Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 10.03.2017
СОЛДАТСЬКИЙ «КОБЗАР» ДАНИЛА КОНОНЕНКА

Перед 9-м березня зателефонувала Н╕на Микола╖вна, вдова Данила Кононенка. Сказала, що, нарешт╕, з╕бралась силами ╕ взялася впорядковувати арх╕в Данила Андр╕йовича (ран╕ше просто не могла, так бол╕сно було торкатися його речей). Вже давно просили з Черкащини, з Кам’янського музею, п╕д╕брати щось для експозиц╕╖ про славного ╖хнього земляка. В╕дклала к╕лька грамот, газет, книг, серед них – старенький потертий «Кобзар». Шевченкових «Кобзар╕в» у домашн╕й б╕бл╕отец╕ – напевне, не менше десятка: ╕ одно-, ╕ к╕лькатомн╕, й подарунков╕ – ╕люстрован╕, гарно, добротно видан╕, та ними сьогодн╕, зрозум╕ло, не здиву╓ш будь-яку б╕бл╕отеку чи музей. А от ця «бувала» книжечка ма╓ вигляд справд╕ музейний.
«Я розгорнула ╖╖ – й об╕мл╕ла, – схвильовано казала у слухавку Н╕на Микола╖вна. – На обкладинц╕ рукою Данила зазначено – 1963-й р╕к! Це ж в╕н тод╕ саме служив у Криму, десь натрапив на отакий майже «кишеньковий» формат, щоб можна було всюди носити з собою. ╤ в╕н той «Кобзар» не просто читав – можна сказати, штуд╕ював, з пом╕тками на стор╕нках. Але найголовн╕ше – це в╕рш╕, як╕ Данило записав на початку книжки як еп╕граф, як посвяту чи настанову самому соб╕. От уяв╕ть соб╕: 21 р╕к хлопцев╕, арм╕я, служба, далекий Крим, ╕ серед того всього - «Кобзар» ╕ отак╕ слова:

Слово мо╓!
Будь п╕снею нового часу,
Неси на зор╕ до людей
Серця мого засп╕в.
Хочу я, щоб в тоб╕
пломен╕ло безсмертя Тараса,
Його н╕жн╕сть велика
╕ пристрасний гн╕в.
Щоб як в╕н,
ти у бурях було
непок╕рне,
Щоб жило ╕ боролось
во ╕м'я ясних ╕дей,
Щоб ╕ в мене, як в нього,
у грудях кип╕ла безм╕рна
Любов до простих людей.

П╕дпис – Д. Кононенко. Ще чорнильною ручкою написано, в т╕ роки у нас кулькових ручок, напевне, ще й не було…»
Невдовз╕ з фотоапаратом я вже переступав пор╕г квартири Кононенк╕в. Н╕на Микола╖вна показу╓ свою рел╕кв╕ю. «Я вже й не знаю, як ╖╖ в╕ддавати? Це ж ╕з тих ще наших юних рок╕в… Я цю книжечку гортаю, де його рукою писалося – ╕ н╕би в нашу молод╕сть повертаюся, у нього тут почерк нав╕ть ще такий юнацький. Може, п╕зн╕ше, а зараз не можу, хай побуде ще з╕ мною…»
Я роблю фото Кононенкового солдатського «Кобзаря», гортаю стор╕нки, бачу ще один в╕рш молодого Кононенка – справжн╕й солдатський в╕рш:

Гарцю╓ в╕тер на баск╕м кон╕,
Тремтять на кленах
заходу багрянц╕.
╤ знов пох╕д,
╕ знов кр╕зь гом╕н дн╕в
Несу «Кобзар» я
у солдатськ╕м ранц╕.
Десь б'ють громи,
як залпи перемог,
Бринять дроти,
як п╕сня на будов╕.
Я крок чеканю
по мосту тривог,
Я сили п'ю
в Тарасовому слов╕.

А на стор╕нц╕ поруч – ще один запис його рукою:

«Поки живуть в св╕т╕ люди,
Тебе не забудем» -

перегуку╓ться ╕з Шевченковим «На в╕чну пам'ять Котляревському»:

Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди;
Поки сонце з неба ся╓,
Тебе не забудуть!

Тобто, простий с╕льський хлопець, ще скований солдатською ун╕формою, але вже окрилений Божим поетичним даром, у сво╖ 20 з лишком рок╕в уже ч╕тко визначив для себе ╕ поетичн╕, ╕ громадянськ╕ пр╕оритети: яким ма╓ бути його Слово, зв╕дки питиме в╕н його силу, як ╕ за що цим Словом боротиметься. Ось чим став для юного Данила Кононенка цей його перший – солдатський «Кобзар».
«Я звичайно ж передам його колись у музей, на батьк╕вщину Данила Андр╕йовича, - сказала Н╕на Микола╖вна. – Але хот╕ла б, щоб люди бачили в музе╖ не просто якусь давню – б╕льш як п╕встол╕тню потерту книжечку, а знали про те, що вона значила для Данила Кононенка, яка за цим сто╖ть ╕стор╕я. А я тепер перегортаю кожну його книжку, кожен аркушик – раптом ще десь записане його послання до нас…»

В╕ктор КАЧУЛА
(На фото з домашнього арх╕ву – солдат Данило Кононенко, 1964 р., м. С╕мферополь)
***
Читайте Кононенк╕вську «Кримську св╕тлицю» - ту, що не покинула Крим, кримських укра╖нц╕в ╕ могили сво╖х «св╕тличан»:
http://svitlytsia.crimea.ua
https://www.facebook.com/газета-Кримська-св╕тлиця-192473467490932/

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18256

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков