Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 14.04.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 14.04.2017
ХТО НАВ╤Ю╢ ЛЕТАРГ╤ЧНИЙ СОН МЕНЕЛАЮ?

Нещодавно колега по перу, коментуючи статтю «Шатуни» («КС» №14, 2017), пор╕вняла Крим з ╢леною, яка, кинувши свого Менелая, дала драла з Парисом до Тро╖. Ц╕каве пор╕вняння. Не зовс╕м точне, бо ж тод╕ доведеться визнати, що кримська ╢лена перше була… за Пр╕амом ╕ лише в 1954 роц╕ Презид╕я Верховно╖ Ради СРСР – чи то пак, Пр╕ам, якщо вже послуговуватися запропонованою алегор╕╓ю, бачачи, що через неспроможн╕сть свою от-от загубить красуню, в╕ддав ╖╖ хазяйновитому Менела╓в╕. Але й той, хоч ╕ показав себе дбайливим господарем, а так ╕ не второпав, що гарненьк╕ ж╕нки люблять чолов╕к╕в не лише за одн╕ ╖х господарч╕ таланти. Щодо ╢лени, то вона хоч ╕ надувала часом губки, хоч ╕ тупала, бувало, н╕жкою, все ж практичним сво╖м ж╕ночим розумом добре тямила, де ╖й краще. На жаль, дбаючи про те, аби красуня розцв╕тала, Менелай не робив майже н╕чого, щоб п╕дкорити ╖╖ серце. Б╕льш того, потураннями ╖╖ забаганок в╕н лише пог╕ршував ставлення до себе.
Якийсь час все те трималося ще яко╖сь купи, та щойно Менелай, в╕д╕йшовши в╕д Пр╕ама, став пускати с╕мейн╕ статки за в╕тром, щойно, розв╕сивши вуха, став впускати до поко╖в ╢лени Париса, Пр╕амове дитятко негайно скористалося нагодою, випхавши з них слинтяя.
На в╕дм╕ну в╕д Гомерового, наш Менелай, зам╕сть, п╕дперезавшись мечем, кинутися до в╕рних друз╕в - добрих сус╕д╕в за допомогою проти супостата, зам╕сть в╕дбити любу дружину, сидить тепер в занедбаному, опуст╕лому дом╕, та, приторговуючи за звичкою з Парисом, демонстру╓ байдужим сус╕дам сво╖ належно засв╕дчен╕ права на ╢лену.
Сумна, але повчальна казка, чи не так? От лиш, чи ╓ бажаюч╕ вчитися? Алегор╕╖ в н╕й, зв╕сно ж, дуже умовн╕. Та й не про них мова. Що впало в око, зачепило в коментар╕ колеги, так це те, що нав╕ть через три роки п╕сля анекс╕╖ Криму багато хто не розум╕╓ реальних причин того, що сталося з нами. На жаль, прим╕тивна думка про те, що Крим вт╕к до Москов╕╖, бо так того захот╕ли зрадлив╕ крисьчани – кримська «вата» – ╓ дуже поширеною. ╤ то не дивно: вся пропагадистська машина Москов╕╖ щоденно, вже упродовж трьох рок╕в, вбива╓ ╖╖ в податлив╕ м╕зки, в тому числ╕ й наших громадян. Та чи ма╓ те щось сп╕льного з реальн╕стю? Дозволю соб╕ стверджувати, що десь в Одес╕, Дн╕пр╕, Харков╕, чи й в сам╕й значною м╕рою змосковомовлен╕й столиц╕ ╓ не набагато менше пошановувач╕в «русского мира», ан╕ж в Криму. А проте ж, ╖х бажання не зм╕нюють кордон╕в, чи не так? Зате, под╕бн╕ бажання набувають зовс╕м ╕ншо╖ ваги з то╖ само╖ мит╕, коли, прокинувшись вранц╕ в╕д незрозум╕лого гуркоту, ви бачите п╕д сво╖ми в╕кнами чужу в╕йськову техн╕ку, а на роз╕ вашо╖ затишно╖ вулички зграю обв╕шаних збро╓ю вв╕чливих суконномордих марс╕ян. Ви обурен╕. Ви мчите до найближчого гарн╕зону, ╕гноруючи з╢лених чолов╕чк╕в, що вже взяли його в облогу, пробира╓тесь до КПП ╕, запопавши чергового оф╕цера, пита╓те, чи думають вони щось робити.
– Та ми хоч зараз, – каже той. – Але ма╓мо наказ стояти ╕ не провокувати. Он ╕ зброю наказано взяти п╕д замок. Воно, зв╕сно, може то якась тактика, але щось тут не те.
«Щось тут не те», впевнен╕ й ви. Надто все схоже на п╕онерську гру в п╕ддавки. А тут ще й бажання екстатичного «слияния с родиной» марг╕нал╕в – адепт╕в «руского мира» та ностальгуючих за зотл╕лим есересером манкурт╕в – за допомогою недолугого референдуму, видають за всенародне волевиявлення. Враження, що щось тут не так, глибша╓, набира╓ все виразн╕ших контур╕в, особливо ж коли т╕, що вчора «забули» виконати закон «Про оборону», хто фактично зрадив сво╓ в╕йсько, назавтра, спершу тихенько, а пот╕м все голосн╕ше починають казати, що зрадило саме воно, коли ледь не наступного дня по окупац╕╖ оголошують окуповану територ╕ю в╕льною економ╕чною зоною ╕ розпочинають жваву торг╕влю з окупантом.
Як вам така ╕стор╕я, читачу? Прим╕ряли на себе? Ключовим в н╕й ╓ розум╕ння того, що без збройно╖ ╕нтервенц╕╖ Москов╕╖ та зради власних оч╕льник╕в, жодн╕ бажання чи небажання ╕люзорного «кримського народу» не мали б жодних драматичних насл╕дк╕в ╕ вже точно не призвели б до втрати Криму.
Щодо зради. Ц╕лком усв╕домлюючи, що сьогодн╕, в час╕ в╕йни, коли народ п╕дсв╕домо гурту╓ться довкола влади, це слово ╓ надто непопулярним, а завдяки зусиллям влади ще й табуйованим – отже, з ус╕х бок╕в таким, в╕д якого сахаються – змушений все ж зупинитися на ц╕й непри╓мн╕й тем╕. Адже багато хто щиро в╕рить, що влада адекватно ╕ ефективно протид╕╓ агрес╕╖. Ось ╕ колега-поетеса в сво╓му коментар╕ пише, що «виконуючий обов’язки президента… багато правильного вчинив». Перш н╕ж поглянути, що ж такого правильного вчинив пан Турчинов ╕ компан╕я в критичн╕ дн╕, коли в╕д ╖х р╕шень залежала доля держави, доля сорокам╕льйонно╖ нац╕╖, життя ╕ смерть тисяч людей, нам, певно, неважко буде з╕йтися на тому, що усв╕домлене невиконання найвищими посадовими особами держави Укра╖на ч╕тких ╕мперативних припис╕в Конституц╕╖ Укра╖ни та закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» ╓ крим╕нальним злочином, зрадою нац╕╖ ╕ держави, чи не так?
Найперше, варто згадати, що зг╕дно статт╕ 17 Конституц╕╖, захист суверен╕тету ╕ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни, забезпечення ╖╖ економ╕чно╖ та ╕нформац╕йно╖ безпеки ╓ найважлив╕шими функц╕ями держави. Варто згадати, що президент Укра╖ни (голова Верховно╖ Ради Укра╖ни за його в╕дсутност╕) ╓ гарантом державного суверен╕тету, територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни (стаття 102 Конституц╕╖). Саме в╕н (ст. 106.1) забезпечу╓ державну незалежн╕сть, нац╕ональну безпеку держави; скасову╓ антиконституц╕йн╕, не в╕дпов╕дн╕ законодавству Укра╖ни акти Ради м╕н╕стр╕в Автономно╖ Республ╕ки Крим (ст. 106.16); у раз╕ збройно╖ агрес╕╖ проти Укра╖ни прийма╓ р╕шення про використання Збройних Сил Укра╖ни та ╕нших утворених в╕дпов╕дно до закон╕в Укра╖ни в╕йськових формувань (ст. 106.19); прийма╓ в╕дпов╕дно до закону р╕шення про загальну або часткову моб╕л╕зац╕ю та введення во╓нного стану в Укра╖н╕ або в окремих ╖╖ м╕сцевостях у раз╕ загрози нападу, небезпеки державн╕й незалежност╕ Укра╖ни(ст. 106.20);
Як бачимо, обов’язки президента Укра╖ни, як глави держави, гаранта ╖╖ суверен╕тету ╕ територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕, прописан╕ досить ретельно ╕ не передбачають подв╕йного тлумачення.
Тепер спитаймо себе, що вчинив новообраний (23 лютого 2014 р.) голова ВР Укра╖ни пан Турчинов О.В., аби покласти край сепаратистським тенденц╕ям, як╕ з грудня 2016 року перманентно наростали серед частини депутат╕в ВР АР Крим? Яка була його реакц╕я на спробу проведення незаконного голосування про в╕дд╕лення в╕д Укра╖ни 26 лютого 2014 року, якому того дня вдалося запоб╕гти виключно завдяки м╕тингу, з╕браному Меджл╕сом кримськотатарського народу? А на захоплення буд╕вель Ради м╕н╕стр╕в, парламенту АР Крим вранц╕ 27 лютого? А на незаконне (з порушенням вимог ст.ст. 2, 19, 136, 137 Конституц╕╖ Укра╖ни, ст. 37 Конституц╕╖ АР Крим, п. 21 ч. 2 ст. 9 закону Укра╖ни "Про Верховну Раду Автономно╖ Республ╕ки Крим" та ст. 7 закону Укра╖ни "Про Раду м╕н╕стр╕в Автономно╖ Республ╕ки Крим"), зм╕щення уряду прем’╓ра Могильова та оголошення референдуму? Х╕ба не мусив би в.о. президента вжити негайних ╕ р╕шучих заход╕в – найперше, негайно скасувати його? Невже поява в╕йськово╖ техн╕ки Москов╕╖ на дорогах п╕вострова, ╖╖ ССО на вулицях м╕ст не були схож╕ на в╕йськове вторгнення, не кажучи вже про згадану в Конституц╕╖ «загрозу нападу»? Х╕ба не зобов’язаний в╕н був негайно, по осягненн╕ посади ввести во╓нний стан? Адже, як ми щойно переконались, головний закон кра╖ни просто не залишав йому ╕ншого вибору.
Чому то було так важливо, спита╓те? Ч╕тку в╕дпов╕дь на це да╓ абзац 12 ст. 1 Закону Укра╖ни «Про оборону Укра╖ни» № 803-VI, де зазначено, що во╓нний стан ╓ особливим правовим режимом, що вводиться на вс╕й територ╕╖ кра╖ни або в окремих ╖╖ м╕сцевостях у раз╕ збройно╖ агрес╕╖ чи загрози нападу, небезпеки державн╕й незалежност╕ Укра╖ни, ╖╖ територ╕альн╕й ц╕л╕сност╕. В╕н передбача╓ – УВАГА! – надання в╕дпов╕дним органам державно╖ влади, в╕йськовому командуванню та органам м╕сцевого самоврядування повноважень, необх╕дних для в╕двернення загрози та забезпечення нац╕онально╖ безпеки.
Найменше, чого мен╕ хот╕лося б, то це виступати адвокатом тих укра╖нських вояк╕в та силовик╕в, як╕ навесн╕ 2014 року перейшли на службу Москов╕╖. В мо╖х очах вони ╓ зрадниками, яким нема виправдання. Але х╕ба ту зраду не спричинила злочинна безд╕яльн╕сть в.о. президента Турчинова О.В.? Адже без введення во╓нного стану, органи державно╖ влади, в╕йськового командування, органи м╕сцевого самоврядування були фактично ПОЗБАВЛЕН╤ повноважень, необх╕дних для ефективно╖ протид╕╖ агресору. За таких обставин будь-як╕ посилання на зрадлив╕сть м╕сцево╖ влади, орган╕в безпеки та правопорядку, якими б вони насправд╕ не були, сумн╕ви щодо в╕рност╕ в╕йська, його бо╓здатност╕ ╕ готовност╕ чинити оп╕р загарбнику, ╓ фарисейством чисто╖ води.
Власне, не один лише в.о президента, але й «революц╕йна» влада в ц╕лому виявила скандальну неготовн╕сть свою до под╕бних виклик╕в. Так, внасл╕док злочинного звол╕кання екс-прем’╓ра Яценюка А.П., кошти, внесен╕ громадянами (в тому числ╕ й кримчанами, як╕ в╕дправляли ╖х за допомогою SMSок) на рахунок М╕н╕стерства оборони для забезпечення в╕йська засобами захисту, лежали на вказаному рахунку без руху упродовж щонайменше чотирьох (!) м╕сяц╕в. Лише другого липня пан Яценюк видав постанову про порядок використання цих кошт╕в. Ск╕лькох же кал╕цтв можна було уникнути, ск╕льки житт╕в врятувати, якби т╕, з╕бран╕ по коп╕йц╕, сто м╕льйон╕в гривень були зад╕ян╕ вчасно!
Власне, таких приклад╕в чимало. Зам╕сть в╕дродити економ╕ку, сконцентрувати вс╕ сили ╕ ресурси на створенн╕ сучасного, добре оснащеного ╕ навченого в╕йська, здатного застояти суверен╕тет, повернути загарбан╕ земл╕, влада, в╕дгородившись в╕д народу ц╕лою арм╕╓ю п╕дгодовуваних з руки пол╕ца╖в, корумпованих прокурор╕в, ручних суд╕в, по сут╕, займа╓ться мародерством в час╕ в╕йни.
Одн╕╓ю з найважлив╕ших функц╕й держави, як зазначено в Конституц╕╖, ╓ захист свого ╕нформац╕йного поля. Чи можливий той захист, коли влада сво╖ми чи то недолугими, а чи й умисними д╕ями руйну╓ основу основ – мову нац╕╖, ╓дину державну мову кра╖ни? Може звинувачення автора ╓ голосл╕вними? Розважайте сам╕, читачу. Якщо одним з перших крок╕в парламенту було скасування на другий день по втеч╕ В╕ктора Януковича закону «Про засади державно╖ мовно╖ пол╕тики» авторства К╕валова-Колесн╕ченка, то першим кроком голови ВР пана Турчинова була незаконна в╕дмова п╕дписати належно проголосований закон. Дал╕ – б╕льше. У сп╕льн╕й заяв╕ в.о. гаранта наших прав та тод╕шнього прем’╓ра, оприлюднен╕й у кв╕тн╕ 2014 року, вже йшлося про «закр╕плення спец╕ального статусу для московсько╖ мови ╕ захист ц╕╓╖ мови». В тому ж час╕ ними було запропоновано надання московськ╕й мов╕ в Укра╖н╕ статусу оф╕ц╕йно╖ з ф╕ксац╕╓ю того в текст╕ ново╖ редакц╕╖ Конституц╕╖ Укра╖ни. Руйн╕вна ╕н╕ц╕атива, як не дивно, знайшла повне розум╕ння ╕ у новообраного президента Укра╖ни. Вже в червн╕ 2014 року в╕н вн╕с до Верховно╖ Ради Укра╖ни проект зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни, в якому було виписано положення про спец╕альний статус для московсько╖ мови.
В тому ж русл╕ ╕ протягнутий в жовтн╕ минулого року в першому читанн╕ закон «Про осв╕ту», яким нова влада намага╓ться лег╕тим╕зувати мову держави, яка окупувала частину Укра╖ни ╕ сьогодн╕ продовжу╓ в╕йну проти нас, в систем╕ осв╕ти, а отже, уможливити подальший розкол нац╕╖.
В╕дтак, чи й випадковим ╓ надто очевидне ╕гнорування нашими владцями ╕нформац╕йно╖ складово╖ спротиву у розв’язан╕й проти нас в╕йн╕? Здавалося б, необх╕дн╕сть донесення правди про московську агрес╕ю в Укра╖н╕ до св╕тово╖ сп╕льноти не виклика╓ жодних сумн╕в╕в. Тим не менше, нав╕ть на третьому роц╕ в╕йни, голос Укра╖ни в св╕т╕ практично не чути. З першого с╕чня цього року припинив свою д╕яльн╕сть англомовний телеканал Ukraine Today м╕д╕аголд╕нгу «1+1 Мед╕а», пославшись на збитков╕сть та на те, що надал╕ функц╕ю ╕нформування св╕тово╖ сп╕льноти бере на себе держава. Проглянувши Мережу, знайшов посилання лише на (http://wwitv.com/tv_channels/b6746-Ukrainian-Crisis-Media-Center.htm) з примерзлою заставкою ╕ музикою «н╕-про-що». М╕д╕а-Центр Укра╖нсько╖ Кризи! ╤ ви, читачу, ще диву╓тесь, чому багато людей в св╕т╕ в╕рять Володимиру Володимировичу, який каже, що н╕хто на Укра╖ну не нападав, що Крим, мовляв, при╓днався добров╕льно, а на Донбас╕ чубляться сам╕ хохли – донецьк╕ трактористи та бандер╕вц╕. Внутр╕шньоукра╖нська криза, одне слово!
За тако╖ пол╕тики, чи ж ма╓мо ми дивуватися ставленню нашо╖ неймов╕рно╖ влади до ╓дино╖ укра╖номовно╖ газети Криму, колектив яко╖ нав╕др╕з в╕дмовився перебиратися до Ки╓ва! Спершу, щоправда, наш╕ сп╕взасновники (Газетно-журнальне видавництво, М╕н╕стерство культури), схоже просто… забули про нас. В усякому раз╕, жодно╖ реакц╕╖ на листи головного редактора не було упродовж майже ц╕лого року. Зате, згадавши, стали вимагати, аби колектив тижневика негайно перебирався до Ки╓ва. Жодн╕ розумн╕ аргументи, за допомогою яких головний редактор намагався пояснити недоречн╕сть, ба б╕льше – неможлив╕сть того, в╕дм╕талися з порога. Аби настояти на сво╓му, кер╕вництво ГЖВ застосовувало, треба сказати, вельми д╕╓в╕ важел╕ – монетарн╕. Грош╕ в╕дмовлялись видавати нав╕ть тим членам колективу, хто, потребуючи ╖х украй, сам при╖здив до Ки╓ва…
Велик╕ спод╕вання покладалися св╕тличанами на зм╕ну корумпованого кер╕вництва ГЖВ. Призначення на цю посаду наприк╕нц╕ 2015 року земляка-кримчанина Андр╕я Щекуна затеплило було вогник над╕╖. На в╕дм╕ну в╕д попередника, в╕н добре розум╕в кримську ситуац╕ю ╕, здавалось, мав би усв╕домлювати важлив╕сть того, аби «Кримська св╕тлиця» по можливост╕ ╕ дал╕ залишалася б в Криму. Адже для полишених напризволяще ╖╖ читач╕в так важливо було знати, що вони ╕ дал╕ мають св╕й голос тут. Хай хоч би й в одн╕й Мереж╕. А х╕ба менш важливо ╕ для материково╖ Укра╖ни мати можлив╕сть час в╕д часу поглянути на те, що в╕дбува╓ться в Криму очима укра╖нських кримчан, подивитися на сво╓ власне в╕дображення в ╖х очах?
Але ж не сталося! Та чи й могло? Адже серед найперших пом╕чник╕в пана Андр╕я по ГЖВ, як не дивно, великий прихильник ╕нституту московсько╖ мови в Укра╖н╕ пан Курков – той самий, що не рекомендував колись Penguin(у) робити переклад англ╕йських книжок укра╖нською мовою. Серед них ╕ сумнов╕домий пост╕йним читачам «Св╕тлички» рейдер С╓р╕ков, компан╕я якого, зв╕вши в 2010 роц╕ п╕длий наклеп на головреда, захопила тижневик, переформатувала його ╕, випустивши якийсь десяток здво╓них чисел, довела газету до закриття. Тод╕ в╕дновити випуск «Св╕тлички» вдалося лише через р╕к.
Чи не те саме й тепер? Знову, як ╕ в 2010 роц╕, зв╕льнено головного редактора. Упродовж п╕вроку зв╕льнено ╕нших член╕в кримсько╖ редакц╕╖. Здавалось, н╕чого вже не сто╖ть на перешкод╕ усп╕шного ╕снування ки╖вського клона, батьки якого не посоромились поцупити Св╕тличчине ╕м’я. Але ж не минуло й п╕вроку в╕д появи його першого числа, як п╕шли м╕сячн╕ перебо╖ з виходом. От ╕ сьогодн╕ на його сайт╕ можемо бачити лише одинадцяте число газетки, датоване серединою березня. ╤ це в той час, коли позбавлена вже упродовж року будь-якого ф╕нансування «Кримська св╕тлиця» за три роки свого окупац╕йного життя жодного разу не збилася, не п╕двела сво╖х читач╕в.
Правду кажуть, на чуж╕й б╕д╕ щастя не збуду╓ш. А проте ж ми, св╕тличани, не ма╓мо вт╕хи в╕д того. Скор╕ш вже г╕ркоту. Адже нав╕ть б╕да н╕чому не навчила нас. Зам╕сть гуртуватися, зам╕сть вибудовувати державн╕ ╕нституц╕╖, приводити до влади фах╕вц╕в з державним мисленням ╕ баченням на роки, на десятил╕ття вперед, ми й дал╕ продовжу╓м обирати р╕зну потолоч – як не глита╖в чи попул╕ст╕в, то в╕двертих бандит╕в, шахра╖в та нездар.
Саме ця наша прикра звичка змушу╓ автора, зам╕сть сконцентруватися на проблемах, як╕ пережива╓мо в «родной гавани» (а це ╕ проблема пол╕тичних пересл╕дувань, ╕ проблема пол╕тв'язн╕в, ╕ проблема рекрутування громадян Укра╖ни до московського в╕йська, ╕ повзуче зам╕щення нас╢лення, ╕ намагання Кремля через колаборант╕в з числа кримських татар апелювати до ООН в╕д ╕мен╕ кор╕нного народу, на що укра╖нська влада реагу╓ не надто активно), знову й знову звертати увагу читача на те, що корен╕ наших проблем зовс╕м не в Криму ╕ нав╕ть не в Москв╕. Як би те не прикро було усв╕домлювати, але вони в кожному з нас – в наш╕й байдужост╕, в нашому конформ╕зм╕, в нашому довготерп╕нн╕, в наш╕й готовност╕ п╕дкорятися нездарам, як╕ руйнують наш╕ дол╕, крадуть усп╕шне майбуття наших д╕тей, ганьблять добре ╕м’я нац╕╖. Тож, може, нашому Менела╓в╕ пора врешт╕ прокинутися в╕д летарг╕╖, нав╕ювано╖ Парисовими бастардами, та, прив╕вши себе до ладу, повернути свою г╕дн╕сть, св╕й св╕т, свою ╢лену?

Валентин БУТ

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 14.04.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18399

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков