Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3071)
З потоку життя (6279)
Душі криниця (3454)
Українці мої... (1456)
Резонанс (1482)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1661)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРО ПЕРВИНН╤СТЬ ПРИЧИН
Сьогодн╕шня в╕йна не впала нам з неба. Лише сл╕пий чи тотально безмозкий не пом╕чав бажання...


ANNA-MARIA, або НЕ ВТРАТИТИ Г╤ДНОСТ╤
Виставляючи високу планку патр╕отизму для сп╕вачок, нам сл╕д ╕ самим дотягуватися до не╖ ╕ - що...


МЮНХЕНСЬК╤ МОТИВИ
«Знов Мюнхеном запахло у ц╕ дн╕…»


БАЧИТИ ЗА ГОРИЗОНТ
Чи не продовжу╓мо ми й дал╕ ту сумну традиц╕ю ╕ сьогодн╕, вкотре бездумно п╕дпираючи як не...


ДВА Р╤ЗДВА, ДВА НОВИХ РОКИ ╤ ЧОТИРИДЕННИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ
Пишу ц╕ прописн╕ реч╕ роками, от лиш мало хто те чита╓. Ще менше роблять висновки. Може тому, що...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 28.04.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 28.04.2017
НИЩЕННЯ ПОТЕНЦ╤АЛУ НАЦ╤╥ ЯК СКЛАДОВА ГЕНОЦИДУ

«Be careful who you trust, the devil was once an angel»

Спершу, аби уникнути звинувачень в голосл╕вност╕, нагада╓мо, що геноцидом ╓ ц╕леспрямован╕ д╕╖ з метою знищення повн╕стю або частково окремих груп населення чи ц╕лих народ╕в за нац╕ональними, етн╕чними, расовими або рел╕г╕йними мотивами. До таких д╕й належать, з-пом╕ж ╕ншого, навмисне створення членам групи житт╓вих умов, як╕ розрахован╕ на повне або часткове знищення групи, завдання ╖м тяжких псих╕чних ушкоджень.
Можна дискутувати, зв╕сно, чи ╓ передбачуване, прогнозоване пог╕ршення життя укра╖нц╕в унасл╕док злочинних д╕й альянсу учорашньо╖ партноменклатури та крим╕нал╕тету з масштабного розграбування кра╖ни упродовж останн╕х двадцяти п’яти рок╕в д╕╓ю умисною, спланованою, а чи д╕янням бездумним. Можна ставити п╕д сумн╕в, чи може в╕дчуття перманентно╖ безвиход╕, ст╕йкий, упродовж рок╕в, стан депрес╕╖ бути потрактованим як тяжк╕ псих╕чн╕ ушкодження. Але позбавлена найменших емоц╕й статистика надто красномовна:
Нас вже далеко не п’ятдесят два м╕льйони. ╤ нав╕ть не п’ятдесят. З дев’яностих рок╕в населення Краю зменшилось майже на десять м╕льйон╕в ос╕б (52,244 млн. в 1993 р. ╕ 42,760 млн. ос╕б на 1 с╕чня 2016 р.) ╤ то лише оф╕ц╕йн╕ дан╕. ╢ ж ще не менше м╕льйона тих, хто перманентно працюють за кордоном, лише зр╕дка нав╕дуючись до Укра╖ни.
Майже удв╕ч╕ у пор╕внянн╕ ╕з 1991 роком: з 13,225 млн. - до 7,614 млн. скоротилося число д╕тей. ╤ не дивно: за даними то╖ ж статистики, в 2001 роц╕ на тисячу ос╕б народжувалось лише 7,7 дитини. Не вража╓? Але ж це означа╓, що у невеличкому м╕стечку, на кшталт Б╕лоп╕лля (16 880 жител╕в), в той час народжувалось менше 130 д╕ток на р╕к! Автор пам’ята╓ роки, упродовж яких у невеличкому курортному селищ╕, де в╕н мешка╓, народилося всього к╕лька д╕ток.
Ось ще одне промовисте св╕доцтво. З 1991 року смертн╕сть в Укра╖н╕ незм╕нно перевищу╓ показники народжуваност╕. На фахову думку директорки ╤нституту демограф╕╖ та соц╕альних досл╕джень Елли Л╕баново╖, в Укра╖н╕ вичерпаний потенц╕ал демограф╕чного зростання.
Вичерпаний потенц╕ал демограф╕чного зростання… Вам ще не стало жаско, м╕й читачу, в╕д подиху вселенського холоду, яким в╕╓ в╕д тих сл╕в? Ви ще почува╓тесь безпечно? Але ж мова йде про вичерпання найважлив╕шого потенц╕алу будь-яко╖ нац╕╖ – здатност╕ до прогресивно╖ репродукц╕╖, без чого вона приречена, зрештою, з╕йти нан╕вець, розчинитися пом╕ж ╕нших, усп╕шних народ╕в.
Статистика не назива╓ причини того страшного д╕агнозу. Причина, безсумн╕вно, далеко не одна, та головною, як на мене, ╓ створення депресивних, пригн╕чуючих, часто нестерпних умов життя для населення упродовж рок╕в ╕ десятил╕ть панування в Укра╖н╕ наднац╕онально╖ маф╕╖.
– Але ж ми скинули крим╕нальний режим Януковича, – заперечить мен╕ м╕й читач. – Справу зроблено. Про яку депрес╕ю може йти мова сьогодн╕, якщо ми зм╕нили вектор руху, взяли курс на ╢вропу, а отже, на побудову правово╖ держави, на г╕дне людини життя? Ось лиш подола╓мо негативн╕ насл╕дки злод╕йств банди пап╓р╓дн╕каф ╕ заживемо!
Щиро кажучи, на четвертому роц╕ правл╕ння «революц╕онер╕в» ╕ уявити такого ╕деал╕стично-дов╕рливого читача непросто. Надто швидко ╕ явно кр╕зь машкару «революц╕онер╕в» проступило все те ж маф╕озне мурло. Надто зухвало ╕гнору╓ воно ╕деали, за як╕ краща частина нац╕╖ сплатила таку високу ц╕ну на Майдан╕. Надто дошкульним сприйма╓ться щуряче мародерство ╕ в╕дверта колаборац╕я з ворогом в час╕ в╕йни. Надто аморальними вигляда╓ наживання м╕льйонних статк╕в на зубож╕лому до краю людов╕.
Катастроф╕чний обвал гривн╕, невиправдано висок╕ тарифи на ком╕рне, злочинне невчинення належних д╕й з реан╕мування в╕тчизняно╖ економ╕ки, в результат╕ чого б╕льша половина укра╖нц╕в опинилася так далеко за межею б╕дност╕, що самост╕йно не здатна нав╕ть сплатити за опалення власних осель – все те ╓ беззаперечними св╕дченнями, що маф╕я н╕куди не под╕лася. М╕м╕крувавши, зм╕нивши личину, вона ╕ дал╕ нищить кра╖ну, тепер, х╕ба що, п╕д ура-патр╕отичну риторику.
Як бачимо, факти невт╕шн╕: Укра╖ну, ще недавно усп╕шну ╕ процв╕таючу, перетворено на найб╕дн╕шу кра╖ну ╢вропи, одну з найб╕дн╕ших кра╖н св╕ту, з ВВП на душу фактично вимираючого населення в рази меншим, ан╕ж в якихось Сур╕намах чи м╕кроскоп╕чних кра╖нах-остр╕вцях, загублених в просторах океану. Знекровлена, висотана безжальним маф╕озним спрутом, чи й могла вона уникнути дол╕ жертви агрес╕╖ «братньо╖» Москов╕╖? ╤ ми ще пита╓мо, чи ╓ в тому ознаки геноциду?
– Все те дуже узагальнене, – скаже хтось. – Життя ж склада╓ться з конкретних факт╕в. А такими фактами ╓ поступове впровадження реформ – в╕дродження арм╕╖, створення антикорупц╕йних структур ╕, як результат, п╕вторав╕дсоткове зростання ВВП за минулий р╕к. Зрештою, х╕ба н╕чого не вартий патр╕отичний запал нашо╖ влади?
О, патр╕отичний запал – то велике д╕ло! В╕н вибача╓ все – ╕ кум╕в у кр╕сл╕ головного прокурора, ╕ велик╕ м╕льйони, як╕ через державн╕ банки виводять в офшори з воюючо╖, критично потребуючо╖ ╕нвестиц╕й кра╖ни, ╕ застави в к╕лькасот м╕льйон╕в, п╕д як╕ випускають тих, хто нацарював м╕льярди…
Але – до конкретних факт╕в. Ось лише один приклад з власного досв╕ду, який яскраво демонстру╓ справжн╕ почуття наших владоможц╕в до тих, кого вони вважають «маленькими укра╖нцями», до сп╕вв╕тчизник╕в, як╕ не з власно╖ вол╕ опинилися на окупованих територ╕ях, зокрема.
П╕сля анекс╕╖ Москов╕╓ю Криму, не бажаючи приймати московське громадянство, автор цих рядк╕в написав заяву до Федерально╖ м╕грац╕йно╖ служби про в╕дмову в╕д нього. Чи розум╕в в╕н, що тим самим драматично звужу╓ сво╖ права в Криму аж наст╕льки, що не зможе отримати належно╖ медично╖, соц╕ально╖ допомоги, змушений буде щотрим╕сяц╕ ви╖жджати за меж╕ Криму? Певно, що так. Восени того ж, 2014 року, при╖хавши на материк, в╕н пише заяву до Пенс╕йного фонду Укра╖ни з проханням перевести на материк його пенс╕ю. ╤ тут виникають проблеми. Посилаючись на п╕дписану прем’╓ром Яценюком постанову, за якою пенс╕йн╕ виплати могли бути в╕дновлен╕ лише п╕сля того, як на нове м╕сце буде переслано особову пенс╕йну справу в паперовому вар╕ант╕, прац╕вниц╕ м╕сцевого в╕дд╕лення ПФ просять зачекати, доки над╕йде та справа. Чека╓мо, розм╕рковуючи над дивовижною цнотлив╕стю прем’╓ра, який надзвичайно пильно перейма╓ться тим, аби отримуючи укра╖нську пенс╕ю, кримчани/донбасяни не спокусилися об’╖дати ще й бюджет окупанта.
А що ж сам окупант? О, в╕н тут виглядав значно виграшн╕ше! Авторов╕, щоправда, нев╕домо, як там було на Донбас╕, але в Криму, починаючи з червня м╕сяця до самого к╕нця 2014 року, вс╕м пенс╕онерм, безв╕дносно ╖х громадянства, виплачували московськ╕ пенс╕╖. Лише з с╕чня 2015 року ╖х отримання прив’язувалось до набуття московського громадянства. Чи могла укра╖нська держава поставитися хоча б вполовину так людяно до тих небагатьох сво╖х громадян, як╕ в╕дмовились в╕д втрич╕ б╕льшо╖ пенс╕╖ окупанта, аби лиш не визнавати його влади над собою? Риторичне питання…
Файл з паперовою справою добирався з Криму до материка через Москву упродовж п╕втора рок╕в. Наприк╕нц╕ 2015 року автор цих рядк╕в зрештою таки отримав свою пенс╕ю. Щоправда, в╕дновлено ╖╖ було не з травня м╕сяця 2014 року, а лише з 1 с╕чня 2015 року. Куди под╕лась пенс╕я за в╕с╕м м╕сяц╕в, можна лише гадати. Вочевидь, моя ощадлива держава зарахувала виплачену мен╕ в 2014 роц╕ московську пенс╕ю як таку, яку виплатила вона. Але ж то ╓ абсолютним правовим нонсенсом. Дозволю соб╕ нагадати читачам, що кошти Пенс╕йного фонду Укра╖ни не мають н╕якого стосунку до бюджетних кошт╕в, оск╕льки складаються з в╕драхувань, зроблених кожним з нас упродовж нашого активного трудового життя. Виходить так, що моя держава, як╕й я мав необережн╕сть дов╕рити право тимчасово розпоряджатися мо╖ми заощадженнями на стар╕сть, в тяжкий для мене пер╕од в╕дмовила виплатити мен╕ мо╓ м╕зерне грошове забезпечення за в╕с╕м м╕сяц╕в на т╕й лише п╕дстав╕, що окупант, який в╕дхапав м╕й д╕м, виходячи з якихось сво╖х мотив╕в, сплатив мен╕ певн╕ кошти з╕ свого пенс╕йного фонду, об╕бравши сво╖х пенс╕онер╕в. До слова, судова справа, розпочата ще до в╕дновлення пенс╕йних виплат, де я вимагав повернення заборговано╖ пенс╕╖ в повному об’╓м╕, «загубилася» десь в надрах Печерського суду (неймов╕рна р╕ч, нав╕ть для «правових» кучм╕всько-януковицьких час╕в!).
На в╕дм╕ну в╕д автора, ще одна кримчанка, яка вир╕шила перевести свою пенс╕ю до цього ж м╕стечка, п╕шла з життя, так ╕ не дочекавшись сво╓╖ паперово╖ справи, а отже ╕ в╕дновлення сво╖х пенс╕йних виплат. Не приходить до вас по ночах душа пан╕ Ксенченко, Арсен╕ю Петровичу?
Нового прем’╓ра – того самого, який об╕цяв показати вс╕м нам, як треба управляти Укра╖ною, на в╕дм╕ну в╕д Арсен╕я Петровича, схоже, ц╕лком влаштовують електронн╕ пенс╕йн╕ справи. Зате п╕дписана ним постанова Каб╕нету М╕н╕стр╕в № 365 в╕д 8 червня 2016 року д╕стала укра╖нських громадян пенс╕йного в╕ку з начепленим ярликом переселенц╕в п╕д самий дих.
Певно, «забувши» про особливу природу кошт╕в Пенс╕йного фонду, а чи й не здогадуючись, що виплата в╕дкладених громадянами заощаджень на стар╕сть в╕дбува╓ться не з бажання чи примхи якогось нап╕вграмотного високопосадовця, а через обов’язок, взятий на себе державою Укра╖на, пан Гройсман обумовлю╓ виплату пенс╕й укра╖нським громадянам, як╕ опинились на окупованих територ╕ях, до певного часового цензу перебування на суверенн╕й територ╕╖ Укра╖ни.
Б╕льш того, вводиться ╕нстут соц╕альних ╕нспектор╕в, яких зобов’язують перев╕ряти факт замешкання такого громадянина на контрольован╕й територ╕╖. До цього контролю притягують також ╕нш╕ державн╕ установи, зокрема, Ощадбанк, Державну прикордонну службу ╕ т.п. В╕д останньо╖ згадана постанова вимага╓ надання на безоплатн╕й основ╕ в╕домостей про перетин такими громадянами державного кордону.
Вс╕ т╕ неадекватн╕, а десь ╕ незаконн╕ заходи зводяться до того, аби заблокувати виплату пенс╕йних заощаджень у раз╕ в╕дсутност╕ пенс╕онера за заявленим м╕сцем замешкання на суверенн╕й територ╕╖ упродовж б╕льш н╕ж шестидесяти дн╕в. При тому, в╕дновлення пенс╕йних виплат, на думку пана Гройсмана, можливе не ран╕ше як за п╕вроку, прив’язу╓ться до отримання ново╖ дов╕дки внутр╕шньо перем╕щено╖ особи, в╕дпов╕дних р╕шень ц╕ло╖ низки служб, включно з ком╕с╕╓ю, яка ма╓ обстежити матер╕ально-побутов╕ умови тако╖ особи (!!!) ╕ не передбача╓ повернення кошт╕в з моменту заблокування. Попередження про обов’язков╕сть пов╕домлення про зм╕ну адреси замешкання не п╕зн╕ше десятиденного терм╕ну розчулю╓ до сл╕з.
– М╕й слабоумний уряд певно ж переплутав мене з умовно-достроково випущеним зеком, – кажу соб╕, п╕д╕бравши п╕д вор╕тьми пап╕рця, який суворо вимага╓ з’явитися за вказаною адресою для… ╕дентиф╕кац╕╖.
Напевно ж, вся та урядово-гройсман╕вська постанова мала б певний сенс, коли б стосувалася лише виплат переселенцям якихось субсид╕й чи ╕нших вид╕в соц╕ально╖ допомоги, але прив’язавши до того всього пенс╕╖, пан прем’╓р одним махом перетворив свою постанову в антизаконний непотр╕б, який не лише ганьбить державу, а й кал╕чить дол╕ тисяч укра╖нських громадян, яких, всупереч Конституц╕╖ Укра╖ни, всупереч д╕ючих укра╖нських закон╕в, служби соц╕ального ЗАХИСТУ змушен╕ п╕ддавати принизлив╕й процедур╕ випрошування сво╖х власних заощаджень, а то й в╕дмовляти ╖м у виплат╕ ╖х власних пенс╕й!
Безперечно, пан Гройсман мав би значно б╕льше п╕дстав для под╕бно╖ постанови, якби надав переселенцям, принаймн╕, житло. Адже не секрет, що вт╕кач╕ в╕д «русского мира» поверталися у небезпечн╕ с╕р╕ зони, а то й у потойб╕ччя через те, що не мали даху над головою. В╕дмовляти ж у законних правах пенс╕онерам, як╕ зовс╕м не з власно╖ вол╕ опинилися на зданих ворогу територ╕ях, з р╕зних причин змушен╕ хоч-не хоч повертатися на захоплен╕ ворогом територ╕╖, ╓ щонайменше, п╕дл╕стю, а з точки зору права – тотальним беззаконням.
Чи треба казати, що под╕бн╕ «державн╕» акти залишають глибок╕ шрами в серцях укра╖нц╕в, як╕ нав╕ть в страшн╕й б╕д╕, що впала на них, не забули, хто вони ╕ де ╖х держава? Чи важко здогадатися, в чи╖ об╕йми п╕дштовхують ╖х наш╕ недоумкуват╕ шатуни?
Може, пан Гройсман вважа╓, що, видавши цю свою цидулку, скинувши тим самим зайвий баласт – вс╕х отих безперспективних, в╕н робить велику послугу держав╕, що захрясла в ст╕йкому безгрош╕в’╖? Як на мене, це б╕льше нагаду╓ розказану колись мо╖м д╕дом Федотом ╤вановичем ╕стор╕ю про купця, який, аби в╕дшукати м╕дного п’ятака, що закотився п╕д ст╕л, запалив сторублеву ассигнац╕ю. Може, пана Гройсмана не навчили в його л╕кбезах, що найб╕льшою ц╕нн╕стю будь-яко╖ держави ╓ ╖╖ нац╕я? Чи нав╕дувала його думка про те, що в╕д кожного кроку влади, в тому числ╕ й в╕д сьогодн╕шнього ╖╖ ставлення до тих, хто, перебуваючи на окупованих територ╕ях, залишаються укра╖нцями, залежить те, з якими почуттями зустр╕чатимуть укра╖нську владу на визволених землях – з почуттями поваги ╕ вдячност╕, чи презирства ╕ ненавист╕?
Здавалося, хто, як не держава, мала б бути зац╕кавленою в п╕дтриманн╕ лояльних до себе громадян на окупованих територ╕ях? Але ж – н╕! Сумно казати, але т╕ сам╕ тенденц╕╖ чиновничо╖ недолугост╕ просл╕дковуються ╕ в ╕ншому. Так, з самого початку 2015 року М╕н╕стерство культури та Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво докладали чималих зусиль, аби викорчувати з Криму ╓дину за вс╕ роки Незалежност╕ укра╖номовну газету «Кримська св╕тлиця». Для чого? Аби ще б╕льше демон╕зувати окупанта, ще раз довести, що в╕льно╖ преси на п╕востров╕ нема? Але ж той ╕ без ╖х послужливих пас╕в ц╕лком в сво╓му амплуа. Засуджений ц╕╓╖ середи до дванадцяти рок╕в невол╕ Руслан Зейтула╓в - красномовний доказ тому. Здавалося б, навпаки, держава, як н╕хто ╕нший, мала б бути зац╕кавленою у якомога активн╕шому функц╕онуванн╕ на анексованому п╕востров╕ патр╕отичного видання. Тим б╕льше, такого, яке ма╓ свого сталого читача. Дов╕ра до ЗМ╤ не з’явля╓ться за один день, вона напрацьову╓ться роками. Але й тод╕ досить одного необережного кроку, аби зруйнувати ╖╖. Чи не те сталося, коли в результат╕ рейдерського захоплення в 2010 роц╕ газету було переформатовано, а головного редактора зв╕льнено за брехливими звинуваченнями? Тод╕ на адресу Укрпошти посипалася ц╕ла злива заяв в╕д читач╕в «КС», як╕ масово в╕дмовлялися в╕д зухвало╖ п╕дм╕ни. Випустивши всього з десяток номер╕в, рейдери закрили видання.
Якби сьогодн╕шня укра╖нська влада складалася не з маф╕оз╕ та обслуговуючих ╖х др╕бних нездарних швондер╕в, а з державц╕в, як╕ д╕йсно думали б про в╕дновлення територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни, то нав╕ть простий анал╕з того рейдерства-2010 змусив би ╖╖ з належною увагою сприймати св╕тличанського читача, поважати його виб╕р, а в╕дтак ╕ п╕дтримувати саме той формат «Кримсько╖ св╕тлиц╕», до якого в╕н звик, який вважа╓ сво╖м. Але ж де там…
Натом╕сть, було зроблено все, аби «Кримська св╕тлиця» в Криму перестала ╕снувати. Для того було зад╕яно ц╕лий арсенал досить брудних засоб╕в – в╕д неодноразових оголошень про припинення виходу «Св╕тлички» ╕ наказу пана Щекуна пересилати матер╕али до Ки╓ва окр╕м електронно╖, ще й звичайною поштою (через ст╕л спецслужб, треба розум╕ти?), до багатом╕сячних невиплат зарплат ╕ зв╕льнення член╕в кримсько╖ редакц╕╖. Але якщо головного редактора ╕ одного сп╕вроб╕тника було зв╕льнено ще в травн╕ 2016 року, то наказ про зв╕льнення автор цих рядк╕в отримав лише наприк╕нц╕ грудня 2016 року, а ще один кореспондент не отримала його й дос╕. До чого це я? До того, що як одному, так ╕ ╕нш╕й, ГЖВ не виплачувало зароб╕тну плату. Б╕льше того, попросивши п╕д час нещодавньо╖ зустр╕ч╕ тиждень на роздуми, в подальшому, пан генеральний директор запевнив автора, що й не збира╓ться виплачувати заборговану йому за десять м╕сяц╕в зарплату. Причина? Той, зам╕сть надсилати сво╖ щотижнев╕ кореспонденц╕╖ до нашвидкоруч зл╕пленого паном гендиректором незаре╓строваного ки╖вського клона газети, розм╕щував ╖х за належн╕стю, а саме в газет╕ «Кримська св╕тлиця», до редакц╕╖ яко╖ той же пан генеральний директор ╕ винайняв його, свого часу, в якост╕ власного кореспондента.
Двадцять дв╕ з половиною тисяч╕ гривень, насправд╕, дуже невелик╕ грош╕, ╕ можна було б залишити ╖х як брудну пляму на б╕ограф╕╖ пана генерального директора, але ╓ три моменти, як╕ не дозволяють зробити так.
По-перше, в очах автора пан Щекун ма╓ певн╕ заслуги, в пам’ять про як╕ варто було б спробувати змити ту пляму, хай би й через суд.
По-друге, мо╓ перебування на посад╕ власного кореспондента (прир╕вняна до посади держслужбовця) унеможливлювало отримання пенс╕╖, тож не виплачуючи мою зароб╕тну плату упродовж десяти м╕сяц╕в (як╕ п╕дстави для п╕дозр в нец╕льовому використанн╕ кошт╕в!), пан генеральний директор чудово розум╕в, що позбавля╓ мене будь-яких засоб╕в до ╕снування. В╕дтак, щоб розрахуватися з╕ сво╖ми боргами, не маю ╕ншого вибору, як вимагати через суд повернення заборгованого мен╕.
Трет╕м моментом, який змушу╓ мене наполягати на виплат╕ мен╕ заборговано╖ ГЖВ зароб╕тно╖ плати ╓ те, що на в╕дм╕ну в╕д створеного паном Щекуном незаре╓строваного ки╖вського клона, який за дев’ять м╕сяц╕в свого ╕снування, не виходив бувало по три м╕сяц╕ п╕дряд, мо╖ статт╕ з’являлися в кожному числ╕ належно заре╓стровано╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» на ╖╖ оф╕ц╕йному сайт╕ щотижня, упродовж ц╕лого року, власне, як вони з’являються ╕ по цей день. ╤ н╕хто не м╕г/не мав нам╕ру забороняти панов╕ Щекуну розм╕щувати мо╖ статт╕ в сво╖й газетц╕, якщо б в╕н мав таке бажання. Адже його газетка досить регулярно використовувала арх╕вн╕ матер╕али, розм╕щен╕ на оф╕ц╕йному сайт╕ газети «Кримська св╕тлиця». Таким чином, неможливо заперечити той факт, що я належно виконував сво╖ зобов’язання. А за належно виконану роботу законодавством Укра╖ни передбачена в╕дпов╕дна винагорода, як ╕ покарання чиновникам, як╕ ╖╖ не виплачують вчасно ╕ в належному обсяз╕.
Нищення потенц╕алу нац╕╖… Як дивно ╕ жаско, що те нищення йде сьогодн╕ з двох стор╕н – в╕д ворога, який п╕д╕м’яв п╕д себе частину нашого сп╕льного дому, трима╓ за гратами цв╕т нац╕╖ – Сенцова, Кольченка, Чийгоза, Зейтулла╓ва, Клиха, сотн╕ ╕нших укра╖нських громадян, щодня с╕╓ смерть серед наших вояк╕в - ╕ в╕д розжир╕лого на людськ╕й б╕д╕ маф╕озного спрута, який висоту╓ наш╕ сили зсередини. Мо’ пора прокидатися, укра╖нц╕?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 28.04.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18452

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков