Версiя для друку Обговорити в форумi

А. Кримський. Література кримських татар. А. Крымский.
Къырымтатарларнынь эдебияты. А. Крымский. Литература крымских татар. - Сімферополь: Доля, 2003.

Зізнаюся відразу ж, що мова піде не про А. Кримського як поліглота, котрий, усім відомо, був мало не стомовним, а про томик на десять з чимось друкованих аркушів, що побачив недавно світ у сімферопольському видавництві "Доля", яке від часу свого заснування в 1990-х роках - поможи йому, Боже, працювати з таким розмахом і далі! - благословило в світ понад півтисячі розмаїтих, здебільшого унікальних книжок. На титулі рецензованого видання читаємо: "А. Кримський. Література кримських татар". А далі - те ж саме кримськотатарською і російською мовами. Отже - тримовний Агатангел Кримський. Спорядила його група літературознавців і перекладачів, у складі якої упорядник, автор вступної статті, інтерпретатор з української мови на російську Олександр Губар, котрий недавно відійшов у вічність, укладач приміток І. А. Керімов, перекладач на кримськотатарську мову Н. С. Сейтягуяєв.
У такому "спорядженні" праця А. Кримського "Література кримських татар" ще не виходила. Більше того, тривалий час вона належала до розряду забутих: надрукована один-єдиний раз у малотиражному науковому збірнику 1930 року "Студії з Криму. І - ІХ" і невдовзі забороненому, - розвідка не ввійшла навіть до поважного (п'ятитомного, в шести книгах) зібрання тво-рів письменника і вченого 1972 - 1973 років. Тож, републікувавши її, упорядник зробив посутнє доповнення до цього зібрання, а завдяки перекладам з українського оригіналу коло потенційних читачів праці розширилося.
Саму працю попереджено ґрунтовною вступною статтею (також тримовною) професора Олександра Губаря "Трагедія вченого з світовим ім'ям". У ній знаходимо чимало принципово нового в трактуванні й життя, і наукової творчості А. Кримського. Якщо автор вступної статті до згаданого п'ятитомника, І. К. Білодід, педалював на "відданості" академіка "радянському перевороту", то О. І. Губар, навпаки, наголошує на опозиційних настроях великого вченого до тоталітарної влади, яка в 30-х роках XX ст. заарештувала його сина і брата Юхима, його ж самого позбавила права друкуватися і розгорнула шалену ідеологічну кампанію проти Академії наук. Цю кампанію А. Кримський розцінив як "свистопляску", з мужністю і гідністю заявляючи: "...Люди не працюють, а займаються тільки пошуками "ідеології" у чужих працях. Піддаються викриттю в "ідеології" і математика, і ботаніка, й ін. Я, звичайно, "свищу", як говорять німці, на всі ці совєтованія і божевілля і продовжую працювати..."
Фінал життя вченого світового формату І. К. Білодід з академічним спокоєм списував на "початок Великої Вітчизняної війни": "А. Ю. Кримський був евакуйований до Казахстану, де він і помер 25 січня 1942 р.". Все, виходить, мало природну розв'язку. Насправді було зовсім інакше, - доводить О. І. Губар. "Влітку 1941 року він лікувався в Ялті... З Ялти виїжджав, коли вже почалася війна з гітлерівською Німеччиною. Разом із сином Миколою вони приїхали в рідну Звенигородку. Сподівався відпочити і набратися сил. Але хвороби не відпускали. [...]
А 19 липня працівники НКВС ледве живого, після перенесеного інсульту, вченого винесли на ковдрі, поклали в машину, відправили до Києва, у в'язницю. Почалися допити. Академіка звинувачували в контрреволюційній буржуазно-націоналістичній діяльності. Потім заарештованого відправили в Харків, де продовжили допити. Академік Кримський винним себе не визнавав. Через якийсь час його запроторили до Кустанайської загальної лікарні-в'язниці № 7 НКВС Казахської РСР.
26 січня 1942 р. сержант безпеки Сєткін, лікар Ібрагімова і черговий фельдшер Нефедова склали акт про те, що вони "оглянули труп ув'язненого загальної в'язниці № 7 НКВС Казахської РСР Кримського А. Ю., 72 років, померлого 25 січня 1942 р. об 11 год. 30 хвилин дня... Хворий ув'язнений надійшов з етапу в дуже важкому стані виснаження і постаріння організму, із змінами в серцево-судинній системі... Хворий не міг ходити і підводитися без сторонньої допомоги..." "Але тоталітарна сокира була безжалісною і до хворих, і до всесвітньо визнаних людей", - підсумовує цей епізод О. І. Губар. Не так "академічно", як у І. К. Білодіда. Зате правдиво і зболено...
Автор вступної статті до п'ятитомника писав, що А. Ю. Кримському належить "близько 1 000 наукових праць". Губарева "арифметика" не така приблизна - 1 275. Той же І. К. Бі-лодід зазначав, що до редагованого ним видання не ввійшли "наукові праці вузькоспеціального спрямування, надто великі за обсягом або застарілі". До таких потрапили всі розвідки А. Кримського про корінне населення сонячного півострова, у тім числі "Література кримських татар".
О. І. Губар переконливо доводить, що всі вони, особливо названа, ніскільки не застаріли і для початку XXI століття. Нарис, над яким А. Ю. Кримський працював майже сорок років - від 1889-го до кінця 20-х років XX ст., написаний, за словами дослідника, "рукою енциклопедично ерудованого вченого з великою наснагою. У ньому науково аргументовано проходить думка, що кримські татари - народ давньої культури, її талановитий творець, творець естетично неповторної художньої літератури. За науковою глибиною розробки актуальної проблематики, концептуальністю, широтою залучених матеріалів нарис став досягненням у літературознавстві". Як цілком логічний сприймається і загальний висновок О. І. Гу-баря: "Нині із повною підставою можна сказати: кримські татари мають право ввести ім'я Агатангела Кримського, як ім'я велике, у свою власну історію культури".
Нарис "Література кримських татар" завершувався у збірнику 1930 року додатком "Невеличка антологія з кримськотатарських поетів", куди ввійшли твори як ханських часів, так і новіших, аж до перших десятиріч XX століття, перекладені в основному Османом Акчокракли й відредаговані А. Кримським. О. І. Губар зберіг цей додаток, завдяки чому пересвідчуємося, що то - предтеча таких солідних нинішніх видань, як "Окрушина сонця: Антологія кримськотатарської поезії ХІІІ - ХХ століть (Київ: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003).
Кожен з розділів книжки, впорядкованої незабутнім Олександром Губарем, супроводжує вірш його колишнього студента, нині знаного поета Данила Кононенка, рядками якого й закінчу відгук на цю тримовну книжку:
Син двох народів Агатангел Кримський.
Ну, хто сказав, що ми не земляки?!
Татарин він навіки український,
Вкраїнець він татарський на віки!
Богдан МЕЛЬНИЧУК,
доктор філологічних наук, професор,
завідувач кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 19.03.2004 > Тема "Українці мої..."