Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЖАДА╢ ПЕЧ╤НКА…
Народна медицина


НАКУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА…
Народна медицина


НЕДОСТАТН╤Й КРОВООБ╤Г
Народна медицина


В╤ДНОВИВСЯ З╤Р
Народна медицина


АСТМА В╤ДСТУПИТЬ
Народна медицина




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 24.03.2017 > Тема "Порадниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 24.03.2017
УКРА╥НСЬКА КУХНЯ В КРИМУ

До розпаду Союзу в Криму, як ╕ в ╕нших рег╕онах нашо╖ кра╖ни, нац╕ональна кухня р╕зних народ╕в не дуже давала про себе знати. Нац╕ональн╕ страви готували в ╖дальнях, кафе чи ресторанах, але назви заклад╕в харчування були нейтральн╕: «В╕терець», «Ф╕алка», «Театральний», «Южний», шикарний «╤нтурист» (у Львов╕) з оркестром, де грали першокласн╕ музиканти, а в цокольному прим╕щенн╕ завжди можна було замовити шашлики, чебуреки та ╕нш╕ нев╕дом╕ в 50-т╕ роки для широкого загалу, а тим б╕льше, для студент╕в, страви. Щоденно ми з сестрою, йдучи на лекц╕╖, проходили мимо цього «╤нтуриста», чули музику, бачили гарно вбраних людей, а ось зайти не доводилось н╕ разу, ╕ не т╕льки тому, що кошт╕в бракувало, а ще й тому, що в той час п╕ти д╕вчин╕ в ресторан вважалось великим «гр╕хом», порушенням громадсько╖ морал╕.
Але я хочу розпов╕сти, як вже в Незалежн╕й Укра╖н╕, в нашому Криму почали з’являтися укра╖нськ╕ кафе чи ресторани. Для людей, як╕ ставились до ц╕╓╖ проблеми серйозно, це було досить складно, бо ╖м хот╕лося не просто написати «Укра╖нська хата» ╕ готувати в ц╕й хат╕ страви укра╖нсько╖ кухн╕. Та й як╕ страви? Борщ ╕ вареники? Так, можна ╕ потр╕бно ╕ борщ, ╕ вареники, але в таке кафе мало хто прийде.
А ось як до цього взялися в Феодос╕╖. Знаю, що люди, як╕ вир╕шили створити ц╕каве, сучасне, ориг╕нальне кафе, об’╖здили м╕ста ╕ глух╕ села Галичини ╕ При– чи Закарпаття, де знаходили предмети укра╖нського побуту, часом зовс╕м стареньк╕ ╕ знищен╕ часом, привозили ╖х до Криму, в╕дновлювали, реставрували, а згодом, коли всього набралось достатньо, використали для створення свого, неповторного ╕нтер’╓ру.
Вже на вулиц╕ б╕ля яскраво╖ вив╕ски «На чарочку до куми» стояв справжн╕с╕ньський с╕льський в╕з з дишлом ╕ колесами, та такими, як╕ вже зараз ╕ не роблять, а я так╕ бачила ще в дитинств╕: дерев’яний об╕д, в зал╕зному к╕льц╕, дерев’ян╕ спиц╕ ╕ нав╕ть середня частина колеса, яку, зда╓ться, ступицею називають. Т╕льки упряж╕ ╕ коней не вистачало!
А в самому кафе (а може, то скор╕ше, був ресторан) - велике колесо, як десь у млин╕, струмочок з водою, плетен╕ з рогози тини, на яких вис╕ли стар╕ чорн╕ глечики, цв╕ли соняшники, вилось гарбузиння, ╕ нав╕ть маленьк╕ гарбузики вис╕ли.
На прилавку стояли дерев’ян╕ кухл╕. Десь знайшлось м╕сце ╕ для прялки з куделею, ╕ для рогач╕в, якими виймають горшки з печ╕, ╕ кочерга, ╕ дерев’яна лопата, щоб виймати з то╖ печ╕ хл╕б…
Я побувала там лише один раз, була вражена побаченим, але то було ще в 2000 роц╕, так що дещо вже й забулось.
До такого нац╕онального ╕нтер’╓ру потр╕бно було ще додати нашу укра╖нську вишивку. От саме з таким проханням звернулась до мене господиня цього закладу Наталя, як╕й хтось розпов╕в, що я вишиваю ╕ зможу ╖й в цьому допомогти, хоч вишивала я т╕льки для себе, для сво╓╖ с╕м’╖, для душ╕, ╕ зовс╕м не для зароб╕тку.
Робота накльовувалась досить велика: вишит╕ сорочки для д╕вчат ╕ хлопц╕в-оф╕ц╕ант╕в, вс╕ляк╕ серветки, скатерки, рушники. Н╕ потр╕бно╖ тканини, н╕ ниток в той час в Криму не було, тому Наталя запропонувала мен╕ в╕дрядження туди, де все це можна було придбати.
Я почала вишивати в 1986 роц╕, коли залишила сво╖ улюблен╕ математику ╕ ф╕зику, зам╕нивши ╖х уроками домоводства з д╕вчатками в школ╕. Тканину, нитки, узори ╕ натхнення д╕ставала в м╕ст╕ Стрий на Льв╕вщин╕, де жила моя сестра, яка все життя вишивала.
Туди я й по╖хала у в╕дрядження, бо тканини потр╕бно було б╕льше, н╕ж 100 метр╕в, ╕ з такими покупками сама, без допомоги близьких людей, я б не впоралась. Та й виконання замовлення з розкро╓м (а кро╖ти потр╕бно по витягнут╕й нитц╕, щоб не було пот╕м випад╕в тканини, щоб не порушувався узор, який вишива╓ться), обробкою на машинц╕ (ц╕ дв╕ операц╕╖ я виконувала сама) ╕ вишивкою вручну, та ще й в досить короткий терм╕н, для одн╕╓╖ людини було непосильним. Але я мала хороших пом╕чниць – д╕вчаток–дв╕йняток.
Жанна ╕ Верон╕ка К╕м, д╕ти нашо╖ колишньо╖ учениц╕, яка сама, без чолов╕ка ростила цих дв╕йнят ╕ ще одну – на р╕к старшу д╕вчинку, стали мен╕ хорошими пом╕чницями. Д╕вчатка ходили з першого класу до мене на гурток рукод╕лля, а як гуртка не стало, почали ходити додому, щоб повишивати, взяти клаптики тканини ╕ нитки для вишивання, та так ╕ притулились до нашо╖ с╕м’╖. Ми з чолов╕ком оп╕кувались ними, як р╕дними, п╕дгодовували, чим могли, бо жили вони скрутно, хоч мама ╤ра ╕ працювала, ╕ п╕дробляла, де могла, та ростила вс╕х трьох одна, а ми трошки допомагали. Я допомагала д╕вчаткам ╕ в навчанн╕, особливо в старших класах. Ми разом писали твори з л╕тератури, реферат «Нетрадиц╕йн╕ джерела електроенерг╕╖», просили мене розпов╕сти про якийсь пер╕од ╕стор╕╖, в якому я колись жила, як, наприклад, колектив╕зац╕я в Укра╖н╕ (я була св╕дком ╖╖ проведення в галицькому сел╕ в 1948 роц╕), голодомор в холодну зиму 1946-1947 рок╕в, коли я втратила двох сво╖х брат╕в…
А одного разу Жанна попросила пояснити ╖й б╕ном Ньютона ще до того, як вони почали його вивчати в школ╕, ╕ я зробила це з великим задоволенням, бо мен╕ дуже бракувало математики, коли я ╖╖ зрадила ….
Якийсь час, коли були аж надто важк╕ часи, д╕вчаток влаштували в ╕нтернат, бо материних зароб╕тк╕в не вистачало нав╕ть на ╖жу… В ╕нтернат╕ д╕вчаток К╕м поважали, бо вони вже ╕ вишивати вм╕ли, ╕ ╕грашки шити, були вихован╕ (деяк╕ вчител╕ ╕нтернату нав╕ть запрошували ╖х до себе додому з ноч╕влею). В них нав╕ть «знайшли» якесь захворювання, щоб поставити ╖х на додаткову д╕╓ту з соками й ╕ншими продуктами.
На вих╕дн╕ д╕вчатка при╖жджали додому ╕ щоразу приходили до нас, щоб взяти кусочок тканини для вишивання ╕ посп╕лкуватися, бо не почували себе чужими в наш╕й с╕м’╖.
На той час вони вже п╕дросли, гарно вм╕ли вишивати ╕ дуже потребували -зароб╕тку. Так що ми взялись до роботи, ╕ кафе отримало до свого в╕дкриття все, що було потр╕бно, а Наталя в мене ще й вишитий портрет Тараса Шевченка випросила.
А ми, особливо д╕вчатка, щось трохи заробили. Можна було заробити й б╕льше, але ми не знали, ск╕льки кошту╓ така робота в людей, як╕ вишивають не т╕льки для душ╕, а й для зароб╕тку, тому оц╕нювали свою роботу дуже дешево. Жанна ╕ Верон╕ка не т╕льки отримали хоч як╕сь грош╕, а й практику, досв╕д, який згодом пригодився ╖м в житт╕.
Господиня майбутнього ресторану Наталя радилась з╕ мною, де д╕стати рецепти, чи хоча б назви укра╖нських страв. Я в╕ддала ╖й наб╕р лист╕вок з малюнками ╕ рецептами укра╖нсько╖ кухн╕, та ще порадила звернутись до «Ене╖ди» Котляревського, де дуже багато можна знайти опис╕в таких страв.
Кафе швидко стало дуже популярним, особливо його любили москвич╕ та й жител╕ ╕нших м╕ст Рос╕╖, як╕ при╖жджали в╕дпочивати в Феодос╕ю. ╤ м╕сцев╕ його не обминали. Знаю, що в кафе, окр╕м ╕нших страв, був величезний асортимент вареник╕в з найр╕зноман╕тн╕шими начинками, ╕ нав╕ть таких вареник╕в, як╕ варились на пару, тобто, не у вод╕, а над нею. Мабуть, рецепт з Галичини привезли… Зда╓ться, кафе ╓ ще й зараз, хоча я не впевнена.
Була «Укра╖нська хата» ╕ в Севастопол╕ на площ╕ Ревяк╕на, б╕ля автовокзалу. Господар╕ старалися, але то була д╕йсно проста хата. Правда, ╕ в них, зда╓ться, прялка стояла в куточку, ╕ рогач╕ з коцюбою, а на ст╕нах – малюнки кв╕т╕в, але вс╕ вони вишит╕ на чорн╕й тканин╕, тому в╕дчувалось недостатн╕сть смаку (або кошт╕в ╕ фантаз╕╖).
Я впевнена, що «Укра╖нська кухня» була в Криму ╕ в ╕нших м╕стах – бо куди ж без не╖?
Виконую об╕цянку щодо укра╖нських страв з╕ старовинними назвами.

БУЦИКИ З МЕДОМ
На 400 г пшеничного борошна – 3/4 склянки молока, 1 яйце, 2,5 столових ложки вершкового масла, п╕всклянки меду, п╕в чайно╖ ложки соди.
З борошна на молоц╕ з яйцем та содою зам╕сити пр╕сне т╕сто. Пот╕м т╕сто розкачати в 2-2,5мм завтовшки, розр╕зати невеликими квадратними шматочками ╕ два протилежних к╕нчики кожного шматочка добре зл╕пити у вигляд╕ вушка. Пот╕м ц╕ вушки варити в кипляч╕й п╕дсолен╕й вод╕ протягом 15-17 хвилин, в╕дкинути на друшляк, ╕, коли стече вода, покласти на лист з добре роз╕гр╕тим маслом ╕ трохи п╕дсмажити.
Подавати буцики з медом або з сметаною.

ГРЕЧАНИКИ
(А п╕сню «Гоп, мо╖ гречаники» пам’ята╓те? Посп╕вайте, як будете готувати!)
На 300 г гречаного борошна – 1 столову ложку вершкового масла, 2 чайних ложки цукру, 1 яйце, 10 г др╕ждж╕в, п╕всклянки молока, 2 столових ложки ол╕╖.
У п╕д╕гр╕тому до 30 градус╕в молоц╕ розчиняють др╕ждж╕, с╕ль ╕ цукор. Пот╕м кладуть яйця, всипають прос╕яне гречане борошно, зам╕шують густе т╕сто ╕ ставлять сходити в тепле м╕сце на 1,5-2 години.
В процес╕ сходження т╕сто два-три рази обминають. Коли воно п╕д╕йде, його викладають на ст╕л, посипаний борошном, ╕ виробляють прямокутн╕ батончики, викладають ╖х на листи, змащен╕ жиром, ╕ дають п╕д╕йти.
Пот╕м батончики зверху надр╕зують ножем, змащеним в ол╕╖, через кожн╕ 2,5 см, ╕ вип╕кають в духовц╕. Випечен╕ гречаники гарячими змащують ол╕╓ю ╕ розламують по л╕н╕╖ надр╕з╕в.
Готов╕ гречаники подають як другу страву з ряжанкою, а також з часником до борщу.

ГАЛУШКИ ГРЕЧАН╤ З САЛОМ
На 400 г гречаного борошна (от т╕льки не знаю, чи ╓ воно в продаж╕) – 200 г води для т╕ста, 100 г свинячого сала (в час посту, мабуть, можна взяти соняшниково╖ ол╕╖), 1 цибулину. З гречаного борошна ╕ води зам╕сити некруте т╕сто, пот╕м ложкою кидати його в киплячу посолену воду ╕ варити 20-25 хвилин, п╕сля чого викласти на друшляк ╕ облити холодною водою. Сало й цибулю др╕бно пос╕кти, п╕дсмажити, полити покладен╕ в каструлю галушки й п╕д╕гр╕ти.

ВАРЕНИКИ З СУШЕНИМИ ГРУШАМИ
На 200 г пшеничного борошна – 1 яйце, чверть склянки води, 3 чайн╕ ложки цукру, 120 г сушених груш, 1 склянку сметани.
Груш╕ промити, очистити, розмочити, варити, аж поки стануть м’якими, пот╕м др╕бно пос╕кти, посипати двома чайними ложками цукру.
З борошна, яйця, води, сол╕ ╕ чайно╖ ложки цукру зам╕сити некруте т╕сто, нар╕зати невеликими тонкими квадратиками, начинити п╕дготовленою грушевою масою, зварити ╕ подавати з сметаною.
Все-таки, вареники, як ╕ борщ, найпопулярн╕ш╕ страви укра╖нсько╖ кухн╕.
А хто не зна╓ весел╕, жарт╕влив╕ п╕сн╕ про вареники, як╕ на Галичин╕ називають ще й пирогами? В Краснодарському кра╖, де б╕льш╕сть населення – етн╕чн╕ укра╖нц╕, сп╕вають, як там милий вареничк╕в просить, а в зах╕дних областях, а згодом ╕ по вс╕й Укра╖н╕ ось так шуткують над козаком, який дуже любить з сиром пироги, тобто вареники. Я дуже люблю цю п╕сню, сп╕вала ╖╖ на уроках прац╕ з д╕вчатками, коли ми л╕пили пироги-вареники, т╕льки не з сиром, а з картоплею (це – ще смачн╕ше!)

╤ З СИРОМ ПИРОГИ
Служив козак у в╕йську, 
Мав рок╕в двадцять три. 
Любив козак д╕вчину 
╤ з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули, 
Ой чули, чули ви — 
Любив козак д╕вчину 
╤ з сиром пироги.
"Д╕вча мо╓ хороше, 
Чи зна╓ш мо╖ сни — 
Що я тебе кохаю 
╤ з сиром пироги.
Ой чула, чула, чула, 
Ой чула, чула ти — 
Що я тебе кохаю 
╤ з сиром пироги".
Д╕вчина, як почула 
Козацьк╕ мр╕╖-сни, 
В╕дразу запросила 
На св╕ж╕ пироги.
Ой чули, чули, чули, 
Ой чули, чули ви — 
В╕дразу запросила 
На св╕ж╕ пироги.
╤ як було д╕ждатись 
Щасливо╖ пори, 
Д╕вча його ц╕лу╓, 
А в╕н ╖сть пироги.
Ой чули, чули, чули, 
Ой чули, чули ви — 
Д╕вча його ц╕лу╓, 
А в╕н ╖сть пироги.
╤ десь тут ╕з-за л╕су 
Взялися вороги, 
Козак ╕з переляку 
Сховався в бур'яни.
Ой чули, чули, чули, 
Ой чули, чули ви — 
Козак ╕з переляку 
Сховався в бур'яни.
А то були мисливц╕, 
Н╕як╕ вороги — 
Взяли соб╕ д╕вчину 
╤ з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули, 
Ой чули, чули ви — 
Взяли соб╕ д╕вчину 
╤ з сиром пироги.
Козак г╕рко заплакав: 
"О, лют╕ вороги, 
В╕зьм╕ть соб╕ д╕вчину, 
В╕ддайте пироги!
Ой чули, чули, чули, 
Ой чули, чули ви — 
В╕зьм╕ть соб╕ д╕вчину, 
В╕ддайте пироги!"

СП╤ВАЙТЕ, ЖАРТУЙТЕ ╤ ХАЙ ВАМ БУДЕ СМАЧНО!

«Бабуся Алла» - 
Алла Микола╖вна ОСАДЧА
м. Феодос╕я

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 24.03.2017 > Тема "Порадниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18335

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков