Версiя для друку Обговорити в форумi

«Кримський Майдан»

***
Ще в часи першого київського Майдану у «Світлиці» народилася рубрика «Кримський Майдан», де кожен читач нашої газети – незалежно від його поглядів і переконань - міг висловитися про актуальне, насущне, наболіле. Ця рубрика діє й сьогодні – у «Кримській світлиці» електронній, інтернетній (тільки у КРИМСЬКІЙ, справжній, а не в київському її клоні!). А слова у ній тепер попросив наш давній читач і автор із Сімферополя Іван Лук'янович Лавтар, котрий, попри нинішню інформаційну кримську обмеженість, все ж старається слідкувати за тим, що відбувається в рідній Україні, і сподівається, що його, кримського громадянина України, голос, його звернення до керівництва держави - буде почуто і враховано.
***
Президенту України
Порошенку Петру Олексійовичу

Пане президенте, хочу до тебе звернутися, як батько до сина, ради спасіння України (мені вже 83-й рік, тому можу дозволити собі так звертатися, хоч далі, з поваги до посади президента, постараюсь називати на Ви). З тобою (ще не президентом) я знайомий заочно ще з часів правління Кучми. Статуправління друкувало тоді списки чесних підприємців. Там були П. Порошенко, О. Дубина та інші. Потім, за часів правління Ющенка, в Криму філією партії «Наша Україна» керував чоловік, який знав вашу родину і говорив про вас позитивно. Прізвища його я не називаю, бо більше з ним не спілкуюся.
Про себе. Народився в Гайсинському районі в селі Губник на Вінниччині, де прожив до 17 років. Потім 6 років жив у м. Львів, де одержав першу спеціальність – польова геофізика. Після цього сім років працював у Західному Сибіру і в 1963 році закінчив заочно радіофакультет.
Після закінчення навчання повернувся в Україну, об’їздив не одне місто, але тільки в Сєверодонецьку обіцяли мені житло. Оскільки працював на заводі, де випускали обчислювальні машини, довелось оволодіти ще однією спеціальністю. А в 1973 році мене запросили в Кримську геофізичну експедицію, яка знаходилась у Сімферополі.
Звертатися до можновладців мене спонукала Ю. Тимошенко, яка у 2008 році почала ганебно себе вести в політиці, та й сам тодішній президент В. Ющенко. На початку 2009 року мені зателефонувала з Гайсина моя племінниця і сказала, що рейдери вигнали їх разом з директором з м’ясокомбінату, де вона працювала 25 років. Рейдерами були депутати з «Батьківщини». Після цього люди перестали вірити Ющенку і Тимошенко і стали схилятися до Януковича. Мені стало страшно і я написав президенту Ющенку, щоб він спасав Україну. У відповідь я отримав листа, де він, в усякому разі, від його імені, мене заспокоювали, що все буде добре.
Потім, вже за Януковича, коли він заявив, що «люди втратили страх і совість» (і хто б казав!), я написав йому, що люди, може, і втратили страх, але совісті не втрачали, і попередив, що якщо і далі буде така його політика, то для України буде біда.
Мої недобрі прогнози про Тимошенко, Ющенка і Януковича збулися. І на майбутнє маю для України загрозливі прогнози, тому й вирішив звернутися до Вас. Я вважаю, що Ви могли б запобігти цьому лиху, якби прислухалися до моїх (та й не тільки моїх) порад і вийшли на прямий діалог з народом України.
Вам залишилось бути на посту президента два роки. А Україна знаходиться зараз в такій ситуації, що вирішується її доля: бути Україні самостійною, чи зникнути з карти, як держава. Щоб спасти Україну, треба не менше 10 років.
Біда в тім, що чотири президенти, які були до Вас, думали, як побільше набити собі кишені. Навіть Ющенко, який показав себе як прем’єр сильнішим за всіх прем’єрів до і після нього, але в результаті свого президентства «чистими руками» зрадив Україну, та ще й пишався тим, що він «демократично» віддав державу бандитам і Росії. Тому, коли я писав у 2012 році статтю, що «люди втратили страх, а не совість», я мав на увазі Кличка – як людину, виховану за європейським типом, чи Тягнибока – як справжнього патріота-ідеолога. Правда, розпочинав він не дуже коректно, я навіть радив йому у своєму зверненні, щоб він уникав цього фанатизму. Згодом я отримав від Тягнибока відповідь з подякою за мій лист.
Петре Олексійовичу, коли Ви йшли у президенти, народ України вважав, що Вам нема потреби набивати кишені, тому Ви й пройшли з першого туру. Тобто, народ виявив Вам свою високу довіру і авансом віддав свої голоси. Життя ж показало, що ситуація в Україні настільки складна, що пройшло вже два з половиною роки Вашого президентства, а майже нічого не зроблено. З’явилося розчарування, що в президента нема політичної волі.
Тому хочу поставити Вам делікатне запитання. Як представник великого бізнесу, Ви прекрасно знаєте тих крупних бізнесменів, які вивезли за кордон великі суми грошей з різних причин. Я думаю, що Ви могли б домовитися з тими, в кого хоч трохи душа українська, щоб вони свої гроші інвестували в Україні. Звичайно, давши на це гарантії, що їх не конфіскують. Тому, як би Ви не займалися показухою й піаром перед МВФ, що у нас ідуть реформи, а вони чудово розуміють, що давати Україні гроші – це все рівно, що воду лити в пісок. Тим більше, кредити МВФ – це копійки порівняно з тими коштами, що вивезені з України великим бізнесом. А Ви ж прекрасний економіст, розумна людина і при бажанні могли б в економічній сфері вирішити неможливе.
Можна по-різному трактувати розчарування людей, зважаючи на об’єктивні і суб’єктивні причини. Зараз суспільство в Україні розділилося наполовину. Одна частина вважає, що потрібна третя революція проти влади. Інша переконана, що систему правління може змінити тільки народна Конституція, яка повинна бути розроблена народом і затверджена на референдумі. В Конституції потрібно зазначити, що коригувати її «під себе» не має права ніяка гілка влади, а тільки референдум. Для розробки народної Конституції потрібен наш український Лінкольн, тобто, лідер, який повинен служити народу, а не своєму оточенню і великому бізнесу. Питати дозволу на референдум у цієї Верховної Ради не варто, тому що дозволу не буде.
Треба не гаяти часу, щоб не було третьої революції, щоб не пролилась кров у Києві. Цього хоче Кремль, щоб під гаслом захисту російськомовного населення піти прямою агресією на Київ. Але не тільки Кремль цього хоче. Моя друга племінниця вже 20 років працює у Варшаві в Українській школі. Школу кілька разів хотіли закрити, але до анексії Криму вона ще працювала.
Племінниця двічі на рік телефонувала нам і завжди відкрито казала мені: «Дядьку, на нас тут косо дивляться поляки, до цих пір вважають правобережну Україну територією Польщі». А Кремлю цього й треба, щоб не бути відкритим агресором, поділять Україну, як це було 300 років тому. Румуни ще Кучмі заявляли – коли ви повернете нам Буковину і Бессарабію? І Україна зникне з карти, як держава, назавжди.
Петре Олексійовичу, Ви, як президент, повинні проводити свою політику на випередження подій, але поки що цього не видно. І вибухи боєприпасів на складах у Харкові, які під час, фактично, війни не мали належної охорони, красномовне тому свідчення. Те, що РНБО вирішила припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення в зоні АТО – то це народ заставив Вас зробити. Як Ви заявляли перед прийняттям цього рішення, що РНБО має прийняти його для запобігання розхитування ситуації політиканами. Якби Ви зайнялися цією справою ще у 2015 році, то не було б ніяких політиканів. Тут повністю вина лежить на Вас. А те, що Ви викликали Садового і разом з Аваковим залякували його, а генпрокурор Луценко грозився, що заведуть кримінальну справу за сміттєзвалище, це Вам честі не робить. Блокування «торгівлі на крові» підтримала вся Галичина, Волинь, Полтава, Одеса, Харків і навіть Вінниця, яка до президентства готова була носити Вас на руках, а зараз готова блокувати «Рошен».
Петре Олексійовичу, у Вас є ще один козир на випередження – це народна Конституція. Я не юрист і не можу врахувати всі тонкощі, але ті пропозиції, що я зібрав – це все від народу, і їх треба врахувати в новій Конституції. Якщо Ви упустите час з народною Конституцією, то вважайте, що Ваше політичне життя закінчиться. Це я м’яко кажу, а може закінчитись, як в Януковича!
А народну Конституцію розроблять і винесуть на референдум Ваші опоненти. Про це заявили учасники дискусійного майданчика з розробки нового проекту Основного Закону, який відбувся з ініціативи Аграрної партії 15 березня. Засновниками нової Конституції будуть академік Ігор Юхновський і голова Центрального апарату Аграрної партії Роман Безсмертний. Цим людям можна довіряти. Тому треба терміново зібрати Конституційну комісію з громадських організацій, з волонтерського середовища, і починати розробляти проект народної Конституції. Проект має бути готовий за півроку до виборів президента. Люди повинні ознайомитися і внести свої пропозиції. Кінцевий проект з доповненнями винести на голосування паралельно з виборами президента. При розробці проекту використати досвід, наприклад, Ізраїлю, який за 70 років свого існування постійно перебуває в стані війни, але, як держава, процвітає. З Ізраїлю не втікають люди, як з України.
Народна Конституція повинна стати не тільки збіркою законів, які покликані системно вирішувати найболючіші питання, але мати виховне значення для майбутніх поколінь, як Біблія для віруючих. Перш за все, за Конституцією повинні бути всі рівні – від президента до пересічного громадянина України. Зняти всі недоторканості, пільги. Кожен повинен жити на свою платню. В тому ж Ізраїлі за корупцію зараз сидять за ґратами два колишніх президенти і один прем’єр.
Платня повинна прив’язуватися до прожиткового мінімуму. Мінімальна пенсія не повинна бути нижче прожиткового мінімуму. Мінімальна зарплата має бути принаймні у півтора рази вище прожиткового мінімуму. А потім повинна бути розроблена шкала кратності від прожиткового мінімуму – від півтора до двадцяти, залежно від посад. Високими окладами корупцію не ліквідувати. За 26 років в Україні за це не опинився за ґратами ні один високопосадовець. А тому – хоч мільйони плати – все одно будуть красти, брати хабарі і т. ін. А те, що в Європі високі оклади, так там пенсії і мінімальна платня в 10 разів вищі, ніж в Україні. І Вам, як президенту, все це відомо, але Ви на це закриваєте очі.
Ми часто згадуємо голодомор 1932-33 років. Голодомор був і в 1947 році. Коли Хрущов звернувся до Сталіна, щоб допомогти Україні, той назвав його націоналістом, а гуманітарну допомогу, яка приходила до Одеси, топили в морі і заявляли, що в Україні нема голоду. Це був великий злочин. Я його пережив і на все життя у мене залишилось те голодне відчуття до шматка хліба. А зараз, коли половина українців отримують удвічі менше прожиткового мінімуму, а олігархи й чиновники жирують, маючи сотні тисяч на місяць, це також злочин.
Тепер в Україні така парадоксальна ситуація: громадські організації стараються виховувати молодь патріотами, а урядові гілки влади до цього глухі, і тому в суспільстві є довіра лише до армії і церкви. У своєму виступі до Дня соборності України Ви посилалися на мемуари Павла Скоропадського. Геніальність Скоропадського в тому, що він у надзвичайно важкій ситуації для України і браку часу для його влади зумів заснувати єдину Автокефальну українську церкву. Тож щоб Україні не диктувала Москва і Кирило, в народну Конституцію треба закласти Автокефальну українську церкву. А ще паралельно з розробкою проекту народної Конституції треба розгорнути потужну рекламу, щоб народ зрозумів і проголосував за неї.
Окремо хочу зупинитися на Верховній Раді. Відкрита 7 лютого сесія з перших днів старається загнати Вас, президента, і всю Україну в патову ситуацію. Ні в якому разі не треба йти на дострокові парламентські вибори за діючої Конституції, тому що буде повна поразка Ваша і України. Прикро тільки, що патову ситуацію готує більше всього фракція БПП. Спікер Андрій Парубій щоразу наголошує, що у пленарний тиждень всі дні робочі, і опозиційна фракція заявляє, що ходить повним складом, а урядова коаліція в середу і п’ятницю прогулює. Треба терміново зайнятися своєю фракцією і урядовою коаліцією, налагодити тісний зв’язок з А. Парубієм. Хочеш цього чи ні, а заради спасіння України треба приглушити свої амбіції.
Фракція БПП з неповагою ставиться до спікера. За списком БПП нараховує 143 депутати, а на пленарні засідання більше 100 не приходять. А з цієї сотні половина гуляє коридорами, спікер перед голосуванням щоразу просить, щоб зайшли проголосувати. Тому й доводиться по декілька разів переголосовувати. Крім того, в БПП є такі представники, які не заслуговують звання народного депутата. Мати сотні мільйонів на рахунку – і отримувати допомогу, субсидії?! Це не люди, а хижаки. А у Вас ніякої реакції на них немає. Пам’ятайте, що їх і Вас не спасуть Європа, Америка, оточення Ваше. Судитиме усіх народ України!
До президентства Ви завжди виступали змістовно, лаконічно, наголошували, що хорошими словами хліба не намажеш, а зараз тільки слова і чути, і ніякого діла. Ось вже третій рік лежать замороженими 40 мільярдів Януковича, вкрадені у людей. І люди розуміють, що не технічні причини, як сказав Гройсман, заважають їх конфіскувати.
Для Вас і оточення, виходить, власні бізнес-інтереси дорожчі за обкрадений народ України. Щоб попередити третю революцію проти влади, треба терміново зайнятися конфіскацією цих сорока мільярдів – і не тільки. І щоб вони знову не були розкрадені після конфіскації, може, справді, віддати ті гроші народу, пенсіонерам і працюючим, які отримують удвічі менше прожиткового мінімуму?
Ще одна наша біда – корупційна. За минулий рік – 200 справ і лише два таємничі вироки. Як в народі кажуть, боротьба з корупцією в Україні нагадує спортивну риболовлю: піймали, показали, відпустили. «Укрінформ» повідомив, що загальна сума заподіяної шкоди – більше 23 мільярдів гривень. Потрібно терміново, не чекаючи нової Конституції, скасувати закон про заставу. В Кропивницькому викрили банду – колишні поліцейські стали мародерами. Внесли по 100 тисяч – і гуляють. Навіть суддя заявив, що поки буде цей закон – бандити гулятимуть.
За новою народною Конституцією досить буде 300 депутатів. Вибори – за відкритими списками. Відпустки – 1 місяць, ніяких недоторканостей і пільг. Корегувати Конституцію може тільки народний референдум. Депутати не повинні встановлювати собі зарплату. В Конституції повинна бути передбачена структура, яка відповідно до шкали буде призначати зарплату: спікеру – 15-кратну, заступникам – 10-кратну. Президент повинен контролювати ці процеси через свого представника у Верховній Раді. За прогули без поважних причин Українська громада має конституційне право позбавляти звання народного депутата.
Вам варто прислухатися до порад президента Литви. За два роки до перевиборів треба на перший план поставити внутрішні проблеми України. Треба також вивчити німецький досвід. Після Другої світової війни Німеччина була повністю зруйнована. Втратила Пруссію і східну територію (НДР). А через кілька десятків літ стала економічно могутньою, локомотивом ЄС. Цього вдалося досягти завдяки, зокрема, мудрому і порядному керівництву держави. Від природи Німеччина має тільки руду і буре вугілля. А Радянський Союз від природи – найбагатша держава у світі, але почав розвалюватися, повернув НДР Західній Німеччині без кровопролиття.
Для вирішення наших внутрішніх проблем треба на перше місце ставити національні інтереси України. Справа в тому, що при всій нібито любові до нас, багаті європейські держави зацікавлені, щоб Україна була сировинним придатком для ЄС. Свіжий приклад. Сьогодні адміністрація Закарпаття звертається з проханням до ВР не скасовувати мораторій на продаж неочищеного лісу-кругляка, незважаючи на те, що ЄС обіцяє за це 600 млн. євро. Бо в ЄС буде завантажена деревообробна промисловість, а в Україні буде безробіття і промисловості не буде. А в стратегічному плані, вирубувати ліси в Карпатах на експорт – це злочин перед нашими майбутніми поколіннями.
Коли я вивчав геологію, нам говорили, що на Донбасі колись були такі лісисті гори, як Карпати. Мені не вірилось. Але коли я 10 років прожив у Сєверодонецьку, який знаходиться на правому березі Сіверського Донця, там рівнина. А на лівому – Лисичанськ, там гориста місцевість, і коли мені доводилося йти пішки від Лисичанська до ближнього села навпрошки через поле, я сам переконався, що там були колись гори, тому що пласти виходили вертикально на поверхню землі. Вершини антиклінальних пластів були зрізані, і це зробила ерозія, коли не стало лісів. Тому вихід такий: треба розвивати деревообробну промисловість, для цього не треба багато лісу, і люди матимуть хорошу зарплату. Бо за експорт лісу, порівняно з продукцією з нього, маємо копійки, а продукцію потім ще й купуємо з-за кордону удесятеро дорожче.
Тож Вам, пане президенте, треба ветувати закон про скасування мораторію на продаж лісу-кругляка. І взагалі, треба прислухатися до людей, що їх хвилює. От Ви зациклилися на безвізовому режимі. А соціологічне опитування показало, що людей менше всього хвилює цей режим. А на першому місці – події на сході України. Добровольчі батальйони блокують контрабанду недаремно. Вони справжні патріоти, віддають життя за Україну. А поруч іде контрабанда на крові, на чому наживаються олігархи і урядовці. І це вже третій рік таке твориться, а від президента нема ніякої реакції. Від Вас, як від головнокомандувача, не видно координації. Минулого року сказав, що у кінці 2016-го Донбас буде визволений. У цьому році Аваков звертається до нацгвардії, щоб закрити повністю кордон. Не зрозуміло, хто ким керує. Добровольчі батальйони скаржаться, що Аваков давить їх. На днях я довідався, що батальйон «Азов» отримав танки. А чому раніше їх не давали? Тож не дивно, що Росія трубить, що Порошенко не здатний контролювати ситуацію в Україні.
І з армією не все так гаразд, як на словах. Жовтень був холодний, а міністр Полторак дав наказ про перехід на зимову форму лише в кінці місяця. Тоді ж з’ясувалося, що нема теплих шапок і теплої білизни. Ви часто хвалитеся, що ми маємо сильну, професійну, контрактну армію, у ній багато добровольців-контрактників. Напевно, і самі розумієте, що армія у нас поки що велика кількісно. Учасники АТО говорять, що армію роз’їдає боягузтво і п’янство, тому, набираючи контрактників, треба добре тестувати їх, щоб знати, що то будуть за бійці.
Це вже загальновідомо, але хочу нагадати уроки Другої світової війни. У 1944 році наші союзники, нарешті, відкрили свій фронт, злякавшись, що Радянський Союз захопить всю Європу. Армія у них була професійна, контрактна, мала перевагу на суші і в повітрі, але в бійців не було патріотизму. А німці стікали кров’ю, але відступати їм було нікуди, тому під Арденами так фанатично атакували, що союзники аж запросили допомоги від Радянського Союзу. На той час радянська армія не була готова до наступу, але Сталін дав наказ наступати. Під час цього наступу загинуло більше наших бійців, ніж вся армія союзників. А вони за спиною в Гітлера домовилися з німецьким генералітетом, німецький фронт було знято і союзники з комфортом наступали по шосе...
Петре Олексійовичу, цього листа я почав писати ще на початку вересня 2016 року. Хотів розібратися, чому проти Вас з’явилося стільки звинувачень. Але прийшов до висновку, що всі гілки влади на даний час не здатні себе оздоровити. Отакий приклад. На початку листопада 2016 року уряд оголосив конкурс на вакантні посади державних секретарів міністерств, які прийдуть на заміну керівників апаратів. Здавалося б, у чому проблема? Переможців визначили. А 5 грудня на спільному брифінгу міністр інфраструктури Р. Омелян і в.о. міністра охорони здоров’я У. Супрун заявили, що відмовляються працювати із запропонованими їм кандидатами, бо ті успішно «трудилися» в уряді Януковича.
Сумнівні держсекретарі знайшлися і в інших відомствах. В Міністерство економічного розвитку і торгівлі (де можна більше вкрасти?) прийшов О. Перевезенцев, який працював в уряді Азарова, в «Нафтогазі» і в Б. Колесникова. Для МВС вибрали О. Тахтая, який працював в уряді Януковича. Виявляється, що комісія відсіювала людей, які мають досвід роботи в громадських організаціях. Тобто, знаних, активних, порядних людей.
Напрошується висновок: вибирають корупціонерів. Комісія корумпована, і ті, що призначали цю комісію, теж корумповані. Коло замкнулося.
Другий приклад. АТОвці застерегли суддів від обрання хабарників до Вищої ради правосуддя. Від АТОвців на з’їзді суддів виступив голова громадської організації учасників АТО «Справедливість» Тарас Констанчук. Він, зокрема, зазначив, що під Жовтневим палацом, де проходив з’їзд, 200 його побратимів, котрі пройшли через бої і яким набридло терпіти, тому, якщо виберуть негідників, АТОвці «винесуть їх вперед ногами». Він ходив на засідання Вищої ради правосуддя і бачив, як вона відпускає суддів, які засуджували майданівців. Із 300 таких суддів звільнили всього 25 осіб, а по інших збігає термін давності, і вони залишаться непокараними. Але цього не буде! Рух «Чесно» назвав принаймні 17 кандидатів із 44, яких нізащо не можна допускати до ВРП. Тож про все це можна сказати, що іскри революції витають в повітрі…
Прислухаючись до лідерів громадських організацій, починаєш розуміти, що для оздоровлення влади потрібна стороння, не залежна від цієї влади сила, тобто, народна. Чи не було б виходом із того замкнутого кола – створити з допомогою всіх громадських організацій єдину Всеукраїнську громаду, щоб вона мала конституційні важелі впливу на всі гілки влади і президента у тому числі? Громада повинна виявляти непорядних урядовців: професійних бюрократів, злодюг, корумпованих бандитів і т. д. В громаду повинні входити з кожної області не менше двох представників. Кількість визначають обласні громадські організації. Основні критерії при відборі кандидатів: порядність, патріотизм і професійність у своїй спеціальності. Заробітну плату своїм працівникам повинна виплачувати область. А держава централізовано в столиці повинна надати приміщення та технічні засоби, оргтехніку зборам громади для вирішення резонансних справ. Кожна обласна громадська організація повинна слідкувати за своїми обранцями і терміново заміняти їх, якщо члени Всеукраїнської громади втратять довіру через підкуп чи з якихось інших причин.
Особливу увагу громада повинна приділити аналізу й оцінці діяльності президента. Якщо робота оцінюється позитивно, у кінці терміну дозволяється провести соціологічне опитування, і якщо виявиться більше 50% позитивних оцінок, то громада має конституційне право без перевиборів залишити президента на другий термін.
У 30-х роках минулого століття в США була велика економічна депресія, і коли вибрали президентом Рузвельта і він проявив себе успішно, то йому дозволили без перевиборів бути президентом чотири терміни підряд. Але якщо президент після виборів через два роки втрачає більше половини виборців через суб’єктивні причини, то Всеукраїнська громада повинна мати конституційне право, щоб відправити президента у відставку.
Кілька слів про кадри взагалі. У 1956 році я став свідком такої розмови в Міністерстві геології. Головний бухгалтер приніс міністру на затвердження штатний розклад бухгалтерії міністерства у кількості 110 осіб. Міністр перекреслює 110 і пише 50. Головний бухгалтер починає сперечатися. Тоді міністр каже, що за царя в міністерстві було 10 бухгалтерів при такому ж об’ємі робіт, як тепер. Ось так і в уряді України штати страшенно роздуті. При сучасній комп’ютеризації міністру досить мати два заступники, депутату – одного помічника.
Петре Олексійовичу, всі біди, які терпить український народ, – це результат того, що комуністичною чумою загублена українська культура. Я ще у 2015 році писав віце-прем’єру і міністру культури В. Кириленку, і копію направляв Вам, про муки, які терпить протягом всього свого існування наш інформаційний і культурний осередок в Криму – «Кримська світлиця», наводив трагічні приклади часів Радянського Союзу і тепер кажу: культура – понад усе! Звичайно, не в розумінні ще одного «культурного» міністра Є. Нищука. Коли йому ще під час його першої каденції запропонували піти у відставку, то він відповів, що не може, бо дуже любить культуру. Це все одно, що любити дихати свіжим повітрям…
Міністром культури не повинен бути актор. Богдан Ступка був знаменитим актором, але на міністерському посту він нічого помітно позитивного не зробив. Міністром культури має бути керівник, який здатний підібрати людей порядних, патріотичних, духовно багатих, людяних, інтелігентних і здатних виховувати інших людей у такому ж дусі. Прикро, що за всі 26 років незалежності України Міністерство культури не відповідало своєму призначенню. А якщо з’являлася людина, яка намагалася навести порядок, то непорядна більшість змушувала її піти у відставку, чи просто звільняли, щоб не заважала.
Міністр культури зі своїм замом-юристом повинен сам вирішувати всі непорозуміння в міністерстві. Це ж сором для міністра, коли його підлеглі змушені шукати правди в судах. Прийшовши у міністерство після сцени Майдану і отримавши за це звання Народного артиста, Є. Нищук не прислухався до людей, не розібрався, а відразу звільнив директора міністерського видавництва Лесю Білаш, яка старалась навести там порядок. Оббрехали її мільйонними розтратами, яких, звичайно ж, не виявилося. Серед брехунів був такий собі пан Сєріков, який і зараз там знаходиться. Яке їхало, таке здибало – так в народі про таких говорять.
То виходить, що такі, як Сєріков і Нищук, «здибують» одне одного і тільки імітують культурну роботу, ставлячи палки в колеса тим, хто дійсно несе культуру до людей. Рік тому, коли Нищук вдруге став міністром, я мусив звернутися до нього, бо був обурений тим, як ще один його підлеглий, якого він призначив директором видавництва, а це колишній кримчанин А. Щекун, ганебно поставився до культурного заходу, який організувала у Києві наша «Кримська світлиця», а саме – фінал Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми – діти твої, Україно!». Конкурс було повністю проігноровано, а через місяць після того Щекун взагалі звільнив голову його оргкомітету, головного редактора «Кримської світлиці» Віктора Качулу – з формулюванням… «за прогули», бо відмовився з колегами покидати газету в Криму і ходити на роботу в Києві.
На мій лист прийшла відповідь за підписом заступника міністра Т. Мазур: «Мінкультури стурбоване обставинами, які виникли 29 квітня 2016 року під час церемонії нагородження переможців Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми – діти твої, Україно!»… Звичайна відписка, розрахована на простака, хай буде задоволений тим, що заступниця міністра потрудилася відповісти і ще й подякувала за високу громадянську позицію.
От із такого, я вважаю, і починаються всі наші біди. Справді культурна, вихована людина, на якому б посту вона не була, від директора видавництва – до міністра і президента, не буде брехати і робити підлості, не буде красти і плюндрувати, паскудити в своєму домі, у своїй державі, і не дозволятиме робити ті безчинства іншим. Ось про що я по-батьківськи хотів нагадати тобі, пане президенте, своїм зверненням. А вже почуєш ти мене чи ні – справа твоя, тільки за всі свої справи рано чи пізно кожен відповідатиме – перед народом і перед Богом.

Іван Лук’янович ЛАВТАР,
пенсіонер, учасник Великої Вітчизняної війни,
інвалід I групи
23 березня 2017 р.
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 24.03.2017 > Тема "Резонанс"