос╕╖ набути статус агресора.  
Коли ж був перейдений Руб╕кон? Тут в╕дпов╕дь буде ╕з дек╕лькох частин. Програш сепаратист╕в та ╖х марг╕нал╕зац╕я п╕сля 1995 року був сприйнятий частиною кримчан як зрада саме з боку тод╕шнього кер╕вництва РФ. Тод╕ ж почався в╕дл╕к накопичення ╕ррац╕онального негативу щодо Укра╖ни: оце нас не спитали, давайте референдум! Хоча доречно спитати – чи спитали когось ще при розпад╕ СРСР та де юридичне об╜рунтування цього «спитали»? Вт╕м, головним чинником тих под╕й були все ж таки соц╕ально-економ╕чн╕ негаразди: роздмухуванню «придн╕стровського» сценар╕ю заважало зубож╕ння населення, крим╕нальний фактор та процес повернення кримських татар. Тому процес ╕нтеграц╕╖ Криму до структури Укра╖нсько╖ держави б╕льш-менш спок╕йно завершився в 1998 роц╕ ╕з прийняттям Конституц╕╖ АРК.
А от дал╕… Пророс╕йськ╕ сили на п╕востров╕ були марг╕нальними, незважаючи на наявну електоральну базу з тих самих етн╕чних рос╕ян. Поворотний пункт – Помаранчева революц╕я, коли увесь контекст тих вибор╕в був роз╕граний саме на антитез╕: Рос╕я-╢вропа. Ця зрозум╕ла, але ╕ррац╕ональна альтернатива зад╕яла механ╕зми, що в сплячому режим╕ «сид╕ли» у кримчанах. ╤ перемога «чужого» кандидата стала тим самим спусковим гачком, що запустили радикальн╕ та в╕дверто укра╖нофобськ╕ теч╕╖ пророс╕йського спрямування. Не було жодного сенсу щось доводити про фальшування вибор╕в чи корупц╕йну сутн╕сть режиму Кучми та уряду Януковича. Головне – перем╕г ╕ то якось «не так» (Майдан – це ж «наколот╕ апельсини» та «американськ╕ валянки»), не той, за кого ми голосували. Не треба ╕люз╕й – початок несприйняття Укра╖ни як держави почався у повн╕й м╕р╕ саме тод╕: тому що кримчан (як ╕ Донбас) знову н╕бито «не почули».
Вт╕м, пожили якось при Ющенку, адже уся влада в Криму буда у руках тих самих чесно обраних «сво╖х», рег╕онал╕в, що н╕бито за Рос╕ю. А пот╕м був Янукович – знову св╕й. От т╕льки той св╕й ╕з хлопцями з Мак╕╖вки так нагнув кримський б╕знес, запровадив через «смотрящих» так╕ «в╕дкати», що кримчанам знову стало некомфортно. А винною стала Укра╖на в ц╕лому, бо поряд сумл╕нно працював рос╕йський телеящик, у якому не шкодували сл╕в та барв для картини «сильно╖ держави на чол╕ ╕з сильним л╕дером».
Тому под╕╖ весни 2014 року – це зак╕нчення ╕стор╕╖ хвороби п╕д назвою «образа кримчан на ус╕х». Вони у б╕льшост╕ (не 96%, зв╕сно, але б╕льше 60%) знайшли простий спос╕б, як н╕бито вир╕шити ус╕ сво╖ проблеми та одразу обнулити ус╕ вигадан╕ «образи».
Як сказав колись давно один знайомий автора, що не симпатизував «помаранчевим», та пот╕м став активним «ватником»: «люди н╕чого в 1991 роц╕ не зрозум╕ли, вони все ще живуть у Радянському Союз╕». Хоч ╕ г╕рко, але сл╕д визнати, – слушна думка з огляду на все, що сталося. А також – засторога для тих, хто дума╓, що Крим повернеться просто так ╕ сам собою.

В╕ктор Чопа
ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2017 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18179

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков