Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 12.03.2004 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 12.03.2004
ФОТОДОКУМЕНТИ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ГОЛОД 1921-1923 РОКІВ
Роман Сербин.

Висвітлені тут фотографії зберігаються в кантональному архіві Женеви, у фонді Міжнародної спілки допомоги дітям (Union international de secours aux enfants). Надіслала їх з Берліна Місія Українського Червоного Хреста у Західній Європі. На залученому списку позначено, що фотографії отримано 5 травня 1922 р. Такий комплект фотографій У.Ч.Х. висилав до закордонних газет та харитативних організацій для того, щоб звернути увагу на страшну трагедію в Україні та випросити допомогу для голодуючого населення. 24 травня україномовна канадська газета "Українські робітничі вісті" повідомила про появу одноразової газети під заголовком "Голодуюча Україна". Видав її "Комітет помочі голодуючим на Радянській Україні у Вінніпеґу" в намірі "якнайбільшого поширення серед українських робітників і фармерів в Канаді". Хоча мені не вдалося відшукати цю одноднівку, та немає сумніву, що якраз ці фотографії були використані для ілюстрацій, бо їх дістали й інші газети.
14 червня канадська газета "Український голос" помістила довшу статтю під заголовком "Голод на Україні". Стаття переповіла, при допомозі деяких цитат, звіт Відкуна Квіслінґа, представника в Україні Високого Комісаріату д-ра Фрідйофа Нансена. Про зміст допису Квіслінґа, який газета дістала від Місії Українського Червоного Хреста, буде мова нижче. Перше звернім увагу на враження, яке зробили на редакцію залучені фотографії.
 "Однако ж ніякі слова не в силі представити цілого страховища голоду. І Місія Українського Червоного Хреста, будучи свідомою сего, долучила до докладу капітана Квіслінґа фотографії з области голоду. Сімнадцять фотографій дістали ми і постараємося бодай деякі з них подати у відбитках, хоч ці так само є далекими від дійсних фотографій, як і фотографії є далекі від того, щоби точно представити страшну дійсність. А се страшні фотографії. Се щось таке страшне, яке тільки рідко коли приходиться людині в своїм житті бачити. Представте собі, приміром, такий образ: фіра наладована трупами, які везуть на цвинтар. Пояснення до фотографії каже, що трупів позбирано на окраїнах Херсона. Всі трупи голі, - видно, що в комуністичнім раю таке добро, що треба з трупів одіння здирати, аби було в що живих приодіти. Трупи переважно діточі, висохлі як чисті кістячки, а поверх них точно як рубель поверх снопів, один довгий труп-кістяк дозрілого мущини. Дивитися на таку фотографію перед ночею страшно, бо привидиться у сні. Або три фотографії "похоронів". Таких похоронів відай нема нігде в цілім світі поза комуністичною "федерацією". Викопана глубока і широка яма. В ній видно повно без найменшого порядку накиданих голих людських кістяків, покритих шкірою. Над ямою стоїть "погребник" і за ногу кидає ще одного зовсім голого трупа... Або така фотографія. У великій бляшаній мисці сидить, може, 16- літний хлопець; живий - бо сидить, але життя по нім не видно, широко розкриті очі виглядають як очі трупа; з цілого тіла здається лишилася тільки шкіра, що держить кості при купі. А до сеї фотографії пояснення: "Іларіон Нищенко, хлопець з села Благовіщенки: з голоду убив свого трилітнього брата і з'їв його...".
Читачі "Українського голосу" фотографій не побачили, бо газета їх не друкувала, і знали про жахіття голоду лише з газетного опису знімків. Не надрукував одержаних фотографій і "Канадський фар-мер", хоча 15 червня повідомив про отримання того самого матеріалу від Червоного Хреста. Але повернімося до "Українського голосу", який продовжував свій коментар.
"До такого дійшли наші браття на Україні. Бо се наші браття! Про се не сміємо забувати. Се ті, яких батьки колись разом з нашими батьками за волю рідного краю, за віру православну з поляками, турками і татарвою билися; се потомки славних козаків-запорожців! Вони тепер в неволі, в такій страшній неволі, якої з недолею наших найближчих братів галичан навіть рівняти не можна. Львівська "Земля і воля", яка большевикам симпатизує і хотіла б і в Галичині московської "диктатури пролетаріату", дістала також ті самі фотографії з голодуючої України і помістила їх на виставі у вікні в книгарні ім. Шевченка. "Земля і воля" оповідає, що товпи народу облягають ці фотографії, здригаються перед ними, дискутують. І вкладає "Земля і воля" в уста старенькій жінці, що прислухалася до дискусій, слідуючі слова: "Добре вам говорити, коли ви ситі. Ситий голодного не знає! Не критикуйте, а ліпше зложіть дещо для тих бідаків - вони ж брати наші!"
"Тими словами і ми кінчимо свою статтю. Не в тім річ, чому є голод на Україні, а в тім, що він є і що від голоду гинуть наші браття. Їм треба помочі. Кому ходить оте, аби поміч дійшла на призначене місце, а не обернулася на большевицьку пропаганду, то посилайте жертви на руки Українського Червоного Хреста в Канаді, на адресу Вох 3621, Winnipeg, Маn., а Червоний Хрест буде зобов'язаний занятися тим, щоби надіслані гроші не дісталися в руки московських комісарів, тільки пішли на рятунок голодуючих. Для такої цілі ніяка жертва не є замала, ані не є завелика".
Багато повніші уривки зі звіту Квіслінґа подала ще одна українська газета, "Канадський ранок". Вона не перекладала їх українською мовою, а прямо переписувала з одержаної англомовної брошури. В цьому тексті знаходимо головну причину голоду, на яку натякував, але не зацитував "Український голос". У частині з підзаголовком "Голод визнано запізно" Квіслінґ писав:
"[...] лише 11 січня ц. р., коли майже кожна десята особа в Донецьку була уже без хліба, донецькій губернії було дозволено припинити обов'язкову допомогу поволзьким областям і почати розв'язувати проблеми свого власного голоду. На початку березня ц. р. ще можна було бачити у голодуючій Миколаївській губернії плакати: "Робітники Миколаєва, на допомогу голодуючим Поволжя!". В той час Миколаївська губернія сама мала 700 000 голодуючих людей - коло половини населення".Далі норвезький представник європейської допомогової організації пояснює, що хоча північні губернії України (Волинь, Поділля, Чернігів і Київ) мали досить добрий урожай, вони мусили посилати свою допомогу до Поволжя. В цьому й суть причини голоду в Україні: посуха й неврожай у степових районах знищили посіви, але Україна мала б чим прогодувати своє населення, якби Москва не примусила її вивезти свої резерви в Росію.
Звіт Квіслінґа, посланий з Харкова 22 березня, був видрукований брошурою 30 квітня як "Інформація № 22" високого Комісаріату Нансена. До писемного звіту були додані карта голоду в Україні на квітень 1922-го та 11 фотографій. З надрукованих фотографій 9 були ідентичні до розісланих У.Ч.Х., а дві інші (напухла молода мама з дитиною, та розкинені дитячі трупи) додані з Донецька. Не увійшли до брошури фотографії, які поміщені в цьому сайті під числами: 2, 5, 6, 8, 11, 14, 15 і 16. З цього видно, що фотографії, якими ілюстрували звіт Квіслінґа, та ті, які були осібно розіслані від У.Ч.Х, належали до тої самої колекції. Ні з брошури, ні з інших джерел мені не вдалося довідатися, хто знімав ці картини голоду, але можна припускати, що вони стали "публічною власністю", доступними для всіх, хто хотів причинитися до розповсюдження інформації про голод та збирання засобів для його ліквідації. В серпні 1922 р. Французький комітет допомоги дітям в Парижі (Comite international de secours aux enfants) видав серію чотирьох поштових карток із заголовком на кожній: "Голод в Україні" (La famine en Ukraine). На кожній картці було інакше фото з відповідним поясненням: І - ENFANTS MALADES DE LA FAIM (діти, хворі від недоїдання); II - UN ENTHROPOPHAGE (трупоїд); III - UNE FOSSE COMMUNE A KHERSON (спільна могила в Херсоні); IV - UN ENTERREMENT A KHERSON (похорон у Херсоні). На картках було також зазначено, що за 12 франків жертводавець може прогодувати дитину впродовж цілого місяця, а за 100 - врятувати їй життя.
Уживаючи три фотографії з колекції У.Ч.Х. (№ 4, 8, 13) та фотографію дитячих трупів з Донецька (у звіті Квіслінґа), паризька організація Conference universelle juive de secours (Жидівське світове допомогове зібрання) випустила окрему серію з 5 карток (п'ята фотографія: конвой допомоги від жидівської громадськості для жидів в Україні). На картках були пояснення та заклики, надруковані трьома мовами: французькою, англійською та івритом. Та сама організація також видала афішу лише івритом в тій самій справі і використовуючи фотографії № 8, 13.
При кінці 1922 р. берлінське видавництво "Українське слово" видало обширну працю Івана Герасимовича "Голод на Україні". В цьому першому, солідно дослідженому, описі й аналізі українського голоду автор-очевидець помістив три фотографії з колекції У.Ч.Х.: №№ 8, 12, 13.
Наскільки усі вищезгадані фотографії, використані різними способами, спричинилися до рятування українського населення від голоду, це уже інша тема, яка потребує окремого висвітлення. Тут варто додати декілька завважень до суперечок, які уже довгими роками точаться в діаспорі, а недавно і в Україні про розподіл фотографій між першим і другим голодом. Як загальне правило можна сказати, що майже усі відомі фотографії були роблені в двадцятих роках, а ще точніше - 1922 року. Тоді совєтська влада не лише дозволяла фотографувати цю людську трагедію, але й сама використовувала не лише фотографії, але й кінофільми про голод для отримання допомоги із Заходу. Більшість фотографій було зроблено над Волгою, де голод розгорнувся скорше, як в Україні, і досяг більших розмірів, як в українських степах. Уже з літа 1921 року Москва просила Захід рятувати Росію, на що негайно відгукнувся цілий світ. В Україну Москва допустила західну допомогу щойно з початку 1922 року.
Тому й фотографії, які збереглися в західних архівах, походять в більшості з Росії. Все ж таки, завдяки Kомісаріатові Нансена, А.Р.А. (American Relief Administration) та Джоінтові (American Jewish Joint Distribution Committee), який і сьогодні існує в Україні, було знято багато точно ідентифікованих прикладів голоду в Україні.
Фотографії двадцятих років типові своєю відкритістю: на них можна побачити групи голодом виморених людей, які спеціально позують, щоб показати їх жахливий стан; трупи, скидані в моргах або на цвинтарях; звірями пошарпані та людьми порізані залишки трупів. Це фотографії, які мають завдання збудити співчуття до жертв жахливої трагедії. Такі фотографії можна було робити лише з дозволу та із заохочення совєтської влади. Знімати такі картини з "не існуючого" голоду тридцятих років, в умовах сталінського терору, ніхто з совєтських громадян не відважився б. А навіть якщо комусь і вдалося б зробити такі фотографії, то зберегти їх від знищення під час понад п'ятдесят років совєтської боротьби з пам'яттю про голод було неможливо. Є багато совєтських фотографій з цього періоду, які показують обставини голоду (заготівля збіжжя, варта при збіжевих магазинах тощо), але між ними ще не виявлено знімків, які б показували жертв голоду.
Голод тридцятих років могли знімати на плівку лише чужинці, і то у випадкових обставинах, коли сподівалися їх вивезти за кордон. Тому фотографії українського геноциду тридцятих років є дуже рідкісними. Нам відома, наприклад, фотографія, зроблена дружиною німецького дипломата, трупа, що лежав на харківській вулиці. Унікальною є колекція  кардиналa Інніцера. Це двадцять п'ять фотографій, знятих 1933 року австрійським інженером А. Вінбергером. Половину цих фотографій економіст Евальд Амменде надрукував у своїй праці "Людське життя в Росії", яка 1935 рокуі вийшла  німецькою мовою в Австрії. Це один з перших обширний аналіз голодомору в Україні і на Північному Кавказі. Автор пояснив політичні й інші причини його виникнення та описав його ганебне заперечування совєтською владою і її західними прихильниками.
Наступного року книжка Амменде вийшла в Лондоні в перекладі англійською, але зі змінами в долучених фотографіях. До фотографій Вінберґера були додані знімки, отримані від директора німецької аграрної концесії на Північному Кавказі, д-ра Ф. Дітлофа. Хоча Дітлоф запевняв автора, що він сам знімав фотографії 1933 р., ці матеріали були властиво з голоду двадцятих років, з України і Росії. Так, в книжці бачимо фотографії № 7, 10, 14 з серії У.Ч.Х. Фотографії з двадцятих років більш разючі, як ті, з тридцятих, і тому легко зрозуміти, чому видавці хотіли їх включити. Важче зрозуміти, як Амменде, який був свідком голоду двадцятих років і повинен був бути ознайомлений з фотографіями з того голоду, міг повірити Дітлофу. Змішання фотографій українського голодомору тридцятих років з документами голоду двадцятих років в Україні і Росії буде мати довготривалі негативні наслідки як в царині дослідження українських трагедій, так і в поширенні про них інформації. Але це знову інша тема, яка заслуговує на свій власний аналіз.
* * *
Про автора.
Професор історії Квебекського університету в Монреалі доктор Роман Сербин відомий у міжнародних колах ґрунтовними дослідженнями голоду 1921 - 1923 років в Україні та як автор книги "Голод 1921 - 1923 і українська преса в Канаді". Дізнавшись про численні публікації в "Кримській світлиці" матеріалів про голодомор 1932 - 1933 років, він запропонував адаптований текст про попередню трагедію нашого народу.

Повністю фотодокументи можна переглянути за адресою

http://ukrlife.org/main/evshan/famine.htm

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 12.03.2004 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1818

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков