"Кримська Свiтлиця" > #11 за 12.03.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"
#11 за 12.03.2004
СЛОВНИК-ДОВІДНИК З МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Євген РЕГУШЕВСЬКИЙ
На допомогу вчителеві СЛОВНИК-ДОВІДНИК З МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Я завжди із хвилюванням беру в руки кожен словник, бо з власного досвіду знаю, що створення словника - це тяжка, тривала і дуже кропітка праця. Прикро, що у нас не присуджують наукових ступенів за оригінальні словники. А варто було б. Рецензований "Словник-довідник з методики викладання української мови" І. Н. Кочан та Н. М. Захлюпаної (Львів, 2002, 250 с.) фактично є термінологічним словником, потреба у якому давно назріла. Не секрет, що сучасна термінологія з галузі методики викладання української мови ще не піддавалась спеціальному вивченню та кодифікації, а тому в ній спостерігаються явища, не бажані для термінології: полісемія, омонімія, вживання паралельних термінів та інше. Саме словник у значній мірі допоможе ліквідувати ці недоліки. Згадане видання є чи не першою спробою словника такого типу, а тому, зрозуміло, він не позбавлений недоліків та недоглядів. Але хочеться насамперед сказати про працю добре слово. Автори, як мені здається, поставилися до роботи сумлінно, бо всі тематичні групи термінів з галузі методики викладання мови у словнику охоплено (можливо, крім назв напрямків та шкіл у теорії методики). Добре, що до словника внесено як такі базові терміни, що уже мають свою багаторічну традицію вживання, так і ті, які стосуються новітніх методичних понять (назви нових методів, прийомів, нових типів уроків, нових наочних посібників та прийомів їх використання і т. п.). Не обійдені авторами і ті терміни та номенклатури, якими називають поняття на стикові наук (методики і загальної педагогіки, методики і психології, методики і психолінгвістики та ін.) і які, однак, мають важливе значення для розуміння методичних понять ("автогенне тренування", "психограма", "комунікативні компетенції" і т. п.). Правильно зробили автори, залучивши до словника ті термінологічні сполучення та номенклатури, які фактично ще не стали термінами, проте активно функціонують у сучасній методичній науці ("поточне планування навчальної роботи", "розгляд картини", "зошит із друкованою основою" і т. п.). Але деякі словникові статті викликають запитання. Наприклад: "важкі питання української мови" (а хіба є "легкі"?), "відкрите заняття гуртка" (а чи може взагалі бути заняття гуртка "закрите"?), "гнучкість голосу", "гурток широкого профілю", "вивчальне читання", "вивчення передового досвіду" і т. п. Не ясно, наприклад, що це таке "власне методичні принципи" та ще й "під час вивчення фонетики", що це за "власне розділові знаки", "власне стилістичні помилки"? Сказано, що "граматичні задачі" - це різновид завдань. Але ж у методиці "задачі" і "завдання" - це різні речі. У ряді випадків автори плутають такі поняття як "принципи", "методи" і "прийоми". Це видно хоча б із згаданого вище вислову про "принципи під час вивчення фонетики". Зрозуміло, що "під час вивчення" можуть застосовуватись різні "методи" і "прийоми", а принципи можуть лягти в основу формування певних педагогічних ідей, напрямів і т. п. Не завжди точно користуються автори поняттям "критерій". Так, вони стверджують, що "якість уроку" - це критерій його продуктивності. Мабуть, під час редагування трапилось так, що деякі оповіщені у переліку статті словника випали. Дуже, наприклад, хотілося б знати, що ж це таке "морфологічний аналіз тексту" (с. 50), але ж цієї статті немає у словнику. Ми зупинились у своєму огляді головним чином на прорахунках, але зовсім не з метою охаяти словник, а з метою спонукати авторів до серйозної роботи над новим виданням цієї дуже потрібної для учителів-практиків і для майбутніх педагогів книги. Євген РЕГУШЕВСЬКИЙ, завідувач кафедри українського мовознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, професор.
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 12.03.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1819
|