"Кримська Свiтлиця" > #13 за 31.03.2017 > Тема "Резонанс"
#13 за 31.03.2017
ДОКИ Ж ТИ БУДЕШ ЗЛОВЖИВАТИ НАШИМ ТЕРП╤ННЯМ, КАТ╤Л╤НО?
"Зайд╕мо разом, ╤ пальцями прикрий вуста, молю. Звихнувся час - О, клятая жаго! Що я народжений, щоб вправити його. Н╕, йд╕мо разом." У╕льям Шексп╕р, Гамлет, д╕я 1, сцена 5, 186-190
Згадуючи великого Шексп╕ра, вкотре перекону╓мося, що «цей св╕т театр, а ми у н╕м актори». Д╕йсно, як╕ ще думки можуть виникнути, споглядаючи те, що в╕дбува╓ться довкруг. Одн╕, не вм╕ючи, а чи й не бажаючи довести до ладу неозор╕ земл╕, як╕ стягували упродовж в╕к╕в, загарбують натом╕сть в XXI стор╕чч╕ земл╕ сус╕д╕в, яких ще вчора звали братами, розв’язують проти них неоголошену, п╕длу в╕йну. Сус╕д╕в при тому осатан╕ло звинувачують у вс╕х смертних гр╕хах, а ошал╕лий в╕д таких маневр╕в св╕т переконують, що «╕сторична справедлив╕сть» ╓ значно вагом╕шим чинником, ан╕ж вс╕ м╕жнародн╕ угоди, домовленост╕, пакти ╕ конвенц╕╖ разом взят╕. ╤нш╕ в той самий час, зам╕сть того, щоб миттю сконцентрувавши вс╕ сили, вибити знахабн╕лих зайд за меж╕ Краю, н╕яково обтираючи розквашений та обпльований вид, намагаються натом╕сть робити вигляд, що н╕чого особливого не сталося. Трагед╕я? Житт╓ва драма, панове… Але ж якщо ми з вами ╓ не в╕дстороненими глядачами, але учасниками ц╕╓╖ ╕нтерактивно╖ постановки, то варто, принаймн╕, розум╕ти, що в╕дбува╓ться, до чого йдеться, варто знати свою роль, нав╕ть коли ц╕лком конкретн╕ карабаси-барабаси в тому дуже не зац╕кавлен╕, чи не так? Думаю, мого читача навряд чи треба переконувати в тому, що далеко не вс╕ учасники цього спектаклю намагаються роз╕братися у вельми заплутаному сценар╕╖, не кажучи вже про те, щоб спробувати зм╕нити його сво╓ю активною грою. Б╕льш╕сть, на жаль, в╕дда╓ перевагу перебуванню у с╕рому натовп╕ безмовно╖ масовки. Причини такого р╕шення р╕зн╕, ╕ страх карабасового батога ╓ далеко не найпоширен╕шою ╕ вже точно не найсутт╓в╕шою з них. Переважають натом╕сть мотиви якихось н╕кчемних вигод, якими купу╓ться ╖х конформ╕зм, ╖х безвольн╕сть. Та найпоширен╕шою причиною ╓ тупа байдуж╕сть звиродн╕лого пор╕ддя, яке в душ╕ сво╖й змирилося з╕ ставленням до себе, як до бидла. ╤ та б╕да ╓ найстрашн╕шою, бо розбудити, оживити тих, хто поховав себе заживо, так непросто… Можливо, розчарую когось тим, що зам╕сть лаяти клятого ворога, котрий, безперечно, заслугову╓ на б╕льш серйозну реакц╕ю, ан╕ж пуста лайка, зам╕сть того, аби сов╕стити зрадливих кримчан, лугандон╕вських покидьк╕в та вправляти м╕зки знетямленим московитам (на жаль, майже вся та публ╕ка позбавлена доступу до «Св╕тлички» через елементарне незнання, а чи й хворобливу в╕дразу до укра╖нсько╖ мови), зам╕сть рвати серця читачам, опов╕даючи, кого ще оголосили диверсантом, засудили, кинули за грати, спробую вкотре привернути вашу увагу до фронту, який палахкотить всередин╕ нашо╖ кра╖ни. Чому саме до внутр╕шнього фронту? Оск╕льки нав╕ть деяк╕ колеги раз по раз вражають мене нерозум╕нням очевидного, дор╕каючи, що зам╕сть концентруватися на проблемах окупованого Криму, намагаюся привертати увагу до того, що робиться (точн╕ше: НЕ робиться!) всередин╕ самого Краю, пояснюю вкотре: не здобувши перемогу над сво╖ми внутр╕шн╕ми проблемами, не ма╓мо Н╤ЯКОГО шансу встояти перед заз╕ханнями ворога зовн╕шнього. Не варто забувати, що саме наш╕ внутр╕шн╕ проблеми зруйнували нашу економ╕ку, в╕дкинули нас у розвитку на довг╕ десятил╕ття назад, знекровили кра╖ну наст╕льки, що те уможливило агрес╕ю Москов╕╖, окупац╕ю Криму ╕ Донбасу. На жаль, на╖вн╕ спод╕вання романтично налаштовано╖ частини сусп╕льства з одного боку та дивовижна здатн╕сть до м╕м╕кр╕╖ надзвичайно живучого маф╕озного спрута уможливили ╕ цього разу його репродукування в укра╖нськ╕й влад╕. Сьогодн╕, на четвертому роц╕ перебування «революц╕онер╕в» б╕ля керма держави, лише незрячому не видно ╖х справжню сутн╕сть. Так, нед╕╓здатна законодавча г╕лка влади под╕бна до д╕ряво╖ театрально╖ зав╕си, якою намагаються прикрити все ту ж саму тарганячу метушню нашого нездарного пол╕тикуму, зайнятого майже виключно в╕дтанцьовуванням сво╖х приватних ╕нтерес╕в. Х╕ба таким ма╓ бути парламент кра╖ни, яка окр╕м того, що знаходиться в критично тяжкому економ╕чному стан╕, задиха╓ться в тенетах корупц╕╖, перебува╓ до того ж у в╕йн╕? У в╕йн╕, панове – де ворог нищить нашу ╕нфраструктуру, де щоденно кал╕чать, убивають людей! Дна яко╖ морально╖ пр╕рви треба сягнути, аби за таких обставин витрачати безц╕нний парламентський час на пустопорожн╕ теревен╕, дв╕ч╕ на р╕к вигулювати себе на парламентських кан╕кулах? Наск╕льки треба зневажати св╕й народ, аби зам╕сть критично необх╕дних закон╕в – закон╕в продуманих, як╕сних, д╕╓вих – закон╕в, як╕ б реан╕мували колапсуючу економ╕ку, продукувати натом╕сть псевдопатр╕отичний мотлох... Х╕ба вже забулося, чим зак╕нчилася каденц╕я попередньо╖ «революц╕йно╖» влади, коли зам╕сть напружено╖ роботи по в╕дродженню економ╕ки помаранчев╕ суперпатр╕оти поклали чи не весь св╕й час як не на безглузд╕ м╕жусобиц╕, як не на бездарне ламання спис╕в довкола мовного питання, то на п╕арне ладанокур╕ння довкола пам’ят╕ жертв та геро╖в укра╖нсько╖ ╕стор╕╖? Чи не безсоромною здачею Краю дв╕ч╕ несудимому з заведенням московсько╖ свити в м╕н╕стерство роззбро╓ння? Чи не к╕валово-колесн╕ченк╕вською мовною удавкою, яку носимо до сьогодн╕? Чи не харк╕всько-севастопольською зрадою, яка непомильно привела до «кримсько╖ весни»? А х╕ба не тим самим займаються ╕ сьогодн╕шн╕ наш╕ паруб╕╖? Знесення карл╕в-марл╕в-╕лл╕ч╕в, декомун╕зац╕я вулиць, с╕л, м╕ст ╕ м╕стечок - справа, зв╕сно ж, першочергова, тягнути з якою дал╕ просто неможливо… Але що, як поряд з тим не закривати оч╕ на те, що села т╕ вимирають, що м╕ста-м╕стечка з ╖х вир╕заними заводами, з ╖х розбитими вулицями-дорогами, з ╖х вбивчим безроб╕ттям ледь-ледь живот╕ють нав╕ть попри розрекламовану децентрал╕зац╕ю? Що, якби навести перше лад в ф╕нансово-банк╕вськ╕й сфер╕, аби т╕, в кого ще водяться так╕-сяк╕ грошенята, не боялися дов╕ряти ╖х банкам, ╕нвестували б тим самим у власну державу? Може б варто було реформувати спершу податкову систему, зробити ╖╖ лояльною до ╕нвестора, до великого ╕ малого б╕знесу, а не використовувати лише як прим╕тивного митаря, наповнювача чорних парт╕йних рахунк╕в чи зашморг для шустер╕в? Може, варто було врешт╕-решт прид╕лити якусь увагу ╕ цьому «др╕б’язку», який могильною плитою лежить сьогодн╕ на грудях Укра╖ни? Але н╕ – схоже, за «доленосними» зм╕нами нема у наших патр╕от╕в часу н╕ на згадан╕ реформи, н╕ на приведення до тями продажних суд╕в, н╕ на очищення авг╕╓вих ста╓нь кум╕всько╖ прокуратури... Б╕льш того, попри голосн╕ заяви щодо сво╓╖ р╕шучост╕ викоренити кляту корупц╕ю, наш╕й влад╕ перманентно не вистача╓ на те ан╕ часу, н╕, схоже, вол╕. Згадаймо, як затято в╕дстоював пан президент консерватора Генерально╖ прокуратури пана Шок╕на (який тепер, зда╓ться, знову не в╕д того, щоб опинитися в знайомому кр╕сл╕), як з його подач╕ м╕няли законодавство(!), аби м╕сце головного прокурора кра╖ни безальтернативно пос╕в, хай ╕ юридично безграмотний, але непомильно в╕дданий кум. Чи не в цьому причина виб╕рково╖ ефективност╕ укра╖нсько╖ прокуратури – непримиренно╖ до опонент╕в влади ╕ дог╕дливо п╕дсл╕пувато╖ до тих, кого влада познача╓, як недоторканих? Чи не в цьому пояснення того, що упродовж трьох рок╕в не доведена до завершення жодна гучна справа, в╕дкриття яких анонсувалося з таким пафосом? Згадаймо справу пана Льовочк╕на, згадаймо справу пана Онищенка, згадаймо аматорську мелодраму з арештом пана Бочковського на зас╕данн╕ Каб╕нету М╕н╕стр╕в. Схоже, под╕бним гучним пшиком завершу╓ться справа пана ╢фремова. А що вже казати про в╕дсуджуван╕ м╕льярди пана Януковича, про в╕дверте гальмування розсл╕дування справи щодо розстр╕л╕в на Майдан╕, про фактичне зв╕льнення, уможливлення втеч╕ за меж╕ Краю одного з ╖╖ ф╕гурант╕в пана Садовника! По сут╕, вигляда╓ так, що укра╖нська влада не лише допомага╓ корупц╕онерам, як╕ «засв╕тилися», гарантовано уникнути покарання, а й забезпечу╓ недоторкан╕сть нацарьованих статк╕в. Не так з тими, хто наважу╓ться виступати проти влади. Два роки минуло з часу викриття скандальних корупц╕йних схем уряду Арсен╕я Яценюка, задокументованих головою Державно╖ ф╕нансово╖ ╕нспекц╕╖ паном Горд╕╓нком. Зам╕сть в╕дставки прем’╓ра-корупц╕онера чи принаймн╕ його м╕н╕стр╕в, чиновник╕в, уплутаних у схеми розкрадання бюджетних кошт╕в, у в╕дставку було в╕дправлено… самого борця з корупц╕╓ю. Б╕льше того, кара впала не лише на «винуватця», а й на тих, хто наважився виств╕тлювати темн╕ справи наших владц╕в. Попри урочисту об╕цянку пана президента покласти життя, в╕дстоюючи в╕льн╕ м╕д╕а, було розгорнуто ц╕лу кампан╕ю цькування ╕, зрештою, знищено телешоу Сав╕ка Шустера. А що вже казати про ганебну торг╕влю з ворогом п╕д час в╕йни! Безпрецедентне визнання окупованого Криму в╕льною економ╕чною зоною, р╕к п╕дтримки його окупац╕йно╖ влади товарами та електроенерг╕╓ю, гендель на кров╕ з ном╕нально укра╖нськими п╕дпри╓мствами на окупован╕й територ╕╖ Донбасу, який з величезними зусиллями вдалося зупинити лише нещодавно – ось що в «актив╕» нашо╖ влади. В останньому випадку, ветеран╕в в╕йни та к╕лькох не позбавлених сов╕ст╕ депутат╕в, як╕ вдалися до блокування то╖ ганебно╖ торг╕вл╕, було звинувачено ледь не в державн╕й зрад╕, кинуто проти них п╕дрозд╕ли нац╕онально╖ гвард╕╖, пол╕ц╕╖, вчорашнього «беркуту», спецп╕дрозд╕ли служби безпеки. З ким вою╓мо, панове? Як тут не згадати Шексп╕рове - «Звихнувся час…»? А, може… може звихнулася наша неймов╕рна влада, на яку покладались так╕ велик╕ над╕╖? От лишень вчора набув чинност╕ закон, за яким обов’язок декларувати сво╖ статки покладений тепер ╕ на… борц╕в з корупц╕╓ю(!). Вражен╕? Вражен╕ не лише ви, шановний читачу. Вражений св╕т. ╤ сво╖ негативн╕ враження в╕д такого неймов╕рного кроку нашо╖ влади вже висловили представники Сполучених Штат╕в ╕ Велико╖ Британ╕╖. А й справд╕, х╕ба не схоже те на прим╕тивну, погано приховану помсту? ╤ це на фон╕ неприкритих намагань АП протягнути через свою б╕льш╕сть в парламент╕ «свого» аудитора-поскромнювача для Нац╕онального антикорупц╕йного бюро. Це на фон╕ того, що вже другий тиждень дивним чином не працю╓ сайт НАЗК. Саботаж? До слова, а чи не ╓ ТОВ «М╕ранда» – розробник програмного забезпечення електронного декларування, яке «в╕дмовля╓ться» працювати – тою самою М╕рандою, яка тут, в Криму, блоку╓ б╕льш╕сть укра╖нських сайт╕в? Не здивувало б – як перше, так ╕ друге. Якось так непом╕тно сталося, що в постреволюц╕йний парламент прол╕зло ст╕льки «патр╕отичних» яценюк╕в – буд╕вничих непереборних покордонних ст╕н, ст╕льки бурбак╕в – експортер╕в л╕су-кругляку, ст╕льки рейдер╕в-пашинських, ст╕льки покровител╕в бурштиново╖ контрабанди, що всяк╕ там бойки з ╖х нафтогазовими оборудками почуваються нин╕ серед то╖ компан╕╖ якщо й не комфортно, то ц╕лком безпечно: ворон ворону… ╤нша р╕ч, чи то ╓ законним, коли парламент перетворю╓ться на маф╕озний притон, коли ном╕нально парламентсько-президентською республ╕кою керу╓ купка с╕рих кардинал╕в, що збира╓ться по ночах на Банков╕й? Коли в далек╕й Коре╖ всенародно обраний президент допустила до державних справ свою подругу, реакц╕я була швидкою ╕ нев╕дворотною. Подруга опинилася за гратами, а пан╕ президент на вулиц╕. Коли всенародно обраний Петро Олекс╕йович вир╕шу╓ державн╕ справи в кол╕ ос╕б, яких укра╖нський народ жодним чином не уповноважував на те, найб╕льше, чим в╕н ризику╓, окр╕м масляно-езопомовного «дзяв» в╕д якогось придворного «кварталу», це безпорадн╕ слововиливи купки обурених марг╕нал╕в. Укра╖нська масовка тим часом ╕ дал╕ н╕му╓. Та чи може таке продовжуватись безк╕нечно? Чи розум╕╓ наш пан президент, що справедлив╕сть, яко╖ не в╕дшукати в його ручних судах, потроху виходить на вулицю? Чи пом╕ча╓, що ображена безхитр╕сна простота ста╓ дедал╕ сердит╕шою, що в╕д насилля, яке так довго чиниться над нею, ╖╖ терпець от-от урветься ╕ вона в╕зьметься наводити лад сама? Боже, порятуй в╕д того Укра╖ну… “Quo usque tandem abutere, Catilina, patientia nostra?” питав колись в римському сенат╕ Маркус Тулл╕ус Ц╕церо – «доки ж ти будеш зловживати нашим терп╕нням, Кат╕л╕но?» Доки ж ви, панове владо, в час╕ тяжких випробувань, в час╕ в╕йни ╕ окупац╕╖ будете зловживати нашим довготерп╕нням?
Валентин БУТ
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 31.03.2017 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18344
|